Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №756/6600/26 — Оболонський районний суд міста Києва

25.06.2026 Справа № 756/6600/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/6600/26

3/756/2192/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ),

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 ,

кожного окремо за ст. 124 КУпАП,

за участю учасників судового провадження:

особи, що притягаються до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_3 адвокат Дубовик О.В.,

в с т а н о в и в:

10.04.2026 о 18:00 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки VOLVO FE (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. О.Архипенка, 5б у місті Києві, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки Zeekr 007 (д.н.з. НОМЕР_2 ), чим порушив вимоги пунктів 10.1. та 10.4. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.04.2026 серії ЕПР1 №637307.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.04.2026 серії ЕПР1 №637321, 10.04.2026 о 18:00 водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки ZEEKR 007 (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. О.Архипенка, 5б у місті Києві, не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом марки Volvo FE (д.н.з. НОМЕР_1 ), чим порушив вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

У судовому засіданні водій ОСОБА_4 заперечив свою винуватість та, посилаючись на висновок експерта, який просив долучити до матеріалів справи, просив суд провадження по справі стосовно нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Захисник ОСОБА_5 , посилаючись на габарити транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 , а також на факт припаркованого на узбіччі дороги автомобіля в безпосередній його близькості біля виїзду з прилеглої території, зазначив, що водій ОСОБА_3 керувався пунктом 10.6. Правил дорожнього руху та не мав технічної змоги виконати поворот праворуч з крайнього правого положення, що в свою чергу виключає порушення останнім пунктів 10.1. та 10.4. Правил дорожнього руху, просив провадження по справі стосовно ОСОБА_3 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», у справах про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, з метою забезпечення виконання вимог ст. 245 КУпАП, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або й більше осіб, внаслідок спільних дій яких сталася дорожньо-транспортна подія, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі — Правила дорожнього руху).

Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен окремо, реалізували своє право володіти та керувати транспортним засобом, чим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.

Дослідивши в судовому засіданні докази, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:

–– дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення 10.04.2026 серії ЕПР1 №637307, в якому зазначено, що 10.04.2026 о 18:00 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки VOLVO FE (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. О.Архипенка, 5б у місті Києві, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки ZEEKR 007 (д.н.з. НОМЕР_2 ), чим порушив вимоги пунктів 10.1. та 10.4. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;

— дані, що містяться в схемі ДТП від 10.04.2026, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі — Інструкція №1395);

— пояснення водія транспортного засобу марки VOLVO FE ОСОБА_3 ;

— пояснення водія транспортного засобу марки ZEEKR 007 ОСОБА_4 ;

— долучений ОСОБА_4 відеозапис, на якому зафіксовано обставини та момент настання дорожньо-транспортної пригоди,

проаналізувавши їх з точки зору їх об`єктивності та достатності, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а тому вважає, що винуватість останнього у порушенні ним пунктів 10.1. та 10.4. Правил дорожнього руху доведено повністю та кваліфікує його дії за ст. 124 КУпАП, як «порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів» та вважає за необхідне накласти на водія ОСОБА_3 адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної норми та з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності підстав, наведених у ст. 5 Закону України «Про судовий збір», для звільнення від сплати судового збору, судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає стягненню з ОСОБА_3 в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, судом досліджено висновок експерта від 19.05.2026 №25/26, долучений водієм ОСОБА_4 , відповідно до якого за результатами проведення судової автотехнічної експертизи експертом встановлено таке :

— враховуючі встановлені в ході аналізу відеозапису ДТП обставини пригоди та заданого комплексу вихідних даних, в даній дорожній обстановці водій автомобіля VOLVO FE (д.н.з НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 повинен був перед початком руху і маневру вправо зайняти відповідне праве положення, подати сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку та переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тобто діяти у відповідності до нормативних вимог пунктів 10.4., 9.2 а), б), 10.1., ПДР України;

— в даній дорожній обстановці, водій автомобіля VOLVO FE (д.н.з НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 , виконуючи належним чином вимоги п. 10.1. ПДР України, мав технічну можливість уникнути наїзду на статичний автомобіль ZEEKR 007 (д.н.з. НОМЕР_2 );

— даній дорожній обстановці дії водія автомобіля VOLVO FE (д.н.з НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 не відповідали вимогам пунктів 10.4., 9.2 а), б), 10.1., ПДР України, а його дії, які не відповідали нормативним вимогам п. 10.1. ПДР України, з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

— враховуючі встановлені в ході аналізу відеозапису обставини, які передували ДТП, а саме те, що на момент початку руху автомобіля VOLVO FE (д.н.з НОМЕР_1 ) автомобіль ZEEKR 007 (д.н.з. НОМЕР_2 ) знаходився в статичному положенні праворуч від автомобіля VOLVO FE (д.н.з НОМЕР_1 ), в даній дорожній обстановці, настання ДТП однобічними діями водія автомобіля ZEEKR 007 (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 не визначалося, а цілком та повністю залежало від дій водія автомобіля VOLVO FE (д.н.з НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 по дотриманню ним нормативних вимог п. 10.1. ПДР України;

— в даній дорожній обстановці, при знаходженні автомобіля ZEEKR 007 (д.н.з. НОМЕР_2 ) в статичному положенні на момент початку руху автомобіля VOLVO FE (д.н.з НОМЕР_1 ), водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути даної ДТП;

— в даній дорожній обстановці, при знаходженні автомобіля ZEEKR 007 (д.н.з. НОМЕР_2 ) в статичному положенні на момент початку руху автомобіля VOLVO FE (д.н.з НОМЕР_1 ), в діях водія ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які перебували би в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

— в даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля ZEEKR 007 (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 невідповідностей нормативним вимогам п. 13.1. ПДР України не вбачається.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.200 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». У пункті 7 цієї постанови роз`яснено, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Таким чином, завданням суду є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між допущенням порушення, інкримінованого водієві ОСОБА_4 , про який вказано в протоколі про адміністративне правопорушення (пункт 13.1. Правил дорожнього руху) та пошкодженням транспортних засобів.

Суд не може виходити за межі висунутого особі, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, обвинувачення.

У рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У рішенні від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (рішення у справах «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно положень пункту 1.4. Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила. ОСОБА_4 на підставі приписів п. 1.4. Правил дорожнього руху мав право розраховувати, що інші учасники руху виконують ці правила.

З огляду на сукупність наданих доказів, суд вважає, що у справі відсутні переконливі докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху, оскільки суд, проаналізувавши дорожню обстановку та обставини, що склалися на ділянці дороги в момент, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, що зафіксовано схемою ДТП, пояснення учасників, а також інші докази в їх сукупності, приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з незалежних від водія ОСОБА_4 причин, у зв`язку з чим провадження по справі стосовно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 401 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, враховуючи, що провадження по справі стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись статтями 124, 247 КУпАП, суд —

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.В. Касьян