Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №571/3538/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Рівне

Справа № 571/3538/25

Провадження № 33/4815/739/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Міщук Л.А.,

захисника – Кубрак Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кубрак Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 18 травня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 18 травня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2025 року о 01 год. 23 хв. в селищі Рокитне Сарненського району Рівненської області по вул. Незалежності, 22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi L200, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), і від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

В поданій апеляційній скарзі захисник Кубрак Ю.В.просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

22 червня 2026 року до Рівненського апеляційного суду від захисника Кубрак Ю.В. надійшло доповнення до апеляційної скарги в якому вона зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки її ухвалено без повного, всебічного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з порушенням вимог статей 7, 245, 247, 251, 252, 266, 278, 280 КУпАП, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України щодо стандартів доказування і порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Вказує, що працівниками поліції було допущено істотні порушення процедури оформлення адміністративних матеріалів, зокрема вони не представилися, не повідомили про здійснення відеофіксації, не роз`яснили права, передбачені статтею 268 КУпАП, а тому всі подальші процесуальні дії, включаючи вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, є незаконними.

Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки містить суперечності щодо особи, яка керувала транспортним засобом, а також складений поліцейським, участь якого у фіксації події та проведенні огляду матеріалами справи не підтверджується.

Доводить, що матеріали справи не містять належних доказів наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією МВС та МОЗ, а відеозапис не підтверджує ані неадекватної поведінки, ані інших ознак сп`яніння, що свідчить про відсутність законних підстав для проведення огляду.

Вважає, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду не була належним чином зафіксована, оскільки з відеозапису вбачається, що він висловив готовність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак працівники поліції відмовилися проводити такий огляд, повідомивши, що це вже неможливо.

Заслухавши доводи захисника Кубрак Ю.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийнятті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 536324 від 10 грудня 2025 року (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (а.с. 4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу, згідно якого вказаний огляд також не проводився у зв`язку з відмовою водія (а.с. 5); відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл aslsu, час 09:30) та відмову від проходження вказаного огляду в медичному закладі (файл aslsu, час 09:35).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Так, апеляційний суд виходить з того, що відмова від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі зафіксовано відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи, викладені у доповненні до апеляційної скарги, про допущення працівниками поліції істотних порушень процедури оформлення адміністративних матеріалів є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції представився, повідомив про здійснення відеофіксації (файл aslsu, час 00:40), а також роз`яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП (файл aslsu, час 11:00). За таких обставин твердження сторони захисту про незаконність подальших процесуальних дій, у тому числі вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, є необґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження і доводи про неналежну фіксацію відмови від проходження огляду. З відеозапису вбачається, що працівники поліції у встановленому законом порядку запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній від його проходження відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Безпідставними є і доводи про можливість застосування аналогії закону та зупинення провадження у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі.

Апеляційний суд зазначає, що 01 травня 2022 року законодавцем були внесені зміни до КПК України, якими врегульовано порядок зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду, захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у провадженні, або був призваний для проходження військової служби за мобілізацією під час особливого періоду, суд зупиняє судове провадження щодо такого обвинуваченого до моменту його розшуку, видужання або звільнення з військової служби. Таке зупинення передбачено виключно для кримінального процесу.

Водночас до КУпАП будь-які зміни щодо зупинення проваджень у справах про адміністративні правопорушення в умовах воєнного стану внесені не були. Це свідчить про те, що законодавець свідомо врегулював лише питання зупинення кримінальних проваджень, враховуючи обов`язковість участі обвинуваченого у кримінальному процесі та специфіку кримінально-процесуального статусу особи.

На відміну від кримінального процесу, КУпАП не містить норми, яка б передбачала зупинення провадження у справах щодо правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

КУпАП передбачає можливість зупинення лише строків розгляду у справах про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією (ст. 277 КУпАП), і тільки за наявності випадків ухилення від явки до суду чи поважних причин неявки.

Стаття 130 КУпАП до цього переліку не належить.

Таким чином, застосування аналогії закону та перенесення положень ст. 335 КПК України на правовідносини, що виникають у межах провадження за ст. 130 КУпАП, є неправомірним і суперечить принципам адміністративного процесу.

Крім того, чинним КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення. Сплив такого строку, навіть за наявності вини особи, є безумовною підставою для закриття провадження у справі, що унеможливлює довільне розширення процесуальних повноважень суду.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. 33, ст. 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 18 травня 2026 рокувідносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Кубрак Ю.В.– без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович