Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №572/2909/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 572/2909/25

Провадження № 22-ц/4815/953/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Масловою Ольгою Сергіївною на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року (ухвалене у складі судді Довгого І.І., повний текст рішення суду складено 09 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

04 червня 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Павлюк Ірину Анатоліївну, звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 28 вересня 2024 року, приблизно о 08 год. 20 хв. ОСОБА_3 , в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пункту 10.1, підпункту б) пункту 12.9, дорожніх знаків 3.29 "Обмеження максимальної швидкості (70, 50, 20)", дорожнього знаку 3.41 "Контроль" Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, керуючи технічно справним спеціалізованим сідловим тягачем "DAF ХF 105.460", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною "HENDRICKS TS34", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись на 246 км + 016 м. автодороги М07 Київ Ковель-Ягодин, зі сторони м. Сарни Рівненської області в напрямку до м.Коростень Житомирської області, зі швидкістю приблизно 80-85 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості (70, 50, 20 км/год.)", з моменту виявлення дорожнього знаку 3.41 "Контроль" та бетонної конструкції (блокпосту), які знаходились попереду транспортного засобу, які він міг об`єктивно виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості до повної зупинки на вимогу дорожнього знаку, під час руху змінив напрямок руху транспортного засобу вліво, перетнув лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (осьової), яку перетинати заборонено та допустив наїзд сідлового тягача на бетонні конструкції, з подальшим виїздом за межі смуги руху вліво, де в некерованому стані транспортний засіб здійснив наїзд на автомобіль "ТОYOTA RAV4", реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв в місці для огляду транспортних засобів та на працівників Національної поліції України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_6 , які знаходились в приміщенні блокпосту, хоча мав можливість уникнути наїзду шляхом виконання вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Ухвалою Рокитнівським районним судом Рівненської області від 04.03.2025 року у справі №571/244/25 по обвинуваченню визнаний ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, син померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_7 визнано потерпілим. 02.05.2025 року Рокитнівським районним судом Рівненської області у справі № 571/244/25 було ухвалено вирок яким ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. Ухвалюючи вирок суд зазначив: "…Суд вважає, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, потерпіла ОСОБА_8 та неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 зазнали душевних страждань у зв`язку зі смертю сина та батька, а втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Також судом було роз`яснено про право звернутися з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 652000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 652 000 (шістсот п`ятдесят дві тисячі) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення мотивовано тим, що в результаті вчиненого кримінального правопорушення сину загиблого завдано моральної шкоди, які полягають в тому, що у зв`язку із смертю батька його життя кардинально змінилося, він постійно переживає за своє майбутнє, яким чином увійде в доросле життя без підтримки та допомоги батька, має невпинний біль, що залишився сиротою. Оцінена позивачем моральна шкода у 652 000 гривень є співмірною заподіяній шкоді, між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою існує прямий та безпосередній причинний зв`язок.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 , через представника – адвоката Маслову Ольгу Сергіївну оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача наголошувалось на тому, що відповідачем повністю усвідомлюється факт завдання моральної шкоди позивачу внаслідок смерті його батька в результаті вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 . Проте, на переконання сторони відповідача, розмір моральної шкоди, який позивач просить стягнути на його користь, а саме 652 000,00 грн є завищеним та не відповідає обсягу моральних страждань, на які посилається позивач у своїй позовній заяві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На переконання відповідача, об`єктивним розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача становить 200 000,00 грн.

Вказує, що позивач додатково отримав страхову виплату в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 159 900,00 грн., що в сукупності із 200 000,00 грн., які ФОП ОСОБА_2 погоджується сплатити на користь позивача, становитиме достатнє відшкодування завданої моральної шкоди.

У рамках кримінального провадження було встановлено, що спеціалізований сідловий тягач "DAF XF 105.460", реєстраційний номер НОМЕР_4 з спеціалізованим напівпричепом-цистерною "HENDRICKS TS34", реєстраційний номер НОМЕР_5 перебував у технічно справному стані, що свідчить про те, що цивільним відповідачем як власником транспортних засобів було забезпечено їх належний технічний стан.

Технічний огляд даних транспортних засобів завжди проводився вчасно. Так само постійно проводився медичний огляд працівників у встановленому законом порядку, зокрема і засудженого. На переконання апелянта, вказаній обставині судом першої інстанції не надано належної уваги.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 як відповідачем – роботодавцем засудженого не було вчинено дій або допущено бездіяльності, які будь-яким чином сприяли би настанню трагедії, що сталася.

Матеріальний стан відповідача та його стан здоров`я та, також мають бути враховані під час розгляду даної апеляційної скарги та не були належним чином враховані судом першої інстанції.

Протягом останніх років відповідач вимушений регулярно перебувати на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, витрачати значні кошти на лікування та оплату прийомів у лікарів.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 9982/860 від 03.10.2025, яка видана Комунальним некомерційним медичним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька", йому встановлено наступні діагнози: ІХС: дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 3 ступінь, ризик 4 (дуже високий), кризовий перебіг, гіпертонічний криз з вираженим цефалагічним та вестибуло-атактичним синдромом.

Більше того, на утриманні Відповідача постійно перебуває його мати – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Просить суд рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09.02.2026 у справі №572/2909/25 змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 652 000 грн до 200 000 грн.

01 травня 2026 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Павлюк І.А. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.

Вказує, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 зазнав душевних страждань у зв`язку зі смертю батька, а втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню.

Вважає, що моральна шкода в розмірі 652 000 (шістсот п`ятдесят дві тисячі) гривень, враховуючи наслідки злочину, фізичний та моральний стан позивача буде достатньою сатисфакцією.

Зважаючи на те, що відповідач приймав на роботу людину в якої були проблеми зі здоров`ям повинен був усвідомлювати той факт, що це буде загрозою для оточуючих, тому моральну шкоду було оцінено в розмірі 812 000 грн.

Однак, зважаючи на те, що страховою компанією було здійснено виплату у розмірі 160 000 грн., заявлено вимогу про стягнення 652 000 грн.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції не врахував при вирішенні цивільного позову матеріальний стан відповідача, ймовірність припинення його господарської діяльності, а також його стану здоров`я та перебування на його утриманні матері, також не є слушними, оскільки такі твердження не ґрунтуються на положеннях ч. 4 ст. 1193 ЦК України, відповідно до яких суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Просить суд залишити рішення суду без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що вироком Рокитнівського районного суду від 02.05.2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 24.09.2025 року вирок Рокитнівського районного суду від 02.05.2025 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 14.01.2026 року касаційну скаргу цивільного відповідача задоволено частково, вирок Рокитнівського районного суду Рівненської області від 02.05.2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 24.09.2025 року змінено. Виключено з указаних рішень посилання на стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судового збору в розмірі 15780,37 грн. на користь держави. У решті судове рішення залишити без змін.

Батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6 від 24.04.2008 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "сідловий тягач DAF XF 105.460", реєстраційний номер НОМЕР_7 та напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_8 належить ОСОБА_2 .

На момент вчинення ДТП відповідальність водія транспортного засобу "сідловий тягач" DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_7 та "напівпричеп-цистерна" HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_8 була застрахована в ПрАТ СК "ПЗУ Україна" (04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) відповідно до Полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно № ЕР.223133916 від 30.08.2024 та № ЕР.223149106 від 30.08.2024 із визначенням ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000, 00 грн. та за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 320 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи матері позивача – ОСОБА_7 виплачено ПрАТ СК "ПЗУ Україна" страхове відшкодування в розмірі 160000 грн, що складається з 48000 грн – відшкодування моральної шкоди та 112000 грн – відшкодування по втраті годувальника, яке перераховано на її рахунок (а.с. 22 зворот, 23).

Оцінивши заподіяному позивачу моральну шкоду у 812 000 грн, позивач зменшив вказану суму на отримане страхове відшкодування – 160 000 грн та просив про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 652 000 грн.

Оскільки позивачу завдано шкода внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю - відповідачу, на відповідній правовій підставі, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 як власника джерела підвищеної небезпеки з позовом про стягнення моральної шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) викладено висновок, за яким "аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм".

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями частини другої статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлені загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Згідно з цією нормою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналогічні висновки щодо застосування норми права викладені у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до не співмірності розміру відшкодування моральної шкоди, заявленого до стягнення позивачем з вимогами розумності та справедливості.

Аналізуючи вищенаведені доводи апеляційної скарги в контексті обставин цієї справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року

у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування,

суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань перенесених позивачем, апеляційний суд, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 200 000 грн є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Ураховуючи те, що суд першої інстанції, правильно встановивши характер спірних відносин, що виникли між сторонами, не правильно визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ухвалене ним рішення підлягає зміні, а розмір моральної шкоди - зменшенню з 652 000 грн до 200 000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Масловою Ольгою Сергіївною задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 652 000 грн до 200 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2026 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.