Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №467/913/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/913/26

3/467/234/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Остапівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянки України, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась,

за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Протоколом ВАД №722965 від 30 червня 2026 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 30 червня 2026 року, близько 19 год. 00 хв., в с. Остапівка вона не забезпечила належне утримання двох собак породи «німецька вівчарка», внаслідок чого останні покусали за ноги та руки ОСОБА_2 , спричинивши шкоду її здоров`ю.

Тим самим, за версією поліції, ОСОБА_1 порушила Правила утримання тварин у Благодатненській текторіальній громаді, тим самим учинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 154 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зокрема, вказала, що належні їй собаки постійно утримуються у вольєрі, який знаходиться на території її ж домоволодіння.

Однак, того дня вони випадково вийшли із загородження, так як її племінник не встиг зачинити хвіртку.

В цей час собаки кинулись за двома сусідськими собаками, які прийшли на її город, а вона побігла слідом розбороняти їх.

Але в цей час вибігла ОСОБА_2 , почала кричати і розбороняти собак, зокрема, схопила її собаку за обидві щелепи і деякий час утримувала її таким чином.

При цьому, ОСОБА_2 падала на землю, внаслідок чого й могла пошкодити ноги і руки.

Вказала, що її собака не могла покусати ОСОБА_2 , так як остання утримувала її за щелепу.

В подальшому син ОСОБА_2 вимагав приспати собак і погрожував їй кримінальною відповідальністю.

За таких обставин, суд, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши надані до нього документи у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП, із дотриманням положень ст. 252 цього ж Кодексу, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходив із такого.

Зокрема, частина третя статті 154 КУпАП встановлює відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері ветеринарної безпеки та охорони здоров`я населення.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

1) утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами;

2) утримання незареєстрованих собак;

3) приведення їх у громадські місця;

4) вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях;

5) неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Суб`єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

При цьому, конкретні правила тримання собак і котів встановлюються органами місцевого самоврядування індивідуально.

Однак, зміст протоколу, тобто, суть обвинувачення, у даному випадку викладена таким чином, що із дій ОСОБА_1 не вбачається наявності об`єктивної сторони інкримінованого їй правопорушення.

Тобто, обвинувачення викладене не у відповідності до диспозиції ч.1, 3 ст. 154 КУпАП.

Зокрема, усі матеріали справи навіть, у т.ч. й у сукупності із поясненнями самої ОСОБА_1 не вказують на те, що:

1) вона утримувала собак у місцях, які заборонені правилами, так як безпосередньо перед подією і загалом простежується факт їх перебування і утримання на території її власного домоволодіння, принаймні, протилежного поліцією не доведено;

2) тоді як утримання незареєстрованих собак не ставиться у даному випадку у провину ОСОБА_1 ;

3) що ОСОБА_1 з власної волі і власними діями привела собак у громадське місце, тоді як із справи убачається, що, власне, подія мала місце на території присадибної ділянки, що правда, невідомо чиєї, тоді як загалом, ні сам протокол, ні інші долучені до нього докази не містять у собі даних, що подія мала місце у громадському місці;

5) що ОСОБА_1 вигулювала собак без повідків та намордників чи в не відведених для цього місцях;

6) чи не неприбирала її екскременти під час перебування тварини у громадському місці.

Тоді як не забезпечення належного утримання собак очевидно не входить до об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП, оскільки не передбачене диспозицією указаної правової норми.

При цьому, суд відмічає, що неналежне утримання собак можна трактувати у багатьох сенсах та у широкому розумінні, однак, що саме мала на увазі під неналежним утриманням собак особа, яка склала протокол, наразі залишається не зрозумілим.

Тим більше, що протокол мітить абсолютно формальне посилання можливо на Правила утримання домашніх тварин, свійських тварин та птиці на території Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, які затверджені рішенням 41 сесії 9 скликання від 01 липня 2025 року № 5 (далі – Правила), так як відсутня вказаівка на конкретний пункт/пункти цих Правил, які ймовірно порушила у даному випадку ОСОБА_1 .

При цьому, докази, що свідчать про наявність причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та наслідками, що настали, у справі взагалі відсутні.

Зокрема, остання висунула версію, за якою її собаки не мали змогу вкусити ОСОБА_2 , тоді як остання могла впасти і самостійно спричинити собі пошкодження.

Проте, поліція не довела неспроможність цієї версії події, що викликає сумнів у тому, що, власне, неналежне утримання ОСОБА_1 собак, якщо воно й мало місце, спричинило такі наслідки.

Тим самим, очевидно, що висунуте у такий спосіб обвинувачення не може вважатись чітким, конкретним і зрозумілим, що, однак, вказує на порушення права особи, яка притягається до відповідальності, на захист.

Тож, поліція вкотре переклала свої обов`язки щодо доказування обставин, передбачених ст. 280 КУпАП, на суд.

Як наслідок, протокол вочевидь не відповідає приписам ч.1 ст. 256 КУпАП у частині викладення суті правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч.1,3 ст. 154 цього ж Кодексу.

Що має наслідком визнання такого протоколу недопустимим доказом, позаяк, він отриманий внаслідок порушення права особи на захист.

Тоді як суд не має змоги самостійно усунути його невідповідність вимогам ст. 256 КУпАП.

На основі решти долучених до протоколу доказів суд не може притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, так як вони є похідними від нього і покликані лише підтвердити обставини, що у ньому викладені.

Позаяк, вони, навіть у сукупності, власне, не відображають усіх обов`язкових ознак складу правопорушення.

Тим самим, суд констатує, що поліція не забезпечила цю справу достатньою кількістю належних і допустимих доказів, що виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Більш того, поліція не зібрала доказів, які б свідчили про спрямованість умислу ОСОБА_1 щодо наслідків події, що виключає у її діях також і суб`єктивну сторону інкримінованого їй правопорушення.

Як наслідок, поліція не довела наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, а саме: ні його об`єктивну сторону, ні суб`єктивну.

Відповідно, оцінюючи усі зазначені вище докази, у т.ч. й в сукупності, суд враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь (постанова ВС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Адже у постанові від 16 березня 2021 року в справі № 473/2010/17 ВС вказав, що розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості винувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Тоді як сує має сумніви, що ОСОБА_1 дійсно виконала об`єктивну сторону правопорушення, що між її діями та наслідками існує причинно – наслідковий зв`язок та що у неї дійсно був прямий чи інших умисел щодо настання наслідків у виді шкоди здоров`ю ОСОБА_2 .

Однак, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова ВС від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

У свою чергу, склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Але даному випадку суд встановив недоведеність (відсутність) у діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП.

А тому приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір, за таких обставин, також не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , бо на неї не накладається адміністративне стягнення з мотивів, що судом наведені вище.

Застосування заходів забезпечення провадження у справі не вбачається.

З цих мотивів, керуючись ст.ст.245, 251,256, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 154 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 того ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у її діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Ірина Явіца