Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №711/407/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/407/26

Провадження № 22-ц/821/1352/26

категорія: 305010300

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Кукушкіної А. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держави Україна в особі ГУНП в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Федини Олександра Васильовича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі ГУНП в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, у складі: головуючого судді Скляренко В. М., повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.

Позовні вимоги мотивував тим, що 02.07.2015 Уманським МВ УМВС України в Черкаській області внесені відомості до ЄРДР за № 12015250250001135, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Підставою внесення таких відомостей до ЄРДР стало повідомлення директора ПП «Фенікс-Агро» про те, що працівники ФГ «Зернодар», що знаходиться в с. Лящівка Чорнобаївського району Черкаської області, не виконали умови договору та незаконно заволоділи коштами ПП «Фенікс Агро» в сумі 31000 грн.

Окрім того, 18.02.2016 до ЄРДР внесені відомості за №12016251010001677, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало повідомлення керівника підрозділу закупівель ТОВ «Кернел-Трейд» в Черкаській області про те, що посадові особи ФГ «Зернодар» шляхом зловживання довірою заволоділи грошовими коштами ТОВ «Кернел-Трейд» в сумі 409581 грн.

20.01.2017 прокурором відділу управління прокуратури Черкаської області Тараненком В. О. кримінальні провадження № 12015250250001135 та № 12016251010001677 об`єднані в одне провадження за № 12015250250001135.

24.03.2027 слідчим винесено постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 4 ст. 190 КК України.

01.04.2016 слідчим проведено два обшуки за місцем проживання та місцем здійснення діяльності ОСОБА_1 .

27.03.2017 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні двох особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

27.04.2017 слідчий та прокурор, посилаючись на тяжкість інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, звернулися до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про застосування до нього найтяжчого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.05.2017 дане клопотання задоволено частково, застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши до 13.07.2017 залишати місце проживання.

22.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

31.05.2017 слідчим знову було винесено постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України та того ж дня ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.

31.05.2017 складено слідчим та затверджено прокурором, а також направлено до Золотоніського міськрайонного суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України.

18.06.2018 під час розгляду справи Золотоніським міськрайонним судом, перед переходом до стадії судових дебатів, за фактичної відсутності доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих правопорушень та відсутності на той час достатньої кількості суддів для створення колегії, прокурор знову змінив обвинувачення, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 по епізоду заволодіння грошима ТОВ «Кернел-Тред» з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 4 ст. 190 КК України, внаслідок чого справа була передана на розгляд до Черкаського районного суду.

Зазначає, що протягом 2018-2025 років кримінальна справа відносно ОСОБА_1 розглядалася різними складами суду (і колегіально, і одноособово).

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 25.03.2024 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим. Даний вирок набрав законної сили відповідно до ухвали Черкаського апеляційного суду від 22.12.2025.

Таким чином, ОСОБА_1 зазнав від держави, в особі органів досудового розслідування та прокуратури, безпідставного кримінального переслідування та перебував під слідством/судом з 27.03.2017 (повідомлення про підозру) до 22.12.2025 (ухвалення апеляційним судом ухвали про залишення виправдувального вироку без змін) – загалом 106 місяців.

Вважає, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, відповідно до ст. 1176 ЦК України та ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яку необхідно визначати, виходячи із мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом.

Враховуючи, що мінімальна заробітна плата на 2026 рік складає 8647 грн на місяць, тому розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим за 916582 грн (8647 грн х 106 місяців).

Разом з тим, є ряд обставин, які суттєвим чином підвищили ступінь тяжкості моральних страждань позивача та які також мають бути враховані, зокрема:

- позивачу пред`явлено обвинувачення за двома епізодами ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України, тобто у двох окремих злочинах, тому розмір моральної шкоди у випадку виправдання за обома злочинами не може бути однаковим;

- позивачу було пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна;

- до позивача, у зв`язку із кримінальним переслідуванням, було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місці, який обмежив свободу його пересування, спричинював додаткові моральні страждання, посилював відчуття громадянина власної безпорадності перед свавіллям держави, при тому, що необхідності у застосуванні жодних запобіжних заходів не було;

- репараційні втрати позивача, який до кримінального провадження мав авторитет серед жителів своєї громади, був депутатом по виборчому округу №14 V та VI скликань Коробівської сільської ради Золотоніського району;

- хвилювання та думки позивача про те, що до нього може бути застосоване покарання у вигляді реального і дуже тривалого позбавлення волі, що тримало його у постійній нервовій та психологічній напрузі.

Також зазначає, що стан здоров`я позивача значно погіршився внаслідок переживань і стресу, що тривало роками, нервового напруження, у зв`язку з чим активно прогресували захворювання позивача – цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, внаслідок чого виникла гангрена та необхідність в ампутації пальця на нозі.

З урахуванням зазначеного моральну шкоду позивач оцінює в 2500000 грн.

Також зазначає, що позивачу були завдана і майнова шкода, яка складається із витрат на правничу допомогу адвоката як захисника у кримінальному провадженні №12015250250001135 на загальну суму 190000 грн.

Просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури – 2500000 грн, а також 190000 грн матеріальних збитків, а всього 2690000 грн. Також просив вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду – 950000 грн та майнову шкоду – 70000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави в гарантованому Законом № 266/94 мінімальному розмірі, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на день ухвалення судом рішення (8647 грн) за кожен місяць перебування під слідством та судом, що в даному випадку буде складати 906782,07 грн (8647 грн х 104 місяців) + (8647 грн / 30 * 26 календарних днів).

Суд дійшов висновку, що при визначені остаточної суми моральної шкоди, яка підлягає до стягнення на користь позивача, слід врахувати надмірну тривалість кримінального провадження та збільшити гарантований державою мінімальний розмір моральної шкоди та стягнути на користь позивача моральну шкоду в загальному розмірі 950000 грн.

Щодо стягнення матеріальних збитків у сумі 190000 грн, то суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 190000 грн є необґрунтованою. На ряду з цим, обґрунтованими є витрати на правову допомогу в розмірі 70000 грн, з яких 30000 грн за надання правової допомоги на стадії досудового розслідування та 40000 грн – на стадії судового розгляду справи у суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

В апеляційній скарзі, поданій 05 травня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Федина О. В., вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалено одночасно за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2026 у справі № 711/407/26 у частині відмови у позові та ухвалити нове рішення у відповідній частині про повне задоволення позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі не погоджується з правильністю обрахунку судом першої інстанції гарантованого мінімуму шкоди, що ґрунтується на перерахунках місяців в роки і дні.

Крім того, судом першої інстанції, при ухваленні спірного рішення, було повністю проігноровано посилання позивача на ряд обставин, які суттєвим чином підвищували ступінь тяжкості моральних страждань позивача і також мають враховуватись судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої особі кримінальним переслідуванням.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що розмір відшкодування у випадку виправдання за 1 злочин та за 2 злочини не повинен і не може бути однаковим, при визначенні розміру моральної шкоди має бути враховане пов`язане з кримінальним переслідуванням застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу ухвалою слідчого судді про домашній арешт строком на 2 місяці, репутаційні втрати позивача та моральні страждання від наслідків кримінального переслідування, хвилювання та думки про те, що до позивача може бути застосоване покарання у вигляді реального і дуже тривалого позбавлення волі.

Наголошує, що під час кримінального провадження адвокат належним чином саме підтвердив свої повноваження, позивач не мав та не має претензій до адвоката щодо неналежного виконання своїх обов`язків за Договором як захисника.

В апеляційній скарзі, поданій 22.05.2026, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, не погоджуючись із рішенням суду в частині розміру стягнення моральної шкоди та в частині стягнення матеріальної шкоди, просить рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2026 змінити в частині розміру стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 до 906782,07 грн.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2026 в частині стягнення майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він - перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути обґрунтований позивачем і мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.

Разом із тим, ані у поданій позовній заяві, ані під час судового розгляду не було досліджено питання надмірної тривалості кримінального провадження чи досудового розслідування. Позивачем не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про необґрунтоване затягування кримінального провадження.

Суд першої інстанції зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав, питання дотримання критерію розумного строку кримінального провадження фактично не досліджував, відповідні докази не аналізував та не встановив у рішенні, у чому саме полягає надмірна тривалість провадження і якими доказами це підтверджується.

Щодо майнової шкоди зазначає, що представник позивача не надав суду документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Інформація, яка міститься у наданих представником позивача актах приймання-передачі наданих послуг, зокрема фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу

В апеляційній скарзі, поданій 28.05.2026, Черкаська обласна прокуратура, не погоджуючись із рішенням суду в частині розміру стягнення моральної шкоди, просить рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2026 змінити в частині розміру стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 до 906782,07 грн.

Судовий збір, сплачений Черкаською обласною прокуратурою за подачу апеляційної скарги у сумі 3993,60 грн компенсувати Черкаській обласній прокуратурі за рахунок держави.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ДКСУ просить апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задовольнити, рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2026 змінити в частині розміру стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 до 906782,07 грн.

Вважає, що визначена судом першої інстанції величина моральної шкоди в розмірі 950000 грн є надмірною та такою, що призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави Україна.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

22.07.2015 Уманським МВ УМВС України в Черкаській області внесені відомості до ЄРДР за №12015250250001135, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Підставою внесення таких відомостей до ЄРДР стало повідомлення директора ПП «Фенікс-Агро» Буюклі О. П. про те, що працівники ФГ «Зернодар», що знаходиться в с. Лящівка Чорнобаївського району Черкаської області, не виконали умови договору та незаконно заволоділи коштами ПП «Фенікс Агро» в сумі 318000 грн.

18.02.2016 СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області до ЄРДР внесені відомості за №12016251010001677, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало повідомлення керівника підрозділу закупівель ТОВ «Кернел-Трейд» в Черкаській області про те, що посадові особи ФГ «Зернодар» шляхом зловживання довірою заволоділи грошовими коштами ТОВ «Кернел-Трейд» в сумі 409581 грн.

20.01.2017 прокурором відділу управління прокуратури Черкаської області Тараненком В. О. кримінальні провадження №12015250250001135 та №12016251010001677 об`єднані в одне провадження за № 12015250250001135.

24.03.2027 слідчим винесено постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 4 ст. 190 КК України.

27.03.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах (т. 1 а.с. 42-43).

01.04.2016 проведено обшуки за місцем проживання та за місцем здійснення діяльності ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 39-41).

27.04.2017 слідчий ГУНП в Черкаській області, за погодженням прокурора, звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави (т. 1 а.с. 44-45).

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.05.2017 клопотання задоволено частково, застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши залишати місце проживання з 20.00 год. до 07.00 год. наступної доби (т. 1 а.с. 46-47).

22.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено про зміну повідомленої 27.03.2017 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (т. 1 а.с. 48-50).

31.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено про зміну повідомленої 19.05.2017 підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України (т. 1 а.с. 51-53).

31.05.2017 складено слідчим та затверджено прокурором, а також направлено до Золотоніського міськрайонного суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України (т. 1 а.с. 54-59).

18.06.2018, під час розгляду справи судом, прокурором складно обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, згідно якого дії ОСОБА_1 кваліфіковано по епізоду заволодіння грошовими коштами ПП «Фенікс Агро» за ч. 3 ст. 190 КК України, по епізоду заволодіння грошовими коштами ТОВ «Кернел-Тред» з ч. 4 ст. 190 КК України (т. 1 а.с. 60-63).

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 25.03.2024р. ОСОБА_1 визнано невинуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, яка була чинна станом на 2015 рік) та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим (т. 1 а.с. 12-27).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22.12.2025 вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 25.03.2024 щодо ОСОБА_1 залишений без змін та набрав законної сили 22.12.2025 (т. 1 а.с. 28-38).

Відповідно до виписки КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» із медичної картки амбулаторного хворого № 5732 від 01.11.2022, у ОСОБА_1 цукровий діабет другого типу більше 15 років, проведена операція – ампутація ІІІ пальця правої ступні (т. 1 а.с. 75).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремлено посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (ч. 7 ст. 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (ст. 4 Закону).

Статтею 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 вказано, що «відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «…моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості…».

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 дійшла таких висновків: частиною 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Чинним законодавством і, зокрема Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що позивач, реалізувавши своє право на відшкодування шкоди, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», повторно звернувся до суду про відшкодування шкоди за один і той самий період, що законом не передбачено.

У постанові від 07 липня 2021 року у справі № 755/5051/17 (провадження № 61-14714св20) Верховний Суд дійшов висновку, що подвійного відшкодування шкоди громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян тощо, за один і той самий період перебування під судом і слідством Законом не передбачено.

У постанові від 28 квітня 2025 року у справі № 607/13485/22, провадження № 61-5338св24, Верховний Суд також дійшов висновку, що передбачена Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода за один і той самий період не може бути повторно стягнена.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (постанова Верховного Суду від 28 липня 2025 року у справі №331/3223/24, провадження № 61-4080св25).

Водночас, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, можна дійти висновку, що Верховний Суд роз`яснював про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, визначеної на час розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23 (провадження № 61-7724св24), від 08 жовтня 2024 року у справі №333/2527/22 (провадження № 61-7696св24), від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23 (провадження № 61-8406св24), від 15 листопада 2024 року у справі № 336/2137/23 (провадження № 61-9291св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21 (провадження № 61-8267св24), від 22 січня 2025 року у справі № 524/6017/22 (провадження № 61-13387св24), 12 лютого 2025 року у справі № 753/7572/2 (провадження № 61-13255св24).

Отже, судова практика з указаного питання є сталою, відмінність залежить лише від доказування та фактичних обставин конкретної справи.

Судом встановлено, що кримінальне провадження здійснювалось відносно позивача ОСОБА_1 за обставинами вчинення кількох умисних злочинів та він перебував під слідством та судом з моменту складання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального поступку (27.03.2017) до набрання законної сили виправдувальним вироком щодо нього (22.12.2025), тобто в період часу тривалістю 8 років 8 місяців 26 днів (104 місяці 26 днів), тому виходячи з мінімального розміру заробітної плати на день ухвалення судом рішення (8647 грн) за кожен місяць перебування під слідством та судом буде складати 906782,07 грн (8647 грн *104 місяців) + (8647 грн / 30*26 календарних днів).

Сторони у справі погодились із вказаним гарантованим розміром моральної шкоди, проте позивач вважає, що є підстави для її збільшення до 2500000 грн, натомість відповідачі вважають, що наявні підстави для стягнення виключно 906782,07 грн, тобто гарантованого законом розміру компенсації.

Щодо збільшення гарантованого розміру моральної шкоди.

Зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, доведеності факту незаконного перебування позивача під слідством і судом протягом значного терміну, більше вісьми років, погіршення стану здоров`я позивача, яке обумовлене в тому числі душевними хвилюваннями через наявність кримінального провадження щодо нього, та аналізу наданих суду доказів, в підтвердження можливості визначення судом розміру моральної шкоди, який перевищує мінімально гарантований державою, суд правомірно встановив, що розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди становить саме 950000 грн, який є достатнім для розумного задоволення потреб позивачка як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Доводи апеляційної скарги позивача про безпідставність відмови в збільшенні розміру компенсації, зокрема і до 2500000 грн є необґрунтованими так, як суд першої інстанції навів відповідні мотиви у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Зокрема, суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що в даному випадку мова йде про справедливе та розумне відшкодування, а не про покарання держави за помилки під час здійснення кримінального провадження і, відповідно, таке відшкодування не має призводити до необґрунтованого збагачення позивача та невиправданої розтрати коштів державного бюджету.

Враховуючи викладене, апеляційним судом відхиляються доводи скаржників про необґрунтованість визначеної судом першої інстанції суми відшкодування.

Щодо витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Положеннями КПК України визначено, що юридична допомога в кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.

При цьому, вимоги щодо гарантованого ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди, слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі №757/31372/18-ц).

До правової допомоги належать консультації, роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах (постанова Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 291/383/19 (провадження № 61-3314св23)).

За змістом ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим Законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянину зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Встановивши факт понесення витрат у зв`язку із поданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження №61-5223св21) та від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст. ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.

Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18).

При цьому передбачені ст. 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі п. 4 ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21)».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 127/9332/22 (провадження № 61-5746св23).

Судом встановлено, що здійснення захисту позивачки під час досудового розслідування кримінального провадження та протягом часу судового розгляду кримінального провадження здійснював адвокат Федина О. В., що підтверджено належними доказами, зокрема вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 25.03.2024 у справі № 695/1617/17, договором № 27/03/17 від 27.03.2017 та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2017, 31.05.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 та 01.10.2020 на загальну суму 190000 грн.

Дослідивши надані позивачем докази в підтвердження завданих матеріальних збитків, заперечення відповідачів, суд першої інстанції, проаналізувавши їх належність, допустимість та достатність, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, а саме 70000 грн, з яких - 30000 грн за надання правової допомоги на стадії досудового розслідування та 40000 грн - на стадії судового розгляду справи у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що загальний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 70000 грн.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційних скаргах, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційних скаргах, відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Федини Олександра Васильовича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко