Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №532/2484/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2484/24 Номер провадження 22-ц/814/1247/26Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за заявою адвоката Титаренка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування при Білицькій селищній раді Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Титаренка Сергія Олександровича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року заявник звернувся до суду першої інстанції із вказаною заявою, у якій просив суд визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити його рідного брата ОСОБА_1 опікуном над ним.

В обгрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_2 хворіє з дитинства, є інвалідом. По теперішній час хворіє на невиліковну психічну хворобу та не може усвідомлювати свої дії, керувати своїми вчинками. Він потребує тривалого лікування, але для того щоб госпіталізувати його, лікарі постійно вимагають щоб був призначений опікун. Батьки хворого є пенсіонерами, інвалідами та за станом здоров`я не можуть здійснювати опікунство. За ОСОБА_2 опікується його рідний брат, ОСОБА_1 .

Рішенням Кобеляцького районного суду с Полтавської області від 24 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено у зв`язку із недоведеністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Титаренко Сергій Олександрович, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне встановлення обставини по справі, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що суд повинен був частково задовольнити позов та визнати ОСОБА_2 обмежено дієздатним, оскільки це підтверджено висновком експерта, та призначити його рідного брата ОСОБА_1 піклувальником над обмежено дієздатним братом.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 . Їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 7-10, 110-111).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є пенсіонером, вид пенсії – по інвалідності (а. с. 22).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 є пенсіонером, вид пенсії – за віком (а. с. 23).

Також суду надано виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №791 ОСОБА_4 , виписку з медичної карти стаціонарного хворого №3107, виписний епікриз з історії хвороби №5347 ОСОБА_4 (а. с. 112-114).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0486965 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 групи з дитинства. Згідно висновку медико-соціальної комісії потребує постійного стороннього догляду (а. с. 11).

Згідно з актом проведення обстеження сім`ї від 19.04.2024 №19, згідно якого зі слів ОСОБА_1 він проживає разом з ОСОБА_2 щоденно, оскільки він повністю залежить від сторонньої допомоги. Обстеження проведено за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (а. с. 14).

Також згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з 1 кварталу 2024 по 2 кварталу 2024 року ОСОБА_1 отримує дохід у вигляді заробітної плати (а. с. 19).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №389 від 10.06.2025 ОСОБА_2 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді розладу особистості внаслідок епілепсії. Вказаний психічний розлад не відноситься до категорії стійкого хронічного, але істотно впливає на здатність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 80-82).

Відповідно до подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Білицької селищної ради від 25.08.2025 за доцільним є призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання його судом недієздатним (а. с. 138-139).

Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий суд виходив з того, що заявником не надано суду доказів, що наявний у ОСОБА_2 психічний розлад істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з статтею 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Згідно з частиною другою статті 60 ЦК України суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Стаття 63 ЦК України передбачає, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Як встановлено судом та підтверджується висновком судово-психіатричного експерта №389 від 10.06.2025, наявний у ОСОБА_2 психічний розлад у вигляді розладу особистості внаслідок епілепсії, не відноситься до категорії стійкого хронічного.

За таких обставин, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для застосування ст. 39 ЦК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав самостійно визнати особу обмежено дієздатною, є безпідставними.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, правильним є висновок місцевого суду про те, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна немає.

Рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ухваленим на основі повного і всебічного дослідження обставин справи та наданих доказів. Процесуальних порушень, які б могли призвести до скасування рішення, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з ухваленим рішенням.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Титаренка Сергія Олександровича – залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду с Полтавської області від 24 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль