Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №490/5625/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5625/26

н\п 3/490/1603/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

54607, м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г.В., розглянувши протокол про вчинення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, працюючим директором ТОВ «АМІКО ДІДЖИТАЛ», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Згідно вказаного протоколу, у період з 01.04.2026 року по 30.04.2026 року, за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 1/7, директор ТОВ «АМІКО ДІДЖИТАЛ» ОСОБА_1 , при перевірці дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2026 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків п. 189.1 ст. 189, п.п. "г" п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п.п. "в" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 51335 грн., в результаті чого не складено та не зареєстровано у ЄРПН податкові накладні на загальний обсяг постачання (ПДВ) 256675 грн. 51 коп., крім того ПДВ 51335 гривень 09 копійки, в тому числі: за жовтень 2025 року на обсяг постачання 228158,41 грн, крім того ПДВ 45631,68 гривень, за листопад 2025 року на обсяг постачання 8248,39 грн, крім того ПДВ 1649,67 гривень, за грудень 2025 року на обсяг постачання 778,35 грн, крім того ПДВ 155,67 гривень, за січень 2026 року на обсяг постачання 2179,25 грн, крім того ПДВ 435,85 гривень, за лютий 2026 року на обсяг постачання 6062,63 грн, крім того ПДВ 1212,53 гривень, за березень 2026 року на обсяг постачання 11248,48 грн, крім того ПДВ 2249,69 гривень, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого просив провадження відносно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення з наступних підстав: основою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АМІКО ДІДЖИТАЛ» став Наказ ГУ ДПС у Миколаївській області № 745-п від 21.05.2026 року. Відповідно до положень цього Наказу, межі та період перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від?ємного значення з ПДВ були чітко й обмежено визначені — виключно Квітень 2026 року. Будь-які дії контролюючого органу щодо перевірки інших періодів діяльності підприємства є прямим перевищенням повноважень та порушенням норм Податкового кодексу України. Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що у графі «Дата, час і місце вчинення порушення» головний інспектор Костюк О.Ю. власноруч чітко й однозначно обмежив період: «з 01.04.2026 по 30.04.2026». Водночас у самому текстовому описі суті «порушення» в цьому ж протоколі інспектор розписує суми та вимагає притягнути мене до відповідальності за нарахування штрафів окремо за жовтень, листопад, грудень 2025 року та січень, лютий, березень 2026 року (на загальну суму ПДВ 51 335 грн).

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, під поняттям адміністративного правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин по справі.

Згідно вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 163-1 КУпАП передбачено, що за відсутність податкового обліку чи порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, настає адміністративна відповідальність.

Як слідує з матеріалів справи з 29.05.2026 року по 08.06.2026 року в ТОВ «АМІКО ДІДЖИТАЛ» проводилася документальна позапланова виїзна перевірка, про що складений акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №10060/14-29-07-04/43644679 від 16.06.2026 року.

На підставі цього акту відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення № 371 від 15 червня 2026 року у зв`язку із порушенням порядку ведення податкового обліку.

Будь-які інші докази, окрім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, складеного головним державним інспектором відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Миколаївській області, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до п. 54.3. ст. 54 ПК України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ПК України).

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому у пункті статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом податкове приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

У справі відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №10060/14-29-07-04/43644679 від 16.06.2026 року.

Проте закономірно допускати, що у ході перевірки визначене у такому повідомленні-рішенні грошове зобов`язання може бути визнане невірно нарахованим, а самостійно розрахований платником податків розмір податку на прибуток, на додану вартість, який підлягає відшкодуванню не є завищеним і сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не є заниженою, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване.

Відтак не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Отже складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки є передчасним.

З огляду на викладене, надаючи оцінку кожному доказу, наявному в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, вважаю, що наданими матеріалами не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно п. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку щодо закриття провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, ч. 1 ст. 163-1, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 280, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів.

СУДДЯ Г.В. ПОДЗІГУН