Окрема думка від 07 липня 2026 р. у справі №908/2635/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

08 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/2635/25

судді Вронської Г.О.

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання"

до відповідачів: російської федерації в особі Генеральної прокуратури російської федерації, Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародна компанія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешенл Лімітед", Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ", Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії", Публічного акціонерного товариства «Банк ВТБ»

про стягнення грошових коштів

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хід розгляду справи

1. Приватне акціонерне товариство Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання (надалі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з російської федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (далі - Відповідач 1), Публічного акціонерного товариства "Газпром" (далі - Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (далі - Відповідач 3), Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (далі - Відповідач 4), Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" (далі - Відповідач 5), Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" (далі - Відповідач 6), Публічного акціонерного товариства "Банк ВТБ" (далі - Відповідач 7) збитків за шкоду, заподіяну майну.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що збройна агресія російської федерації проти України, тимчасова окупація, оточення та захоплення окремих територій Запорізької області призвели до фактичного позбавлення Позивача права власності на належне йому майно (актив), внаслідок чого Позивач зазнав збитків.

3. Господарський суд Запорізької області рішенням від 04.12.2025 у справі № 908/2635/25 задовольнив позов Позивача до російської федерації в особі Генеральної прокуратури російської федерації (Відповідача 1), стягнув з Відповідача 1 на користь Позивача кошти у розмірі 7 289 355 907,68 грн за шкоду, заподіяну майну; стягнув з Відповідача 1 в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 059 800,00 грн; у задоволенні позову Позивача до Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, Відповідача 7 - відмовив.

4. Позивач подав до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2025 у справі №908/2635/25, у якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, Відповідача 7 та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо покладення на Відповідачів 2-7 солідарної відповідальності за заподіяну російською федерацією шкоду та стягнути грошові кошти.

5. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2025 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків: надати докази сплати судового збору у встановленому порядку, у розмірі 1 271 760 грн 00 коп.

6. 05 лютого 2026 року Позивач подав до Центрального апеляційного господарського суду «Додаткові пояснення у справі», де наполягав на наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Стислий зміст оскаржуваного судового рішення

7. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.02.2026 апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2025 у справі № 908/2635/25 повернув без розгляду.

8. Вказана ухвала мотивована тим, що Позивачем не усунуто недоліки апеляційної скарги у строк, який встановлений судом, не надано суду докази сплати судового збору у розмірі, який був зазначений судом в ухвалі суду від 26.01.2026.

9. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки вказана норма містить чітку імперативну вказівку, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації, однак предметом апеляційного оскарження у цій справі є відмова у задоволенні позовних вимог, які заявлені не до держави-агресора, а до конкретних юридичних осіб: ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром капітал», Міжнародна компанія ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед», ДКР «ВЕБ.РФ», ПАТ «Сбербанк Росія», ПАТ «Банк «ВТБ». Норма пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не містить положень про можливість її застосування до позовів, пред`явлених до осіб, яких позивач вважає пов`язаними з державою-агресором або такими, що є її «alter ego», до моменту встановлення такого факту судовим рішенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та правова позиція іншого учасника справи

10. 05 березня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі №908/2635/25, в якій просить скасувати вказану ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

11. Підставою касаційного оскарження Скаржник зазначив частину 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частину 6 статті 310 ГПК України.

12. На думку Скаржника, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а саме:

- не застосував до Позивача пільгу щодо звільнення від сплати судового збору, чим порушив приписи пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір";

- порушив вимоги пункту 3 частини 1 статті 234 ГПК України, оскільки не виклав у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного Позивачем в апеляційній скарзі;

- не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23 (що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду), та у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 (в контексті наслідків неможливості застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи).

13. Відзивів на касаційну скаргу до Суду не надходило.

Зміст і мотиви окремої думки

14. Постановою Верховного Суду від 08.07.2026 Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" залишено без задоволення, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі № 908/2635/25 залишити без змін.

15. Верховний Суд, ухвалюючи вказану постанову від 08.07.2026 у цій справі, погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що оскільки предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які заявлені не до держави-агресора, а до конкретних юридичних осіб - ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром капітал", МК ТОВ "Газпром Інтернешнл Лімітед", ДКР "ВЕБ.РФ", ПАТ "Сбербанк Росія", ПАТ "Банк "ВТБ", пункт 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у цьому випадку не підлягає застосуванню.

16. Я не погоджуюся з вказаним висновком з огляду на таке.

17. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто Скаржнику апеляційну скаргу у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, а саме - несплатою судового збору.

18. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

19. За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.

20. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, в тому числі, докази сплати судового збору.

21. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина четверта статті 258 ГПК України).

22. У справі, що розглядається, Скаржником не було сплачено судовий збір, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2026 залишив без руху та роз`яснив Скаржнику, що протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали він має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 апеляційну скаргу повернуто Скаржнику, оскільки ним у встановлений строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.

23. Скаржник стверджує, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки підлягала застосуванню пільга щодо звільнення від сплати судового збору, передбачена пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", про що було вказано в апеляційній скарзі.

24. Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

25. Верховний Суд у постанові від 13.11.2025 у справі № 911/1595/25 вказав, що норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлює пільгу у вигляді звільнення від сплати судового збору для позивачів у справах за їх позовами до держави-агресора рф про відшкодування шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією або збройним конфліктом. Вказана норма регулює відносини між Державою Україна та позивачем щодо звільнення останнього від сплати судового збору та за своїм правовим регулюванням є виключною нормою, оскільки робить вилучення з загального правила сплати судового збору при зверненні до суду та надає пільгу для певної категорії позивачів. Норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" чітко встановлює, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора рф. Отже, відповідачем за такими позовами закон чітко визначає державу-агресора рф.

26. У справі, що розглядається, Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з російської федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ", Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії", Публічного акціонерного товариства "Банк ВТБ" збитків за шкоду, заподіяну майну внаслідок тимчасової окупації окремих територій Запорізької області.

27. Суд звертає увагу, що пункт 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачає звільнення позивачів від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях - саме у справах за позовами до держави-агресора російської федерації, а не лише щодо окремих вимог у справі, адресованих одній державі-агресору.

28. Буквальний аналіз пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що вказаний пункт не містить вимоги щодо подання відповідного позову виключно до держави-агресора рф як до єдиного відповідача без наявності у справі інших співвідповідачів.

29. За цією нормою від сплати судового збору звільняються позивачі за позовом до держави - агресора. Присутність у справі додатково інших відповідачів в особі господарюючих суб`єктів не нівелює наявності у справі відповідного відповідача, вказаного в пункті 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" - держави-агресора.

30. З огляду на викладене я не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції у цій справі, з яким погодився Верховний Суду в ухвалі від 08.07.2026, про те, що норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не підлягає застосуванню у цьому випадку.

31. У справі, що розглядається, одним з відповідачів виступає держава-агресор рф, а предметом позову є вимога про відшкодування майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією та тимчасовою окупацією територій, що відповідає положенням пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

32. Вказане не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.11.2025 у справі № 911/591/25, на яку посилався суд апеляційної інстанції, щодо того, що норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не має розповсюдження на випадки звернення з позовами до господарюючих суб`єктів (пов`язаних чи не пов`язаних з державою-агресором, як і таких, що замінюють або доповнюють останню). Вказана позиція стосувалася випадку подання позову лише до господарюючих суб`єктів, без визначення в якості одного з відповідачів держави-агресора рф, а тому не є релевантною до справи, що розглядається.

33. Враховуючи викладене, вважаю, що ця справа № 908/2635/25 за позовом Скаржника про солідарне стягнення з російської федерації в особі Генеральної прокуратури російської федерації, Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ", Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії", Публічного акціонерного товариства "Банк ВТБ" збитків за шкоду, заподіяну майну внаслідок збройної агресії та тимчасової окупації окремих територій Запорізької області, відповідає вимогам пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому Скаржник відповідно до закону має право на звільнення від сплати судового збору під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях.

34. Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України положення статті 174 цього Кодексу, зокрема щодо залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення її недоліків, застосовуються до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України.

35. У цій справі Скаржник, діючи згідно з приписами частини четвертої статті 258 ГПК України, як особа, звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, в поданій ним до Центрального апеляційного господарського суду апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2025 у справі №908/2635/25 зазначив підстави звільнення від сплати судового збору, а тому відсутні підстави стверджувати, що вказана апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України.

36. Таким чином, на мою думку, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для застосування положень статті 174 ГПК України та повернення Скаржнику апеляційної скарги у цій справі.

37. З огляду на викладене, вважаю, що касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" необхідно було задовольнити, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі № 908/2635/25 скасувати, а справу № 908/2635/25 направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Суддя Г. Вронська