Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №910/15083/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. Справа№ 910/15083/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Шаратова Ю.А.

Скрипки І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.02.2026

у справі № 910/15083/25 (суддя – Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет”

про стягнення 49 100,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

03.12.2025 Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом – Управління, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет” (далі за текстом – ТОВ “Нашнет”, відповідач) про стягнення 49 100,99 грн, яких 41 439,34 грн – основний борг, 5 773,10 грн – штраф 15%, 1 402,98 – пеня, 139,18 – 3% річних, 346,39 – інфляційне збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань внаслідок застосування коригуючого коефіцієнту при визначенні розміру плати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу за договором № 942/19 від 27.11.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі № 910/15083/25 у задоволені позову Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ “Нашнет” про стягнення 49 100,99 грн відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що доказів прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження про зміну розміру плати чи корегувального коефіцієнту матеріали справи не містять, підстав для одностороннього підписання спірної додаткової угоди про зміну розміру плати у позивача не було, так само, як і відповідного обов`язку підписання у відповідача.

У разі зміни коригуючих коефіцієнтів, або, як у даному випадку за твердженням позивача – неврахування коригуючого коефіцієнту, позивач зобов`язаний був виставити відповідачу окремо на суму перерахунку місячної плати за тимчасове користування місцем за попередні періоди рахунок коригування до відповідних рахунків-фактур.

Однак, позивачем сформовано нові рахунки з розрахунками коригування до них за той період, за який вже було раніше виставлено рахунки, узгоджені підписами обох сторін. При цьому, нові рахунки не містять ні посилання на старі рахунки, ні розмір плати, який змінено, тобто фактично не є коригуванням до вже виставлених рахунків-фактур.

Короткий зміст апеляційних скарг та їх доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі №910/15083/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ “Нашнет” задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ “Нашнет” на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заборгованість у розмірі 49 100,99 грн (сорок дев`ять тисяч сто гривень 99 коп.), з яких основний борг – 41 439,34 грн (сорок одна тисяча чотириста тридцять дев`ять гривень 34 коп.), штраф 15% - 5 773, 10 грн (п`ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 10 коп.), пеня 1 402,98 грн (одна тисяча чотириста дві гривні 98 коп.), 3% річних – 139,18 грн (сто тридцять дев`ять гривень 18 коп.), інфляційне збільшення – 346,39 грн (триста сорок шість гривень 39 коп.).

Стягнути з ТОВ “Нашнет” на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 4 542 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 коп.)

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі № 910/15083/25 є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції допущено істотні порушення норм матеріального та процесуального права, неправильно визначено правову природу спірних правовідносин, помилково витлумачено умови Договору та положення спеціального нормативного регулювання, а також зроблено висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи.

Звертає увагу суду, що фактично, суд першої інстанції ототожнив перерахунок плати з її зміною у нормативному значенні, чим підмінив предмет доказування, оскільки перерахунок, здійснений позивачем був зумовлений необхідністю застосування коригуючого коефіцієнта, прямо передбаченого пунктом 2.3 Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2341 (далі за текстом – Порядок № 2341), який діяв у спірний період та не потребував прийняття додаткового розпорядження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) – Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі №910/15083/25, прийнято рішення розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15083/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.03.2026 №076-588 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив на апеляційну скаргу

13.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ “Нашнет” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Управління залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі № 910/15083/25 залишити без змін.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до повторення позиції позивача, викладеної в позовній заяві, та не містить нових обставин, які б спростували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Звертає увагу суду, що апеляційна скарга спрямована на перегляд встановлених судом висновків щодо правової природи спірних правовідносин та на спробу обґрунтувати можливість ретроспективної зміни розміру плати за користування місцем розміщення рекламного засобу та донарахування відповідних платежів за минулі періоди, що вже були належним чином виконані сторонами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.11.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ “Нашнет” укладено договір № 942/19 (далі за текстом - Договір), за умовами пункту 1.1 якого відповідачу надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

Відповідно до п. 1.2. договору Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном відповідно до глави 32 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи користування, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі, якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням. Цей договір є договором приєднання відповідно до статті 634 ЦК України (пункт 1.3. договору).

У відповідності до пункту 3.2. договору робочий орган та/або КП "Київреклама" здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет Рекламорозповсюджувача, та на які Рекламорозповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.

Згідно з підпунктом 5.2.3. пункту 5.2. договору Рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

У пункті 6.1. договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 ЦК України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за Рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

За умовами пункту 6.2. договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується Робочим органом у порядку, визначеному рішенням Київської міської ради або її виконавчого органу.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки Рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 ЦК України (пункт 6.3. договору).

Відповідно до пункту 6.4. договору плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що Рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.

Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (пункт 6.6. договору).

За положеннями пункту 6.13. договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.14. договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця на зазначений казначейський рахунок. Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Згідно з пунктом 6.15 договору (у редакції додаткової угоди № 942/19-1) акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді.

Пунктом 6.16. договору врегульовано, що у разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу - основна сума боргу; у другу чергу - пеня та штрафи.

Рекламорозповсюджувач не звільняється від плати за тимчасове користування при відсутності РЗ на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання дозволу (пункт 6.18. договору).

Згідно з пунктом 8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу у разі наявності у відповідача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення договору в цілому.

Крім того, між позивачем та відповідачем підписано Адресний перелік №1 від 27.11.2019 до договору, в якому зазначено адресу рекламних засобів та додаткові угоди до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до Адресного переліку №1 від 27.11.2019 рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення рекламного засобу:

- за №63785-17: тип – Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі), розміри 0.800х0.900; площа вертикальної/горизонтальної проекції 1.4400; місце розміщення РЗ (адреса) – Деснянський район, проспект Маяковського, 73-а; розмір плати за місяць становить 442,80 грн; № та дата розпорядження про надання /продовження строку дії дозволу № 145 від 05.02.2018; дата початку дії (з якої продовжено строк дії дозволу) 05.02.2018; дата кінця строку дії дозволу 04.02.2023;

- за №63895-17: тип – Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 6.000х1.200; площа вертикальної/горизонтальної проекції 7.2000; місце розміщення РЗ (адреса) – Деснянський район, проспект Маяковського, 73-а; розмір плати за місяць становить 2 214,00 грн; № та дата розпорядження про надання /продовження строку дії дозволу № 145 від 05.02.2018; дата початку дії (з якої продовжено строк дії дозволу) 05.02.2018; дата кінця строку дії дозволу 04.02.2023.

Зазначений перелік є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (пункт 4 Адресного переліку №1).

Позивачем також долучено до позовної заяви копію додаткової угоди №942/19-3 від 28.08.2025 до договору № 942/19, за умовами якої змінено пункт 1 адресного переліку, зокрема щодо розміру плати. Також дана додаткова угода передбачає застосування її до відносин сторін, які виникли до їх підписання, з 01.07.2019.

З огляду на наведене, позивачем здійснено перерахунок вартості орендних платежів за користування відповідачем місцем для розміщення рекламного засобу, згідно з пунктом 1 адресного переліку та подано даний позов про стягнення заборгованості.

Як вбачається з копії спірної додаткової угоди, вона не підписана відповідачем.

Відповідач не погоджується підписувати додаткову угоду № 942/19-3 з посиланням на повну сплату платежів за спірний період та незаконність зміни позивачем ціни договору після його виконання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову, та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За визначенням, наведеним у п. 9 ст. 1 Закону України "Про рекламу" (далі за текстом – ЗУ "Про рекламу"), зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЗУ "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).

Згідно з п. 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пунктом 24 Правил встановлено, що виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до п. 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

22.12.2018 розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2341 затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів (далі - Порядок № 2341).

Як вже зазначалось вище, сторонами у справі 27.11.2019 укладено договір № 942/19 за умовами пункту 1.1 якого відповідачу надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

Відповідно до адресного переліку від 27.11.2019 № 1 за відповідачем закріплено місце розташування рекламних засобів, зокрема, місто Київ, проспект Маяковського, 73-а. Розмір плати за рекламний засіб № 63785-17 становить 442,80 грн та за рекламний засіб № 63895-17 - 2 214,00 грн.

У позовній заяві позивач вказує, що у 2025 році Управлінням з питань реклами при розрахунку плати за користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламних засобів, виявлено в програмному забезпеченні технічні неточності у формулі, яка застосовується до розрахунків відповідно до п. 2.3. Порядку № 2341, а саме під час розрахунку не застосовувався коригувальний коефіцієнт, який застосовується до РЗ, типу: спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі), - частка довжини до ширини РЗ.

Позивачем був проведений підсумковий перерахунок плати відповідно до формули, встановленої в п. 2.3. Порядку № 2341.

21.07.2025 позивач надіслав відповідачу додаткову угоду №942/19-3 від 28.08.2025 до договору № 942/19, за умовами якої змінено пункт 1 адресного переліку, зокрема щодо розміру плати за рекламний засіб № 63785-17 – 1 722,00 грн. Також, дана додаткова угода передбачає застосування її до відносин сторін, які виникли до її підписання, з 01.07.2019.

Доказів підписання відповідачем додаткової угоди матеріали справи не містять.

Листом від 12.08.2025 № 19-140 ТОВ “Нашнет” повідомило позивача, що підтверджує свою готовність до підписання додаткову угоду №942/19-3 за умов: виправлення методологічних помилок у розрахунку, зокрема, коректного визначення параметрів, а саме ширини рекламного засобу відповідно до технічної документації та чинних нормативів; встановлення, що додаткова угода набирає чинності виключно з дати її підписання обома сторонами, без поширення її дії на минулі періоди.

Колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 6.1 Договору сторони погодили, що ціною договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених пріоритетів та наданих дозволів.

Отже, сторони ще під час укладення договору погодили не конкретний фіксований розмір плати, а механізм її визначення, який безпосередньо пов`язали із нормативним регулюванням. Відтак зміст договірного зобов`язання охоплює не лише текст самого договору, а й нормативно встановлений порядок визначення відповідної плати.

Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Наведена норма означає, що у випадках державного чи муніципального регулювання ціни її розмір визначається не виключно домовленістю сторін, а відповідно до встановленого законом механізму. Після погодження сторонами такого способу визначення ціни її застосування не залежить від подальшого волевиявлення сторін щодо кожного окремого випадку здійснення розрахунку.

У цій справі позовні вимоги не обґрунтовуються прийняттям нового нормативного акта, яким змінено базовий тариф чи коригуючий коефіцієнт. Підставою позову є застосування чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку № 2341, який визначає обов`язкову формулу розрахунку плати та складові такої формули.

Отже, предметом спору є не зміна нормативного регулювання, а правильність його застосування під час визначення розміру плати.

Додаткова угода у спірних правовідносинах не є самостійною підставою виникнення чи зміни грошового зобов`язання. Її функціональне призначення полягає у документальному відображенні розміру плати, який визначається відповідно до нормативно встановленого порядку та вже погодженого сторонами механізму її обчислення.

Так, пунктами 6.9 та 6.10 Договору сторони передбачили обов`язок позивача направити відповідачу повідомлення про зміну розміру плати та примірник додаткової угоди, одночасно прямо погодивши, що ненадання відповідачем підписаної додаткової угоди не звільняє його від сплати за зміненими розмірами плати.

Отже, самі сторони договору виключили можливість розглядати підписання додаткової угоди як юридичний факт, від якого залежить виникнення обов`язку щодо сплати платежів.

Позивачем 28.08.2025, 03.09.2025, 08.09.2025 та 09.10.2025, з посиланням на договір № 942/19, сформовано рахунки на оплату та розрахунки корегування до них (у зв`язку з зміною коефіцієнта через пандемію COVID-19 та військовий стан) на загальну суму 41 439,34 грн, які підписані лише з боку позивача.

Листом від 19.09.2025 № 19-170 ТОВ “Нашнет” повідомило позивача, що коригуючі акти до користування місцем № 233791 у кількості 241 акт за період з липня 2019 по серпень 2025 року включно, а також розрахунок № 22624 від 15.09.2025 на суму 44 465,15 грн не визнає, як такі, що не відповідають умовам договору.

Колегія суддів зазначає, що перерахунок у спірних правовідносинах не є зміною ціни договору після його виконання, а полягає у приведенні розміру грошового зобов`язання у відповідність до порядку його визначення, погодженого сторонами під час укладення договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили не фіксований розмір плати, а механізм її визначення відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України та нормативних актів органу місцевого самоврядування. Відтак, якщо під час первісного розрахунку плати не було враховано один із обов`язкових елементів формули, подальший перерахунок не змінює змісту договірного зобов`язання, а визначає його у тому розмірі, який існував з моменту його виникнення.

Колегія суддів вважає правильним здійснений позивачем розрахунок плати за тимчасове користування місцем, оскільки він відповідає умовам договору, вимогам Порядку № 2341 та дозвільним документам, що визначають характеристики рекламного засобу. Матеріалами справи підтверджується, що під час визначення розміру плати позивач виходив із технічних параметрів рекламного засобу, погоджених у дозвільній документації, зокрема його зовнішнього вигляду, геометричних розмірів та способу розміщення, а також застосував коригуючий коефіцієнт, передбачений Порядком № 2341 для рекламних конструкцій відповідного типу. Визначення ширини рекламного засобу здійснено відповідно до погоджених дозвільною документацією характеристик, а тому підстав вважати застосований позивачем розрахунок таким, що не відповідає нормативному регулюванню або фактичним обставинам справи, колегія суддів не вбачає.

Доводи відповідача про те, що підписання сторонами актів користування місцем, які містять застереження про відсутність взаємних претензій, виключає можливість пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення спірної заборгованості, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

За своєю правовою природою акти користування місцем є первинними документами, що підтверджують факт користування місцем у відповідному розрахунковому періоді та слугують підставою для проведення розрахунків між сторонами. Такі акти не є правочинами щодо припинення зобов`язань, прощення боргу чи відмови кредитора від права вимоги, а тому включення до них положення про відсутність взаємних претензій не позбавляє кредитора права вимагати виконання грошового зобов`язання у належному розмірі, якщо після їх підписання встановлено неправильність здійснених нарахувань.

Однак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність належного розрахунку заявлених до стягнення сум. Матеріали справи містять рахунки, розрахунки коригування до них та довідку про стан розрахунків між сторонами, які у сукупності відображають алгоритм проведеного перерахунку, періоди, за які його здійснено, розмір нарахованої плати, але не враховують проведених оплат.

Так, відповідачем до відзиву на позов додано рахунки, акти користування місцем та коригуючі акти до них, які ним отримувались під час виконання сторонами договору починаючи з 2019 року. Також до відзиву додано копії платіжних інструкцій та виписок по рахунку відповідача, в яких відображено інформацію про сплачені відповідачем за певними рахунками кошти.

Перевіривши інформацію, відображену у довідці про стан розрахунків ТОВ “Нашнет” з Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно договору № 942/19 від 27.11.2019, по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які виписані за період з 01.08.2025 по 31.10.2025 станом на 01.11.2025, колегія суддів вважає її неповною.

Наприклад, п. 68, 69 довідки мають посилання на рахунок № 247552 та рахунок коригування № 247553. У рахунку № 247553 від 27.08.2025 вказано, що плата за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 становить 1 722,00 грн, у рахунку коригування № 247553 скориговано плату в зв`язку із зміною коефіцієнту: військовий стан (0,25) на 430,50 грн, тобто розмір плати за вказаний період становить 1 291,50 грн, що і вказано в довідці. Водночас в матеріалах справи містяться рахунок № 14733 від 15.02.2025, в якому плата за договором за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 становить 1 992,60 грн (за користування оспорюваним РЗ № 63785-17 442,80 грн – 110,70 грн коригування = 332,10 та за користування РЗ № 63895-17, плата за користування яким не є предметом цього спору, 2 214,00 грн – 553,50 коригування = 1 660,50 грн). Також в матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 19.02.2025 № 2711, якою ТОВ “Нашнет” сплачено 1 992,60 грн за розміщення реклами згідно рахунку № 14733 від 15.02.2025. У довідці, рахунку № 247552 та рахунку коригування № 247553 інформація про здійснену оплату не відображена і відповідно не врахована під час визначення загальної суми заборгованості.

Матеріали справи не містять повного об`єму доказів, який би надав можливість суду перевірити розрахунок позивача за весь період коригування.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що рахунки з розрахунками корегування до них сформовані позивачем у період часу з 28.08.2025 по 09.10.2025, проте плата за ними нарахована за інший період часу, ніж заявлено позивачем у позові. Зокрема, позивачем визначено у абзаці 11 сторінки 3 та абзаці 14 сторінки 5 позовної заяви період здійснення перерахунку плати - з 01.08.2025 по 31.10.2025. Проте, перерахування платежів здійснено за період часу з липня 2020 року по жовтень 2025 року включно (за вирахуванням періоду часу з березня 2022 року по грудень 2023 року включно). Позивачем сформовано нові рахунки з розрахунками корегування до них за той період, за який вже було раніше виставлено рахунки, узгоджені підписами обох сторін. При цьому, нові рахунки не містять ні посилання на старі рахунки, ні розмір плати, який змінено, тобто фактично не є корегуванням до вже виставлених рахунків-фактур.

Враховуючи наведене у сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування у відповідача перед позивачем заборгованості за договором у заявленому до стягненні розмірі.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, як похідні від основних.

З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає, що скаржником не наведено правових підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі № 910/15083/25.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Інші доводи апеляційної скарги були перевірені судом апеляційної інстанції, однак не спростовують наведених вище висновків суду, не впливають на правильність вирішення спору по суті та не потребують окремого детального мотивування.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі № 910/15083/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі № 910/15083/25 покладаються на Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі № 910/15083/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у справі № 910/15083/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді Ю.А. Шаратов

І.М. Скрипка