Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №904/9428/21 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/9428/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 (суддя Первушин Ю.Ю.)

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича

до відповідачів: ОСОБА_1

до ОСОБА_2

до ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Стройцентр"

до ОСОБА_4

до ОСОБА_5

про покладення субсидіарної відповідальності

у справі № 904/9428/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/9428/21 за заявою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест".

Справа перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Касаткін Денис Миколайович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1802 від 22.06.2017).

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Касаткін Денис Миколайович звернувся до господарського суду із заявою (вх. суду №57961/24 від 16.12.2024) про покладення субсидіарної відповідальності на фізичних та юридичних осіб за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест", у якій просить суд стягнути з:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відома адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , відома адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Стройцентр" (адреса: 36022, місто Полтава, вулиця Миру, будинок 12, кімната 6, код ЄДРПОУ 44120819);

- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 );

- ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" 93 040 195,63 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі №904/9428/21 в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" №01-32/120-12 від 13.12.2024 (вх. суду №57961/24) про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ); Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Стройцентр" (код ЄДРПОУ 44120819); ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) про покладення субсидіарної відповідальності - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" арбітражним керуючим Касаткіним Денисом Миколайовичем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 по справі №904/9428/21. Прийняти нове рішення яким задовольнити заяву ліквідатора.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення з порушенням ч.4 ст.236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів", ст.7 Кодексу та не враховано висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду (постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.10.2022 у справі №911/3554/17 (911/401/21); розглянуто Заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності не за правилами ГПК України не в порядку визначеному ст.7 Кодексу – не в окремому позовному провадженні – про що свідчить не окремий номер справи);

- судом не було з`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, а також не враховано висновки Верховного Суду, в т.ч. щодо: 1) очевидної недобросовісної та протиправної поведінки щодо приховування документів боржника (протягом всієї процедури банкрутства), що призвело до відсутності інформації про такі документи, та що виключає можливість дослідження цих документів та надання їм оцінки (в матеріалах відсутні докази передання Особами, на яких покладається субсидіарна відповідальність по даній справі, будь-яких документів боржника); 2) очевидної недобросовісної та протиправної поведінки щодо приховування майна боржника (протягом всієї процедури банкрутства), що призвело до відсутності інформації про такі активи, та що виключає можливість дослідження цих активів та надання їм оцінки (в матеріалах відсутні докази передання такими Особами, на яких покладається субсидіарна відповідальність по даній справі, будь-яких активів боржника); 3) очевидного зменшення розміру активів боржника - необґрунтованої (не підтвердженого первинними документами) передачі третім особам грошових коштів (по кожній операції) (підтверджується виписками по банківським рахункам в АТ «ПУМБ» та в АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНОІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ», містяться в матеріалах справи); 4) очевидного погіршення фінансово-господарського стану боржника шляхом штучного збільшення розміру кредиторської заборгованості за рахунок укладення та визнання заборгованості по договорам укладених з ТОВ «ГУМАТИ УКРАЇНА», ФОП ХАНДОГА І.Г. (докази містяться в матеріалах справи); 5) очевидного існування ознак дій з доведення до банкрутства ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» Особами, на яких покладається субсидіарна відповідальність по даній справі (які були встановлені за результатами проведення аналізу фінансового становища боржника (вих.№01-32/112-12 від 13.12.2024), доказ/ Звіт містяться в матеріалах справи); 6) очевидного існування об`єктивної сторони правопорушення, яка складається в т.ч. в бездіяльності по даній справі Осіб, на яких покладається субсидіарна відповідальність по даній справі, щодо приховування документів та майна боржника, що призвело до відсутності інформації про такі документи та активи, та що виключає можливість дослідження цих документів та активу та надання їм оцінки.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

12.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

12.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Реал Стройцентр" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

12.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

16.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

17.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

17.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

19.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він наголосив на відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

19.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "ДВС-Інвест" арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він наполіг на обґрунтованості доводів та вимог своєї скарги щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення та задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

В судовому засіданні 17.06.2026 брали участь ліквідатор ТОВ "ДВС-Інвест" (апелянт), представник відповідачів: ОСОБА_2 , ТОВ "Реал Стройцентр", ОСОБА_4 , представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 особисто. Решта учасників провадження, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ліквідатором ТОВ "ДВС-Інвест" арбітражним керуючим Касаткіним Д.М. апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Водночас колегія суддів зауважує, що у справі вже відбулись судові засідання 20.05.2026 та 01.04.2026, на яких були присутні учасники справи в тому ж самому складі, що 17.06.2026, решта не з`явилися.

Слід наголосити, що учасники судового процесу, не були позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 17.06.2026 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

В свою чергу, визначення пріоритету на користь участі в тому чи іншому судовому засіданні за відсутності визнання судом обов`язкової явки представника - є процесуальним правом сторони, безумовним наслідком реалізації якого не може бути неможливість вирішення справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представників учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Ліквідатор в судовому засіданні 17.06.2026 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким покласти субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства на ОСОБА_2 , ТОВ "Реал Стройцентр", ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та стягнути солідарно з них на користь ТОВ "ДВС-Інвест" 93 040 195,63 грн. загального обсягу непогашеної та визнаної судом суми вимог кредиторів.

Представники відповідачів та відповідач-6 просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, в тому числі з підстав, викладених у відзивах, наголосили на відсутності підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог заяви ліквідатор просив суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" у розмірі 93040195,63 грн у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства на:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відома адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , відома адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Стройцентр" (адреса: 36022, місто Полтава, вулиця Миру, будинок 12, кімната 6, код ЄДРПОУ 44120819);

- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 );

- ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Стройцентр", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 93 040 195,63 грн у якості субсидіарної відповідальності за грошовими зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест".

В обґрунтування поданої заяви про покладення субсидіарної відповідальності, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ІНВЕСТ» зазначає наступне:

Під час провадження у даній справі про банкрутство боржника, ліквідатором встановлено наявність ознак неправомірних дій особами, які мали вплив на господарську діяльність ТОВ "ДВС-Інвест", які мали право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мали змогу іншим чином визначати його дії (минулим керівництвом та засновниками/учасниками/кінцевими бенефіціарами), що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. Також були виявлені факти:

- навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства шляхом зменшення розміру активів - необґрунтованого (не підтвердженого первинними документами) перерахування третім особам грошових коштів (по рахункам відкритих в АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та в АТ «ПУМБ»:

- не виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 по справі №904/9428/21 в частині надання розпоряднику майна всіх необхідних документів та представити майно для проведення інвентаризації, надання необхідних документів для підготовки аналізу фінансово господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках;

- не виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2022 по справі №904/9428/21 в частині надання розпоряднику майна відомостей та документів;

- неможливості здійснити аналіз всіх правочинів, вчинених боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство станом на дату складання даного документу, у зв`язку з протиправними діями керівництва боржника та невиконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства та ухвал господарського суду Дніпропетровської області (не надання договорів та первинних документів щодо їх виконання та будь-які інші документи та відомості не надані керівництвом боржника);

- погіршення фінансово-господарського стану підприємства шляхом штучного збільшення розміру кредиторської заборгованості за рахунок укладення та визнання заборгованості по договорам укладених з ТОВ «Гумати Україна», ФОП Хандога І.Г.:

- приховування майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства;

- приховування та не надання бухгалтерської та іншої документації боржника;

- не виконання постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024;

- приховування майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (наразі призначеному ліквідатору боржника, в порушення вимог Кодексу та постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024, не передано жодних матеріальних цінностей боржника);

- приховування та не передання бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток і штампів, унаслідок чого наразі неможлива ефективна робота підприємства (в порушення вимог Кодексу та постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024).

Ліквідатор стверджує, що вищевказані неправомірні дії є підтвердженням недобросовісності дій вищевказаних осіб боржника, що призвело в т.ч. до погіршення показників оцінки фінансового стану ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» (до його фінансової неспроможності), у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів та сплатити обов`язкові платежі.

В ході здійснення повноважень ліквідатора, з аналізу наявних матеріалів справи про банкрутство ТОВ "ДВС-Інвест", ліквідатором банкрута було проведено аналіз фінансового стану банкрута, за результатом його проведення складено висновок про наявність ознак доведення до банкрутства ТОВ "ДВС-Інвест" приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутств.

Вищевказані обставини на думку ліквідатора можуть бути підставою для застосування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства до колишніх керівників та учасників товариства.

Ліквідатором зазначено, що в межах справи № 904/9428/21 про банкрутство ТОВ "ДВС-Інвест" визнано заборгованість банкрута перед кредиторами:

16.08.2022 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9428/21 за результатами попереднього засідання (з врахуванням змін внесених постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023): визнано кредитором ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ»: ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з грошовими вимогами в розмірі 81 200,00 грн. витрат на сплату судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому - 1 черга, 90 174 756,05 грн - основна заборгованість (4 черга);

24.10.2022 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9428/21 визнано грошові вимоги ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до боржника у розмірі 2 779 277,58 грн (3% річних, інфляційні збитки) та 4 962,00 грн (витрати по сплаті судового збору).

Відтак, наразі до реєстру вимог внесені вимоги кредиторів на загальну суму 93040195,63 грн: вимоги 1 черги - 86 162,00 грн та вимоги 4 черги - 92 954 033,63 грн.

Щодо розміру субсидіарної відповідальності зазначив, що частиною 2 статті 61 Кодексу визначено, що розмір вимог субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Враховуючи вищевказане, розмір субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства по даній справі складає 93 040 195,63 грн. (93 040 195,63 грн - 0,00 грн = 93 040 195,63 грн).

У поданому до суду відзиві від 30.01.2025 (вх. суду №4421/25, том-15, арк.с. 82-110) Внуковський Олексій Іванович зазначив, що заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення 93040195,63 грн в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства у справі №904/9428/21 безпідставною, оскільки на час винесення вказаних ухвал суду ОСОБА_2 з 11.11.2021 вже не був керівником ТОВ «ДВС-Інвест», а всі первинні документи боржника були передані наступному директору - ОСОБА_1 . Запити арбітражного керуючого Касаткіна Д.О. про надання первинних документів на адресу ОСОБА_2 взагалі не направлялися. Щодо тверджень ліквідатора про навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємств шляхом зменшення розміру активів-необґрунтованого перерахування третім особам грошових коштів (по рахункам відкритих в АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та в АТ «ПУМБ» зазначив, що зазначене твердження є голослівним та бездоказовим. Всі перерахування за банківськими рахунками здійснювалися з посиланням на відповідні правовідносини, рахунки та правомірні до цього часу (ст.204 ЦК України) правочини. Зокрема перерахування на адресу Адвокатського об`єднання «Комплекс Груп» здійснювалися за договорами на юридичне супроводження низки судових спорів ТОВ "ДВС-Інвест" з єдиним кредитором у справі №904/9428/21 - ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», поворот виконання рішення за одним з цих спорів став основною і єдиною причиною неплатоспроможності Боржника. Відповідні правочини та майнові дії, навіть укладені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, за позовами арбітражного керуючого або кредиторів не були визнані недійсними чи спростовані судом у відповідності до ст.42 КУзПБ. За таких обставин взагалі відсутні підстави говорити про доведення ТОВ "ДВС-Інвест" банкрутства з посиланням на відповідні банківські трансакції. Правомірність договорів, укладених ТОВ "ДВС-Інвест" з ФОП Хандога І.Г. та договорів цесії між ТОВ «Гумати Україна» та АО «КОМПЛЕКС ГРУП» є предметом розгляду в межах справ №904/9428/21(904/1113/22) та №904/9428/21(904/1112/22) і на цей час рішення у справах не прийняті. Слід зазначити, що Внуковський О.І. відповідні договори не підписував. При цьому жодних грошових перерахувань, або безоплатного відчуження майна ТОВ "ДВС-Інвест" на адресу ТОВ «Гумати Україна» чи ФОП Хандога І.Г. ніколи не здійснювало, а на момент визнання Боржника банкрутом 17.06.2024 року зазначені суб`єкти господарської діяльності не були визнані кредиторами, що у сукупності свідчить про безпідставність твердження у даному випадку про дії, направлені на доведення Боржника до банкрутства. Крім того, Внуковський Олексій Іванович стверджує, що неплатоспроможність ТОВ "ДВС-Інвест" виникла не у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства його керівництвом чи третіми особами, а в результаті багатомісячних судових спорів (і невдалого для ТОВ "ДВС-Інвест" їх закінчення) з досить спірних питань застосування норм матеріального та процесуального права. На думку останнього, відсутні жодні підстави говорити про свідоме доведення ТОВ "ДВС-Інвест" до банкрутства шляхом умисних дій чи бездіяльності як Внуковського Олексія Івановича (директора Боржника 14.08.2021-10.11.2021) так і інших керівників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест", а також про наявність їх вини у виникненні ознак неплатоспроможності товариства.

ОСОБА_1 у своєму відзиві зазначив, що ліквідатор Касаткін Д.М. належними доказами не довів, більш того, детальний аналіз поданої ліквідатором заяви свідчить про відсутність будь-яких доказів взагалі, які могли б стати підставою для притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності (вх. суду №4431/25, том-15, арк.с. 111-146). ОСОБА_1 стверджує, що перебуваючи на посаді керівника Боржника не вчинив жодних дій направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, не приймав жодного рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях, не приймав жодного рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника, жодних доказів з цього приводу ліквідатором до суду не надано. Щодо ненадання документів на вимогу арбітражного керуючого, як єдиної підстави, на думку ліквідатора, яка свідчить про можливість притягнення до субсидіарної відповідальності відповідальних осіб Боржника, зокрема, ОСОБА_1 , останній зазначив, що відповідні запити на адресу ОСОБА_1 не надходили і не направлялись. Крім учасника товариства ТОВ «РЕАЛ СТРОЙЦЕНТР» та кінцевого бенефіціара ОСОБА_4 запити нібито направлялися ліквідатором на юридичну адресу ТОВ "ДВС-Інвест", за якою як було неодноразово встановлено при розгляді справи, будь-яка діяльність після початку агресії Росії проти України Боржником не велась і отримати цінні листи ОСОБА_1 як і інші особи не могли. Також ОСОБА_1 вказує на те, що арбітражний керуючий обмежився формальним направленням Запитів арбітражного керуючого від 09.12.2024 на адресу третіх осіб, які отримали від ТОВ "ДВС-Інвест" грошові кошти по рахункам відкритих в АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та в АТ «ПУМБ» із зазначенням правочинів, за якими здійснювалися перерахування. Не дочекавшись відповідей на свої запити, ліквідатор ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» арбітражний керуючий вже 13.12.2024 направив до господарського суду заяву про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 93 040 195,63 грн. в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Стройцентр» у поданому до суду відзиві (вх. суду №4435/25, том-15, арк.с. 147-175) зазначило наступне. ТОВ «Реал Стройцентр" зазначив, що Цивільним кодексом України, Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також Статутом ТОВ "ДВС-Інвест" не передбачено, що учасники товариства чи кінцеві бенефіціари повинні зберігати первинні документи товариства. Щодо запитів арбітражного керуючого Касаткіна Д.О. про надання первинних документів останній зазначив, що відповідні запити на адресу ТОВ "Реал Стройцентр" не надходили і не могли надійти. У будь якому випадку ТОВ «Реал Стройцентр» не могло надати арбітражному керуючому Касаткіну Д.О. первинні документи ТОВ "ДВС-Інвест", враховуючи їх реальну відсутність у нього, і у даному випадку немає жодних підстав говорити про «протиправні дії» учасника товариства, а, тим більше, - про дії чи бездіяльність, направлені на доведення ТОВ «ДВС-Інвест» до банкрутства. Щодо перерахування на адресу Адвокатського об`єднання «Комплекс Груп» здійснювалися за договорами на юридичне супроводження низки судових спорів ТОВ «ДВС-Інвест» з єдиним кредитором у справі №904/9428/21 - ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», поворот виконання рішення за одним з цих спорів став основною і єдиною причиною неплатоспроможності Боржника. ТОВ "Реал Стройцентр" подання ліквідатором ТОВ «ДВС-Інвест» арбітражним керуючим заяви від 13.12.2024 про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 93040195,63 грн. в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є окрім іншого взагалі передчасним, а тому необґрунтованим. Нібито «погіршення фінансово-господарського стану підприємства шляхом штучного збільшення розміру кредиторської заборгованості за рахунок укладення та визнання заборгованості по договорам, укладених з ТОВ «Гумати Україна» та ФОП Хандога І.Г.». Правомірність договорів, укладених ТОВ «ДВС-Інвест» з ФОП Хандога І.Г. та договорів цесії між ТОВ «Гумати Україна» та АО «КОМПЛЕКС ГРУП» є предметом розгляду в межах справ №904/9428/21(904/1113/22) та 904/9428/21 (904/1112/22) і на цей час рішення у справах не винесені. При цьому жодних грошових перерахувань, або безоплатного чи за заниженими цінами відчуження майна ТОВ «ДВС-Інвест» на адресу ТОВ «Гумати Україна» чи ФОП Хандога І.Г. ніколи не здійснювало, а на момент визнання Боржника банкрутом 17.06.2024 року зазначені суб`єкти господарської діяльності не були визнані кредиторами, що у сукупності свідчить про безпідставність твердження у даному випадку про дії, направлені на доведення Боржника до банкрутства. Тобто керівництво ТОВ «ДВС-Інвест» з моменту реєстрації і до оголошення банкрутом проводило добросовісну прозору без жодних приховувань господарську діяльність і твердження про недобросовісну поведінку та бездіяльність органів управління товариства, вчинених на шкоду кредиторам є вочевидь хибним та бездоказовим.

ОСОБА_4 подав до суду відзив (вх. суду №4437/25, том-15, арк.с. 176-204) за змістом якого, заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення 93 040 195,63 грн в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства у справі №904/9428/21 вважає безпідставною з наступних підстав. Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 та від 16.05.2022 суд зобов`язав саме керівника ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ», а не учасників чи кінцевих бенефіціарів товариства надати розпоряднику майна установчі, звітні, бухгалтерські та інших первинних документів ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ». Крім того Цивільним кодексом України, Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, а також Статутом ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» не передбачено, що учасники товариства чи кінцеві бенефіціари повинні зберігати первинні документи товариства. ОСОБА_4 повідомив, що запити арбітражного керуючого Касаткіна Д.О. про надання первинних документів на його адресу не надходили і не могли надійти. У будь якому випадку ОСОБА_4 не міг надати арбітражному керуючому Касаткіну Д.О. первинні документи ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ», враховуючи їх реальну відсутність у нього, і у даному випадку немає жодних підстав говорити про «протиправні дії» бенефіціарного власника, а, тим більше, - про дії чи бездіяльність, направлені на доведення ТОВ «ДВС-Інвест» до банкрутства. Крім того, ОСОБА_4 вважає, що взагалі відсутні будь-які правові підстави для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників (учасників) або інших осіб, у тому числі керівника боржника (ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ»), які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії з урахуванням відсутності вини зазначених осіб у банкрутстві боржника та не доведенням ліквідатором причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства) з урахуванням такого. З моменту реєстрації ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» 25.09.2015 і до порушення справи про його банкрутство 20.01.2022 року товариство добросовісно вело офіційний облік і надавало до податкових органів та органів статистики достовірні фінансові звіти, останній - за 9 місяців 2021 року, напередодні порушення справи про банкрутство, початку збройної агресії росії та утруднення доступу до первісних документів. Копію останнього звіту ліквідатор приклав до Заяви про покладення субсидіарної відповідальності разом з відповіддю ГУС у Дніпропетровській області на його запит. При цьому як зазначено у Відповіді Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області на лист ліквідатора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» №01-32/11-07 (копія прикладена до Заяви про покладення субсидіарної відповідальності) «Станом на 15.07.2024 по ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40032310) відсутня заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи». Тобто керівництво ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» з моменту реєстрації і до оголошення банкрутом проводило добросовісну прозору без жодних приховувань господарську діяльність і твердження про недобросовісну поведінку та бездіяльність органів управління товариства, вчинених на шкоду кредиторам є вочевидь хибним та бездоказовим.

03.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_5 надіслала відзив на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. суду №8768/25, том-18, арк.с. 114-138). У поданому відзиві остання не погоджується з обставинами викладеними ліквідатором у заяві з наступних підстав. ОСОБА_5 зазначає, що у відповіді на запит арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. від 05.07.2024 вих. №01-3211-07 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області в листі від 19.07.2024 вих. №50961/6/04-36-04-10 зазначає, що єдиним джерелом інформації щодо кредиторської та дебіторської заборгованості по підприємству, яка наявна в органах ДПС України, є дані фінансової звітності. З аналізу фінансової звітності - баланс та звіт про фінансові результаті за результатами діяльності ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» за 2019 та 2020, які надані Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, вбачається відсутність кредиторської заборгованості 93 040 195,63 грн. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області також зазначено про відсутність станом на 15.07.2024 по ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. На підставі аналізу фінансового стану ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» станом на 31.12.2019 та станом на 31.12.2020р. з урахуванням інформації зазначеної в листі Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в листі від 19.07.2024 вих. №50961/6/04-36-04-10 можна зробити висновок про відсутність в діях керівників та учасників товариства ознак доведення підприємства до банкрутства, отже, відсутні підстави для вимог про покладення субсидіарної відповідальності на коло осіб, які зазначені в заяві арбітражним керуючим Касаткіним Д.М. в заяві про покладення субсидіарної відповідальності. На думку ОСОБА_5 , заява ліквідатора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» Касаткіна Д.М. про покладення субсидіарної відповідальності не містить конкретних та беззаперечних доказів які б підтверджували вчинення керівниками, власника (учасниками) дій доведення боржника до банкрутства та могли би бути підставами для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ «Реал Стройцентр» та стягнення 93 040 195,63 грн. в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Детальний аналіз призначення платежів (переказів), зазначених в платіжних документах ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ», які сформовані у виписках АТ «Державний експертно-імпортний банк України», наданих листом вих. №БТ/0502000/4905-24 від 09.10.2024 (т.12 с.129-250, т.13 с.1-66), та АТ «ПУМБ», наданих листом вих. №КНО-07.8.6/7467БТ від 11.09.2024 (т.14 с.15-27) свідчить що платежі, із рахунків, відкритих в даних банках, здійснювались на виконання зобов`язань ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» за певними договорами та на підставі бухгалтерських документів (рахунків, видаткових накладних, актів виконаних робіт), чітко зазначено за що здійснювалася оплати (найменування товарів, робіт, послуг), що відповідає вимогам законодавства за платіжної та фінансової дисципліни та підтверджує виконання товариством зобов`язань перед контрагентами, працівниками із виплати заробітної плати, державою щодо податків та зборів, тощо. Детальний аналіз виписок наданих АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та АТ «ПУМБ» спростовує твердження арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. щодо необґрунтованого перерахування грошових коштів третім особам. Стосовно не виконання ухвал суду від 20.01.2022 по справі №904/9428/21 в частині надання ліквідатору майна для проведення інвентаризації зазначила, що дані аргументи спростовується фактом звільнення з посади директора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ»: ОСОБА_5 - 22.07.2020, ОСОБА_3 – 13.08.2021, ОСОБА_2 – 10.11.2021. Після звільнення з посади директора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» зазначені особи не мали доступ до будь-якого майна товариства, документів, що мали відношення до даного майна. ОСОБА_5 у відзиві зазначила, що до 15.11.2021 ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» не мало жодних зобов`язань перед ПРАТ «ПІВНГЗК». З аналізу матеріалів справи № 904/9428/21 та справи №904/4472/20 вбачається, що основна сума зобов`язань ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» перед ПРАТ «ПІВНГЗК» в розмірі 88 299 072,19 грн виникла на підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 по справі №904/4472/20. Даною постановою суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» без задоволення та здійснив поворот виконання постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 шляхом стягнення з товариства грошових коштів на загальну суму 88 299 072,19 грн. Відтак, ліквідатором не наведено жодних підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_5 в розмірі 93 040 195,63 грн за доведення до банкрутства.

04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_3 надіслав відзив на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. суду №9072/25, том-18, арк.с. 166-184). У своєму відзиві ОСОБА_3 заперечував щодо наведених ліквідатором підстав для покладення на нього субсидіарної відповідальності, оскільки заява ліквідатора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» Касаткіна Д.М. про покладення субсидіарної відповідальності не містить конкретних та беззаперечних доказів які б підтверджували вчинення керівниками, власника (учасниками) дій доведення боржника до банкрутства та могли би бути підставами для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ «Реал Стройцентр» та стягнення 93 040 195,63 грн. в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Ліквідатор ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» ОСОБА_6 не наводить жодного конкретного факту необґрунтованого перерахування третім особам грошових коштів (не вказано яким платіжними документом, дата та номер платіжного документа, його призначення, сума необґрунтованого перерахунку та якій саме третій особі). Детальний аналіз призначення платежів (переказів), зазначених в платіжних документах ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ», які сформовані у виписках АТ «Державний експертно-імпортний банк України», наданих листом вих. № БТ/0502000/4905-24 від 09.10.2024, та АТ «ПУМБ», наданих листом вих. № КНО-07.8.6/7467БТ від 11.09.2024 свідчить що платежі, із рахунків, відкритих в даних банках, здійснювались на виконання зобов`язань ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» за певними договорами та на підставі бухгалтерських документів (рахунків, видаткових накладних, актів виконаних робіт), чітко зазначено за що здійснювалася оплати (найменування товарів, робіт, послуг), що відповідає вимогам законодавства за платіжної та фінансової дисципліни та підтверджує виконання товариством зобов`язань перед контрагентами, працівниками із виплати заробітної плати, державою щодо податків та зборів, тощо. Факт звільнення з посади директора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» ОСОБА_5 -22.07.2020, ОСОБА_3 -13.08.2021, ОСОБА_2 - 10.11.2021 спростовує твердження ліквідатора щодо не виконання ухвали суду про надання витребуваних документів. Після звільнення з посади директора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» зазначені особи не мали доступ до будь-якого майна товариства, документів, що мали відношення до даного майна. ОСОБА_3 повідомив, що після звільнення з посади директора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» майно, печатка, первинні документи, реєстраційні документи (статути, протоколи, витяги, виписки), звіти, договори та інші документи підприємства було передано ОСОБА_2 на підставі актів-приймання-передачі. Отже, звільнившись 13.08.2021 з посади директора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» він не мав відношення до майна, документів, печатки тощо даного підприємства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідатором не доведено вини у діях ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Стройцентр"; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; відсутні докази вчинення правопорушень та вчинення дій, у тому числі щодо заволодіння майном та грошовими коштами Боржника, прийняття рішень, що призвели до банкрутства Боржника, ліквідатором Боржника не надано до суду належних доказів підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, що є підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" №01-32/120-12 від 13.12.2024 (вх. суду №57961/24) про покладення субсидіарної відповідальності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, вирішуючи питання про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, суд враховує зміст та умови застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Частиною 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з частиною 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Законом, який передбачає поряд з відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства.

Частиною 2 ст. 61 КУзПБ встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Щодо обов`язку ліквідатора здійснити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута. Виявлення ознак доведення до банкрутства юридичної особи – боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ним своїх повноважень.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, то в цьому випадку особи за спеціальним приписом Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

Згідно правової позиції Верховного Суду в постанові від 11.02.2021 у справі №911/1423/19 суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку статті 42 КУзПБ. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі його банкрутства з вини цих осіб (частина друга статті 61 КУзПБ).

Положення частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, тому саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть йому змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (правова позиція Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10).

Кодексом України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Наведений висновок про застосування норми права викладено в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14.

Для оцінки судом повноти здійснених ліквідатором дій під час ліквідаційної процедури у звіті ліквідатора обов`язково має міститися розділ щодо здійснених ним заходів щодо виявлення ознак доведення підприємства до банкрутства та, як наслідок, встановлення наявності чи відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників (учасників, акціонерів) або третіх осіб на підставі частини другої статті 61 КУзПБ.

Щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності (стаття 61 КУзПБ).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду в постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Згідно правової позиції Верховного Суду в постановах від 02.03.2021 у справі №906/904/16, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11 визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку – права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника – юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…».

Однак законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.

Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 ГК України).

Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство чітко визначені цією нормою. Це – засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

До суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у:

– прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання («фірмами-одноденками» тощо);

– наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

– призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

– створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

– використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

– отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу) сукупного доходу, отримуваного від здійснення діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

– використанні і розпорядженні майном боржника як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

– вчиненні інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, – дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Крім того, для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника передусім слід визначитися з питаннями, чи є керівник одноосібним виконавчим органом товариства та які саме його дії/бездіяльність або укладені ним правочини призвели до виникнення непогашеної заборгованості перед кредиторами.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 01.10.2020 у справі №914/3120/15.

Щодо розміру субсидіарної відповідальності.

Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

Згідно правової позиції Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 у справі №924/669/17 ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі подає заяву про покладення субсидіарної відповідальності не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, за наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

У ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не просто констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури він має вчиняти обґрунтовані і логічні дії, а також подавати запити до відповідних органів з урахуванням минулої діяльності банкрута.

Розгляд ліквідатором питання про наявність чи відсутність підстав для подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності, а також оцінка господарським судом таких дій ліквідатора обов`язково повинні бути відображені в ухвалі про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу.

При цьому звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20, від 03.11.2022 у справі № 908/2694/20, від 08.12.2022 у справі № 904/4387/19).

Згідно правової позиції Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі №911/2243/18 заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20).

Апеляційний суд зазначає, що обґрунтовуючи наявність складу господарського правопорушення у діях/бездіяльності керівників (в тому числі колишніх), учасників (засновників) банкрута - ОСОБА_2 , ТОВ "Реал Стройцентр", ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , арбітражний керуючий Касаткін Д.М. та наявності підстав для покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, не врахував, що підставою для субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства боржника є доказування того, що стан неплатоспроможності боржника настав саме з вини керівника чи органу управління. При цьому господарський суд має встановити, які саме дії або бездіяльність та яких саме осіб призвели до доведення до банкрутства і причинно-наслідковий зв`язок між ними для застосування інституту субсидіарної відповідальності.

За таких умов, ліквідатору перед зверненням до суду необхідно провести детальний аналіз і встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями директора та засновників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто визначити форму їх вини.

При цьому відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства (банкрутства), і, відповідно, позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину в діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Водночас, визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини 2 статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Слід зазначити, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Враховуючи викладені правові висновки щодо правильного застосування норм права при вирішенні спорів про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, сама по собі неплатоспроможність боржника не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника.

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду відповідної заяви господарський суд оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21).

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

В свою чергу, при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.

Спростовуючи доводи ліквідатора щодо наявності підстав для покладення на особу субсидіарної відповідальності, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 911/3554/17 (911/401/21).

Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або необережності у її діях з метою спростування наявності підстав для покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів може свідчити про усвідомлення особою наслідків та про відсутність додаткових критеріїв, які б могли впливати на об`єктивну оцінку обставин справи.

У даній справі суд першої інстанції не знайшов підстав вважати, що у діях ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Стройцентр"; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявний умисел у доведенні юридичної особи ТОВ "ДВС-Інвест" до банкрутства з наступних підстав.

Так, стосовно висновків ліквідатора щодо навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства шляхом зменшення розміру активів - необґрунтованого (не підтвердженого первинними документами) перерахування третім особам грошових коштів по рахункам відкритих в АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та в АТ «ПУМБ», судом встановлено, що ліквідатором ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» до заяви про покладення субсидіарної відповідальності додано банківські виписки, проте не наведено жодного конкретного факту необґрунтованого перерахування третім особам грошових коштів (не вказано яким платіжними документом, дата та номер платіжного документа, його призначення, сума необґрунтованого перерахунку та якій саме третій особі).

Натомість детальний аналіз призначення платежів (переказів), зазначених в платіжних документах ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ», які сформовані у виписках АТ «Державний експертно-імпортний банк України», наданих листом вих. №БТ/0502000/4905-24 від 09.10.2024 (т.12 а.с.129-250, т.13 а.с.1-66), та АТ «ПУМБ», наданих листом вих. №КНО-07.8.6/7467БТ від 11.09.2024 (т.14 а.с.15-27) свідчить що платежі, із рахунків, відкритих в даних банках, здійснювались на виконання зобов`язань ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» за певними договорами та на підставі бухгалтерських документів (рахунків, видаткових накладних, актів виконаних робіт), чітко зазначено за що здійснювалася оплати (найменування товарів, робіт, послуг), що відповідає вимогам законодавства з платіжної та фінансової дисципліни, підтверджує виконання товариством зобов`язань перед контрагентами, працівниками із виплати заробітної плати, зі сплати податків та зборів тощо та відповідно спростовує твердження арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. щодо необґрунтованого перерахування грошових коштів третім особам.

Зокрема, відповідно до відзивів колишніх керівників свідчить, що перерахування на адресу Адвокатського об`єднання «Комплекс Груп» здійснювалися за договорами на юридичне супроводження низки судових спорів ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» з єдиним кредитором у справі №904/9428/21 – ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Таким чином, аргументи ліквідатора про навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємств шляхом зменшення розміру активів-необґрунтованого перерахування третім особам грошових коштів (по рахункам відкритих в АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та в АТ «ПУМБ» не підтверджуються матеріалами справи, оскільки всі перерахування за банківськими рахунками здійснювалися з посиланням на відповідні рахунки в межах укладених правочинів, які не оспорені в судовому порядку, зокрема, й самим ліквідатором, а тому є правомірними в силу приписів ст. 204 ЦК України, тобто є наслідком здійснення звичайної господарської діяльності товариством.

Як слушно зазначив суд першої інстанції, сам факт надання виписок банків до заяви про покладення субсидіарної відповідальності без ґрунтовного їх аналізу не є безумовним доказом вчинення відповідачами умисних дій з доведення ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» до банкрутства, виходячи з вимог статей 76-79 ГПК України.

Також, як вбачається із доданих до заяви документів, арбітражним керуючим Касаткіним Д.М. було направлено запити до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Головного управління статистики у Дніпропетровській області.

У відповіді на запит арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. від 05.07.2024 вих. №01-3211-07 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області в листі від 19.07.2024 вих. №50961/6/04-36-04-10 зазначає, що єдиним джерелом інформації щодо кредиторської та дебіторської заборгованості по підприємству, яка наявна в органах ДПС України, є дані фінансової звітності. З наданої фінансової звітності - баланс та звіт про фінансові результаті за результатами діяльності ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» за 2019 та 2020, які надані Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, вбачається відсутність кредиторської заборгованості 93040195,63 грн (том-12, арк.с. 87-90). Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області також зазначено про відсутність станом на 15.07.2024 по ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. Також, податковим органом зазначено, що остання податкова декларація з податку на прибуток підприємства та фінансова звітність (додаток до Декларації) подана ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» за 2020 рік.

Тобто з моменту реєстрації ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» і до порушення справи про його банкрутство товариство надавало до податкових органів та органів статистики фінансові звіти, останній – за 9 місяців 2021 року, перед порушенням справи про банкрутство, що підтверджується копією останнього звіту, який ліквідатор додав до Заяви про покладення субсидіарної відповідальності разом з відповіддю ГУС у Дніпропетровській області на його запит.

Вищенаведене, зокрема, свідчить про належне виконання обов`язку зі сторони керівників підприємства в частині своєчасного подання фінансових звітів до контролюючих органів.

При цьому колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів неправдивості інформації про фінансово-господарський стан підприємства у поданій фінансовій та податковій звітності, яка б створила оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства.

В свою чергу, звіт ліквідатора Касаткіна Д.М. за результатами аналізу фінансового стану банкрута, виявлення (наявності або відсутності) ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» (таблиця №4) засвідчує відсутність до 30.09.2021 року будь-яких ознак, що вказували б на доведення ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» до банкрутства.

Щодо тверджень ліквідатора щодо погіршення фінансово-господарського стану підприємства шляхом штучного збільшення розміру кредиторської заборгованості за рахунок укладення та визнання заборгованості по договорам укладених з ТОВ «Гумати Україна», ФОП Хандога І.Г., судом враховано, що правомірність договорів, укладених ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» з ФОП Хандога І.Г. та договорів цесії між ТОВ «Гумати Україна» та АО «Комплекс Груп» були предметом розгляду у справі про банкрутство (заяви про визнання грошових вимог) та позовного провадження № 904/9428/21(904/1113/22) та № 904/9428/21 (904/1112/22), які станом на день розгляду даної заяви залишено судом без розгляду.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що постановами Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023, які набрали законної сили:

- скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора у справі № 904/9428/21 та вирішено відхилити грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Хандоги Іллі Григоровича до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" у сумі 1 804 962,00 грн.

- скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 за результатами розгляду заяви конкурсного кредитора у справі №904/9428/21; відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумати Україна" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" у сумі 95 089 439,51.

До того ж, жодних грошових перерахувань, або безоплатного відчуження майна ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» на адресу ТОВ «Гумати Україна» чи ФОП Хандога І.Г. не здійснювалось (доказів не надано), що у сукупності свідчить про безпідставність твердження у даному випадку про дії, направлені на доведення Боржника до банкрутства.

При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ст. 34 КУзПБ), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Натомість ліквідатором:

- у своїй заяві не зазначено та належних доказів не додано на підтвердження того, що колішні керівники ТОВ "ДВС-Інвест" перебуваючи на посаді керівника Боржника вчинили дії направленні на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

- не надано належних доказів того, що колишні керівники перебуваючи на посаді керівника Боржника приймали рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

- не доведено того, що колишні керівники перебуваючи на посаді керівника Боржника приймали рішення, щодо вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Отже, відсутні підстави для покладення субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника на засновників (учасників) або інших осіб, у тому числі керівника боржника (ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ»), які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії з урахуванням відсутності вини зазначених осіб у банкрутстві боржника та не доведенням ліквідатором причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства)

У цьому висновку суд звертається до матеріалів справи, з яких вбачається, що ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ" до порушення справи про банкрутство №904/9428/21 звернулось до ПрАТ "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" з позовом про стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна, переданого відповідачу згідно умов Договору оренди двигунів №912 від 01.11.2016 в сумі 106 804 903,30 грн за період прострочення з 06.07.2018 по 03.08.2020 (судова справа № 904/4472/20).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі №904/4472/20 у частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано; прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог; стягнуто з Комбінату на користь Товариства неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 89 004 086,08 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 613 083,33 грн., витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 919 625 грн.

В подальшому, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №904/4472/20 здійснено поворот виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у цій справі шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" на користь Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" 86 779 115,99 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна, 600 331,20 грн судового збору пропорційно задоволеним вимогам, 919 625,00 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді, всього 88 299 072,19 грн.

Боржник ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ" не погодившись з вищевказаним судовим рішенням у грудні 2021 року оскаржив постанову суду апеляційної інстанції до Верховного Суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 22.05.2022 (вже після порушення справи про банкрутство №904/9428/21) залишив постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 справі № 904/4472/20 без змін.

Наведені обставини у сукупності обумовили існування у ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ" непогашеної заборгованості перед єдиним кредитором - ПРАТ "ПІВНГЗК" в обсязі 88448913,97 грн, що зумовило його звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, підставою для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-ІНВЕСТ" є поворот виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021.

Тобто ознаки неплатоспроможності ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ" виникли не у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства його керівництвом чи третіми особами, а є об`єктивними несприятливими економічними обставинами, що відносяться до категорії звичайних господарських ризиків, які знаходились поза контролем ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ" і які Товариство не могло передбачити та відвернути, що не спростовано скаржником.

Крім того, як підставу покладення субсидіарної відповідальності керівників товариства в заяві, ліквідатор ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» Касаткін Д.М. зазначає про складення висновку про наявність ознак доведення до банкрутства, проте не зазначає які саме ознаки, показники, факти, конкретні дії (бездіяльність) керівників чи учасника товариства призвели до доведення до банкрутства.

У своїй заяві та апеляційній скарзі ліквідатор посилається на неможливість здійснити аналіз всіх правочинів, вчинених боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство станом на дату складання даного документу, у зв`язку з протиправними діями керівництва боржника та невиконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства та ухвал Господарського суду Дніпропетровської області (ненадання договорів та первинних документів щодо їх виконання, будь-яких інших документів та відомостей керівництвом боржника). Вважає, що має місце приховування та непередання бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток і штампів, унаслідок чого наразі неможлива ефективна робота підприємства (в порушення вимог Кодексу та постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024).

Так, відповідно до резолютивної частини постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 встановлено, протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.

Відтак, ліквідатор мав право у разі не передання йому печатки і штампів підприємства самостійно замовити виготовлення нової печатки шляхом звернення до відповідних суб`єктів господарювання (поліграфічних центрів), без отримання дозволу.

Отже, наявність (відсутність) печаток та штампів не впливає на ефективність роботи ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» та не може буди дією, яку можна кваліфікувати як доведення до банкрутства боржника.

Що ж до зауважень про невиконання: ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 по справі №904/9428/21 в частині надання розпоряднику майна всіх необхідних документів та представлення майна для проведення інвентаризації, надання необхідних документів для підготовки аналізу фінансово господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках; ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2022 по справі №904/9428/21 в частині надання розпоряднику майна відомостей та документів; не виконання постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024; приховування майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (наразі призначеному ліквідатору боржника, в порушення вимог Кодексу та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024, не передано жодних матеріальних цінностей боржника), варто зупинитися на такому.

Судом встановлено, що:

ОСОБА_1 був керівником товариства з 11.11.2021 по 16.06.2024;

Внуковський Олексій Іванович був керівником товариства з 14.08.2021 по 10.11.2021;

ОСОБА_3 був керівником/учасником товариства з 24.07.2020 по 13.08.2021;

Смолдирєва Оксана Сергіївна ла керівником товариства з 25.09.2015 по 23.07.2020;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Стройцентр" учасником з 14.08.2021;

ОСОБА_4 кінцевий бенефіціарний власник з 14.08.2021.

Ліквідатором до заяви додано направлення запиту арбітражного керуючого Касаткіна Д.О. від 25.06.2024 на адресу ТОВ «ДВС-Інвест», ТОВ «Реал Стройцентр» та ОСОБА_4 .

Доказів направлення запиту арбітражного керуючого про надання необхідних документів на адреси ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суду не представлено.

У поданих відзивах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повідомили суд про те, що після звільнення з посади директора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ», а саме ОСОБА_5 - 22.07.2020, ОСОБА_3 - 13.08.2021, ОСОБА_2 - 10.11.2021 вони не мали доступ до будь-якого майна товариства, документів,

Натомість ОСОБА_1 (останній керівник) зазначив, що з 24.02.2024 діяльність Товариства не велась, а його керівні органи не перебували за місцем реєстрації Товариства у м. Кривий Ріг. ОСОБА_1 вказав, що під час розгляду справи №904/9428/21, він мав доступ до всієї фінансово-господарської документації підприємства до моменту її можливого переміщення до безпечного місця зберігання, пов`язаного з введенням режиму воєнного стану на території України та у зв`язку із знаходженням ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» у місті Кривому Розі, за 50 кілометрів від лінії фронту, можливості перебування за адресою реєстрації Товариства була виключена зважаючи на безпекові обставини та на обставини можливості оплачувати оренду відповідного офісу (розрахункові рахунки Товариства були заблоковані). Реально первинні документи товариства могли знаходилися у відповідальних осіб, які після оголошення воєнного стану могли евакуювалися за межі України.

Колегія суддів зважає на те, що незабезпечення останнім збереження документів підприємства та їх не передання ліквідатору може бути підставою для іншого виду юридичної відповідальності: адміністративної, дисциплінарної, а не субсидіарної. Сама по собі бездіяльність керівника в частині непередання ліквідатору документів та майна боржника, обов`язок із збереження яких на нього покладено, хоча і може вказувати на недобросовісну поведінку такої особи, проте не утворює самостійного складу правопорушення (делікту), за яке на такого керівника може бути покладено субсидіарну відповідність

Для цього необхідно встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю особи та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та недостатності активів боржника для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).

Тобто факт ненадання документів (навіть без поважних причин) не є автоматичною підставою для субсидіарної відповідальності, адже має бути доведений причинно-наслідковий зв`язок між ненаданням документів і неможливістю задовольнити вимоги кредиторів. Не передача документів ускладнює роботу ліквідатора, але без доведення конкретної шкоди (які саме активи втрачено) субсидіарна відповідальність не настає (див. постанову Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 910/2911/18.

Апеляційний суд зважає на те, що Кодексом України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Проте у даній справі арбітражний керуючий обмежився формальним направленням Запитів арбітражного керуючого від 09.12.2024 на адресу третіх осіб, які отримали від ТОВ "ДВС-Інвест" грошові кошти по рахункам відкритих в АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та в АТ «ПУМБ» із зазначенням правочинів, за якими здійснювалися перерахування. Не дочекавшись відповідей на свої запити, ліквідатор ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» арбітражний керуючий вже 13.12.2024 направив до господарського суду заяву про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 93 040 195,63 грн. в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства.

Тобто ліквідатором не вжито всієї повноти можливих заходів щодо отримання інформації та документів, що стосуються господарської діяльності банкрута, як від контрагентів, так і від контролюючих органів. Зокрема, ставлячи під сумнів реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» з контрагентами, ліквідатор не звертався до податкового органу за отриманням інформації щодо зареєстрованих податкових накладних по таким операціям, як власне і самих ПН.

Обґрунтовуючи свою тезу про безпідставне виведення коштів з Товариства на користь третіх осіб, скаржник не тільки не здійснив належних дій щодо відновлення/отримання первинної документації по таким правовідносинам, а й не оспорив відповідні договори в судовому порядку та заявив вимоги щодо повернення переданих на їх виконання грошових коштів та інших активів з метою наповнення ліквідаційної маси.

Тут доцільно наголосити, що порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61– 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника – юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Досліджуючи питання щодо порядку встановлення та доведення передумов для покладення субсидіарної відповідальності суд звертається до висновків Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

У вказаній постанові судова палата зазначила, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то судова палата зазначила таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Як вже було зазначено, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство визнала, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство – до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Проте матеріали справи не містять доказів вчинення ліквідатором дій направлених на повернення активів боржника за рахунок оспорення в судовому порядку «сумнівних», на думку ліквідатора, правочинів та заявлення ним вимог щодо їх повернення ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ».

При цьому за висновком Верховного Суду у постанові від 27.08.2025 у справі №922/673/19 можливість та необхідність вчинення ліквідатором означених дій не перебуває у залежності від обставин не передання посадовими особами боржника всієї бухгалтерської документації безвідносно від причин такої не передачі.

Варто акцентувати увагу на тому, що не з`ясування ліквідатором конкретних обставин з якими пов`язана можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів (див. постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20, від 08.12.2022 у справі № 904/4387/19).

Звідси апеляційний суд вважає, що арбітражним керуючим в межах виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство не дотримано принципу безсумнівної повноти дій, зокрема, під час вжиття заходів з формування ліквідаційної маси боржника-банкрута, що свідчить про передчасність подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень статей 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини 1 статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Як визначено ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція також викладена Верховним Судом в постанові від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16).

Звідси суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у цій справі, висновки ліквідатора про наявність підстав для покладення на керівника та засновника боржника субсидіарної відповідальності, ґрунтуються на узагальненнях, що не відповідають засадам доведення необхідних фактичних обставин, про які зазначено вище та не можуть бути покладені в основу судового рішення про притягнення зазначених ліквідатором осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута. Тобто висновки Звіту ліквідатора є передчасними внаслідок неповноти проведених ним дій.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про свідоме доведення ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ» до банкрутства шляхом умисних дій чи бездіяльності його керівників та учасників. Ненадання ліквідатором таких доказів не створює достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарній відповідальності керівника від звичайних дій цього органу управління суб`єкта господарювання, які відносяться до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст.42 Господарського кодексу України), що також можуть зумовлювати зменшення активів боржника для задоволення вимог кредиторів та його неплатоспроможність.

При цьому апеляційний суд зауважує, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20, від 03.11.2022 у справі № 908/2694/20, від 08.12.2022 у справі № 904/4387/19).

Дослідивши обставини, викладені у поданій заяві, та долучені до неї додатки, господарський суд відмітив, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності відповідачів, зокрема, ним не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів боржника виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) керівників та учасників ТОВ "ДВС-ІНВЕСТ», натомість останніми спростована вина у доведенні юридичної особи до стану неплатоспроможності.

Враховуючи те, що ліквідатором не доведено вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "Реал Стройцентр", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника правопорушень та дій, у тому числі щодо заволодіння майном та грошовими коштами Боржника, прийняття рішень, що призвели до банкрутства Боржника, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності усіх елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, яке в даному випадку характеризується як об`єктивне, за умов встановлення неповноти проведення дій ліквідатором у ліквідаційній процедурі, слід погодитися з висновками господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" №01-32/120-12 від 13.12.2024 (вх. суду №57961/24) про покладення субсидіарної відповідальності.

Щодо аргументів апелянта про ухвалення оскаржуваного рішення з порушенням ч.4 ст.236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів", ст.7 Кодексу, що полягає у розгляді Заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності не за правилами ГПК України не в порядку визначеному ст.7 Кодексу – не в окремому позовному провадженні, то такі є безпідставними зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно із ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного невизначеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено вимогу.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, за підсумками розгляду заяви ліквідатора ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» Касаткіна Д.М. про покладення субсидіарної відповідальності Господарський суд Дніпропетровської області постановив не ухвалу, притаманну власне процедурам банкрутства при непозовному провадженні, а саме рішення із зазначенням сторін у відповідності до ГПК України – позивача ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» в особі ліквідатора Касаткіна Д.М., відповідачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «РЕАЛ СТРОЙЦЕНТР», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

При цьому у рішенні від 20.11.2025 року Господарський суд Дніпропетровської області послався на норми ст.ст. 73, 74, 77, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, що свідчить про те, що заява ліквідатора Касаткіна Д.М. про покладення субсидіарної відповідальності розглядалася судом в порядку, зазначеному у ст.7 КУзПБ, яким передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Слід зауважити, що в ч. 3 ст. 277 ГПК України закріплені обов`язкові підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції при порушенні норм процесуального права, до яких наведені скаржником аргументи не належать.

В свою чергу. відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення тільки у випадку, якщо це порушення призвело до неправильно вирішення справи.

Ліквідатор ТОВ «ДВС-ІНВЕСТ» не обґрунтував як відсутність окремого номера справи під час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності вплинула на прийняття Господарським судом Дніпропетровської області законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

Натомість порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, в ході апеляційного провадження не виявлено.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, у зв`язку з чим відхиляються як необґрунтовані, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, апеляційний суд звертається до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №911/3554/17 (911/401/21), відповідно до якого за подання заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу, винну в доведенні до банкрутства боржника, судовий збір не сплачується.

Водночас, під час оскарження судових рішень, ухвалених за результатом розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності, судовий збір підлягає сплаті як за ухвалу суду.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі № 904/9428/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі №904/9428/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.07.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко