Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №703/7580/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 703/7580/25

Провадження № 22-ц/821/1473/26

Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -– Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Кукушкіної А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сухомудренка Богдана Володимировича на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 травня 2026 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,у складі: головуючого судді Овсієнко І. В.,

в с т а н о в и в :

14.11.2025 КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість в розмірі 59439,59 грн за надання послуг з постачання теплової енергії (в т.ч. на загальнобудинкові потреби опалення), 9209,97 грн інфляційних втрат, 2777,39 грн 3% річних та 3349,66 грн пені, судові витрати – 2422,40 грн судовий збір.

Судом, зокрема, роз`яснено, що відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

20 березня 2026 року адвокат Сухомудренко Б. В. в інтересах відповідача в справі, ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Смілянського міськрайонного суду від 27.01.2026 у даній справі.

Просив поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.01.2026 скасувати, справу призначити до судового розгляду, а також зупинити виконання заочного рішення – до завершення судового розгляду.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 травня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що останнім днем строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення, що передбачений ч. 2 ст. 284 ЦПК України, було 26.02.2026.

Суд дійшов висновку, що оскільки доставлення примірника судового рішення відповідачеві відбулося 28.02.2026, то строк подання заяви, що передбачений ч. 3 ст. 284 ЦПК України, минув 19.03.2026.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Сухомудренко Б. В. оскаржив її в апеляційному порядку та просить ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 травня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що заочне рішення у справі її учасникам надійшло 28.02.2026 до електронних кабінетів, що підтверджується карткою про рух ухваленого рішення.

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду із заявою про перегляд заочного рішення, а строк подання такої заяви розпочався з 01.03.2026 .

Тобто 20 денний термін на подання заяви про перегляд заочного рішення завершився 20.03.2026, а не 19.03.2026 як це вказано в оскаржуваній ухвалі.

Вважає, що суд фактично встановив, що ним дотримано 20 денний термін подання заяви про перегляд заочного рішення, однак помилково вважав датою завершення такого строку 19.03.2026, що суперечить вимогам ст. 123 ЦПК України.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на наведене колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність сторін у справі.

Перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення та порядок його оскарження регулюються главою 11 розділу III ЦПК України «Заочний розгляд справи».

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.

Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу ч. 1 ст. 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

Згідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до положень ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуального строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, як передбачено ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

При цьому, положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 284 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

За вказаних обставин, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, повний текст заочного рішення у даній справі було отримано відповідачем 28 лютого 2026 року, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документу та не заперечується відповідачем у справі.

Оскільки, повний текст заочного рішення було отримано відповідачем 28 лютого 2026 року, нормами ЦПК України встановлений двадцятиденний строк на подачу заяви про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, то виходячи з положень ст. 126 ЦПК України, першим днем двадцятиденного строку є 1 березня 2026 року (в 2026 році у лютому місяці 28 календарних днів), а останнім днем строку - 20 березня 2026 року, що не враховано судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Сухомудренком Б. В. в інтересах відповідача сформовано заяву про перегляд заочного рішення в системі «Електронний суд» 20 березня 2026 року, тобто в межах граничного строку для звернення відповідача до суду з заявою про перегляд заочного рішення, визначеного ст. 284 ЦПК України.

Слід зазначити, що право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст. 6 Конвенції.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі №367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі №761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі №826/6479/18.

У рішеннях ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ від 15 листопада 2007 року у справі «Хамідов проти росії»).

Виконуючи вимоги суду, заявник вправі очікувати належне тлумачення судом норм процесуального права, що очевидно надає підстави сподіватись на прийняття рішення у відповідності до норм процесуального права.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду не узгоджується з нормами процесуального права, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

Оскільки під час вирішення питання про перегляд заочного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу – скасувати, а справу – направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сухомудренка Богдана Володимировича – задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 травня 2026 року – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко