Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №753/13139/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13139/26

провадження № 3/753/3970/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Тамара Олександрівна, розглянувши справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої на посаді водія-експедитора у ФОП ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

05.06.2026 приблизно о 09-53 год на парковці за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, 1Б, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Fiat Max, д.н.з. НОМЕР_2 , під час його руху заднім ходом не впевнилась в безпеці та не звернулась за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 694369від 16.06.2026 ОСОБА_1 також обвинувачується у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, за що передбачена відповідальність згідно зі статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП України).

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох адміністративних правопорушень, скоєних в один і той же час та в одному і тому ж місці, і справи про ці правопорушення одночасно розглядаються одним і тим же органом, суд встановив підстави для об`єднання цих справ в одне провадження.

В суді ОСОБА_1 не оспорювала своєї винуватості в порушенні правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів за наведених у протоколі обставин, а провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КпАП України,не визнала пославшись на те, що не мала умислу на залишення місця пригоди. Пояснила, що допустивши наїзд на припаркований автомобіль Mazda 3, вона вжила всіх можливих заходів для розшуку потерпілої (оглянула прилеглу територію, звернулася до персоналу розташованого поруч кафе з проханням передати інформацію власнику, щойно він з`явиться) та намагалась встановити її особу, проте час ішов, а потерпіла не з`являвляся, встановити її особу їй теж не вдалося. Оскільки вона не могла залишатися на місці невизначений час, вона залишила на пошкодженому автомобілі записку зі своїм контактним номером телефону. Коли їй зателефонувала потерпіла, вона запропонувала відшкодувати шкоду. 16.06.2026 вона особисто з`явилась до Управління патрульної поліції у м. Києві, де надала усі необхідні пояснення та підписала протоколи.

Заслухавши ОСОБА_1 тадослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Статтею 124 КпАП України встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з даними схеми місця ДТП місцем зіткнення транспортних засобів є територія парковки неподалік будинку № 1Б по вул. Зарічній у м. Києві, і саме ця адреса зазначена у протоколі як місце вчинення адміністративного правопорушення.

З пояснень потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що 04.06.2026 вона припаркувала свій автомобіль Mazda 3 поблизу будинку № 1Б по вул. Зарічній, а 05.06.2026 о 14-00 год виявила на ньому механічні пошкодження заднього бамперу та датчику парковки (задня права сторона).

ОСОБА_1 в суді підтвердила, що під час руху заднім ходом керований нею транспортний засіб зіткнувся з припаркованим поруч автомобілем Mazda 3.

З описаних у додатку до схеми місця ДТП та зафіксованих на відео пошкоджень транспортних засобів учасників пригоди можна зробити висновок, що задня частина автомобіля Fiat Max контактувала з задньою правою частиною автомобіля Mazda 3, що узгоджується з поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

За приписами Закону України «Про дорожній рух» порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР України). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 10.9. ПДР України встановлено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Встановлені вищенаведеними доказами обставини беззаперечно вказують на те, що водій автомобіля Fiat Max, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 10.9. ПДР України, що і призвело до зіткнення з автомобілем Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_3 , та пошкодження обох транспортних засобів.

Отже, підсумовуючи викладене, суд визнає ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

Водночас суд не встановив в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КпАП України.

Так, відповідно до частини 1 статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пункт 2.10.а. ПДР України покладає на водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, обов`язок негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до статті 122-4 цього Кодексу водії транспортних засобів та інші учасники дорожнього руху підлягають адміністративній відповідальності за залишення на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

За змістом диспозиції даної норми суб`єктивна сторона правопорушення може бути лише у формі умислу, який полягає в усвідомленні особою протиправності свого діяння та передбаченні або свідомому допущенні наслідків цього діяння, якими є ухилення від відповідальності за скоєну дорожньо-транспортну пригоду та/або неможливість встановлення її дійсних обставин.

Законами України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IХ та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» № 3045-VI від 17.02.2011 в Україні впроваджено процедуру виплати страхового відшкодування на підставі «Повідомлення про ДТП» (європротоколу).

За положеннями нормативно-правових актів, які регулюють застосування «Повідомлення про ДТП», виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення дорожньо-транспортної пригоди не є обов`язковим, якщо відсутні травмовані (загиблі) люди, водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності, наявна згода водіїв транспортних засобів – учасників ДТП щодо її обставин та у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Незважаючи на законодавчі зміни, які звільняють водіїв від обов`язку здійснення виклику поліцейських для оформлення дорожньо-транспортної пригоди за наявності певних умов, відповідні зміни до ПДР Українине були внесені.

За обставинами справи установлено, що усі вищенаведені умови були дотримані, а відтак ОСОБА_1 , визнаючи себе винуватицею дорожньо-транспортної пригоди, вправі була розраховувати на її оформлення шляхом складання «Повідомлення про ДТП», однак не змогла отримати на це згоди потерпілої через її відсутність на місці пригоди.

Залишення ОСОБА_1 потерпілій свого контактного номеру телефону та прибуття її до органу поліції за першою вимогою вказує на те, що вона не мала наміру ухилятися від відповідальності за скоєну дорожньо-транспортну пригоду, а її дії не були спрямовані на перешкоджання встановленню її дійсних обставин.

На користь аргументів ОСОБА_1 свідчить і те, що дорожньо-транспортна пригода сталася о 09-53 год, а потерпіла прибула до свого транспортного засобу та виявила його пошкодження лише о 14-00 год.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що в діянні ОСОБА_1 по залишенню місця дорожньо-транспортної пригоди відсутній такий елемент складу адміністративного правопорушенняяк суб`єктивна сторона, а відтак провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 КпАП України підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 цього Кодексу.

При визначенні міри відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, суд ураховує конкретні обставини та наслідки дорожньо-транспортної пригоди, зокрема незначний обсяг пошкоджень транспортних засобів, необережний характер дій правопорушниці та її щире розкаяння, у зв`язку з чим вбачає підстави для накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, встановленому санкцією даної норми.

У зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд на підставі норми частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» стягує з неї судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 122-4, 36, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати справи № 753/13139/26 (провадження № 3/753/3970/26) та № 753/13137/26 (провадження № 3/753/3969/26) в одне провадження та присвоїти об`єднаному провадженню справ № 753/13139/26.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Штраф має бути сплачено добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а у разі оскарження постанови, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом.

Згідно статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: