Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №908/4003/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/4003/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 про повернення зустрічного позову (суддя Федько О. А., м. Запоріжжя)

у справі № 908/4003/25

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)

до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006,м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 20)

про стягнення грошової суми,

за зустрічним позовом: Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 20)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)

про визнання права не сплачувати 3% річних

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про стягнення грошової суми у розмірі 41 518 303,18 грн, яка складається з: 41 390 121,09 грн - заборгованості та 128 182,09 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/4003/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

16.04.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання у АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" права не сплачувати на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 3% річних в розмірі 128 182,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 зустрічну позовну заяву АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" вхід. № 1129/08-07/26 від 16.04.2026 із доданими до неї документами повернуто заявнику.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.01.2026 суд встановив відповідачу строк на подання відзиву - п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали. Ухвала була надіслана до електронного кабінету АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" та отримана 05.01.2026 о 17:32, відтак вважається врученою 06.01.2026. Ухвалою від 20.01.2026 суд задовольнив заяву відповідача та продовжив процесуальний строк на подання відзиву до 30.01.2026. АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" 30.01.2026 надіслало відзив на позов, проте із зустрічним позовом відповідач звернувся до суду лише 16.04.2026, тобто з істотним пропуском продовженого судом процесуального строку.

Суд першої інстанції зазначив, що право пред`явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений для подання відзиву, який є строком, встановленим законом, оскільки за змістом пункту 3 частини 2 статті 46 та частини 1 статті 180 ГПК України імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву. Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Суд відхилив аргумент АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про те, що в умовах воєнного стану позивач за зустрічним позовом не повинен окремо просити суд поновити строк для звернення, оскільки наведені обставини не зупиняють строки, визначені ГПК України, та не свідчать про наявність підстав для їх автоматичного продовження/поновлення за відсутності відповідного клопотання учасника справи. Позивач обґрунтованого клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви не надав, доказів наявності обставин, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії, не навів та документально не підтвердив. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає поверненню заявнику на підставі частини 6 статті 180 ГПК України як такий, що поданий з порушенням процесуального строку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі № 908/4003/25, в якій просив дану ухвалу про повернення зустрічного позову скасувати, справу направити для продовження розгляду у цій частині.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 та частини 1 статті 180 ГПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строк для подання відзиву, проте вважає, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм при застосуванні цих процесуальних норм.

Апелянт посилається на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє й на сьогоднішній день. На думку апелянта, оскільки воєнний стан на території України триває, строк звернення до суду продовжується на строк дії воєнного стану, і позивач за зустрічним позовом не повинен окремо просити суд поновити строк для звернення до суду.

На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, в якій зазначено, що протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування процесуальних строків стосовно звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апелянт також наводить висновки Верховного Суду про те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, посилаючись на постанови від 18.05.2023 у справі № 754/12387/21, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20, від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а, від 28.03.2023 у справі № 260/1322/21, від 22.04.2021 у справі № 280/2788/20, від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18, від 29.11.2021 у справі № 754/3233/20.

Апелянт також посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992, в якому ЄСПЛ наголосив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Крім того, апелянт посилається на рішення ЄСПЛ у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "Зубац проти Хорватії" (заява № 47273/99) та "Волчлі проти Франції" (заява № 35787/03, від 26.07.2007), в яких зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Апелянт також звертає увагу на пункт 6 Рекомендацій Ради Суддів України від 02.03.2022, в якому зазначено заклик виважено підходити до питань, пов`язаних із поверненням різного роду процесуальних документів, залишенням їх без руху, встановленням різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції міг уникнути надмірного формалізму і не повертати зустрічний позов, а залишити його без руху для надання можливості стороні обґрунтувати свою позицію та подати відповідне клопотання про поновлення процесуальних строків. Не дослідивши вказані обставини, не врахувавши позицію Верховного Суду та ЄСПЛ у даному питанні, суд прийшов до передчасного висновку про відсутність підстав для прийняття заяви, у зв`язку з чим повернув зустрічний позов АТ "ДТЕК Дніпроенерго" необґрунтовано.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 - без змін.

НЕК "Укренерго" зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 відкрито провадження у справі № 908/4003/25. Ухвала про відкриття провадження була надіслана до електронного кабінету АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" та отримана 05.01.2026 о 17:32, а тому вважається врученою 06.01.2026. Ухвалою від 20.01.2026 суд першої інстанції задовольнив заяву АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" та продовжив відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 30.01.2026. АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" скористалося своїм процесуальним правом та 30.01.2026 подало відзив на первісний позов, водночас зустрічний позов у цей строк подано не було.

Зустрічна позовна заява АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" була подана лише 16.04.2026, тобто після спливу продовженого судом строку на подання відзиву. При цьому АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" не подало належного клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічного позову, не навело конкретних обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання зустрічного позову у встановлений строк, та не надало належних доказів на підтвердження таких обставин. За таких умов суд першої інстанції обґрунтовано застосував наслідки, прямо передбачені частиною шостою статті 180 ГПК України, та повернув зустрічну позовну заяву заявнику.

НЕК "Укренерго" наголошує, що строк для подання зустрічного позову є не довільним і не може визначатися відповідачем на власний розсуд, оскільки він прямо прив`язаний законом до строку для подання відзиву. У справі № 908/4003/25 строк для подання відзиву було продовжено судом до 30.01.2026, і саме до цієї дати АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" мало право подати зустрічний позов або, за наявності відповідних підстав, до закінчення цього строку звернутися із заявою про його продовження. Факт подання зустрічного позову 16.04.2026 свідчить про істотний пропуск строку, встановленого частиною першою статті 180 ГПК України, а апелянт не заперечує самого факту подання зустрічного позову після 30.01.2026, а лише намагається обґрунтувати можливість ігнорування такого строку загальним посиланням на воєнний стан.

НЕК "Укренерго" посилається на рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" (від 03.04.2008, заява № 3236/03), в якому зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, і сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Також НЕК "Укренерго" посилається на рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", згідно якого право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, і кожна держава встановлює правила судової процедури, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу.

НЕК "Укренерго" також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, в якій зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, а сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 2662,40 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 про повернення зустрічного позову (суддя Федько О. А., м. Запоріжжя) у справі № 908/4003/25.

Витребувано матеріали справи № 908/4003/25 у Господарського суду Запорізької області. Розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

18.05.2026 матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

31.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про стягнення суми 41 518 303,18 грн, яка складається з: 41 390 121,09 грн - заборгованості та 128 182,09 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/4003/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2026. Ухвалою суду встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали.

Ухвала суду від 05.01.2026 про відкриття провадження у справі була надіслана до електронного кабінету відповідача АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" та отримана 05.01.2026 о 17:32, відтак вважається врученою 06.01.2026.

Ухвалою від 20.01.2026 суд задовольнив заяву відповідача та продовжив Акціонерному товариству "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 30.01.2026.

АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" 30.01.2026 надіслало відзив на позов (документ сформований в системі Електронний суд 29.01.2026).

Ухвалою суду від 03.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.03.2026.

Ухвалою суду від 10.03.2026 зупинено провадження у справі № 908/4003/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 914/2625/23.

Ухвалою суду від 13.04.2026 поновлено провадження у справі № 908/4003/25, постановлено продовжити підготовче засідання у справі 23.04.2026 о 10 год. 00 хв.

16.04.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (документ сформований в системі Електронний суд 15.04.2026) про визнання у АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" права не сплачувати на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 3% річних в розмірі 128 182,09 грн.

Зустрічний позов подано з пропуском процесуального строку, встановленого частиною першою статті 180 ГПК України, оскільки строк для подання відзиву (а відповідно і для подання зустрічного позову) сплив 30.01.2026, тоді як зустрічний позов подано 16.04.2026. Обґрунтованого клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви апелянтом не надано.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026, якою зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" вхід. № 1129/08-07/26 від 16.04.2026 із доданими до неї документами повернуто заявнику на підставі частини 6 статті 180 ГПК України як таку, що подана з порушенням процесуального строку на вчинення відповідних процесуальних дій.

Так, частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1-2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Відповідно до положень ст. 180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

При цьому, ч. 8 ст. 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За приписами п. 8 ч. 2 ст. 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання відзиву на позов.

При цьому, реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 118 Кодексу, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Одночасно слід враховувати, що процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм при застосуванні положень статей 46 та 180 ГПК України, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 46 та частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов. Такий строк є спеціальним процесуальним строком, визначеним законом, а його дотримання забезпечує своєчасний, ефективний та справедливий розгляд взаємопов`язаних вимог у межах одного судового провадження.

Як встановлено матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 відповідачу було продовжено строк для подання відзиву до 30.01.2026. Відповідач скористався наданим йому процесуальним правом та подав відзив у визначений судом строк, що свідчить про його обізнаність із перебігом судового процесу та реальну можливість своєчасно реалізувати й інші процесуальні права, зокрема право на пред`явлення зустрічного позову.

Разом з тим із зустрічним позовом відповідач звернувся лише 16.04.2026, тобто майже через два з половиною місяці після закінчення процесуального строку, встановленого статтею 180 ГПК України.

При цьому відповідач не подав заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, не навів конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню із зустрічним позовом, та не надав належних і допустимих доказів існування таких обставин. За відсутності відповідної заяви суд не мав правових підстав вирішувати питання про поновлення процесуального строку з власної ініціативи, оскільки це суперечило б принципам диспозитивності, змагальності сторін та процесуальної рівності учасників справи.

Посилання апелянта на те, що запровадження воєнного стану автоматично продовжує процесуальні строки, колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають положенням процесуального законодавства та усталеній практиці Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 та від 17.10.2023 у справі № 918/393/22 чітко зазначила, що сам по собі факт запровадження воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків та не є безумовною підставою для їх поновлення. Поновлення строку можливе лише за наявності відповідної заяви учасника справи та доведення того, що саме обставини, спричинені воєнним станом, об`єктивно унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії.

Однак у цій справі апелянт не навів жодних індивідуалізованих обставин, які б свідчили про існування таких перешкод. Навпаки, матеріали справи підтверджують, що відповідач своєчасно отримував процесуальні документи через підсистему "Електронний суд", звертався із заявою про продовження строку для подання відзиву, подав відзив у встановлений строк та надалі брав участь у розгляді справи. Отже, будь-які об`єктивні перешкоди для своєчасного подання зустрічного позову матеріалами справи не підтверджуються.

Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на практику Верховного Суду, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо недопустимості надмірного формалізму. Наведені правові висновки стосуються необхідності забезпечення реального доступу до правосуддя, однак вони не скасовують обов`язку учасників справи дотримуватися вимог процесуального закону та не наділяють суд правом ігнорувати імперативні приписи Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати процесуальним обмеженням, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету забезпечення належного здійснення правосуддя та є пропорційними. Водночас учасники судового процесу повинні проявляти належну процесуальну сумлінність та дотримуватися встановлених законом правил судочинства.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції мав залишити зустрічний позов без руху для подання заяви про поновлення процесуального строку. Частина шоста статті 180 Господарського процесуального кодексу України містить імперативний припис, відповідно до якого зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, підлягає поверненню заявнику. Отже, процесуальний закон не передбачає можливості залишення такої заяви без руху або надання строку для усунення зазначеного недоліку.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання апелянта на Рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, оскільки вони мають рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом та не можуть змінювати чи скасовувати імперативні приписи Господарського процесуального кодексу України щодо порядку та строків вчинення процесуальних дій.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив факт пропуску відповідачем процесуального строку на подання зустрічного позову, відсутність заяви про його поновлення та доказів поважності причин такого пропуску, у зв`язку з чим обґрунтовано застосував наслідки, передбачені частиною шостою статті 180 ГПК України, і повернув зустрічну позовну заяву заявнику.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, зводяться до власного тлумачення апелянтом норм процесуального права та не містять обставин, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 про повернення зустрічного позову у справі № 908/4003/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 про повернення зустрічного позову у справі № 908/4003/25- залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА