Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №911/361/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа№ 911/361/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Скрипки І.М.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 09.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2026 (повний текст складено 29.05.2026)

у справі № 911/361/25 (суддя – Бацуца В.М.)

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури

до відповідача 1 - Білоцерківської міської ради

до відповідача 1 - Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Гетьман”

про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2026 клопотання № 332-К/26 від 18.02.2022 р. відповідача-2 - Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Гетьман” про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі задоволено. Призначено у справі № 911/361/25 судову земельно-технічну експертизу. Проведення призначеної Господарським судом Київської області у справі № 911/361/25 судової земельно-технічної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової експертизи поставити такі питання: - Чи розташований у межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 (площа 0, 3735 га), за адресою: м. Біла Церква, вул. Банкова, 2, об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (ступінь готовності 3%, загальна площа 7322, 05 кв.м.), право власності на який зареєстровано 02.05.2024 р. (реєстраційний № 2931185632020), та які його фактичні просторові характеристики (контур забудови, площа забудови, координати розміщення в межах ділянки)?; - Чи відповідає фактичне розміщення об`єкта незавершеного будівництва в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138: технічному паспорту від 30.04.2024 р.; містобудівним умовам та обмеженням, затвердженим наказами Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради № 11 від 13.06.2018 р. та від 17.12.2024 р.; генеральному плану будівництва та детальному плану території; в частині дотримання меж земельної ділянки, параметрів забудови та просторового розташування об`єкта?; - Чи відповідає площа земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 (0, 3735 га) вимогам містобудівної документації та державних будівельних норм щодо розміщення на ній багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом, зокрема з урахуванням: максимально допустимого відсотка забудови (70%); нормативів щільності забудови; мінімальних відстаней між будівлями; протипожежних та санітарних розривів; нормативів благоустрою та озеленення?; - Яка мінімально необхідна площа земельної ділянки відповідно до чинних державних будівельних норм та містобудівної документації (детального плану території, генерального плану, містобудівних умов та обмежень) є достатньою для розміщення та обслуговування об`єкта незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, з техніко-планувальними параметрами, визначеними у технічному паспорті від 30.04.2024 р.?; Надіслано матеріали справи № 911/361/25 у розпорядження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Зобов`язано учасників справи надати суду на вимогу експерта на дослідження необхідні документи та інші докази. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, на даній стадії розгляду справи покладено на відповідача-2 Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Гетьман”. Запропоновано відповідачу-2 укласти відповідний договір на проведення судової експертизи та сплатити попередні витрати, пов`язані з проведенням експертизи. По закінченню експертизи висновок і матеріали справи № 911/361/25, а також документи, що підтверджують витрати, пов`язані з проведенням експертизи, направити Господарському суду Київської області. Зупинено провадження у справі № 911/361/25 до завершення судової земельно-технічної експертизи та отримання Господарським судом Київської області відповідного експертного висновку та матеріалів справи № 911/361/25.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 08.06.2026 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/361/25, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/361/25 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що підставами звернення до суду з даним позовом слугували встановлені порушення вимог земельного законодавства, а саме отримання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельний кооператив «Гетьман» спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Апелянт вказує, що ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2025 у даній справі ( № 911/361/25) призначалася судова земельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та було зупинено провадження у справі до завершення її проведення, водночас експертом направлено до суду повідомлення про неможливість проведення судової земельно-технічної експертизи у зв`язку з незадоволенням клопотання експерта у повному обсязі, а саме незабезпеченням прибуття експертів на місцевість для обстеження об`єктів дослідження.

Скаржник зазначає, що призначення ухвалою від 09.04.2026 судової земельно- технічної експертизи, на вирішення якої поставлено аналогічні питання в ухвалі від 23.04.2025, лише призводить до затягування судового процесу, ніяким чином не стосується предмету спору - спірної земельної ділянки та відповідно підстав позову - законності її отримання на безконкурентних засадах.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що об`єкт незавершеного будівництва не є об`єктом нерухомості. Згідно з ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України він є сукупністю будівельних матеріалів - майна, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює будівництво). Тому продаж земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, має відбуватися згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, тобто на конкурентних засадах.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/361/25. Витребувано матеріали оскарження щодо ухвали Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/361/25 у Господарського суду Київської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/361/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.07.2026.

17.06.2026 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Гетьман” надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що предмет спору безпосередньо пов`язаний із встановленням фактичних характеристик земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва, які не можуть бути достовірно з`ясовані судом без спеціальних знань.

Відповідач-2 у відзиві вказує, що ухвала Господарського суду Київської області від 09.04.2026 є законною, обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури не містить підстав для її скасування.

29.06.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Білоцерківської міської ради надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2026 року у справі №911/361/25 без представника відповідача-1.

06.07.2026 (згідно дати звернення на електронну адресу суду) від Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Гетьман” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю представника відповідач-2 у судовому засіданні по справі №969/10624/21.

У судове засідання, що відбулось 09.07.2026 з`явився прокурор, надав свої пояснення щодо суті справи та поданої апеляційної скарги, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги. Представники відповідачів у судове засідання не з`явились про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що з ордеру, на підставі якого адвокат Касьяненко Д.Л. здійснює представництво у справі № 911/361/25, вбачається, що відповідний ордер виданий ним не як самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а юридичною особою - Адвокатським об`єднанням «КАСЬЯНЕНКО І ПАРТНЕРИ».

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське об`єднання.

Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах (ч. 6 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та поданим відповідачем відзивом на апеляційну скаргу, а також з огляду на те, що відповідач-2 був обізнаний про розгляд апеляційної скарги в Північному апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до Білоцерківської міської ради, ОК „ЖБК „Гетьман” про визнання недійсним договору оренди землі № 10-06/35 від 11.10.2024 р. щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0, 3753 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором тим, що договір оренди землі № 10-06/35 від 11.10.2024 між Білоцерківською міською радою та Обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Гетьман” був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів – за відсутності відповідних правових підстав для укладення – без проведення відповідних земельних торгів.

01.04.2025 через систему „Електронний суд” до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення б/н від 01.04.2025 у справі, що долучено судом до матеріалів справи, та клопотання б/н від 01.04.2025 про призначення судової земельно-технічної експертизи, у якому він просив суд призначити у справі судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2025 призначено у справі № 911/361/25 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, надіслано матеріали справи № 911/361/25 у розпорядження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у справі № 911/361/25 до завершення судової земельно-технічної експертизи та отримання Господарським судом Київської області відповідного експертного висновку та матеріалів справи № 911/361/25.

17.12.2025 до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист № 25540/19298-4-25/41 від 16.12.2025 із доданими до нього повідомленням № 5921/25-41 від 11.12.2025 про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи та матеріалами справи № 911/361/25.

18.02.2026 через систему „Електронний суд” до суду від відповідача-2 надійшло клопотання № 332-К/26 від 18.02.2026 про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, у якій він просить суд призначити у даній справі повторну земельно-технічну експертизу, та заперечення б/н від 18.02.2026 на заяву про зміну предмету позову, що долучено судом до матеріалів справи.

18.02.2026 через систему „Електронний суд” до суду від відповідача-2 надійшло клопотання № 332-К/26 від 18.02.2026 про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, у якій він просить суд призначити у даній справі повторну земельно-технічну експертизу, та заперечення б/н від 18.02.2026 на заяву про зміну предмету позову, що долучено судом до матеріалів справи.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Гетьман” про призначення судової земельно-технічної експертизи виходив з того, що з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 23.04.2025 р. про призначення у справі № 911/361/25 судової земельно-технічної експертизи, повідомлення № 5921/25-41 від 11.12.2025 р. про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи та те, що для вирішення даного спору є необхідним встановлення наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що перебуває у приватній власності відповідача-2, та чи відповідає площа нерухомого майна площі земельної ділянки, на якій таке нерухоме майно розташовано з максимально допустимим відсотком забудови відповідної земельної ділянки, та за відсутності у суду спеціальних знань в даній сфері, суд дійшов висновку про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, вул. Смоленська, 6, м. Київ).

Проте, колегія суддів дослідивши матеріали даної справи, вважає правові висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 99 ГПК встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обгрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, у випадку, якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи та потребує спеціальних знань, суд призначає експертизу з власної ініціативи.

Наявність «права», а не «обов`язку» на подання висновку експерта, складеного на замовлення учасника справи, встановленого статтею 101 ГПК, необхідно розуміти як реалізацію учасником справи принципу диспозитивності, тобто свободи подання доказів на власний розсуд відповідно до статті 14 ГПК. Однак така свобода розсуду не є необмеженою, оскільки учасники несуть ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій згідно зі статтею 13 ГПК.

Верховний Суд висновував у постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19, що «системний аналіз частини першої статті 101 ГПК України та частини першої статті 99 ГІІК України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з ’псування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи.

При цьому за змістом частини другої статті 99 ГПК України питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта».

Відповідно до частини другої статті 76 ГПК предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Підставами звернення до суду з даним позовом слугували встановлені порушення вимог земельного законодавства, а саме отримання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельний кооператив «Гетьман» спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивіного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (prepоnderance of the evidence); «наявність' чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Так, 17.10.2020 набув чинності Закон України № 132-ІХ від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким, зокрема, внесено зміни до України змінено назву статті, 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну, від «достатності доказів», підкреслює Необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на -її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав; що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданий доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №'902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-4ф0цс 19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуірчи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі №: 924/233/18.

Отже, у справі № 911/361/25 за висновком суду апеляційної інстанції відсутня необхідність спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають значення у справі, та відповідно призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки у даній справі наявні інші докази, за допомогою яких можна встановити обставини щодо дійсності договору оренди виходячи із предмету та підстав позову.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвала господарського суду Київської області від 09.04.2026 року по справі №911/361/25 підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду у господарському суді міста Києва.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/361/25 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Керуючись ст. 2, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 280, ст. 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури – задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/361/25 - скасувати.

3. Розподіл судового збору за розгляд даної апеляційної скарги доручити здійснити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.

4. Матеріали справи № 911/361/25 повернути на розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок та строки оскарження передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 10.07.2026

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

І.М. Скрипка