Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №495/5736/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокуСправа № 495/5736/26

Номер провадження 3/495/1601/2026

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І. І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. України, уродженець м. Бендери, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

01.07.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №005705Е від 20.06.2026 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП).

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 20.06.2026 о 11:00, а саме, під час здійснення прикордонного контролю осіб на виїзд з України виявлено громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон без відповідних документів, а саме з використанням паспорту громадянина Молдови для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , будучи в правових відносинах з Україною, громадянином України згідно із ст.2 Закону України "Про громадянство України". Своїми діями порушив вимоги ст. 9,12 Закону України «Про державний кордон України», затвердженого 04.11.1991 року №1777-ХII, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль», затвердженого 05.11.2009 року №1710-VI, ст. 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України», затвердженого 21.01.1994 року №3857-ХII, п. 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою КМУ від 27.01.1995 №57, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином, також у матеріалах справи міститься розписка, відповідно до якої ві обізнаний, що розгляд адміністративної справи відбудеться в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, проте у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1ст.204-1 КУпАП розглядаються протягом доби.

Таким чином, будучи достеменно обізнаним про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, ОСОБА_1 жодних доказів та заперечень для спростування складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення суду не надав, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Згідно з ст. 245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За нормами ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з тим, ст. 4 Конституції України проголошено, що в Україні існує єдине громадянство. Поняття єдиного громадянства визначається у ч. 1 ст. 2 Закону України від 18.01.2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України», як один із принципів законодавства України про громадянство. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Таким чином, в`їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 204-1 КУпАП.

З даного приводу слід зазначити, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Відповідно до п. 2 Правил перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.

Тому, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в`їзд на територію України громадянами України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, суперечить ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України».

Встановивши правовий зв`язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи ДПСУ зобов`язанні керуватись правовою нормою п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Відповідна правова норма міститься в ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.

Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно з ст.3 Закону України «Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 правил перетинання державного кордону громадянами України, що затвердженні постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетинання державного кордону України, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.204-1 КУпАП.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушення доведена, в його діях суд вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Вина правопорушника підтверджується матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №005705Е від 20.06.2026;

- поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 20.06.2026;

- копією паспорта громадянина Республіки Молдова виданий 14.07.2025 на ім`я ОСОБА_2 серії MDA АР1060942;

- інформацією про особу, відповідно до якої у особи наявний паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_3 виданий 04.07.2007;

- рапортом начальника віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 20.06.2026;

-рапотром першого заступника начальника впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) майора ОСОБА_4 від 0.06.2026 та іншими матеріалами справи.

Відповідно до санкції ч.1 ст. 204-1 КУпАП перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

У відповідності до статті 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи викладене вище, характер вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, суд приходить до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 204-1КУпАП без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, оскільки такі відсутні, що відповідає меті його виправлення, є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу без конфіскації знарядь та засобів вчинення правопорушення.

Тобто, ОСОБА_1 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 27, 33-35, 204-1, 221, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн (три тисячі чотириста грн) без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Згідно із ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно із ст. 308КУпАП - у разі не сплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Суддя Ірина БРАТКІВ