Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №758/10958/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10958/26

Провадження № 1-кп/758/1723/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12026105070000270 від 10.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Донецької області м. Маріуполь, громадянина України, не одружений, з середньою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, повністю згодний із встановленими органом дізнання обставинами вчиненого ним проступку, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 394 КПК України, і у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні, просив визначити покарання у вигляді штрафу.

За результатами спрощеного провадження встановлено, що 17.06.2026 до цього часу у військовій частині НОМЕР_2 , призваного під час мобілізації, відр дженого до військової частини НОМЕР_3 , курсанта 3 навчального взводу навчальної роти підготовки фахівців безпілотних систем, проходить військову службу за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_3

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися К онституції України та законів України.

Згідно зі ст. ст. 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідне ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку праве наступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними вц фізичної чи юридичної особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п 4 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських організацій, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» «Додатку №1» до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян, серед іншого, наркотичні. їси ютропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних гремадянами за призначенням лікаря).

Окрім того, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, зобов`язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Згідно зі ст. ст. 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлено, що 02.05.2026 приблизно о 06 годині 40 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, вчинив дії, спрямовані на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 на загальну суму 7400 гривень.

Так, ОСОБА_6 , під час перегляду в мережі Інтернет, виявив оголошення на платформі «OLX» щодо продажу автомобіля марки Nissan Patrol. Після цього між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відбулося спілкування, під час якого останній повідомив, що є власником транспортного засобу та має намір його продати.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_3 03.05.2026 приблизно о 10 годині 30 хвилин, використовуючи мобільний застосунок «WhatsApp», повідомив ОСОБА_6 неправдиву інформацію щодо необхідності здійснення попередньої оплати (завдатку) за вказаний автомобіль, після чого надав реквізити банківської картки № НОМЕР_4 для перерахування грошових коштів у сумі 4400 гривень.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про необхідність додаткового перерахування грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_5 у сумі 3000 гривень, запевнивши останнього, що після отримання вказаних коштів автомобіль буде передано йому, а решта вартості транспортного засобу буде сплачена під час його отримання.

Будучи введеним в оману щодо дійсності намірів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 здійснив переказ грошових коштів на загальну суму 7400 гривень на вказані банківські картки.

Після отримання грошових коштів ОСОБА_3 , діючи умисно та з корисливих мотивів, припинив виходити на зв`язок із ОСОБА_6 , грошові кошти не повернув, автомобіль не передав, а отриманими коштами розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 7400 гривень, чим спричинив останньому майнову шкоду.

Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Обставини вчинення указаного кримінального проступку не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акту письмові заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

На виконання вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані: 1) заява обвинуваченого, складена в присутності захисника, про визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись вимогами КПК України щодо особливостей спрощеного провадження стосовно кримінальних проступків, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, доведена, при цьому дії обвинуваченої кваліфіковані правильно.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги особу обвинувачену, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, неодружений, офіційно не працює, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, матеріальна шкода відшкодована.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

З огляду на наведене, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу, що стимулюватиме її у подальшому до правомірної поведінки.

Керуючись ст. ст. 100, 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000,0 грн. (тридцять чотири тисячі грн. 00 коп.).

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_1