Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №208/94/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Суд: Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Державна зрада

Дата: 09 липня 2026 р.

Справа: №208/94/26

Суддя: МАШКІНА Н. В.

Справа № 208/94/26

(1-кп/199/824/26)

ВИРОК

іменем України

10.07.2026 року м.Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000001089 від 27.11.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ясинувата Донецької області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 04.11.2002 Ясинуватським МРВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України – Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008 зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області видано т.зв. «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики» (мовою оригіналу), яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності т.зв. «ДНР».

За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет т.зв. «ДНР» на території Донецької області.

Надалі представниками самопроголошеної т.зв. «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські («органи державної влади ДНР») та силові органи.

Так, на учасників органів силового блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:

- систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України у особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, зокрема шляхом ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов`язків, обстрілів населених пунктів тощо;

- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку т.зв. «ДНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення т.зв. «ДНР»;

- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням;

- блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України передбачених Конституцією та законодавством України функцій на тимчасово окупованій території України;

- силового подолання опору цивільного населення окупаційній адміністрації шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;

- силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень т.зв. «ДНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.

Водночас, на учасників органів політичного блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:

- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Донецької області;

- видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації російської федерації та самопроголошених органів влади т.зв. «ДНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення т.зв. «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії Російської Федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням т.зв. «ДНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності т.зв. «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку т.зв. «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників т.зв. «ДНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.

При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків т.зв. «ДНР» (у т.ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії Російської Федерації та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.

Одночасно з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку т.зв. «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.

21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день президент Російської Федерації (далі – РФ) скликав позачергове засідання ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності т.зв. «Донецької» та «Луганської народних республік».

Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності т.зв. «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян Російської Федерації у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.

Цього ж дня президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності т.зв. «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

У подальшому президент Російської Федерації, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту – ЗС РФ) на територію України.

24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який діє до теперішнього часу.

Встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці ворога (держави-агресора) – РФ.

Так, 01.06.2018 у громадянина України ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.

Того ж дня ОСОБА_7 , керуючись корисливим та ідеологічним мотивами, прибув до незаконно створеного на тимчасово окупованій території України т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , де був зарахований до списків особового складу незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території – 1 мотострілецької роти 1 мотострілецького батальйону НОМЕР_3 окремого мотострілецького полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. «Народної Міліції Донецької Народної Республіки» далі – т.зв. «НМ ДНР» (в/ч НОМЕР_4 ), отримав військове звання «рядовий», призначений на посаду водія-механіка взводу ППО 1 мотострілецької роти НОМЕР_5 мотострілецького батальйону НОМЕР_3 окремого мотострілецького полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. «НМ ДНР» (в/ч НОМЕР_4 ), отримав позивний « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та забезпечений вогнепальною зброєю АК-74, військовою формою одягу зразка ЗС РФ, особистим військовим спорядженням та засобами індивідуального захисту, тим самим здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.

02.06.2018 переміщений для проходження служби на територію місця дислокації НОМЕР_3 окремого мотострілецького полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (в/ч НОМЕР_4 ) у АДРЕСА_2 (координати 48.065553, 38.059460)

До посадових обов`язків ОСОБА_7 входило несення караулів та нарядів на господарські роботи на території військової частини, перевезення особового складу та ремонт автомобільного парку підрозділу.

У червні 2020 року, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 переведений на посаду заступника командира взводу зенітно-ракетній батареї НОМЕР_3 окремого мотострілецького полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. «НМ ДНР» (в/ч НОМЕР_4 )та отримав військове звання «старший сержант». Службу проходив на території місця постійної дислокації взводу зенітно-ракетній батареї НОМЕР_3 окремого мотострілецького полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. «НМ ДНР» (в/ч НОМЕР_4 ) за адресою: АДРЕСА_3 .

До посадових обов`язків ОСОБА_7 входило забезпечення повітряної безпеки підрозділу.

У червні 2021 року, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 переміщено для подальшого проходження військової служби на територію промислової зони АДРЕСА_1 (координати НОМЕР_6 , 37.894633).

До посадових обов`язків ОСОБА_7 входило забезпечення повітряної безпеки підрозділу.

Крім того, громадянин України ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території - т.зв. «НМ ДНР», починаючи з 07.03.2022,діючи умисно, добровільно, за власною ініціативою продовжив проходження військової служби у складі НОМЕР_3 окремого мотострілецького полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. «НМ ДНР» (в/ч НОМЕР_4 ).

З 07.03.2022 до початку липня 2023 року, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 проходив службу на території промислової зони АДРЕСА_1 (координати 48.053458, 37.894633).

До посадових обов`язків ОСОБА_7 входило забезпечення повітряної безпеки підрозділу.

Після проведеної 31.12.2022 реформи ЗС РФ, НОМЕР_3 окремий мотострілецький полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. «НМ ДНР» (в/ч НОМЕР_4 ), який був частиною незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території реорганізовано в НОМЕР_7 окрему мотострілецьку бригаду( НОМЕР_7 омсбр, в/ч НОМЕР_8 ), що входить до складу 1-го армійського корпусу РФ.

На початку липня 2023 року, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 переведено на посаду стрільця штурмового підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » НОМЕР_7 окремої мотострілецької бригади ЗС РФ, в/ч НОМЕР_8 .

З початку липня 2023 року по 17 липня 2023 року ОСОБА_7 приймав безпосередню участь у веденні бойових дій проти Сил оборони України в районі с. Веселе Донецької області. 17 липня 2023 року в ході ведення бойових дій отримав поранення та був госпіталізований. 28 липня 2023 року після лікування та реабілітації ОСОБА_7 повернувся на тимчасове місце дислокації підрозділу у АДРЕСА_4 для подальшого проходження військової служби.

18.10.2024 ОСОБА_7 з особистих причин самовільно залишив місце проходження військової служби. 10.03.2025 повернувся до розташування НОМЕР_7 окремої мотострілецької бригади ЗС РФ, в/ч НОМЕР_8 .

З 10.03.2025 по 15.08.2025 ОСОБА_7 приймав безпосередню участь у веденні бойових дій проти Сил оборони України у Покровському районі Донецької області.

15.08.2025, ОСОБА_7 , приймаючи участь у бойових діях проти Збройних Сил України на боці ворога – РФ, виконуючи від невстановлених в ході досудового розслідування осіб наказ на штурм бойових позицій в районі с. Золотий Колодязь Шахівської сільської громади Покровського району Донецької області та в ході бойового зіткнення був затриманий військовослужбовцями Збройних Сил України, внаслідок чого його злочинну діяльність було припинено.

Під час проходження військової служби у вказаному збройному формуванні держави-агресора, грошове забезпечення ОСОБА_7 , відповідно до штатного розпису за його посадою, складало приблизно 220 000 рублів РФ на місяць.

Крім того,з 15.03.2022 громадянин України ОСОБА_7 , діючи умисно, добровільно, за власною ініціативою, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, почав приймати участь в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території України, з метою допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Так з 15.03.2022 ОСОБА_7 продовжив проходження служби у складі НОМЕР_3 окремого мотострілецького полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » т.зв. «НМ ДНР» (в/ч НОМЕР_4 ) - незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території.

З 15.03.2022 до початку липня 2023 року, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 проходив службу на території промислової зони АДРЕСА_1 (координати 48.053458, 37.894633).

До посадових обов`язків ОСОБА_7 входило забезпечення повітряної безпеки підрозділу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав. Пояснив, що він проходив військову службу в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території України, та в збройних формуваннях РФ за обставин, зазначених в обвинувальному акті. За військову службу він отримував грошове забезпечення в розмірі 220 000 рублів. В подальшому він був переміщений для несення служби на Покровському напрямку Донецької області, де його взяли в полон. Щиро каявся у вчиненому.

Окрім показань обвинуваченого в судовому засіданні, його вина підтверджується такими дослідженими в ході судового розгляду доказами в обсязі, визначеному відповідно до вимог ч.2 ст. 349 КПК України з урахуванням думки учасників судового розгляду.

Згідно з протоколом огляду Інтернет ресурсу від 27.11.2025 було оглянуто інтернет-сайт «Вікіпедія», де за відповідним посиланням на екран браузера виведена Інтернет-сторінка «Вікіпедія», з якої слідує, що 114-а ОГМБр, військова частина НОМЕР_4 , є тактичним з`єднанням сухопутних військ Російської Федерації, створена 09.05.2014 року, входить до складу НОМЕР_9 гвардійської загальновійськової армії ЗС РФ. До вступу до ЗС РФ входила до військового формування «ДНР» та мала назву « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ). Після реформування армійського корпусму НМ ДНР 114-а ОГМБр отримала номер 42038.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2026 року вбачається, що свідок ОСОБА_8 серед наданих для впізнання фотознімків чотирьох чоловіків на фото під № 1 впізнав ОСОБА_7 за загальними ознаками, а саме: за овалом обличчя, посадкою очей, носом, як стрільця штурмового підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » окремої мотострілецької бригади зс рф (в/ч НОМЕР_8 ), якого він взяв у полон 15.08.2025 в районі с. Золотий Колодязь Шахівської сільської громади Покровського району Донецької області.

Згідно з протоколом огляду Інтернет ресурсу від 28.11.2025 за участю свідка ОСОБА_8 оглянуто Інтернет ресурс «Google maps». Свідок показав на карті, де саме він 15.08.2025 затримав стрільця штурмового підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » окремої мотострілецької бригади зс рф (в/ч НОМЕР_8 ) ОСОБА_7 .

Свідок за допомогою курсору миші здійснив пошук і вказав на точку за GPS координатами 48.559361, 37.213847, розташовану в районі с. Золотий Колодязь Шахівської сільської громади Покровського району Донецької області.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2025 року вбачається, що свідок ОСОБА_9 серед наданих для впізнання фотознімків чотирьох чоловіків на фото під № 1 впізнав ОСОБА_7 за загальними ознаками, а саме: за овалом обличчя, посадкою очей, носом, як стрільця штурмового підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » окремої мотострілецької бригади зс рф (в/ч НОМЕР_8 ), якого він взяв у полон 15.08.2025 в районі АДРЕСА_5 .

Згідно з протоколом огляду Інтернет ресурсу від 07.11.2025 за участю свідка ОСОБА_9 оглянуто Інтернет ресурс «Google maps». Свідок показав на карті, де саме він 15.08.2025 затримав стрільця штурмового підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » окремої мотострілецької бригади зс рф (в/ч НОМЕР_8 ) ОСОБА_7 .

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 29.11.2025 за участю захисника ОСОБА_6 підозрюваний ОСОБА_7 показав на відкритій Google карті місце несення ним військової служби у рядах збройних сил російської федерації, дав покази щодо деталей проходження ним військової служби з 01.06.2018 до 15.08.2025 року в рядах незаконних збройних формуваннях, збройних силах російської федерації та відтворив обставини потрапляння ним у полон.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що вищевказані докази, які покладені в основу даного обвинувального вироку, є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку – достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні повністю доведена вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону України № 1689-VII від 07.10.2014), що виразилося у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту; ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону України № 2113-IX від 03.03.2022), що виразилося у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану; ч. 7 ст. 111-1 КК України, що виразилося у колабораційній діяльності, тобто добровільній участі громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується вимогами статей 65-67 КК України і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, при призначені обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, характеризуються прямим умислом.

Розглядаючи питання про особу винного, суд враховує, що ОСОБА_7 раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 7 ст. 111-1 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів можливе лише шляхом призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткових покарань в межах санкцій статей КК України, за якими він засуджується. При цьому, остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень слід на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Вирішуючи питання щодо можливості зарахування строку перебування обвинуваченого ОСОБА_10 в таборі для військовополонених у строк покарання у виді позбавлення волі, суд виходить з того, що у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не обирався.

При цьому, установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, як це передбачено ч. 1 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», є: слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Таким чином, оскільки у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не обирався і останній не утримується в системі державних органів попереднього ув`язнення, визначених ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», відповідно не має підстав для зарахування строку перебування обвинуваченого в таборі для військовополонених у строк покарання у виді позбавлення волі, а початок строку відбування покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі слід рахувати з моменту його затримання на виконання даного вироку.

Керуючись ст. 369, 371-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі строком на дванадцяти років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, а також пов`язані зі службовою діяльністю у збройних силах України або інших, передбачених законом України, військових формуваннях, строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, а також пов`язані зі службовою діяльністю у збройних силах України або інших, передбачених законом України, військових формуваннях, строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Початок строку покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання в порядку звернення вироку до виконання.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Судді:

________________ _________________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua