Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №760/24066/18 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24066/18

2/760/8225/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Кавун В.В., Черчукан В.В., Есера М.Р., Пилипенко Д.М.,

представника позивача - Цибульського В.В., Здоренка В.Є.,

представника відповідача - Лінника М.А., Сербіної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50008002 від 14.03.2013 у розмірі 974 424,25 грн із розрахунку:

- заборгованість по сумі кредиту (тіло кредиту), що становить еквівалент 9 576,56 доларів США і відповідно до обмінного курсу валют ПАТ «Креді Агріколь Банк» для безготівкових операцій станом на 31.08.2018 становить 270 474,12 грн;

- 10 % річних від суми заборгованості по сумі кредиту (тіло кредиту) в розмірі 16 006,14 грн;

- заборгованість по сумі додаткового кредиту у розмірі 10 978,78 грн;

- 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 649,70 грн;

- витрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 231,23 грн;

- штраф 20 % від суми Кредиту за порушення дострокового терміну повернення кредиту у розмірі 42 671,49 грн;

- залишок непогашеної суми заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 426 413,61 грн;

- 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 81 002,02 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 87 159,64 грн;

- штрафні санкції відповідно до п. 8.3 Загальних умов у розмірі 1 582,08 грн;

- компенсація понесених витрат в розмірі 750,00 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування витрат в розмірі 73,44 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування витрат в розмірі 265,17 грн;

- відшкодування страхового платежу в розмірі 4 148,92 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 44,33 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 29,04 грн;

- штраф 15 % від суми кредиту за порушення терміну сплати страхових платежів у розмірі 32 002,62 грн;

- судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 616,37 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.03.2013 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 50008002 (далі - Кредитний договір), а також підписано невід`ємні Додатки до Договору: Загальні умови кредитування та Графік погашення кредиту.

Відповідно до умов укладеного Кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит у сумі 213 357,13 грн, що складає еквівалент 26 240,00 доларів США, на придбання автомобіля марки Volkswagen Passat В7, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012.

06.03.2014 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої відповідач отримав від позивача додатковий кредит у розмірі 61 468,13 грн, що складає еквівалент 6 363,20 доларів США, для сплати страхових платежів відповідно до Договору страхування №245002/4098/0001296 від 22.03.2013.

Відповідно до Загальних умов договору всі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суму кредиту в доларах США.

Термін кредитування відповідно до Загальних умов погоджений сторонами в Графіку погашення кредиту, та передбачає повернення кредиту частками щомісячно на відповідну дату. Процентну ставку за умовами кредитного договору сторони погодили на рівні 9,90 % на рік та передбачили, що вона є змінною відповідно до Загальних умов.

У зв`язку з систематичним порушенням відповідачем термінів сплати чергових платежів за Кредитним договором, 18.12.2017 позивачем було направлено Вимогу (повідомлення) відповідачу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором вих. № 50008002 від 14.03.2013 з вимогою повернути суму Кредиту.

Таким чином, враховуючи те, що вимога була доставлена 02 січня 2018 року, останнім днем повернення кредиту та заборгованості відповідно було 01 лютого 2018 року.

Вимога відповідачем була отримана, але проігнорована, внаслідок чого заборгованість по сумі кредиту (тіло кредиту) становить еквівалент 9 576,56 доларів США та підлягає сплаті в гривні відповідно до обмінного курсу валют, визначеного з умовами кредитного договору, на дату сплати заборгованості.

Курс ПАТ «Креди Агріколь Банк» - гривні до долара США для здійснення безготівкових операцій станом на 31.08.2018 складав 28,245 грн за 1 долар США сума кредиту (тіла кредиту), яка підлягає поверненню, становить 270 474,12 грн (9 576,56 * 28,245 = 270 474,12 грн).

Відповідно до розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає:

- заборгованість по сумі кредиту (тіло кредиту), що становить еквівалент 9 576,56 доларів США і відповідно до обмінного курсу валют ПАТ «Креді Агріколь Банк» для безготівкових операцій станом на 31.08.2018 становить 270 474,12 грн;

- 10 % річних від суми заборгованості по сумі кредиту (тіло кредиту) в розмірі 16 006,14 грн;

- заборгованість по сумі додаткового кредиту у розмірі 10 978,78 грн;

- 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 649,70 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 231,23 грн;

- штраф 20 % від суми Кредиту за порушення дострокового терміну повернення кредиту у розмірі 42 671,49 грн;

- залишок непогашеної суми заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 426 413,61 грн;

- 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 81 002,02 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 87 159,64 грн;

- штрафні санкції відповідно до п. 8.3 Загальних умов у розмірі 1 582,08 грн;

- компенсація понесених витрат в розмірі 750,00 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування витрат в розмірі 73,44 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування витрат в розмірі 265,17 грн;

- відшкодування страхового платежу в розмірі 4 148,92 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 44,33 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 29,04 грн;

- штраф 15 % від суми кредиту за порушення терміну сплати страхових платежів у розмірі 32 002,62 грн.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню станом на 04.09.2018, становить 974 424,25 грн.

У зв`язку із чим позивач просить позов задовольнити.

18.09.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2018 у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали від 18.09.2018.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому остання зазначила, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі та заявила про застосування до всіх позовних вимог строків позовної давності. Відповідач також зазначила, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, не відповідає дійсності. Тому остання звернулась до судового експерта, якому замовила проведення судово-економічної експертизи. І відповідно до висновку експерта від 30.07.2018 № 14665 наведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором документально та розрахунково не підтверджується. Тобто, відповідач вважала, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі, при чому, на думку відповідача, нарахування штрафних санкцій за невиконання умов договору є неправомірним.

Не погоджується відповідач також і з розрахунком інфляційних втрат, адже відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України сплата боргу з урахуванням індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у національній валюті - гривні.

Щодо вимоги про відшкодування розміру страхового платежу відповідач зазначила, що дана вимога є безпідставною та необґрунтованою, та не узгоджується із умовами Кредитного договору.

Щодо нарахування 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості, що є пенею за своєю природою, то відповідач просила суд застосувати до даної вимоги позовну давність.

З огляду на викладене, просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

23.05.2024 до суду надійшла інформація про смерть відповідача по справі ОСОБА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2024 було витребувано у Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду 20.06.2024 від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори надійшла відповідь, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.07.2024 було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

На виконання ухвали суду 25.09.2024 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої під № 1/2023.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвою-Кожуховською Н.В. 19.01.2023 було видане свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , а саме на належне їй спадкове майно у вигляді корпоративних та майнових прав на Приватне підприємство «МАЛЬВА», на ім`я ОСОБА_1

05.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.11.2024 було залучено до участі в даній цивільній справі правонаступника відповідача - ОСОБА_1 .

10.02.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому останній позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» не визнає у повному обсязі, з підстав того, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до висновку експерта від 30.07.2018 № 14665, наявному в матеріалах справи, наведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором документально та розрахунково не підтверджується. Тобто позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі, при чому, на думку відповідача, нарахування штрафних санкцій за невиконання умов договору є неправомірним.

Не погоджується відповідач також і з розрахунком інфляційних втрат, адже відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України сплата боргу з урахуванням індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у національній валюті - гривні.

Щодо вимоги про відшкодування розміру страхового платежу відповідач зазначив, що дана вимога є безпідставною та необґрунтованою, та не узгоджується із умовами Кредитного договору.

Щодо нарахування 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості, що є пенею за своєю природою, то відповідач просив суд застосувати до даної вимоги позовну давність.

З огляду на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

28.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджувався із наявним у матеріалах справи висновком експерта, вважаючи його недостовірним та таким, що складений із порушенням вимог чинного законодавства та без врахування умов Кредитного договору. А тому просив суд не брати до уваги даний висновок експерта під час прийняття рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

19.03.2025 від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких останній наполягає на тому, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а також наголошує на тому, що наявний в матеріалах справи висновок експерта ґрунтується на умовах Кредитного договору та вимогах чинного законодавства України, відображає реальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, а тому просить суд врахувати даний доказ під час розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторні, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14.03.2013 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 50008002 (далі - Кредитний договір), а також підписано невід`ємні Додатки до Договору: Загальні умови кредитування та Графік погашення кредиту.

Відповідно до умов укладеного Кредитного договору, позивач надав ОСОБА_2 кредит у сумі 213 357,13 грн, що складає еквівалент 26 240,00 доларів США, на придбання автомобіля марки Volkswagen Passat В7, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012.

18.03.2013 ОСОБА_2 придбала вищезазначений автомобіль, що підтверджується копією договору купівлі-продажу автомобіля № 377044.

26.03.2013 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу № 50008002, предметом якого є автомобіль з наступними характеристиками: марка, модель Volkswagen Passat В7, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012, сірого кольору.

Зазначений автомобіль також був застрахований, що підтверджується копією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/1687368, страхова компанія ПрАТ «СК «УНІКА».

06.03.2014 між позивачем та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої остання отримала від позивача додатковий кредит у розмірі 61 468,13 грн, що складає еквівалент 6 363,20 доларів США, для сплати страхових платежів відповідно до Договору страхування № 245002/4098/0001296 від 22.03.2013.

Відповідно до Додаткової угоди до Кредитного договору та Додаткової угоди до Договору застави транспортного засобу було внесено зміни в зазначені договори, а саме збільшено строк кредитування до 84 місяців.

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов кредитування компанія зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Положеннями п.п. 1.4.2 - 1.4.3 Загальних умов кредитування сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

До 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за відповідним рахунком. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов`язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Згідно п.п. 5.5 - 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією.

Якщо позичальник в порушення статті 5.5 цього кредитного договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цими Загальними умовами кредитування. Позичальник дає згоду і доручає компанії укласти від імені і за рахунок позичальника договір страхування та здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв`язку з виконанням даного доручення/укладанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів у порядку, передбаченому пунктами 1.7.1 - 1.7.6 цього кредитного договору або в порядку, передбаченому пунктом 1.7.9 цього кредитного договору (у випадку неотримання позичальником додаткового кредиту від компанії).

Сторони погодилися, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, зокрема у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць (п.п. 3.2.1 п. 3.2 Загальних умов кредитування).

18.12.2017 ТОВ «Порше Мобіліті» направило на адресу ОСОБА_2 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, згідно якої позивач вимагав від ОСОБА_2 дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, що разом станом на поточну дату становить 689 271,04 грн та складається з: дострокове повернення суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 9 576,56 доларів США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» складає 264 360,94 грн; несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 411 599,24 грн; штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору - 1 582,08 грн. Також зазначено, що у випадку неповернення суми кредиту та несплати заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги компанія буде змушена вдатися до примусового стягнення суми кредиту та заборгованості, у тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий компанії у заставу для забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Якщо з будь-яких причин вимогу не буде отримано. перебіг вказаного строку починається з дати його відправлення. При цьому зауважено, що згідно з умовами договору за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії до зазначеної суми заборгованості буде додано штраф у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 42 671,49 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача ТОВ «Перше Мобіліті» просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50008002 від 14.03.2013 у розмірі 974 424,25 грн із розрахунку:

- заборгованість по сумі кредиту (тіло кредиту), що становить еквівалент 9 576,56 доларів США і відповідно до обмінного курсу валют ПАТ «Креді Агріколь Банк» для безготівкових операцій станом на 31.08.2018 становить 270 474,12 грн;

- 10 % річних від суми заборгованості по сумі кредиту (тіло кредиту) в розмірі 16 006,14 грн;

- заборгованість по сумі додаткового кредиту у розмірі 10 978,78 грн;

- 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 649,70 грн;

- витрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 231,23 грн;

- штраф 20 % від суми Кредиту за порушення дострокового терміну повернення кредиту у розмірі 42 671,49 грн;

- залишок непогашеної суми заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 426 413,61 грн;

- 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 81 002,02 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 87 159,64 грн;

- штрафні санкції відповідно до п. 8.3 Загальних умов у розмірі 1 582,08 грн;

- компенсація понесених витрат в розмірі 750,00 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування витрат в розмірі 73,44 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування витрат в розмірі 265,17 грн;

- відшкодування страхового платежу в розмірі 4 148,92 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 44,33 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 29,04 грн;

- штраф 15 % від суми кредиту за порушення терміну сплати страхових платежів у розмірі 32 002,62 грн.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно частини другої статті 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Таким чином, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 Цивільного кодексу України і виходити з того, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2017 позивачем було підготовано ОСОБА_2 вимогу (повідомлення) за вих. № 500008002 щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.

Згідно наявної у матеріалах справи копії цієї вимоги (повідомлення), яка згідно опису вкладення і повідомлення про вручення була направлена ОСОБА_2 27.12.2017 та вручена останній 02.01.2018, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору та порушення термінів сплати чергових платежів та інших платежів за договором, компанія неодноразово направляла листи щодо сплати заборгованості, не зважаючи на це прострочення ОСОБА_2 виконання зобов`язання перевищує 1 (один) календарний місяць, товариство вимагає дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі та сплати заборгованості відповідно до умов договору.

Факт отримання вимоги як самою ОСОБА_2 , так і відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.

Отже, зважаючи на наявність у матеріалах справи підтвердження факту направлення досудової вимоги на адресу ОСОБА_2 , а також умови Кредитного договору, за якими, якщо з будь-яких причин вимогу не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати його відправлення, останнім днем повернення кредиту та сплати заборгованості позивачем було визначено 01.02.2018.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги про стягнення з ОСОБА_2 достроково основної суми заборгованості за кредитом у розмірі 270 474,12 грн (еквівалент 9 576,56 доларів США за курсом станом на 31.08.2018), які утворилися станом на дату пред`явлення вимоги та входили до суми заборгованості, зазначеній у вимозі від 18.12.2017.

Так само суд погоджується із вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по сумі додаткового кредиту у розмірі 10 978,78 грн, оскільки факт укладення між сторонами Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої ОСОБА_2 отримала від позивача додатковий кредит у розмірі 61 468,13 грн, що складає еквівалент 6 363,20 доларів США, як останньою, так і відповідачем по справі не заперечується, та підтверджується розрахунком заборгованості.

При цьому, суд критично ставиться до наявного в матеріалах справи висновку експерта № 14665 від 30.07.2018, зокрема щодо невідповідності розрахунку заборгованості за основною сумою кредиту та сумою додаткового кредиту, з огляду на таке.

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_2 та наявних в матеріалах квитанціях остання здійснювала оплату кредиту відповідно до погодженого сторонами графіку, проте, заявлена експертом сума погашення заборгованості по кредитному договору у розмірі 6 674,76 доларів США, не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи. Тобто, експерт, здійснивши висновок про сплату ОСОБА_2 заборгованості по кредиту у вказаному розмірі, не посилається у своєму висновку на документи, які могли б підтвердити факт такої оплати.

Крім цього, експерт зазначає, що місячний платіж за Кредитним договором має становити 689,89 доларів США та включати в себе проценти за користуванням кредитом.

Проте, такий розрахунок щомісячного платежу не відповідає умовам Кредитного договору, адже згідно графіку погашення кредиту розмір щомісячного платежу складає 556,23 доларів США, будь - які підтвердження про щомісячну суму платежу в розмірі 689,89 доларів США в матеріалах справи відсутні.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що експерт помилково об`єднує платежі основного та додаткового кредиту, оскільки сума платежу розраховується окремо по основному та додатковому кредитах, адже мова йде про сплату основного кредиту, який був наданий для придбання транспортного засобу, та додаткового - на оплату страхових платежів.

Суд проаналізуваши наявні у справи розрахунки вважає, що переплат з боку ОСОБА_2 не було здійснено, всі платежі були зараховані, що відображено у виписці по рахунку клієнта від 17.07.2018.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ОСОБА_2 була обізнана про умови Кредитного договору, ознайомлена з графіком платежів, погодилась з ними, про що свідчить її власноручний підпис.

Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія рішення Апеляційного суду міста Києва від 09.02.2016, відповідно до якого рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11.12.2015 по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Мобіліті» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним, відповідно до якого у задоволенні даного позову було відмовлено, було залишено без змін, де вказано, що оспорюваний Кредитний договір відповідав у повній мірі положенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд також зазначає, що доводи ОСОБА_2 щодо неврахування позивачем ряду платежів, здійснених останньою, у розрахунок заборгованості за кредитним договором, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до п.п. 1.7 п. 1 Загальних умов Кредитного договору вказано, що при поверненні заборгованості будь-які кошти, отримані від позичальника, будуть зараховуватися в порядку черговості.

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_2 , остання почала вносити грошові кошти з січня 2015 року із запізненням, при цьому не покриваючі своєчасно відповідні місячні платежі, відбувалось накопичення боргу, і як наслідок, платежі, які вносила ОСОБА_2 , зараховувались в порядку черговості за попередні періоди, які не були погашені вчасно.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що доводи відповідача в цій частині поданих заперечень спростовуються дослідженими у суді матеріалами справи.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає обґрунтованим розрахунок заборгованості за основним та додатковим кредитом, який наданий позивачем, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних від суми простроченої позики нараховується від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періодів порівнянні з базовим.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у гривні.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11). Отже, проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс1 1).

Матеріалами справи встановлено, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань зі сплати чергових платежів виникла заборгованість перед банком відповідно до статті 625 ЦК України у вигляді інфляційних втрат у розмірі 231,23 грн - за час прострочення заборгованості по сумі додаткового кредиту, 87 159,64 грн - за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам, яка обґрунтовано заявлена позивачем до стягнення з ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо неправомірності нарахування на суму заборгованості, яка виражена у доларовому еквіваленті, оскільки відповідно до Графіку погашення кредиту сума щомісячного платежу встановлена у доларах США, що могло б свідчити про відсутність підстав для нарахування індексу інфляції.

Проте, відповідно до умов зазначеного Кредитного договору, позивач щомісячно виставляв рахунки позичальнику у гривні з обчисленням щомісячного платежу в еквіваленті до іноземної валюти на момент встановлення рахунку, тому вказані рахунки, визначені у гривні, не були своєчасно сплачені, а тому знецінились внаслідок інфляційних процесів (позиція Верховного Суду по справі № 219/9911/16-ц від 01.11.2018).

Таким чином, врахування в загальному розрахунку заборгованості за кредитним договором інфляційних втрат, суд вважає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за основним та додатковим кредитом, то суд вважає дану вимогу обґрунтованою, оскільки сторонами кредитного договору було узгоджена сплата процентів за прострочення погашення основного і додаткового боргу за відповідними договорами.

Відповідно до розрахунку заборгованості розмір заборгованості за основним кредитом за період з 01.02.2018 (початок прострочення дострокового повернення суми кредиту) по 04.09.2018 становить 10 978,78 грн, а заборгованість за додатковим кредитом за період з 01.02.2018 по 04.09.2018 становить 649,70 грн

Щодо вимог про стягнення штрафів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.2. Умов кредитування сторонами погоджено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1., позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від суми кредиту.

За змістом п. 8.4. Загальних умов кредитування, у випадку будь-якого порушення позичальником вимог статті 5.5 цього кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення позичальником договору страхування із страховою компанією, що не авторизована компанією тощо, позичальник сплачує на вимогу компанії штраф у розмірі 15% від суми кредиту. Зазначені у цій статті штрафні санкції підлягають сплаті позичальником не пізніше ніж через 7 робочих днів з дня направлення відповідної вимоги компанією, а у разі дострокового повернення кредиту та/або додаткового кредиту за рішенням компанії - відповідно до статті 3.3.

З наведеного вище вбачається, що штраф застосовується у випадку неповернення кредиту в тридцять календарних днів з дати одержання повідомлення про дострокове повернення кредиту (пункт 3.3 загальних умов кредитування); за порушення вимог статті 5.5 Загальних умов кредитування.

У вимозі про повернення кредиту від 18.12.2017 було зазначено про вищевказані штрафні санкції.

ОСОБА_2 не виконала покладений на неї обов`язків, а саме, не погашено кредит та не виконано вимогу про дострокове повернення кредиту, що і стало підставою для застосування штрафів.

Слід розмежувати сплату штрафу у розмірі 15% та 20%, адже 15 % штрафу застосовується за несплату страхових платежів, на які було видано додатковий кредит, а 20 % штрафу застосовується за не сплату основного кредиту.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутнє застосування до відповідача подвійних штрафних санкцій.

Отже, позивачем доведено обгрунтованість включення в розрахунок заборгованості штрафних санкцій за невиконання позичальником умов Кредитного договору.

Щодо строку позовної давності.

У матеріалах даної справи міститься заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги позивача про стягнення заборгованості у вигляді 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 81 002,02 грн та 10% річних заборгованості по сумі додаткового кредиту.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Однак, за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Відповідно до п. 1.4.3. Загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає Позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті відповідно до Графіка погашення кредиту.

Умовами п. 1.4.2. Загальних умов кредитування визначено, що повернення кредиту здійснюється Позичальником в повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Сторони погодилися, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, зокрема у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць (п.п. 3.2.1 п. 3.2 Загальних умов кредитування).

Згідно п. 3.3 позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 50008002 від 14.03.2013 та зведеної виписки з рахунку клієнта ОСОБА_2 вперше прострочення сплати заборгованості відбулось 06.05.2015, про що позичальника було повідомлено шляхом надіслання на її адресу рахунка-фактури № 00261054 від 06.05.2015 з вимогою сплатити заборгованість.

У подальшому ТОВ «Порше Мобіліті» з травня 2015 по липень 2018 року щомісячно направляло ОСОБА_2 вимоги рахунки-фактури з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором, які містяться в матеріалах справи.

З виписки по рахунку ОСОБА_2 остання з 06.05.2015 більше жодних платежів на виконання умов кредитного договору не сплачувала. А отже і строк позовної давності за даною вимогою не преривався.

18.12.2017 ТОВ «Порше Мобіліті» направило на адресу ОСОБА_2 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. №50008002 від 18.12.2017, а з позовом звернулося 18.09.2018, тобто поза межами строку позовної давності.

Таким чином, до позовних вимог позивача слід застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у вигляді 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості у розмірі 81 002,02 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 50008002 від 14.03.2013 та зведеної виписки з рахунку клієнта ОСОБА_2 вперше прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту відбулось 01.02.2018, про що позичальника було повідомлено шляхом надіслання на її адресу рахунка-фактури № 0389590 від 01.02.2018 з вимогою сплатити заборгованість, а з позовом звернулося 18.09.2018, тобто в межах строку позовної давності.

Отже, дана вимога позивача в частині стягнення заборгованості у вигляді 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту у розмірі 649,70 грн, підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості, передбаченої п. п. 8.3, 8.5 Загальних умов суд повідомляє про таке.

Позивач просить суд стягнути з відповідача:

- штрафні санкції відповідно до п. 8.3 Загальних умов у розмірі 1 582,08 грн;

- компенсація понесених витрат (п. 8.5 Загальних умов) в розмірі 750,00 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування витрат (п. 8.5 Загальних умов) в розмірі 73,44 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування витрат (п. 8.5 Загальних умов) в розмірі 265,17 грн.

Відповідно до п. 8.3 загальних умов за кожен випадок порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 Позичальник сплачує Компанії штраф в українських гривнях у розмірі, еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або Додаткового кредиту у Кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеного у Кредитному договорі, на момент направлення Компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США в українських гривнях за направлення другої вимоги, та еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США в українських гривнях за направлення третьої вимоги.

Відповідно до п. 8.5 Загальних умов збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням Кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Тобто, вимога стосується стягнення з відповідача витрат, пов`язаних внаслдіок вчиненням позивачем виконавчого напису .

Проаналізуваши наявні матеріали справи на відповідність їх нормам матеріального права, виходячи з наявних спірних правовідносин, суд вважає вимоги позивача в цій частині заявлених вимог необґрунтованими.

Суд вважає, що вчинення дій пов`язаних з реалізацією права позивача на вчинення виконавчого напису та як наслідок, стягнення з боржника відповідних витрат в межах розгляду даної справи є необґрунтованим, оскільки стосуються понесених витрат позивача на вчининення виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, суд вважає, що заявлені вимоги в цій частині не є і збитками у розумінні вимог чинного законодавства, визначених статтею 22 ЦК України.

Разом з цим, як встановлено в ході розгляду справи відповідачем було оскаржено виконавчий напис нотаріуса, який у подальшому було скасовано судом, що сторонами не заперечувалося у суді.

Таким чином, суд вважає, що позов в цій частині заявленого позову, задоволенню не підлягає, як необґрунтований.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 50008002 від 14.03.2013 у розмірі 890 751,54 грн, із розрахунку:

- заборгованість по сумі кредиту (тіло кредиту), що становить еквівалент 9 576,56 доларів США і відповідно до обмінного курсу валют ПАТ «Креді Агріколь Банк» для безготівкових операцій станом на 31.08.2018 становить 270 474,12 грн;

- 10 % річних від суми заборгованості по сумі кредиту (тіло кредиту) в розмірі 16 006,14 грн;

- заборгованість по сумі додаткового кредиту у розмірі 10 978,78 грн;

- 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 649,70 грн;

- витрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 231,23 грн;

- штраф 20 % від суми Кредиту за порушення дострокового терміну повернення кредиту у розмірі 42 671,49 грн;

- залишок непогашеної суми заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 426 413,61 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 87 159,64 грн;

- відшкодування страхового платежу в розмірі 4 148,92 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 44,33 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 29,04 грн;

- штраф 15 % від суми кредиту за порушення терміну сплати страхових платежів у розмірі 32 002,62 грн.

Щодо правонаступництва відповідача в даній справі суд повідомляє про таке.

Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.12.2022.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадшина на належне померлій спадкове майно.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

В свою чергу, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений ст. 1281 ЦК України приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину або виконавця заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З витребуваної ухвалою суду від 25.09.2024 копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої під № 1/2023, встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвою-Кожуховською Н.В. 19.01.2023 було видане свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , а саме на належне їй спадкове майно у вигляді корпоративних та майнових прав на Приватне підприємство «МАЛЬВА», на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином, з викладеного вбачається, що спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на належне їй майно прийняв її чоловік, ОСОБА_1 , а отже до останнього, крім прав на зазначене майно, перейшли ще й зобов`язання перед кредитором померлої ТОВ «Порше Мобіліті» у межах вартості майна, отриманого у спадщину, що останнім і не заперечується.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, копії яких додані до позовної заяви, а саме:

- договір про надання юридичних послуг від 27.03.2018;

- додаток А до Договору про надання юридичних послуг від 27.03.2018.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Разом з тим, позивачем не надано суду акту наданих послуг, детального опису виконаних ним робіт (наданих послуг), а також витраченого адвокатом часу за кожним із видів робіт, та підтвердження сплати за надання таких послуг, що позбавляє суд можливості визначити фактичний обсяг правової допомоги, наданої позивачу адвокатом, співмірність витрат на правничу допомогу.

Таким чином, зважаючи на відсутність документального підтвердження виду та обсягу наданих послуг з правової допомоги (додаткової угоди (заявки), детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт із зазначеним видів правничої допомоги та затраченого адвокатом часу по кожному виду послуг), суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 14 616,37 грн судового збору.

Виходячи з цього, суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 13 360,82 грн судового збору, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 207, 256,261, 264,267, 526, 530, 549, 610, 625, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 137, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ: 36422974, адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Павла Тичини, 1В) заборгованість за кредитним договором № 50008002 від 14.03.2013 у розмірі 890 751,54 грн, із розрахунку:

- заборгованість по сумі кредиту (тіло кредиту), що становить еквівалент 9 576,56 доларів США і відповідно до обмінного курсу валют ПАТ «Креді Агріколь Банк» для безготівкових операцій станом на 31.08.2018 становить 270 474,12 грн;

- 10 % річних від суми заборгованості по сумі кредиту (тіло кредиту) в розмірі 16 006,14 грн;

- заборгованість по сумі додаткового кредиту у розмірі 10 978,78 грн;

- 10 % річних за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 649,70 грн;

- витрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по сумі додаткового кредиту в розмірі 231,23 грн;

- штраф 20 % від суми Кредиту за порушення дострокового терміну повернення кредиту у розмірі 42 671,49 грн;

- залишок непогашеної суми заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 426 413,61 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення сплати заборгованості по виставленим рахункам в розмірі 87 159,64 грн;

- відшкодування страхового платежу в розмірі 4 148,92 грн;

- 3 % річних за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 44,33 грн;

- втрати від інфляції за час прострочення відшкодування страхового платежу в розмірі 29,04 грн;

- штраф 15 % від суми кредиту за порушення терміну сплати страхових платежів у розмірі 32 002,62 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ: 36422974, адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Павла Тичини, 1В) судовий збір у розмірі 13 360,82 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя О.М. Букіна