Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №489/1842/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/1842/26

Провадження № 2/489/1554/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судових засідань Бородіною В.Ю.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Фуртатова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

встановив:

В березні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Фуртатова К.М. із застосуванням системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав разом з матір`ю та перебував на її утриманні. У відповідності до виконавчого листа № 2-4815, виданого 05.12.2006 Ленінським районним судом м. Миколаєва, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 % усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.10.2006 і до повноліття дитини. Виконавчий лист по вказаній справі перебував на примусовому виконанні з 17.02.2009. Станом на 05.08.2024 (досягнення сином повноліття) рішення суду про стягнення аліментів відповідачем не виконується належним чином та сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 144 530,08 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_2 систематично не виконував свої зобов`язання зі сплати аліментів, що призвело до утворення заборгованості у визначеному вище розмірі, позивач вважає за необхідне стягнути з нього неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2021 року по 05.08.2006 року, яка загалом становить суму, яка перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів, нарахований органом ДВС. Проте у відповідності до положень ст. 196 СК України ОСОБА_1 обмежує розмір неустойки (пені) по аліментам, що заявлений нею до стягнення, розміром заборгованості по аліментам, а саме 144 530,08 грн.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 11.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

03.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що заборгованість зі сплати аліментів у вказаний період виникла не з його вини, оскільки з серпня 2021 року по липень 2024 року він не був офіційно працевлаштований, не мав доходу з незалежних від нього причин. Вказує на те, що він проживає зі своєю матір`ю, яка є особою пенсійного віку та отримує невелику пенсію, яка ледь покриває її базові потреби, в зв`язку з чим він надає матеріальну допомогу їй. Крім того зазначає про те, що в період з 2023 року по 2024 рік він навчався на денній формі навчання на платній основі у магістратурі НУК імені Адмірала Макарова, вартість навчання склала 26 813,00 грн., та необхідність її оплати створила для нього значне фінансове навантаження. Окрім того, з 30.10.2025 згідно постанови державного виконавця на 50 % його доходів звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів. Посилається на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла за відсутності його вини, можливе накладення на нього цієї санкції повністю зруйнує його мінімальний життєвий рівень.

22.06.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фуртатова К.М. надійшли додаткові пояснення у справі (відповідь на відзив), згідно якої він спростовує заперечення відповідача проти позову та наполягає на його задоволенні. Зокрема вказував на те, що посилання відповідача на те, що він не був належним чином працевлаштований в період з серпня 2021 року по липень 2024 року не є належною підставою, яка звільняє його від сплати аліментів на утримання дитини. Крім того вважав, що факт відсутності офіційного працевлаштування відповідача не свідчить про відсутність у нього будь-яких доходів та може свідчити про свідоме ухилення від сплати аліментів, оскільки вагомих підстав для неможливості працювати у вказаний період ОСОБА_2 вказано не було.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фуртатов К.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовове засідання не з`явився, про розгляд спарви повідомлений налженим чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно виконавчого листа № 2-4815, виданого 05.12.2006 Ленінським районним судом м. Миколаєва, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 % усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.10.2006 і до повноліття дитини.

15.12.2006 державним виконавцем ДВС у Ленінському районі м. Миколаєва було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-4815, виданого 05.12.2006 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 % усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.10.2006 і до повноліття дитини (а.с. 7).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 6967226, боржник – ОСОБА_2 , станом на 18.07.2025 заборгованість останнього зі сплати аліментів становить 172 966,38 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 6967226, боржник – ОСОБА_2 , станом на 19.02.2026 заборгованість останнього зі сплати аліментів становить 144 530,08 грн. (а.с. 11, зворотня сторона).

Зі змісту вказаних розрахунків заборгованості вбачається, що жодних платежів в якості аліментів на утримання сина відповідачем ОСОБА_2 за період з вересня 2021 року по липень 2024 року здійснено не було.

05.08.2024 син сторін ОСОБА_3 , на утримання якого було стягнуто аліменти з відповідача, досяг повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості пені за прострочення сплати аліментів, долученого до позовної заяви ОСОБА_1 , за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року розмір неустойки (пені) за прострочення відповідачем сплати аліментів склав 1 677 032,25 грн.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з наступного правового регулювання.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України)

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У відповідності до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Щодо дослідження питання стягнення пені за невиплачені аліменти, то суд вважає, що в даному випадку це не тільки міра відповідальності боржника, а з огляду на життєві обставини це інструмент забезпечення найкращих інтересів дитини, та з усвідомленням, що гроші на утримання дитини не є «статичною субстанцією». Це життєва необхідність для забезпечення гідного рівня життя дитини щодня, обов`язок щодо якої покладається рівною мірою на обох батьків. При цьому, у разі невиконання такого обов`язку, потреби дитини не припиняються, а продовжують існувати, та мають бути задоволені за рахунок батьків належним чином. Тож, пеня за несплачені аліменти є справедливим інструментом, який стоїть на варті поновлення найкращих інтересів дитини.

Як встановлено судом, заборгованість по аліментам у розмірі 144 530,08 грн. відповідачем сплачена не була. Між тим, відповідач ОСОБА_2 , не сплачуючи аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі, визначеному у виконавчому листі, знав про існування заборгованості (що підтверджують долучені до матеріалів справи письмові докази та зміст заперечень відповідача проти позову) та розумів про наслідки такої несплати у вигляді неустойки, однак вказує на те, що не мав можливості їх оплатити, оскільки не був офіційно працевлаштований.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів за правилами статей 77-80 ЦПК України, які б свідчили, що він, як платник аліментів, вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, тобто відповідач не довів відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що боржник вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов`язань зі сплати аліментів, зокрема здійснював заходи щодо працевлаштування, звертався до органів зайнятості населення, тощо. При цьому він особисто вказує на те, що в період несплати аліментів він навчався на платній формі навчання у вищому навчальному закладі, що опосередковано свідчить про наявність у нього доходів. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів виникла з вини самого відповідача, унаслідок його бездіяльності щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів по виконавчому провадженню № 6967226 станом на 19.02.2026 за період з жовтня 2021 року по лютий 2026 року в розмірі 144 530,08 грн. (сто сорок чотири тисячі п`ятсот тридцять гривень 08 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.(одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 10.07.2026.

Суддя Г.А. Микульшина