Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №296/5367/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/5367/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.

Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Шалоти К.В., Павицької Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №296/5367/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Масляковою Тетяною Олександрівною,

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 листопада 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі,

у с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у Державному університеті «Житомирська політехніка», в розмірі 8 000 грн, щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення дочкою двадцятитрьохрічного віку, враховуючи, яка з цих обставин настане першою.

Позов обґрунтований тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі дочці виповнилося 18 років, але вона продовжує навчання у Державному університеті «Житомирська політехніка». У зв`язку з тим, що дочка навчається на денній формі, то не має можливості працювати та забезпечувати себе самостійно, а тому перебуває на її (матері) утриманні. Розмір її (матері) заробітної плати не дозволяє повністю забезпечити потреби дочки, пов`язані із навчання. Донька навчається у вищому навчальному закладі на контрактній основі та вартість навчання за рік становить 32 000 грн. ОСОБА_2 надав на оплату навчання доньки 30 000 грн, але у зв`язку з хворобою доньки та необхідністю оперативного втручання, яке відбулося 17 квітня 2025 року, вказана сума коштів витрачена на лікування останньої. Відповідач, тобто батько дитини, є працездатним, здоровим, працює далекобійником, а тому може матеріально допомогти своїй дочці у здобуті освіти, щоб вона (дочка) могла реалізуватися у житті.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 14 листопада 2025 року позов задоволений частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки – ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 15 травня 2025 року та до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х років.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Маслякову Т.О. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000 грн.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції не дослідив фактичний фінансовий стан відповідача. Так, довідка з Пенсійного фонду України відображає виключно розмір пенсії ОСОБА_2 та не враховує інші можливі джерела його доходів. Відповідач має лише одну дитину, щодо якої відповідно до закону виник та існує обов`язок утримання. Інших дітей або осіб, які перебувають на його утриманні, відповідач не має, що свідчить про реальну можливість щомісяця надавати матеріальну допомогу в розмірі 8 000 грн на дочку, яка продовжила навчання після досягнення повноліття. Суд першої інстанції обмежився лише оцінкою перерахованої відповідачем у 2024 році суми 31 000 грн на операцію доньки, повністю проігнорувавши: витрати на подальше лікування та реабілітацію, які самостійно покривала лише мати дочки – ОСОБА_1 ; значні та постійні витрати, пов`язані з навчанням дочки у вищому навчальному закладі; припинення надання відповідачем будь-якої матеріальної допомоги з 2025 року. Вказані обставин мають істотне значення для визначення реального розміру необхідних аліментів.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, але до нього не додано доказів надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи. Колегія суддів апеляційного суду, встановивши, що відзив на апеляційну скаргу подано без додержання вимог частини четвертої ст.360 ЦПК України, повертає його ОСОБА_2 без розгляду.

Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 05 березня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 10 липня 2026 року.

Підсумовуючи викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку частини першої ст.369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з частиною першою ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року в справі №748/2340/17 міститься висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 16 лютого 2022 року в справі №381/2423/20, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст.185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199,200,201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Згідно з договором №22.01-03.06/Д-243-2024 про навчання у закладі вищої освіти від 10 серпня 2024 року, ОСОБА_3 є студенткою Державного університету «Житомирська політехніка» денної форми здобуття освіти за освітньою програмою "Комп`ютерна графіка та розробка ігор" за спеціальністю «Комп`ютерні науки» (а.с.9-10).

У відповідності до договору №22.01-122.00.1/Б/Д-113-2024 про оплату освітніх послуг, укладеного 10 серпня 2024 року між Державним університетом «Житомирська політехніка» та ОСОБА_1 , загальна вартість освітньої послуги за навчання ОСОБА_3 складає 128 000 грн за чорити роки (по 32 000 грн за рік) (а.с.7-8).

Із довідки від 30 квітня 2025 року №728, виданої Державним університетом «Житомирська політехніка», слідує, що ОСОБА_3 є студенткою 1-го курсу денної форми за спеціальністю «Комп`ютерні науки», першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, договірної основи навчання факультету інформаційно-комп`ютерних технологій Державного університету «Житомирська політехніка» ІV рівня акредитації. Термін навчання: з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року (а.с.11).

Згідно з виписного епікризу від 21 квітня 2025 року №240, ОСОБА_3 проведено операцію та призначено лікування у зв`язку із медичним діагнозом "Інші та неуточнені кісти яєчника. Параоваріальна кіста зліва" (а.с.16). Період стаціонарного лікування з 17 по 21 квітня 2025 року (а.с.16).

За змістом акта, складеного 17 червня 2025 року ТзОВ "Керуюча Компанія "КомЕнерго-Житомир", ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , - із 2006 року (а.с.36-37).

Згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 12 листопада 2025 року, ОСОБА_2 не мав доходів за 2024-2025 роки (а.с.85).

ОСОБА_2 є особою з 3-ою групою інвалідності армії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 липня 2024 року (а.с.69).

Довідкою про доходи пенсіонера від 12 травня 2025 року №741, виданою Управлінням обслуговування громадян ГУ ПФУ в Житомирській області, підтверджується, що ОСОБА_2 з серпня 2024 року по серпень 2025 року отримував щомісячну пенсію по інвалідності в розмірі 7 032,34 грн, а з березня 2025 року - в сумі 7 841,05 грн щомісячно (а.с.57).

Із довідки, виданої ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04 липня 2024 року, відповідач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.58).

За змістом виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, інформаційної карточки стаціонарного лікування, свідоцтва про хворобу №1381, ОСОБА_2 має встановлені медичні діагнози: "Інсулінозалежний цукровий діабет, вторинний, панкреатичний, середньої тяжкості. Діабетична полінейропатія н/кінцівок. Діабетична мікроангіопатія н/кінцівок 2 ст. Діабетична енцефалопатія. Непроліферативна діабетична ретинопатія обох очей. Хронічний рецидивуючий фіброзно-дегенеративний панкреатит з порушенням інкреторної функції підшлункової залози. Стан після оперативного лікування. Постхолесцистектомічний синдром. Подагра, подагрична артропатія, хронічно- рецидивуючий перебіг в ст.нестійкої ремісії. Вторинний остеоартрит. Гіпертонічна хвороба 2 ст. Остеохондроз поперекового відділу хребта. Протрузії м/х дисків.", та з приводу встановлених діагнозів неодноразово проходив лікування (а.с.59-68).

Разом із тим, матеріалами справи доведено, що повнолітня дочка відповідача ОСОБА_4 продовжує навчання та навчається на денній формі, що не сприяє у отриманні інших доходів; у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 навчається на договірній основі, стипендії вона не отримує. Покладання лише на позивача, тобто матір, забезпечення потреб повнолітньої доньки у зв`язку з її навчання є несправедливим, оскільки батьки мають рівні права і обов`язки та у матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували, що відповідач не може надавати повнолітній доньці матеріальну допомогу у зв`язку з навчанням останньої.

Підсумовуючи викладене, обґрунтовано встановивши, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, суд першої інстанції не повністю прийняв до уваги рівність обох батьків щодо надання утримання. Враховуючи, що дочка навчається на договірній основі та плата за навчання є значною, доходи відсутні (стипендії дочка не отримує), працювати поки що можливості не має (навчається на денній формі), то покладання забезпечення потреб доньки у зв`язку з навчання майже цілком на матір є несправедливим, а тому колегія суддів вважає, що наявна можливість стягнути аліменти у розмірі 3 000 грн, а не 1 500 грн, як вважав суд першої інстанції. Більшого розміру твердої суми аліментів присуджено бути не може, оскільки матеріали справи не містять доказів, що у відповідача є інші доходи, крім його пенсії, або він придбав нерухоме (рухоме) майно, сума якого перевищила б десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Не доведено й наявності у відповідача інших джерел надходження коштів.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині визначення твердої грошової суми, яка підлягає стягненню на повнолітню доньку ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, збільшуючи розмір аліментів, які належить стягувати з відповідача на користь позивача, із 1 500 грн до 3 000 грн.

Згідно з п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів (п.3 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст.268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Масляковою Тетяною Олександрівною, задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 листопада 2025 року змінити, збільшивши тверду грошову суму аліментів, яку належить щомісяця стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з 15 травня 2025 року та до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дочкою двадцяти трьох років, - із 1 500 грн до 3 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України.

Головуюча Судді: