Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №908/305/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2026 року м.Дніпро Справа № 908/305/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін заяву представника Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” адвоката Щербань Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/305/23

за первісним позовом: Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ”

про стягнення 130282,77 грн,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ”

до відповідача (за зустрічним позовом): Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО”

про визнання недійсним договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021

ВСТАНОВИЛА:

01.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ” суми 130282,77 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 18.01.2021 № 01/04-2021 транспортного експедирування в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

07.03.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ” до відповідача (за зустрічним позовом): Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” про визнання недійсним договору транспортного експедирування №01/04-2021 від 18.01.2021.

Зустрічний позов мотивовано тим, що Договір від 18.01.2021 за №01/04-2021 між сторонами не укладався, він є сфальсифікованим. Так, директор ТОВ “НВП “СЕАЛ” Розумчук О.О. оскаржуваний договір та його додатки не підписував. Будь-яку третю особу на вчинення дій щодо укладання вказаного правочину не уповноважував. Підписи в договорі та додатках до нього директора Розумчука О.О. підроблені. Позов обґрунтовано ст.ст. 202, 203, 205, 207, 215 ЦК України. Просив договір транспортного експедирування №01/04-2021 від 18.01.2021 визнати недійсним.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі № 908/305/23 у задоволенні первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” Одеська область, смт. Доброслав Лиманського району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ”, м. Запоріжжя суму 2684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 24232 грн 96 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині відмови у задоволенні первісного позову, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство “ТРАНСКАРГО”, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача за первісним позовом суму боргу у розмірі 130 282,77 грн. В інший частині – рішення суду залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Чередко АЄ., Парусніков Ю.Б.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/305/23 витрати Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” на професійну правничу допомогу у справі № 908/305/23 покладено на позивача за первісним позовом – Приватне підприємства “ТРАНСКАРГО”.

Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ” на професійну правничу допомогу у справі №908/305/23 покладено на відповідача за зустрічним позовом – Приватне підприємства “ТРАНСКАРГО”.

Стягнуто з Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” Одеська область, смт. Доброслав Лиманського району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ” м. Запоріжжя суму 24000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство “ТРАНСКАРГО”, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та задовольнити заяву ПП “Транскарго” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2026 по справі №908/305/23 апеляційну скаргу Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі №908/305/23 – задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі №908/305/23 – скасовано в частині первісного позову і судових витрат.

Ухвалено у справі нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ” (69032, місто Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9; ідентифікаційний код 40526699) на користь Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” (67500, Одеська область, смт. Доброслав, Лиманського району, вулиця Центральна, 56 А, ідентифікаційний код 32088966) заборгованість у розмірі 130 282,77 (сто тридцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 77 копійок), 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору за подачу позову.

В частині зустрічного позову рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі №908/305/23 - залишено без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ” за подання зустрічного позову, які складаються з 2684 грн судового збору і 24232 грн 96 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи, покладені на заявника.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 у справі №908/305/23 - задоволено.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 у справі №908/305/23 – скасовано.

Ухвалено нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ” від 29.04.2025 №б/н про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/305/23 - відмовлено.

Заяву Приватного підприємства “Транскарго” від 29.04.2025 №б/н про ухвалення додаткового рішення у справі №908/305/23 – задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ”, код ЄДРПОУ 40526699 (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9) на користь Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО”, код ЄДРПОУ 32088966 (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, 56А) 20 000 грн 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ”, код ЄДРПОУ 40526699 (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9) на користь Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО”, код ЄДРПОУ 32088966 (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, 56А) 3220,80 грн судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду.

Видачу відповідних наказів доручено Господарському суду Запорізької області.

В свою чергу, 23.06.2026 (зареєстровано судом 24.06.2026) до суду від представника Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” адвоката Щербань Дмитра Миколайовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №908/305/23, у якій останній зазначає, що до закінчення судових дебатів представники позивача зробили заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Відтак, є підстави для ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути з первісного відповідача 30 000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2026 для розгляду заяви визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою суду від 01.07.2026 заяву прийнято до розгляду в порядку письмового провадження.

Первісний відповідач отримав ухвалу про прийняття заяви до розгляду у свій електронний кабінет 02.07.2026 о 17:17 годині.

Відтак, в розумінні положень ч.6 ст.242 ГПК України ухвала вважається йому врученою 03.07.2026. Звідси, заперечення він мав право надати до 08.07.2026 (включно).

Відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався, що не є перешкодою у розгляді заяви щодо ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” адвоката Щербань Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів встановила наступне.

У першій заяві по суті справи (позові) позивач навів орієнтовний розмір судових витрат – 20 000 грн. та в подальшому в відзиві на зустрічний позов збільшив їх до 40 000 грн. В апеляційній скарзі позивач також зазначив про наявність витрат і зазначив, що відповідні докази будуть подані в поряду ч.8 ст.129 ГПК України протягом 5 днів з моменту ухвалення постанови.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанова КГС ВС від 31.05.2022 у cправі № 917/304/21).

Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Згідно аналізу норм ст.ст.80, 129, 221 ГПК України у їх взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення можуть бути прийняті докази понесення витрат на правничу допомогу, які створені (датовані) після його ухвалення (оскільки такі не існували на час прийняття судового рішення) або в разі визнання поважними підстав їх неподання до судових дебатів, в інакшому випадку (якщо докази датовані до ухвалення судового рішення і сторона не заявляє клопотання про визнання поважними підстав неподання таких доказів до судових дебатів) – такі докази не можуть бути прийняті судом і в задоволенні відповідної заяви сторони слід відмовити.

З цього приводу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголосила:

- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;

- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04.06.2025 у справі №912/2005/24, постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 12.03.2025 у справі №910/87/24, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, від 15.04.2025 у справі №910/6138/24).

Як зазначалось вище, згідно поданих позивачем доказів їх частина створена до проголошення скороченої постанова, зокрема, сам договір від 21.12.2022, додаткова угоди № 3 від 23.05.2025, в той же час, оскільки сам акт, що засвідчує виконання обсягу робіт, виконаних у суді апеляційної інстанції і їх прийняття клієнтом та рахунок від 23.06.2026 на оплату цих послуг, виготовлені після оголошення постанови, тобто не існували на час її проголошення, а тому суд вважає можливим прийняти відповідні докази позивача.

Постанову у справі ухвалено 18.06.2026, а позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення подано суду 23.06.2026. Отже, останнім дотримані строки подання відповідних доказів в поряду ч.8 ст.129 ГПК України.

До заяви позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 21.12.2022;

- копію додаткової угоди №3 від 23.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2022;

- копію акта про надання правової допомоги №б/н від 19.06.2026;

- копію рахунку на оплату №002306 від 23.06.2025 на суму 30 000 грн;

- докази направлення заяви відповідачу.

Також до апеляційної скарги позивача було додано ордер серії СЕ №1062810 від 24.06.2023, в якому міститься посилання на свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №000067 від 21.04.2016 на Щербаня Дмитра Миколайовича (а.с.15, т.4).

Так, 21.12.2023 між Приватним підприємством «Транскарго» (Клієнт) та Адвокатом Щербанем Дмитром Миколайовичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1 договору, Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту - представляти інтереси в господарських судах, а також надавати будь-які інші види правової допомоги за дорученнями клієнта зміст яких сторони формулюють у додаткових угодах

Розмір гонорару та витрат, пов`язаних з виконанням доручення клієнта погоджується між адвокатом та клієнтом у додаткових угодах до нього договору.

23.05.2025 сторонами укладена додаткова угода №3 до договору, за умовами п.1 якої «Доручення» Клієнт доручає, а адвокат приймає для виконання доручення про надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції у господарській справі № 908/305/23 про стягнення з ТОВ НВП "СЕАЛ" заборгованості за договором транспортного експедирування, а також за зустрічним позовом ТОВ НВП "СЕАЛ" про визнання цього договору недійсним.

Пунктом 2 додаткової угоди «Повноваження» визначено, що на виконання доручення Клієнта адвокат має усі права, які передбачені у п. 2 договору від 21.12.2022. Повноваження адвоката на виконання доручення не обмежуються.

Пунктом 3. Угоди «Гонорар» встановлено, що Клієнт сплачує адвокату гонорар за виконання доручення, передбаченого п. 1 цієї угоди в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. Інші витрати, які необхідно понести у цій справі, Клієнт оплачує окремо.

За умовами п.4 «Підписання акта» сторони узгодили, що після того, як суд першої інстанції прийме рішення по суті справи, сторони підписують акт з описом виконаних робіт, а адвокат виставляє клієнту рахунок на оплату.

Пунктом 5 угоди «Строк оплати гонорару» визначено, що Клієнт сплачує гонорар сплачується повністю або частинами протягом 30 днів після виставлення відповідного рахунку. Додатково Клієнт оплачує інші фактично понесені адвокатом витрати на виконання цього доручення (поштові, послуги експертів чи інших спеціалістів тощо).

19.06.2026 між сторонами підписаний акт виконаних робіт, за яким адвокат надав правову допомогу клієнту у суді апеляційної інстанції у господарській справі № 908/305/23 згідно з договором про надання правової допомоги від 21.12.2022 та додатковою угодою № 3, а саме:

1. 24.05.2025 виконана наступна робота - Аналіз оскаржуваного судового рішення, пошук, вивчення та 24.05.2025 підбір актуальної практики ВС щодо стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування – час 3 год.;

2. 26-27.05.2025 здійснено Підготовка та подання до суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 – час 5 годи.;

3. 15.06.2025 - Аналіз оскаржуваного додаткового судового рішення, пошук, вивчення та підбір актуальної практики ВС щодо стягнення витрат на правову допомогу – час 2 год.;

4. 17.06.2025 Підготовка та подання до суду апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 – час 3 год.;

5. 26.02.206 - Участь в судових засіданнях – час 2 год.

Загальна вартість наданої правової допомоги за цим актом - 30 000 грн., роботи прийняті клієнтом без претензій і зауважень.

23.06.2026 адвокатом виставлено рахунок на оплату №0023306 на суму 30 000 грн.

На час подання заяви строк оплати за рахунком ще не настав.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді апеляційної інстанції адвокатом Щербанем Дмитром Миколайовичем згідно з ордером серії СЕ №1062810 від 24.06.2023, в якому міститься посилання на свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №000067 від 21.04.2016.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Таким чином, згідно наданих доказів, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн. адвокатом Щербанем Д.М. є підтвердженим.

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в даному випадку судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 920/1306/21, від 16.04.2024 у справі № 911/737/22.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №917/1651/22.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (яка в подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №910/8955/22, від 16.04.2024 у справі №911/737/22).

Також Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 30 000 грн., яка є фіксованим розміром гонорару.

Колегія суддів звертає увагу, що визначений позивачем розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 17.04.2024 у справі №915/436/23).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні процесуальних документів (відзиву), клопотанні і участі в судовому засіданні. Слід наголосити, що адвокатом витрачено час на підготовку процесуальних документів, зокрема відзиву на апеляційну скаргу, клопотання.

При цьому, колегія суддів зауважує, що витрати на правничу допомогу при перегляді судових рішень не можуть перевищувати такі витрати, понесені стороною при розгляді справи у суді першої інстанції.

Зокрема Верховний Суд у своїх постановах виснував, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця (постанова ВС КАС від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, відповідна позиція підтримана і судом господарської юрисдикції у постанові КГС ВС КГ від 07.02.2022 №918/1045/20).

Таким чином, вартість витрат в суді апеляційної інстанції у сумі 30 000, 00 грн., яка перевищує вартість послуг в суді першої інстанції у розмірі 20 000 грн. (що визначена у позовній заяві), при цьому, при загальній ціні позову 130 282,77 грн така вартість становить майже четвергу частину від суми позову, що виходить за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку, не є співмірним визначений сторонами розмір гонорару обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги. Зазначене надає суду право з власної ініціативи обмежити заявлені витрати на правову допомогу і не розподіляти їх у повному обсязі на сторону, на користь якої вирішено спір.

У зв`язку з чим, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. із 30000,00 грн заявлених, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решти суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” адвоката Щербань Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/305/23 – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “СЕАЛ” (69032, місто Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9; ідентифікаційний код 40526699) на користь Приватного підприємства “ТРАНСКАРГО” (67500, Одеська область, смт. Доброслав, Лиманського району, вулиця Центральна, 56 А, ідентифікаційний код 32088966) 20 000 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

В решті вимог заяви – відмовити.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови виготовлено і підписано 10.07.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков