Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №752/25170/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/25170/25

Провадження №2/752/5886/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення участі у додаткових витратах,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Равлюк Віталій Васильович в інтересах ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення участі у додаткових витратах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 20.08.2013 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі їх шлюб існує формально, у зв`язку з чим вона звернулася до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу (справа №752/24341/25). Вона проживає разом із їх дитиною. Їх син перебуває на повному утриманні позивача. Між ними не досягнута угода про сплату аліментів на утримання їх дитини у добровільному порядку. Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу на утримання їх дитини. Позивачу відомо, що відповідач є фізичною особою-підприємцем щодо виробництва кухонних меблів, у зв`язку з чим має дохід. Відповідач не має на утриманні інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї. Отже, відповідач працездатний, отримує дохід та має стан здоров`я, внаслідок чого, на думку позивача, він може сплачувати аліменти на утримання їх дитини у розмірі 31960 грн. На думку позивача, стягнення аліментів з відповідача на утримання їх дитини буде мати важливе значення для забезпечення основних потреб дитини. Крім того, на підставі ст. 185 СК України позивач вважає, що відповідач зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на їх дитину, які полягають у заняттях з джиу-джитсу, курсах програмування roblox та літнього мовного табору. На думку позивача, їх дитина із задоволенням відвідує вказані заняття, проявляє інтерес до навчання та спорту, має позитивні результати. Враховуючи регулярний характер витрат на розвиток їх дитини, їх спрямованість на фізичний, інтелектуальний та освітній розвиток, на думку позивача, розмір додаткових витрат на дитину слід визначити у розмірі 50% фактичних витрат, понесених та тих, що будуть понесені у майбутньому.

Позивач просила:

- стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання їх дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 31960,00 грн, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;

- встановити, що розмір аліментів підлягає автоматичній індексації відповідно до закону;

- визначити участь відповідача у додаткових витратах на їх дитину у розмірі 50% фактичних витрат, понесених та таких, що будуть понесені у майбутньому, що викликані особливими обставинами, після пред`явлення підтверджуючих документів позивачем.

01.12.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Равлюк В.В. за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій не заперечував проти задоволення вказаної позовної заяви.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого позовна заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з копією свідоцтва про народження від 15.09.2015 серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягу з реєстру територіальної громади від 24.09.2025.

20.08.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, актовий запис №98, прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 20.08.2013 серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 21.05.2019, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.09.2025 на запит №628554659894.

Згідно з копією податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 01.03.2025 зазначено загальний суму доходу за 2024 рік у розмірі 1600000 грн.

Відповідно до копій платіжний інструкцій від 12.08.2025, від 04.07.2025, від 01.10.2025 ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 4600 грн, 3700 грн та 4600 грн з призначенням платежу за ОСОБА_8 .

Відповідно до копії квитанції від 08.07.2025 ОСОБА_1 сплатила кошти у розмірі 14851,49 грн без призначення платежу.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на отримання від другого із подружжя коштів на утримання неповнолітньої дитини. Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 не має на утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина. Відповідачем не надано суду відомостей про стан його здоров`я та матеріальне становище.

Відповідач ОСОБА_2 будучи обізнаним з підставами за обґрунтуванням вказаних позовних вимог, не вказав обставин, передбачених ст. 182 СК України, які мають істотне значення та мають братися судом до уваги при визначенні розміру аліментів. Зокрема відповідач не надав суду докази на підтвердження свого матеріального стану та джерел своїх доходів.

Отже, суд виходить з того, що відповідно до норм Сімейного кодексу України обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Водночас відповідач ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку утримувати неповнолітню дитину у добровільному порядку.

Враховуючи те, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, а також той факт, що він у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає, хоча зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, доводи, викладені позивачем на підтвердження своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дитини віком від 06 років до 18 років становить 3196,00 грн.

Між тим, зважаючи на те, що аліменти стягуються на одну дитину та встановлення у судовому засіданні обставин, які підтверджують необхідність стягнення аліментів саме у запропонованому позивачем розмірі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 31960 грн. Вказаний розмір аліментів є цілком достатнім для належного забезпечення та гармонійного розвитку дитини.

Водночас, суд вважає, що вказаний розмір аліментів визначений судом із врахуванням десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи на підставі положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Крім того, наявні підстави для зазначення у рішення суду про те, що вказаний розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону з урахуванням положень ст. 164 СК України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визначення участі відповідача у додаткових витратах на їх дитину у розмірі 50% фактичних витрат, понесених та таких, що будуть понесені у майбутньому, що викликані особливими обставинами, після пред`явлення підтверджуючих документів позивачем, суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Аналіз указаної норми закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті тощо). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі №6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №183/1679/17, від 12.12.2019 у справі №756/4947/17-ц, від 01.04.2020 у справі №521/16268/18, від 08.12.2021 у справі №607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню як додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Судом під час розгляду вказаної справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 , на утримання якого судом у вказаному рішенні судом стягнуто аліменти на його утримання з його батька на користь його матері у твердій грошовій сумі у розмірі 31960 грн.

Водночас, позивачем заявлено позовну вимогу про визначення участі відповідача у додаткових витратах на їх дитину у розмірі 50% фактичних витрат, понесених та таких, що будуть понесені у майбутньому, що викликані особливими обставинами, після пред`явлення підтверджуючих документів позивачем. В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач вказала, що відповідач зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на їх дитину, які полягають у заняттях з джиу-джитсу, курсах програмування roblox та літнього мовного табору. Враховуючи регулярний характер витрат на розвиток їх дитини, їх спрямованість на фізичний, інтелектуальний та освітній розвиток, на думку позивача, розмір додаткових витрат на дитину слід визначити у розмірі 50% фактичних витрат, понесених та тих, що будуть понесені у майбутньому.

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

Виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач ОСОБА_1 стверджує, що понесла додаткові витрати на заняттях їх дитини з джиу-джитсу, курсах програмування roblox та літнього мовного табору, які, на її думку, є неодноразовими, а несуть сталу потребу для їх дитини.

До позовної заяви позивачем долучено квитанції про оплату витрат за ОСОБА_8 , які були фактично сплачені відповідачем ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_7 . Разом з тим, суд позбавлений можливості встановити із вказаних платіжних документів на які саме витрати відповідач сплатив грошові кошти відносно їх неповнолітньої дитини. Також суд не бере до уваги квитанцію від 08.07.2025, згідно з якою позивач ОСОБА_1 сплатила кошти у сумі 14851,49 грн, оскільки із вказаного платіжного документа неможливо встановити призначення вказаного платежу.

Отже, позивачем не надано належних та достовірних доказів здійснення додаткових витрат на їх дитину, оскільки у позовній заяві відсутні будь-які пояснення щодо взаємозв`язку щодо бажання та потреби дитини відвідувати заняття з джиу-джитсу, курси програмування roblox та літній мовний табор, разом із долученими до позовної заяви певними квитанціями про переказ коштів позивачем та відповідачем у безготівковій формі.

Водночас суд зазначає, що відповідач ОСОБА_2 самостійно здійснював оплату витрат за їх дитину на користь фізичної особи-підприємця.

Позивачем долучено до матеріалів справи підтвердження оплати відповідачем витрат на їх дитину, однак з таких документів неможливо встановити, що саме такі послуги і у такому розмірі надавались на дитину, та такі не є тими витратами, що викладені особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України. Отже, вказані витрати відповідача є витратами на утримання їх дитини, тобто аліментами.

Разом з тим, позивачем у тексті позовної заяви не обґрунтовано додаткові потреби їх дитини у відвідуванні заняття з джиу-джитсу, курсів програмування roblox та літнього мовного табору, оскільки в порушення ст. 81 ЦПК України позивачем не доведено, якими документами такі потреби підтверджуються, та які конкретно товари придбані позивачем для задоволення яких конкретно потреб дитини або за які заняття позивачем були сплачені відповідні кошти.

Також суд вважає за необхідне відмовити у стягненні витрат щодо мовного табору для дитини, батьками якої позивач та відповідач, оскільки вказані витрати не є додатковими на підставі ст. 185 СК України, а відносяться до витрат на утримання дитини, тобто до аліментів.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.03.2023 у справі №758/6113/19, в якому виснував, що витрати позивача на поїздки та відпочинок, придбання одягу, взуття, іграшок, продуктів харчування та солодощів для дитини не є тими витратами, що викладені особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України. Вказані витрати є витратами на утримання дитини, тобто аліментами.

Враховуючи вказані обставини, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, суд не вбачає підстав для визначення відповідачу участі у вказаних додаткових витратах, оскільки у матеріалах вказаної справи відсутні належні та допустимі докази понесення таких витрат позивачем, в тому числі і в майбутньому, що має наслідком відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 .

Водночас суд роз`яснює позивачу, що враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним та може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1331,20 грн, у зв`язку з тим, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення участі у додаткових витратах – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 31960 (тридцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп., щомісячно, починаючи з дати звернення до суду із позовом – 08.10.2025, до досягнення повноліття дитиною – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити, що вказаний розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн 20 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення складене 03.02.2026.

Суддя О. Б. Кокошко