Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №522/26718/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26718/25

Провадження № 2-о/522/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся в суд із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивує вимоги тим, що 18.03.2023 року між ним та ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір про виховання та встановлення місця проживання дитини. Відповідно до умов договору сторони дійшли згоди, що син буде проживати разом з батьком.

Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/435/1вих від 30.03.2023 вирішено доцільним визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком.

Відповідно до акту від 10.07.2024 ОСОБА_3 проживає разом з батьком та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 .

Сімейним кодексом України встановлено порядок визначення місця проживання дитини з одним із батьків, який вирішується самими батьками добровільно або судом у випадку наявності спору (ст. 160 СК). Однак вказаний порядок визначений законодавством лише для дітей які не досягли 14 років.

Зазначає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідно йому для захисту прав та інтересів сина і оформлення відстрочки від призову під час мобілізації.

Ухвалою від 25.12.2025 року по справі відкрито провадження.

29.12.2025 до суду надійшли письмові пояснення представника ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 у справі № 522/26718/25 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини позивачем до матеріалів справи не надано. Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22). Доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, позивачем до матеріалів справи не надано, СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, таке позбавлення батьківських обов`язків суперечить інтересам самої дитини, а тому правових підстав для задоволення заяви немає.

23.04.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за ії відсутності, заперечень щодо вимог заяви заявника не має.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали з підстав, викладеній у ній та просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи – орган опіки і піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення судового рішення

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 8).

18 березня 2023 року батьки дитини уклали нотаріально посвідчений договір про виховання та встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до умов договору сторони дійшли згоди, що син буде проживати разом з батьком.

Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/435/1вих від 30.03.2023 вирішено доцільним визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком.

Відповідно до акту від 10.07.2024 ОСОБА_3 проживає разом з батьком та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 .

За ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст.315 ЦПК України і не є вичерпним.

Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Згідно з ч. 1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122, 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, у силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що заявник обґрунтовує свою заяву тим, що син проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і вихованні.

Разом з тим, в силу ст.141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав.

Надані суду докази лише свідчать про факт проживання неповнолітнього сина разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факту ухилення матері від участі у вихованні дитини та її утриманні.

Опитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 пояснив, що проживає з татом, з мамою періодично бачиться, приходить до неї до дому, тиждень тому на день народження вона подарувала йому гроші. Зазначає, що мама з ним спілкується, але на батьківські збори не ходить, в школу та спортивні заняття возить батько.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. ст. 3, 12, 247, 258, 259, 265, 293, 315, 319 ЦПК, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 10.07.2026

Суддя Р. Д. Абухін

07.07.26