Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №273/154/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №273/154/24 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д.С.

Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.,

суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.,

з участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 273/154/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Бєлкіної Д.С.,

у с т а н о в и в:

У січні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначила, що відповідно до судового наказу Баранівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягуються аліменти на двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Однак відповідач ОСОБА_2 , з метою уникнення обов`язку щодо сплати аліментів, покинув територію України і виїхав на роботу в Данію, де на даний час проживає та офіційно працевлаштований. На утриманні позивача залишилось двоє дітей, які мають фізичні вади та потребують значної матеріальної допомоги, яку відповідач спроможний надавати.

Таким чином, враховуючи, що розмір присуджених аліментів недостатній для утримання дітей, у зв`язку з чим позивач, з урахуванням спроможності відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі, просить змінити розмір присуджених аліментів, визначивши їх розмір у твердій грошовій сумі, але із розрахунку 1/3 частини від реального середньомісячного доходу відповідача, що становить 10000 данських крон, що еквівалентно 50 000 грн.

2 серпня 2025 року ОСОБА_1 до суду була подана заява про зміну підстав та предмета спору, в якій остання, з урахуванням рішення Сімейного суду Данії від 29.08.2024, яким з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на дітей у твердій грошовій сумі, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по аліментах в сумі 109 424 данських крон та неустойку, за прострочення сплати аліментів в сумі 33 277,80 данських крон.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року вприйнятті заяви ОСОБА_1 від 2 серпня 2025 року про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки за прострочення сплати аліментів було відмовлено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду в частині закриття провадження у справі скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на відсутність підстав для закриття провадження у справі, оскільки суд не врахував обставини справи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Звертає увагу, що норми Сімейного кодексу України дозволяють судам виносити рішення про стягнення аліментів на дітей у грошовій одиниці країни, де працює боржник, тому позивач і звернулась до районного суду у із позовом про зміну способу стягнення аліментів. Однак сторона відповідача умисно затягувала розгляд справи, з метою отримання рішення Сімейного суду Дані про стягнення аліментів за позовом ОСОБА_2 , що не відповідає інтересам дітей та змісту судового рішення (наказу) Баранівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року. Таким чином, закривши провадження у справі районний суд фактично позбавив дітей аліментів, які були присудженні вказаним судовим рішенням і відповідали сімейному законодавству Україна.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що судове рішення є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми процесуального права, закривши провадження у справі. Зазначає, що в цій справі відсутній предмет спору, оскільки питання зміни розміру аліментів між сторонами вирішено та їх присуджено до стягнення у твердій грошовій сумі рішенням Сімейного суду Дані від 29.08.2024, а подвійного стягнення аліментів з відповідача бути не може. Таким чином, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виснував, що у зв`язку з прийняттям Сімейним судом Данії рішення від 29.08.2024 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яке замінює судове рішення (наказ) Баранівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року, фактично вирішено спір про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей сторін в твердій грошовій сумі, тому врахувавши, що позивач ОСОБА_3 звернулась до Баранівського районного суду Житомирської області з аналогічним позовом, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, однак вважає, що суд першої інстанції помилково застосував пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила змінити розмір аліментів присуджених з ОСОБА_2 судовим наказом Баранівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року на двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши їх розмір у твердій грошовій сумі, але із розрахунку 1/3 частини від реального середньомісячного доходу відповідача, що становить 10000 данських крон, що еквівалентно 50 000 грн.

Разом з тим, рішенням Сімейного суду Данії від 29.08.2024 року у справі № 2022-69766, зобов`язано ОСОБА_2 сплачувати починаючи з 01.08.2022 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти, що складаються з базової суми, яка зафіксована на рівні 1/2 стандартної ставки аліментів на дитину (2022 рік - стандартна ставка становить 1,460 данських крон на дитину на місяць, 2023 рік - 1,500, 2024 рік - 1,548) і додаткової виплати, яка становить 167 данських крон на місяць у 2022 році, 172 данських крон на місяць у 2023 році та 178 данських крон на місяць у 2024 році. Базові розміри та надбавки регулюються щороку 1 січня. Сімейний суд Данії постановив, що його рішення замінює рішення України від 20.09.2021 року. Аліменти виплачуватимуться з 01.08.2022. Також роз`яснено для ОСОБА_5 про те, що у випадку незгоди з оплатою, платіж необхідно вимагати в Установі з питань виплат у Данії (а.с.106-112).

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У статті 255 ЦПК України визначені підстави для закриття провадження у справі.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 68/13646/15, закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З аналізу змісту вказаної норми випливає, що однією з підстав для закриття провадження у справі є тотожність заявлених вимог, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет.

Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів між тими самими сторонами, а також властивістю судового рішення, що набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Спори вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет. Нетотожність хоча б одного з цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Сімейного суду Данії від 29.08.2024 року у справі № 2022-69766 за заявою ОСОБА_2 , яке набрало законної сили, є тотожним з позовними вимогами у цій цивільній справі №273/154/24, оскільки спір щодо зміни розміру аліментів, який був визначений судовим наказом Баранівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року, у вказаних справах виник з тих самих підстав, щодо одного і того ж предмету спору і між тими самими сторонами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, проте помилився щодо підстави для такого закриття, зазначивши пункт другий частини першої ст.255 ЦПК України - відсутність предмета спору, який не може бути застосований у цій справі з огляду на наступне.

Так згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору»в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Таким чином, прийняття 29.08.2024 Сімейним судом Данії рішення про зміну розміру аліментів за заявою відповідача ОСОБА_2 , який визначений судовим наказом Баранівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року, після подачі позивачем ОСОБА_1 позову про зміну розміру аліментів у цій справі, не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір.

Разом з тим, встановивши, що існує рішення Сімейного суду Данії від 29.08.2024 року у справі №2022-69766, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суду першої інстанції необхідно було керуватися положеннями пункту третього частини першої статті 255 ЦПК України, яка і зумовлює настання відповідних процесуальних наслідків, закриття провадження у справі, у разі ухвалення рішення у тотожному спорі між тими самими сторонами.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

За таких обставин ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі з мотивів, наведених в цьому судовому рішенні, постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак не може бути залишена в силі та відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Ухвала суду в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржена, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року в частині закриття провадження у справі змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Головуючий Коломієць О.С.

Судді Талько О.Б.

Шалота К.В.