Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №916/5069/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5069/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від позивача: Жосан Т.Ю.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5069/25/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 88)

до відповідача: Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, № 3)

про стягнення 10 801 285,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», в якій просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2428201,84 грн, інфляційні нарахування в розмірі 8307120,46 грн та суму судового збору в розмірі 65963,17 грн, що був визнаний АТ «ОПЗ» в Угоді про порядок погашення заборгованості № 251-24 від 22.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 12-1265 ПУП від 27.04.2022, а також угоди про порядок погашення заборгованості № 251-24 від 22.04.2024 в частині повного та своєчасного погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Як вказує позивач, 27.04.2022 між АТ «ОПЗ» та ТОВ «ООЕК» було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах обраної комерційної пропозиції № 2-УП. Дата початку постачання електроенергії зазначена в додатку № 1 до договору – «заява-приєднання», а саме 16.04.2022. При цьому, у зв`язку з фактичним укладенням між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ «ООЕК» для АТ «ОПЗ» було відкрито особовий рахунок № 12-1265. В подальшому, 11.05.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 12-1265-ПУП від 27.04.2022, відповідно до якої було додано нові точки обліку.

Позивач також зазначає, що за розрахунковий період квітень-липень 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії АТ «ОПЗ», з яких вбачається, що за особовим рахунком № 12-1265 у квітні-липні 2022 року АТ «ОПЗ» було спожито 9896257 кВт.год. На підставі вказаних даних ТОВ «ООЕК» було виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 32161889,71 грн, а відповідачем було сплачено кошти у загальному розмірі 3300000,00 грн із зазначенням в призначеннях платежів про зарахування оплат в рахунок погашення заборгованості за спожиту у квітні 2022 року електричну енергію. Водночас, інші грошові кошти в рахунок оплати спожитої у вказаному періоді електричної енергії на розрахункові рахунки позивача відповідачем не перераховувались, у зв`язку з чим ТОВ «ООЕК» було змушено звернутись до суду з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості в розмірі 28861889,71 грн.

Позивач зауважує, що зазначені ним обставини вже були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 по справі № 916/5008/23, яким позов ТОВ «ООЕК» задоволено та стягнуто з АТ «ОПЗ» заборгованість за поставлену електричну енергію у розрахункові періоди квітня-липня 2022 року на суму 28861889,71 грн. При цьому, після винесення судового рішення та станом на дату подачі цієї позовної заяви відповідачем було сплачено кошти у загальному розмірі 7741647,46 грн. Разом з тим, залишок заборгованості в розмірі 21120242,25 грн не сплачено.

Додатково позивач відзначає, що між ТОВ «ООЕК» та АТ «ОПЗ» 22.04.2024 було укладено Угоду про порядок погашення заборгованості № 251-24, яка однак, за ствердженням позивача, не виконувалась зі сторони АТ «ОПЗ», внаслідок чого була розірвана з 10.09.2024. Водночас, як пояснює позивач, при розрахунку ціни позову було враховано період відстрочення платежів згідно вказаної Угоди, а саме з 22.04.2024 до 10.09.2024 нарахування 3% річних та інфляційних втрат не нараховувалось.

Також позивач наголошує, що відповідачем було визнано в Угоді про порядок погашення заборгованості № 251-24 частину 3% річних та інфляційних втрат, що входять до предмету цієї позовної заяви, а також суму судового збору в розмірі 65963,17 грн, що був сплачений ТОВ «ООЕК» по справі № 916/860/24 та визнаний АТ «ОПЗ» у вказаній Угоді.

Отже, на переконання позивача, несвоєчасна оплата АТ «ОПЗ» вказаних сум боргу є підставою для захисту прав та інтересів ТОВ «ООЕК» в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 позовна заява вх. № 5205/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

23.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 5205/25 від 18.12.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5069/25. Постановлено справу № 916/5069/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "13" січня 2026 року о 12:20 год.

13.01.2026 від Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до суду надійшло клопотання (вх. № 109626), яким відповідач просив відкласти розгляд справи № 916/5069/25 у зв`язку з об`єктивною неможливістю представника прибути у судове засідання, яке призначене 13.01.2026, з огляду на те, що представник знаходиться на лікарняному.

13.01.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5069/25, врахувавши клопотання відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "03" лютого 2026 року о 12:20 год., про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 14.01.2026 в порядку ст. 120 ГПК України.

03.02.2026, з огляду на неявку представника відповідача, у підготовчому засіданні по справі № 916/5069/25 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також постановлено протокольну ухвалу про перерву до "24" лютого 2026 року об 11:20 год., про що відповідача повідомлено відповідно до вимог ст. 120 ГПК України відповідною ухвалою суду від 04.02.2026.

20.02.2026 позивачем подано до суду додаткові пояснення (вх. № 6239/26) щодо заявленої в позовній заяві до стягнення суми заборгованості в розмірі 65963,17 грн, що була визнана АТ «ОПЗ» в Угоді про порядок погашення заборгованості № 251-24 від 22.04.2024. Вказані пояснення були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

24.02.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5069/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5069/25 до судового розгляду по суті на 19" березня 2026 року об 11:00 год. Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/5069/25 було повідомлено судом ухвалою від 25.02.2026, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

19.03.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5069/25, з метою надання можливості відповідачу скористатись своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "23" квітня 2026 року об 11:40 год., про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 19.03.2026 відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі № 916/5069/25 на 23.04.2026 об 11:40 год., не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5069/25 призначено на "19" травня 2026 року о 12:00 год.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 у справі № 916/5069/25 на 19.05.2026 о 12:00 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань.

20.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5069/25 призначено на "02" червня 2026 року о 10:20 год.

02.06.2026, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи в даному судовому засіданні та з метою надання можливості представнику відповідача бути присутнім під час розгляду справи, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні по справі № 916/5069/25 до "25" червня 2026 року об 11:00 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 02.06.2026, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

19.06.2026 від позивача до суду надійшла заява (вх. № 21510/26), згідно якої позивач просив долучити до матеріалів справи промову у судових дебатах, викладену у письмовій формі, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Того ж дня позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 21513/26 від 19.06.2026), яким просив розглянути справу № 916/5069/25 за відсутності його представника та задовольнити позовну заяву.

Представник позивача – ТОВ «ООЕК» під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, зазначив, що заявлений позов підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач – АТ «Одеський припортовий завод» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Ухвали суду були надіслані відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та відповідно доставлені йому, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 916/5069/25 та подальший хід розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, необґрунтоване подальше відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням відповідачів у судові засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи подані позивачем клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішені відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 25.06.2026 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 01.07.2026 об 11:00 год.

В судовому засіданні, 01.07.2026 господарським судом відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, в присутності представника позивача було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, 27.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (ТОВ «ООЕК», постачальник, позивач) та Акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» (АТ «ОПЗ», споживач, відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 12-1265ПУП.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі – споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.1 договору).

Згідно п. 5.5. договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, сформована постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введення в дію.

Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно пункту 5.9 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до пункту 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Пунктом 6.2 договору, серед іншого, сторони погодили, що споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні. Відповідно до п.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 16.04.2022 (пункт 13.1 договору).

Додатком 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 12-1265-ПУП від 27.04.2024 є заява-приєднання АТ «ОПЗ» до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, у п.7 даних споживача якої встановлено, що найменування Оператора системи, з яким споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі». У заяві-приєднання також відображено адреси об`єктів споживача та ЕІС-коди точок комерційного обліку. Початок постачання електричної енергії визначено з 16.04.2022.

Додатком 3 до договору № 12-1265-ПУП від 27.04.2022 є комерційна пропозиція №2-УП, відповідно до п.2 якої споживач здійснює оплату за електроенергію до початку розрахункового періоду, що передує розрахунковому, попереднім платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії, яка визначається шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають сплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Згідно з п. 3 комерційної пропозиції обсяги спожитої електричної енергії визначаються Оператором за розрахунковий період, який становить один календарний місяць.

Відповідно до п.4 комерційної пропозиції по закінченню розрахункового періоду постачальник надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту та розподілену електроенергію у такому розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку грошовими коштами на спецрахунок ТОВ «ООЕК». Якщо фактичне споживання електроенергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою авансових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку за фактично використану електроенергію; якщо фактичне споживання виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплати наступних платежів.

В пункті 6 комерційної пропозиції визначено, що згідно із ст. 625 ЦК України, на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно з п.8 комерційної пропозиції договір набирає чинності з дати оплати рахунка, отриманого від постачальника, або фактичного споживання будь-яких електроенергії, або підписання споживачем заяви-приєднання до умов договору і укладається на період дії воєнного стану в Україні, та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання.

Вищевказаний договір № 121265-ПУП від 27.04.2022 разом із відповідними додатками до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками контрагентів.

11.05.2022 між сторонами була укладена додаткова угода до договору, якою сторони погодили внести відповідні зміни у додаток № 1, додаток № 2 та додаток № 5 у зв`язку із додаванням нових точок комерційного обліку.

Як свідчить довідка оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» «Щодо розрахунків» обсяги електричної енергії, які були спожиті АТ «Одеський припортовий завод» у розрахунковому періоді з 16 квітня по 19 липня 2022 року становлять: квітень 2022 року – 1538892 кВт.*год; травень 2022 року – 3110298 кВт.*год; червень 2022 року – 3142567 кВт.*год; липень 2022 року – 2104500 кВт.*год.

На підставі означених даних ТОВ «ООЕК» виставлено АТ «ОПЗ»:

рахунок № 12-1265ПУП/1 від 05.05.2022 на оплату вартості спожитої у квітні 2022 року електричної енергії обсягом 1538892 кВт*год та вартістю 5471647,46 грн з ПДВ. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 05.05.2022;

рахунок № 12-1265ПУП/1 від 02.06.2022 на оплату вартості спожитої у травні 2022 року електричної енергії обсягом 3110298 кВт*год та вартістю 8750997,60 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 5471647,46 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 05.06.2022;

рахунок № 12-1265ПУП/1 від 05.07.2022 на оплату вартості спожитої у червні 2022 року електричної енергії обсягом 3142567 кВт*год та вартістю 10289732,27 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 14222645,05 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 05.07.2022;

рахунок № 12-1265ПУП/1 від 04.08.2022 на оплату вартості спожитої у липні 2025 року електричної енергії обсягом 2104500 кВт*год та вартістю 7649512,38 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 24212377,33 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 07.08.2022. Всього підлягало до сплати за спірний період 31861889,71 грн.

Окрім того, між сторонами були складені та підписані акт прийняття-передавання активної електричної енергії від 30.04.2022 на суму 5471647,46 грн, від 31.05.2022 на суму 8750997,60 грн та від 30.06.2022 на суму 10289732,27 грн.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б незгоду та/або наявність зауважень зі сторони відповідача щодо обсягу чи загальної ціни електричної енергії, поставленої позивачем у спірний період.

Відповідно до представлених банківських виписок АТ «ОПЗ» перераховано ТОВ «ООЕК» 14.06.2022 –суму в розмірі 300000,00 грн та 28.11.2022 – 3000000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу про сплату за активну електричну енергію по спірному договору за квітень 2022 року.

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/5008/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості за спожиту у період квітень-липень 2022 року електричну енергію в розмірі 28861889,71 грн.

Рішенням від 08.02.2024 у справі № 916/5008/23, яке сторонами оскаржене не було та набрало законної сили 19.03.2024, позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» борг в сумі 28861889 грн 71 коп та судовий збір в сумі 173171 грн 34 коп.

В ході розгляду справи № 916/5008/23 наявність заборгованості в розмірі 28861889,71 грн відповідачем була визнана відповідно до поданої ним заяви від 22.01.2024.

Отже, заборгованість Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» з оплати вартості спожитої електричної енергії у період квітень-липень 2022 року згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 27.04.2022 № 12-1265 ПУП у загальному розмірі 28861889,71 грн встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі № 916/5008/23.

22.04.2024 між ТОВ «ООЕК» та АТ «ОПЗ» була укладена угода про порядок погашення заборгованості № 251-24, згідно п. 1.1 якої предметом угоди є умови і порядок сплати боржником кредитору своєї заборгованості та інших додаткових нарахувань, що виникли в зв`язку із порушенням умов договору про постачання електричної енергії №1265 від 27.04.2022 (Лиманський підрозділ) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП України №312 та 14.03.2018 (далі - ПРЕЕ) надалі за текстом – боргові зобов`язання.

Пунктом 1.2. угоди сторони погодили, що боржник визнає перед кредитором свої боргові зобов`язання станом на 22.04.2024: в сумі 28 861 889,71 грн – активна електроенергія, в т.ч. ПДВ; в сумі 1 274 941,62 грн – 3% річних; в сумі 4 221 989,20 грн – індекс інфляції; в сумі 239 134,51 грн – судовий збір, на загальну суму 34597955,04 грн і зобов`язується розрахуватися в термін до 30 серпня 2024 року відповідно до нижче наведеного графіку:

до 31 травня 2024 року всього 1 500 000,00 грн, з яких: індекс інфляції – 1 260 865,49 грн; судовий збір – 239 134,51 грн;

до 30 червня 2024 року: індекс інфляції - 1 500 000,00 грн;

до 31 липня 2024 року всього 1 500 000,00 грн, з яких: 3% річних - 38876,29 грн; індекс інфляції – 1 461 123,71 грн;

до 30 серпня 2024 року всього 30097955,04 грн, з яких: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 28 861 889,71 грн, 3% річних – 1 236 065,33 грн.

Згідно з п. 1.3. угоди укладення цієї угоди не звільняє боржника від обов`язку щодо належного виконання своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №1265 від 27.04.2022.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди усі платежі боржника щодо боргових зобов`язань, передбачених п. 1.2 даної угоди, здійснені після укладення зазначеної угоди на відповідні банківські рахунки кредитора вважатимуться погашенням заборгованості згідно угоди № 251-24 від 22.04.2024. У разі коли у боржника існує відстрочена сума оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника, як погашення заборгованості за простроченими платежами незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

За умовами п. 2.3. у разі невиконання або неналежного виконання графіку погашення боргових зобов`язань, зазначених у п. 1.2. угоди, в тому числі прострочення внесення хоча б одного платежу за графіком більш ніж на 10 днів, кредитор має право в односторонньому порядку без додаткового повідомлення боржника відмовитись від зазначеної в п. 1.2 угоди про порядок погашення заборгованості реструктуризації.

У термін до 31 липня 2024 року сторони зобов`язуються погодити реструктуризацію суми боргу, що залишилась непогашеною на вказану дату (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.5. визначено, що ця угода набирає чинності з дня її підписання та на строк до 30 серпня 2024р.

30.08.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 11-269-24 до угоди про порядок погашення заборгованості №251-24 від 22.04.2024, відповідно до якої п. 1.2 Розділу 1 « 1. Предмет даної угоди» викладено в наступній редакції:

Боржник визнає перед кредитором свої боргові зобов`язання станом на 30 серпня 2024 року: в сумі 25 990 242,25 грн – активна електроенергія, в т.ч. ПДВ; в сумі 1 274 941,62 грн – 3% річних; в сумі 4 221 989,20 грн – індекс інфляції; в сумі 239 134,51 грн – судовий збір, на загальну суму 31 726 307,58 грн і зобов`язується розрахуватися в термін до 28 лютого 2026 року відповідно до нижче наведеного графіку: до 30 серпня 2024 року всього 684265,98 грн, з яких: 3% річних – 445131,47 грн; судовий збір – 239 134,51 грн; до 30 вересня 2024 року всього 1 000 000,00 грн: 3% річних – 774941,62 грн; індекс інфляції – 225058,38 грн; до 30 жовтня 2024 року всього 1 000 000,00 грн: 3% річних – 54868,53 грн; індекс інфляції – 945131,47 грн; до 30 листопада 2024 року: індекс інфляції – 1000000,00 грн; до 30 грудня 2024 року: індекс інфляції – 1870000,00 грн; до 30 січня 2025 року всього 1870000,00 грн: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1688200,65 грн; індекс інфляції – 181799,35 грн; до 28 лютого 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 березня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 квітня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 травня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 червня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 липня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 серпня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 вересня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 жовтня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 листопада 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 грудня 2025 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 січня 2026 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1870000,00 грн; до 30 лютого 2026 року: активна електроенергія, в т.ч. ПДВ – 1862041,61 грн.

Пунктом 1.2. додаткової угоди № 1 сторони погодили пункт 3.5. Розділу 3 « 3. Додаткові умови» угоди викласти в наступній редакції: «Ця угода набирає чинності з дня її підписання та на строк до 28 лютого 2026р.».

Відповідно до представлених банківських виписок АТ «ОПЗ» було здійснено на користь ТОВ «ООЕК» наступні оплати: 07.05.2024 – 15000000,00 грн; 28.05.2024 – 671647,46 грн; 28.05.2024 – 700000,00 грн; 30.08.2024 – 1000000,00 грн; 26.09.2024 - 1000000,00 грн; 01.11.2024 - 1000000,00 грн; 27.12.2024 - 1000000,00 грн; 20.01.2025 – 870000,00 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем інших погашень за договором матеріали справи доказів не містять.

За ствердженням позивача, вказана Угода із врахуванням змін внесених додатковою угодою від 30.08.2024 № 11-269-24 не виконувалась зі сторони АТ «ОПЗ», у зв`язку з чим була розірвана позивачем з 10.09.2024 у відповідності до п. 2.3 угоди № 251-24. При цьому, судом встановлено, що при розрахунку ціни позову було враховано період відстрочення платежів згідно вказаної угоди, а саме з 22.04.2024 до 10.09.2024 нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не нараховувалось.

З пояснень позивача вбачається та судом встановлено, що відповідачем було визнано в угоді про порядок погашення заборгованості № 251-24 частину 3% річних та інфляційних втрат, що входять про предмету цієї позовної заяви, а також суму судового збору в розмірі 65963,17 грн, що був сплачений ТОВ «ООЕК» у справі №916/860/24, позовну заяву у якій ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 було залишено без розгляду на підставі відповідної заяви позивача.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України: зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При цьому, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини першої статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

За приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.(ч.ч. 6, 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пункт 3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

Роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов`язаних з цим послуг. Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачам (ч. 1 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно ч. 2 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.

Відповідно до ч. 9 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

Розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку (ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018.

Так, п.1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

За приписами п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Згідно з п. 3.1.7 зазначених Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Пунктом 3.1.8 ПРРЕЕ передбачено, договір про постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником і споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Пунктом 4.3 Правил визначено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.14. ПРРЕЕ платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до п. 4.24 ПРРЕЕ, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, умови надання послуг з постачання електричної енергії та їх оплати, ціна та загальна вартість спожитої електричної енергії, наявність оплати, наявність заборгованості за отриману електричну енергію, наявність прострочення оплати та підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Як слідує з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, з 16.04.2022 із укладенням договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 12-1265-ПУП від 27.04.2022, шляхом його підписання 27.04.2022 та підписання відповідних додатків та комерційної пропозиції № 2-УП, згідно з умовами якого він встановлює порядок і умови постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг.

Відтак, на підставі договору № 12-1265-ПУП від 27.04.2022, який укладений відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та АТ «Одеський припортовий завод» виникли майново-господарські зобов`язання.

За такими зобов`язаннями позивач повинен постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач зобов`язаний прийняти та сплатити вартість спожитої електричної енергії. Отже, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору про закупівлю електричної енергії. Слід відзначити, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків.

Як встановлено судом, у рішенні Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі № 916/5008/23, яке не було оскаржене сторонами та набрало законної сили 19.03.2024, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача вартості спожитої електричної енергії у період квітень-липень 2022 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 27.04.2022 № 12-1265 ПУП в розмірі 28861889,71 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановленні рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі № 916/5008/23, яка є преюдиційною по відношенню до справи № 916/5069/25, є встановленими та доказуванню не підлягають.

В подальшому, а саме 22.04.2024 сторони уклали угоду №251-24, предметом якої є умови і порядок сплати АТ «ОПЗ» заборгованості та інших додаткових нарахувань, що виникли у зв`язку з порушенням умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 12-1265-ПУП від 27.04.2022, стягнутої за рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024, а також заборгованості зі сплати судового збору, в тому числі, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі № 916/860/24.

Судом також встановлено, що у вказаній договорі та угоді № 251-24 сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, як договір, так і відповідна угода підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір та угода є правомірними, укладеними та такими, що породжують у сторін права та обов`язки щодо їх виконання відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, а в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами, і зобов`язання за ними мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або угоди. Також судом встановлено, що факт укладення вказаних правочинів підтверджується діями відповідача, які спрямовані на виконання їх умов, зокрема, споживанням електричної енергії та частковою сплатою вартості спожитого обсягу електричної енергії і наявної заборгованості.

Судом встановлено, що у визначені як умовами договору, так і умовами угоди № 251-24 від 22.04.2024, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 11-269-24 від 0.08.2024, строки відповідач не здійснював оплату своєї заборгованості та відповідних погоджених сторонами нарахувань, у зв`язку з чим у відповідача залишилася заборгованість в сумі 21120242,25 грн, наявність якої відповідачем не спростована, та розмір якої не оспорений. Доказів вчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію за період з квітня по липень 2022 року включно АТ «ОПЗ» матеріали справи не містять.

Отже, суд зазначає, що позивач мав право відмовитися в односторонньому порядку від угоди № 251-24, оскільки вказане право позивача передбачено п. 2.3. цієї Угоди. Покликаючись на п. 2.3. угоди, позивач зазначив, що вона діяла до 10.09.2024.

Між тим, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії не виконував у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості спожитої електричної енергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Судом враховується, що з огляду на приписи статей 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України, як невиконання або неналежне виконання споживачем зобов`язання з оплати повної вартості поставленої позивачем та отриманої відповідачем за розрахунковий місяць електричної енергії, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Норми статті 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/15410/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21).

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої активної електроенергії за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за прострочення оплати електроенергії, судом встановлено, що позивач допустив арифметичні помилки при обрахунку 3% річних через застосування у формулі розрахунку 365 днів у 2024 році, в той час як 2024 рік містив 366 днів. Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що правомірною є сума трьох відсотків річних у загальному розмірі 2426878,36 грн

Відтак, за наслідками проведеного судом перерахунку 3% річних за допомогою калькулятора інформаційної бази «Ліга.Закон» за визначені позивачем періоди загальна сума 3% річних складає менший розмір ніж заявлено позивачем, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню. Отже, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 2426878,36грн.

В частині нарахування інфляційних втрат слід зазначити про таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, враховуючи встановлені обставини порушення грошового зобов`язання, момент виникнення права вимоги, та приймаючи до уваги визначений позивачем період нарахування, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що розрахунок здійснений вірно та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відтак, здійснивши перерахунок вказаних сум, судом задовольняються вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2426878,36 грн 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 8307120,46 грн.

Також суд вважає правомірними вимоги ТОВ «ООЕК» щодо стягнення з відповідача 65963,17 грн судового збору, що був сплачений позивачем за подання позовної заяви по справі № 916/860/24, оскільки відповідач, уклавши угоду № 251-24 від 22.04.2024, визнав перед позивачем своє зобов`язання зі сплати судового збору в загальному розмірі 239134,51 грн, до якого було включено у спірну суму судового збору в розмірі 65963,17 грн, і зобов`язався розрахуватися у встановлений такою угодою термін згідно встановленого графіку. Доказів на спростування розміру вищевказаної заборгованості або її сплати відповідачем не надано.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам позивача, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку АТ «Одеський припортовий завод» щодо повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії, спожитої у спірний період квітня-липня 2022 року, а позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 2426878,36 грн, інфляційних втрат в сумі 8307120,46 грн та судового збору в сумі 65963,17 грн, є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на допущені позивачем помилки під час розрахунку суми 3% річних.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти, як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994р.; пункт 29).

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів в сукупності з урахуванням всіх обставин справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, оскільки судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату спірної заборгованості, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заявленої заборгованості правомірними, законними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, проте такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 129599,54 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, № 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 88, код ЄДРПОУ 42114410) суму судового збору за угодою про порядок погашення заборгованості в розмірі 65 963 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 17 коп, 3% річних в розмірі 2 426 878 (два мільйона чотириста двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 36 коп, інфляційні втрати в розмірі 8 307 120 (вісім мільйонів триста сім тисяч сто двадцять) грн 46 коп та судовий збір в розмірі 129 599 (сто двадцять дев`ять п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 54 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 10 липня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський