Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №707/584/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/499/26 Справа № 707/584/26 Категорія: ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №22025250000000239 за апеляційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 16 березня 2026 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Черкаси, громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено:

- за ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді громадських робіт на строк 50 годин;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.ст. 75,76 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, та покладенням відповідних обов`язків.

Запобіжний захід у виді застави залишено до набрання вироком законної сили без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання попереднє ув`язнення в період з 21.11.2025 до 11.12.2025, з розрахунку день за день.

Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 16 936,60 грн.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 , який апелянтом не оскаржується.

ВСТАНОВИЛА

Встановлені судом першої інстанції обставини.

За вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

21.11.2025 приблизно о 08.50год. ОСОБА_10 , перебуваючи на березі р.Вільшанка та помітивши співробітників ТЦК та СП о 08.59 год. подзвонив по телефону своєму вітчиму ОСОБА_11 та повідомив останньому, а також своїй матері ОСОБА_8 , що поблизу річки військовослужбовці ТЦК та СП здійснюють перевірку військово-облікових документів у осіб, що перебувають у вказаному місці.

Приблизно о 09.00 год. військовослужбовці ТЦК та СП підійшли до ОСОБА_10 з метою перевірки військово-облікових документів.

У свою чергу ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що діяльність ТЦК та СП під час воєнного стану спрямована на здійснення мобілізаційних заходів, умисно перешкоджав їх законній діяльності.

Зокрема, о 09.08 год., ОСОБА_10 , перебуваючи на узбережжі р. Вільшанка поблизу с.Лозівок та дачного кооперативу «Фотон», після вимоги працівника поліції та представників ТЦК та СП надати військово-облікові документи для перевірки, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівник поліції та військовослужбовці ТЦК та СП у військовому формі з шевронами, знаками розрізнення, діючи умисно, з метою припинення їх законної діяльності почав вчиняти активні дії, які полягали у фізичному впливі на військовослужбовців ТЦК та СП з метою уникнення призову на військову службу, внаслідок чого перешкодив законній діяльності ЗСУ в особливий період.

Оскільки ОСОБА_10 не надано будь-яких документів, не повідомлено своїх анкетних даних, працівники ТЦК та СП з метою вжиття заходів разом з працівником поліції до адміністративного затримання, підвели останнього до автомобіля марки «Вольцваген транспортер», який був припаркований на березі р. Вільшанка.

Під час поміщення ОСОБА_10 в автомобіль, останній чинив фізичний опір, в цей момент до співробітників ТЦК та СП підбігла ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що перед нею знаходяться військовослужбовці ТЦК та СП у військовому формі з шевронами, знаками розрізнення, діючи умисно, з метою припинення їх законної діяльності тримаючи в правій руці ніж нанесла співробітнику ТЦК та СП ОСОБА_12 два удари: один в ділянку спини справа в проекції 4-5 ребер, та один удар в ділянку правої кисті, чим спричинила останньому легкі тілесні ушкодження. У подальшому ОСОБА_8 , маючи на меті унеможливити рух транспортного засобу співробітників ТЦК та СП пробила два передніх колеса.

У подальшому, о 09.15 год., ОСОБА_8 та ОСОБА_10 побігли до траси та сіли в автомобіль сірого кольору, який повіз їх в сторону дачного кооперативу «Фотон».

Указаними діями ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10 створили перешкоду у діяльності ЗСУ, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення у повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану.

Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 просить вирок щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання: за ч.1 ст.125 КК у виді громадських робіт на строк 60 годин; за ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч.1 ст.70 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК покласти на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. У решті вирок суду залишити без змін.

Не заперечуючи доведеності вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості лише стосовно ОСОБА_8 .

Покликаючись на вимоги ч.2 ст.56, ст.65 КК, стверджує, що призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.125 КК суд вийшов за мінімальні межі встановленні Загальною частиною КК для покарання у виді громадських робіт, встановлених ст.56 КК. Цебто, при призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню.

У судове засідання потерпілий, явка якого є не обов`язковою, не з`явився, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК не перешкоджає проведенню розгляду без його участі.

Позиції учасників судового провадження.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- прокурор, яка підтримала апеляційну скаргу, пославшись на її доводи;

- обвинувачена та її захисник, які при вирішенні апеляційної скарги поклались на розсуд суду.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченої та її захисника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 370 КПК вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

Апеляційний суд вважає правильними встановлені фактичні обставини судом першої інстанції, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Водночас, доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання ОСОБА_8 , колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_8 місцевий суд при призначенні покарання останній не дотримався вимог ст.ст.65, 56, 69 КК, що потягло за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого вироку.

Згідно з ст.65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Частиною 1 ст.69 КК визначено, що суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Водночас, в ході судового розгляду не було встановлено підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК.

Як вбачається зі змісту вироку суду, ОСОБА_8 призначено покарання за ч.1 ст. 125 КК у виді громадських робіт на строк 50 годин.

Санкцією ст. 125 КК передбачено покарання, окрім іншого, у виді громадських робіт на строк до двохсот годин.

Водночас відповідно до ч.2 ст. 56 КК, громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Цебто, призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.125 КК суд першої інстанції в порушення вимог ч.2 ст.56 КК призначив покарання у виді громадських робіт на строк 50 годин, який є меншим від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

За наведених обставин вирок підлягає скасуванню за ч.1 ст.125 КК в частині призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст. 404, 405, п.3 ч.1 ст. 407, 418, 420, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 16 березня 2026 року в частині призначеного покарання ОСОБА_8 скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК у виді громадських робіт на строк 60 годин;

- за ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4