Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №755/19884/23 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19884/23

Провадження №: 2/755/2884/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді: Гончарука В.П.,

за участі секретарів: Гриценко О.І., Печуркіної Я.А.,Бовкун М.В., Оніщука Р.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності за набувальною давністю, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позов до суду та відповідно до позовних вимог в останній редакції просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на частини житлового будинку площею 155 м.2 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яку ( не ) зареєстровано в установленому законом порядку ( майбутню ) частину об`єкта нерухомого майна за :

ОСОБА_4 на 1/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; на 3/20 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що загалом становить частини житлового будинку АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 на 3/40 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , на 1/10 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , що загалом становить 7/40 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_6 на 3/40 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_5 на частини житлового будинку АДРЕСА_1

Вимоги обґрунтовує тим, що її батько ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2008 року перебуває на диспансерному обліку в Київській психоневрологічній лікарні №2 у зв`язку з психічним захворюванням.

Позивач весь час піклувалась та дбала про свого батька ОСОБА_8 та з 2012 року почала постійно проживати за адресою: АДРЕСА_1 , так як її батько ОСОБА_8 потребував сторонньої допомоги.

В ході спільного проживання ОСОБА_8 передав позивачу правовстановлюючі документи на будинок АДРЕСА_1 , а також документи, що стосуються утримання та керування будинком АДРЕСА_1 .

Так, починаючи з 2012 року, позивач ОСОБА_1 почала утримувати приватний будинок АДРЕСА_1 , сплачувати комунальні платежі (оплата послуг газопостачання, водопостачання, електропостачання, вивіз побутових відходів, полив прибудинкової території), укладення Договорів з постачальниками комунальних послуг, забезпечення своєчасної періодичної повірки лічильників, холодної води, газопостачання, забезпечення функціонування вентиляції для роботи газового котла, купівля інструментів для належного утримання будинку діючи від імені ОСОБА_8 .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської обл. від 22 червня 2012 року у справі №2о-42/12р. було визнано недієздатним ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено над ОСОБА_8 опіку і призначено йому опікуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

15 липня 2013 року Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією було видано ОСОБА_1 посвідчення № НОМЕР_1 щодо призначення опікуном над недієздатним батьком ОСОБА_8 1942 року народження.

З даного періоду позивач ОСОБА_1 здійснювала управління будинком, забезпечення періодичного проходження повірки лічильників, їх заміна, та утримання внутрішніх мереж, а також сплачувала комунальні платежі, в тому числі за водопостачання та водовідведення, квитанції зберілися лише по 2023 рік включно, що підтверджується відповідними квитанціями та договорами, також останньою здійснювалася купівля речей та матеріалів необхідних для належного утримання будинку в тому числі.

18 листопада 2020 року Комунальним підприємством Київської міської ради «Київським міським бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на замовляння ОСОБА_8 в інтересах якого діяла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер.

Через деякий час, позивач почала збирати документи для їх подання нотаріусу щодо прийняття спадщини після померлого спадкодавця а ОСОБА_8 .

Після знаходження документів на право власності на будинок АДРЕСА_1 було виявлено, що ОСОБА_8 є лише співвласником частини будинку, зокрема дана обставина підтверджується :

Реєстраційним посвідченням №6002 від 01.07.1982 року виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації на 1/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 ;

Реєстраційним посвідченням №6002 від 06.02.1987 року виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації на 3/20 частини домоволодіння АДРЕСА_1 ;

Свідоцтвом права на спадщину по закону від 17.06.1982 року;

Свідоцтвом права на спадщину по закону від 28.01.1987 року;

Відповіддю №234/у від 07.08.1991 року Київського міського :

Актом від 29.06.2006 року, про не проживання ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 з 1990 року по 29.06.2006 року включно;

Довідка про показники об`єкта нерухомого майна;

Довідка щодо переходу права власності на об`єкт нерухомого майна згідно відомостей реєстрових книг станом на 31.12.2012 року, Інформаційною довідкою.

З вище наведених документів вбачається, що співвласниками спірного будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 .

Також у спадкодавця ОСОБА_8 залишилась спадкоємець першої черги - дружина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка не вступала у спадщину та відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що за інформацією отриманої від ОСОБА_8 та матері ОСОБА_7 , жоден зі співвласників спірного будинку АДРЕСА_1 ( відповідачів по справі) з 1990 року по даний час у вказаному будинку не проживали, його утриманням не займалися та не користувалися даним будинком та на даний час право власності у встановленому законом порядку за співвласниками не зареєстрована.

10 вересня 2021 року Приватним нотаріусом Решетник І.С. було заведено спадкову справу №68283136 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкоємцем є позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді від 03 серпня 2022 року Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №0570202/3-9643, слідує що: «...За поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі означеної земельної ділянки у власність чи користування. Інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у Департаменті відсутня...».

20 липня 2022 року Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав відповідь на запит нотаріуса №05702-9162, в якій вказано: «...У міському земельному кадастрі на АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка площею 785,42 кв.м. з кодом 66:143:0011 за ОСОБА_8 без оформленого відповідно до законодавства України права власності чи користування. Інформація щодо присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру у Департаменті відсутня...».

22 березня 2022 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 було виготовлено технічний паспорт будинку садибного типу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за замовленням ОСОБА_1 з метою реєстрації права власності на частку будинку АДРЕСА_1 .

23 вересня 2022 року Приватним нотаріусом КМНО - Решетник І.С. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом яке зареєстровано в реєстрі за №791.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2022 року, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності частки житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстрована 23 вересня 2022 року за ОСОБА_1 .

22 жовтня 2023 року Суб`єктом оціночної діяльності « ОСОБА_12 » було виготовлено звіт про оцінку майна житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_1 .

Згідно Звіту ринкова вартість об`єкта оцінки - житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 становить - 2 443 513 грн.

ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 жодного разу не приїжджали до будинку, не проживали в ньому постійно чи тимчасово, не утримували його, не компенсували частину витрат (пропорційну праву власності) на утримання будинку, не проявляли жодного інтересу до нього та його стану, не звертались до Київської міської ради щодо приватизації частки земельної ділянки пропорційна частки у праві власності на будинок, не зареєстрували у встановленому законом порядку свою частку.

Вище зазначені обставини свідчать про байдужість ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 щодо своєї частки на праві власності на будинок АДРЕСА_1 , та можна припустити про відмову від права часткової власності на будинок.

Враховуючи вище наведені обставини ОСОБА_1 вважає за необхідне реалізувати свої цивільні права щодо визнання права власності за набувальною давністю на частки будинку АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на вимоги ст.ст. 326, 328, 344 ЦК України, а також на судову практику , вказуючи на те, що набуття право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Вищезазначені обставини стали підстави для звернення за захистом прав Позивача шляхом визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 28.12.2023 р по даній справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Під час підготовчого судового засідання ухвалою суду від 1.08.2024 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 третя особа: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 визнання права власності за набувальною давністю в частині заялених вимог до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було закрито виходячи з того, що відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 померли до відкриття провадження у справі, підстави для застосування ст. 55 ЦПК України та залучення їх спадкоємців, які прийняли спадщину, як правонаступники, у суду відсутні.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року було відмовлено в задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до тексту мирової угоди передбачалося, що ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_2 ) Відповідач 4: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та Третя оосба: ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) визнають заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання право власності за набувальною давністю за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на 3/40 та %, що разом становить 13/40 частки житлового будинку площею 155 м2 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

Позивач і Відповідач 3, Відповідач 4, третя особа заявляють, що в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам, а також породжують появу наслідків, зазначених в тексті цієї Мирової угоди.

Сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені сторін цю Мирову угоду, мають всі необхідні для її підписання повноваження і не мають будь-яких обмежень їх повноважень та/або правоздатності, та/або дієздатності.

В судовому засіданні позивач та її представник просили затвердити вказану мирову угоду та визнати за позивачем право власності за набувальною давністю на та 13/40 частини спірного будинку АДРЕСА_1 на які в порядку спадкування претендують відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували щодо затвердження мирової угоди, але при цьому вказали, що правовстановлюючих документів на спірне майно ( та 13/40) спірного будинку АДРЕСА_1 у них не має, так -як вони є спадкоємцями на вказане спірне майно, звернулися з відповідними заявами про прийняття спадщини до нотаріуса, але свідоцтва про прийняття спадщини не отримали у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 р. було закрито підготовче судове засідання та справи була призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволені позову з обставин викладених в позовній заяві, вказуючи на те, що відповідач користується спірним будинком АДРЕСА_1 з 2012 р. та несе повністю всі витрати по його утриманню, крім позивача вказаним будинком ніхто не користується та не здійснює витрати по його утриманню, вказуючи на те, що позивач набула права власності на частину спірного будинку в порядку спадкування тільки , ІНФОРМАЦІЯ_7 після смерті свого батька ОСОБА_8 .

Та саме задоволення позову буде відповідати інтересам позивача, так - як остання самостійно здійснює управління, користується та утримує нерухоме майно ( спірний будинок АДРЕСА_1 ) тривалий період часу, а саме понад 10 років.

Відповідачі ОСОБА_5 що є спадкоємцем після смерті спадкодавця (чоловіка) ОСОБА_10 та ОСОБА_6 що є спадкоємцем після смерті спадкодавця ( чоловіка) ОСОБА_9 в судовому засіданні позов визнали та просили суд задовольнити його вказуючи на те, що вони є спадкоємцями після смерті вказаних спадкодавців, яким належала частка в спірному будинку АДРЕСА_1 , але свідоцтво про право на спадщину вони не отримували так -як у них відсутні правовстановлюючі документи, вказуючи на те, що спірним будинком вони не користуються.

Відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в зал судового засідання не з`явилися, сповіщалися належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.

Третя особа ОСОБА_7 надала до суду заяву в якій просила слухати справу у її відсутність та не заперечувала щодо задоволення позову.

Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як слідує з матеріалів справи, що спірний будинок АДРЕСА_1 було побудовано в 1948 році, а в 1966 р. виготовлено проектну документацію на замовлення домоволодільця ОСОБА_13 .

Відповідно до інформаційної довідки виданої КП «Київське міське бюро технічної інвентарізації» слідує, що первинна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 була проведена за фізичною особою на підставі договору про право надання земельної ділянки під забудову, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №4 від 10.05.1948 р.

Станом на січень 2025 р. право власності на спірний будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано в таких часках:

1/10 частини будинку належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.06.1982 р.;

1/10 частини будинку належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.06.1982 р.;

3/20 частини будинку належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.01.1987 р.;

3/20 частини будинку належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.01.1987 р.;

3/40 частини будинку належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.01.1987 р.;

3/40 частини будинку належала ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.01.1987 р.;

1/10 частини будинку належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 6.05.1987 р.;

1/4 частини будинку належала ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.07.1995 р. ( а.с.229 т.3).

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 ..

Відповідно до матеріалів спадкової справи заведеної Приватним нотаріусом КМНО Лавриненко О.І. після смерті спадкодавця ОСОБА_10 з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5 ( дружина), спадкоємці ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відмовилися від прийняття спадщини на користь спадкоємця ОСОБА_5 .

Як слідує з матеріалів вказаної нотаріальної справи нотаріусом не видавалося свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну частку будинку АДРЕСА_1 , що за життя належала спадкодавцю ОСОБА_10 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_9 його спадкоємцем є його дружина ОСОБА_6 , та як слідує з матеріалів справи, останній не видавалося свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/40 частки спірного будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 23 вересня 2022 р. слідує, що позивач набула у власність частину спірного будинку АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_8 ( а.с. 138 т.2), який був власником даної частки до 20 липня 2021 р. , до дня смерті.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрована в спірному будинку з 2012 року, несе витрати по утриманню будинку, проводить поточні ремонтні роботи, що також підтверджується наданими поясненнями свідків, що були допитані в ході судового розгляду.

Водночас, згідно роз`яснень, які містяться в п.п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року за №5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його дійсним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст. 344 ЦК України).

Враховуючи положення ст.ст. 335 та 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, наданих в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до змісту положень ст. 344 ЦК України набуття права власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. В зазначеному випадку право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (ст. 1216 ЦК України), а набувається за рішенням суду (ч.4 ст. 344 ЦК України).

Отже, спори про набуття права власності за набувальною давністю не є спорами із спадкування, в тому числі й у випадках, коли особа заявляє про давність володіння (ч.2 ст. 344 ЦК України).

В той же час відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не позбавлені можливості в порядку спадкування визнати право власності на частки в спірному будинку АДРЕСА_1 , що за життя належали спадкодавцям ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

В свою чергу, положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.

При цьому, враховуючи те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, а також можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 ЦПК України визначено, про неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Також статтею 365 ЦПК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи зібрані у справі докази, з урахуванням пояснень позивача та її представника відповідачів, суд прийшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для стягнення із Відповідачів на користь позивача понесених судових витрат по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.335, 344 ЦК України, ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.07.2026 року.

Суддя: