Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №911/1607/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. Справа№ 911/1607/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2025 (повний текст рішення складено та підписано 13.11.2025)

у справі №911/1607/25 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Таун»

до Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича

про стягнення 627080 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Таун" до Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича про стягнення 17 080 грн заборгованості за порушення терміну виконання підрядних робіт та 610 000 грн сплачених позивачем, у зв`язку з відмовою відповідача виправити пошкодження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови Договору підряду добудування тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності від 08.12.2023 №08/12/23.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, просить застосувати строк позовної давності.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

роботи виконано у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 18.01.2024, підписаним без зауважень. Інших договорів між сторонами не укладалося;

позивач направив претензію від 16.01.2025, однак відповідач її не отримував, що підтверджується даними АТ «Укрпошта». Відповідно до ч. 6 ст. 222 ГК України, така претензія не може вважатися належним зверненням. Відповідач не відмовлявся усунути можливі недоліки;

звіт № 19/03/2025/ТО не ідентифікує конкретний об`єкт, ґрунтується на словах замовника та містить відомості про роботи, яких відповідач не виконував. Тому висновки експерта не можуть підтверджувати вину відповідача;

відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник, який прийняв роботи без зауважень, втрачає право посилатись на явні недоліки. Позивач не довів наявність прихованих дефектів чи своєчасність повідомлення про них;

роботи прийнято 18.01.2024, позов подано у серпні 2025 року. Згідно зі ст. 863 ЦК України, строк позовної давності за вимогами щодо якості робіт становить один рік - він сплив;

позивач не довів, що виявлені недоліки виникли саме з вини відповідача або що він відмовився їх усунути, тому підстави для стягнення коштів за п. 6.4 договору відсутні.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач у своєму відзиві фактично підтвердив наявність договірних відносин із позивачем та виконання робіт за договором підряду від 08.12.2023 № 8/12/23, однак безпідставно посилається на неотримання претензії, яка була направлена позивачем за вказаною у договорі адресою, ризик її неотримання покладається саме на відповідача. Доводи про невиконання ним окремих робіт спростовуються договором, актом від 18.01.2024, технічним звітом № 02.03.2025/ТО, що підтверджують виконання робіт саме відповідачем. Подані позивачем докази є більш вірогідними, ніж заперечення відповідача, та у своїй сукупності доводять обґрунтованість позовних вимог і недобросовісність поведінки відповідача, який ухиляється від виконання гарантійних зобов`язань, порушуючи вимоги статті 629 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2025 у справі №911/1607/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Таун» 17080 грн за порушення терміну виконання підрядних робіт, 610000 грн сплачених позивачем, у зв`язку з відмовою відповідача виправити пошкодження та 12434,27 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 02.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 02.12.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

Вимога позивача про стягнення 17 080 грн не пов`язана з гарантійними зобов`язаннями, а виникла з підстав порушення терміну виконання підрядних робіт за Договором підряду.

Відтак, на думку відповідача, суд неправильно застосував до спірних правовідносин

сторін норму матеріального права (ст.258 ЦК України).

Апелянт вважає, що суд, надаючи оцінку змісту Технічного звіту та Акту приймання-передачі виконаних робіт на суму 610 004,85 грн від 18.01.2024, допустив цілу низку грубих

неточностей, невідповідностей та неповноту встановлених обставин, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, які містяться у Договору підряду, Акті приймання-передачі виконаних робіт від 18.01.2024 та Технічному звіті.

Оскільки в Технічному звіті експертом не зазначено, в яких ТС проводилося технічне

обстеження, то відповідно не можна встановити причинно-наслідковий зв`язок між неякісним виконанням саме відповідачем своїх договірних зобов`язань, у т.ч. гарантійних, і застосуванням до нього відповідальності за їх порушення.

На думку апелянта, Технічний звіт, наданий позивачем, не ідентифікує (не містить) об`єкт(у) дослідження, яким мали б бути добудовані відповідачем за Договором підряду п`ять ТС, тому суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та визнав встановленими обставини, які є недоведеними.

Вказує, що суд помилково вважав, що відповідач виконував роботи з гідроізоляції даху за Договором підряду, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт на суму 610 004,85 грн від 18.01.2024.

Проте із згаданого Акту приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що відповідач проводив роботи з гідроізоляції лише елементів покрівлі кількістю одна одиниця послуг на суму 2 500,00 грн, а не всієї покрівлі. Тобто сама вартість робіт вказує на те, що гідроізоляція стосувалася лише певних (деяких) елементів покрівлі ТС.

Суд погодився з доводами позивача про порушення відповідачем гарантійних зобов`язань і стягнув з останнього на користь першого 610 000 грн сплачених позивачем за Договором підряду у зв`язку із відмовою відповідача виправити пошкодження.

При цьому, як на підставу для стягнення коштів у зазначеному розмірі суд послався на пункт 6.4 Договору підряду, який визначає наслідки невиконання гарантії.

Утім, на переконання відповідача, суд неправильно витлумачив положення згаданого

пункту Договору підряду.

Відповідач стверджує, що він не відмовлявся від усунення недоліків/дефектів, які б

з`явилися з його вини, а не від виправлення пошкоджень на покрівлі, які з`явилися або з вини Позивача або третіх осіб.

На думку апелянта, суд дійшов хибного висновку, що мало настання гарантійного випадку за наслідками виконання відповідачем робіт з гідроізоляції даху за Договором підряду, а також, що пунктом 6.4 Договору підряду передбачено поширення гарантійних зобов`язань відповідача на факти протікання даху чи потрапляння вологи до приміщення, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про право позивача вимагати повернення усіх сплачених за договором коштів.

Одночасно не згоден з покладеним на відповідача судовим збором у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1607/25. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1607/25.

10.12.2025 матеріали справи №911/1607/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2025 у справі №911/1607/25; справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2026.

02.02.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026, після виходу судді Гончарова С.А. з відпустки, розгляд справи №911/1607/25 призначено на 16.03.2026.

16.03.2026 у судовому засіданні приймали участь керівник позивача та представники відповідача, надали пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи та виникненням запитань до відповідача - Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича, необхідності заслухати відповідача особисто, оскільки його представники на спірному об`єкті не були, у справі оголошено перерву на 04.05.2026.

04.05.2026 в судовому засіданні приймали участь відповідач та представники відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, відкладено розгляд справи на 08.06.2026.

До матеріалів справи представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення вважає правильним та просить залишити його без змін.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем в обґрунтування доводів своєї скарги 01.05.2026 подано нові докази - кольорові скриншоти фотоматеріалів з датами зйомки (20.05.2024, 27.11.2024 і 30.11.2024) в кількості сім штук.

При цьому відповідачем не було подано суду мобільний пристрій з вказаними на ньому фотоматеріалами, що виключає можливість суду та інших учасників процесу ознайомитись та пересвідчитись з їх дійсною наявністю та датою їх створення.

Вказані скріншоти були подані до канцелярії суду нарочно з клопотанням, а не в підсистемі «Електронний суд» із засвідчення їх КЕП відповідача, при цьому оригінали фотографій, з яких зроблено за позицією відповідача, скріншоти, не подані суду, отже скріншоти не є належним чином завіреними копіями письмових доказів.

Обґрунтовуючи неможливість своєчасного подання згаданих доказів, відповідач вказує на те, що вони були виявлені лише зараз у його старому мобільному пристрої, який вже довгий час не використовувався.

Відповідно до ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі № 906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 03.11.2021 у справі №915/951/20.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19.

Отже, відповідач (апелянт) не надав доказів неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому їх прийняття до розгляду на стадії апеляційного провадження матиме наслідком порушення вказаних норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування.

Оскаржуване у справі рішення прийнято судом 28.10.2025, а подані відповідачем (апелянтом) 01.05.2026 докази є новими, про можливу наявність /або наявність яких відповідач ні суд першої інстанції під час розгляду справи, ні суд апеляційної інстанції при поданні апеляційної скарги не повідомляв, неподання відповідачем суду мобільного пристрою з вказаними на ньому фотоматеріалами (оригіналів фотографій), виключає можливість суду та інших учасників процесу ознайомитись та пересвідчитись з їх дійсною наявністю та датою їх створення, не доведення відповідачем відповідності скріншотів оригіналу, у підсумку не доводить винятковість випадку неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, а доводи скаржника про зворотнє зводяться до нічим непідтверджених припущень.

З огляду на викладене, колегією суддів в судовому засіданні 08.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про долучення нових доказів у справі з підстав необґрунтованості.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.06.2026 відповідач та його представники підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.06.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 08.06.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що між ТОВ "Голд Таун" (Замовник) та Фізичною особою-підприємець Сидорін О.В. (Підрядник) був укладений Договор підряду добудування тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності від 08.12.2023 №08/12/23 (далі - Договір №08/12/23), відповідно до умов якого:

- Підрядник добудує тимчасові споруди для проведення підприємницької діяльності у термін до 31.12.2023, на земельній ділянці яка має кадастровий номер 3222485800:02:010:0114, та належить на праві приватної власності Замовнику на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна: 2770728632224. Земельна ділянка розташована у Київській області, Бучанському (до перейменування - Києво-Святошинський) районі, с. Святопетрівське, біля житлового будинку, що знаходиться за адресою: бульвар Лесі Українки, 2-Б (2.1 Договору);

- Замовник надав повне технічне завдання (робочий проект) для Підрядника, а підрядник прийняв, та ознайомився з нею, та має копію проекту ТС (2.2 Договору);

- схематичне зображення, що додається до цього договору (Додаток 1) і є його невід?ємною частиною, відображує розташування, та номер Тимчасової споруди о яких буде йти мова за цим договором (2.3 Договору);

- Технічна характеристика Тимчасової споруди: найменування - Тимчасова споруду №2, №3, №4, №7, №8 (номер згідно схематичного зображення); адреса - Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопертівське, бульвар Лесі Українки, буд. 2-Б; поверх - окрема споруда в один поверх; загальна площа встановленої однієї ТС - 30 м3; внутрішня площа ТС - орієнтована 27 м3; земельна ділянка на якій буде розміщена ТС - кадастровий номер 3222485800:02:010:0114 (Розділ 3 Договору);

- тверда Договірна ціна добудови тимчасових споруд становить 610000 грн, яку Замовник повинен оплатити. Сторони дійшли згоди, що Замовник сплачує Підряднику грошові кошти за добудування Тимчасових споруд №2, №3, №4, №7 та №8 (згідно схематичного зображення) за Договором шляхом їх перерахування на банківський рахунок Підряднику (п. 3.1 Договору);

- в момент укладення Договору, Замовник грошові кошти за добудування Тимчасових споруд сплачує Підряднику наступним чином: 1 платіж по 10.12.2023 - 200000 грн; 2 платіж по 20.12.2023 - 100000 грн; 3 платіж 25.12.2023 - 250000 грн; останній платіж до 31.12.2023 - 60000 грн (п. 3.2 Договору);

- Підрядник зобов`язується добудувати тимчасові споруди у встановлений термін у п. 2.1 та виконати встановлені кошторисом вироби та роботи. Підрядник зобов`язується виконати роботи з добудування Тимчасових споруд згідно робочого проекту який передав Замовнику, а підрядник прийняв (п. 4.5, 4.6 Договору);

- у разі порушення з вини Підрядника терміну виконання робіт, пов`язаних із добудуванням тимчасових споруд, Підрядник несе матеріальну відповідність в розмірі 0,2% від загальної суми Договору за кожен прострочений робочий день (п. 5.3 Договору);

- гарантійний строк на всі Роботи, матеріали та надійність їх встановлення за Договором становлять 24 місяці з дати підписання останнього Акту виконаних робіт, що підтверджує прийняття Замовником закінчених Робіт за Договором. Гарантійний строк матеріалів та комплектуючих визначається згідно паспортів виробника. Гарантія не поширюється на пошкодження або несправності, що виникли з вини Замовника або третіх осіб. У разі, якщо з тимчасовою спорудою щось трапляється, провисає підлога, тече криша, вікна погано встановлені або десь волога потрапляє, промерзають стіни, це все за свій рахунок ремонтує та виправляє Підрядник протягом 24 (двадцять чотири) місяців з моменту підписання останнього акту приймання-передач тимчасової споруди. Замовник повинен звернутись шляхом надсилання письмового повідомлення через АТ «Укрпошта», або за месенджерами на номер телефону який вказав Підрядник з проблемою, яка може з`явитись з Тимчасовими спорудами, та Підрядник зобов`язується протягом 48 (сорок вісім) годин, з`явитись к Тимчасовим спорудам для виправлення пошкоджень. У разі, якщо Підрядник відмовиться виправляти пошкодження, які з`являться в Тимчасових Спорудах будь якої складності, Замовник має право в судовому порядку стягнути з Підрядника від 50 до 100 відсотків сплачених Замовником коштів на його рахунки за цим договором (п. 6.4 Договору).

Договір укладено в двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін (п. 7.1 Договору).

На підтвердження виконання робіт сторонами 18.01.2024 був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 610004,85 грн (помилково зазначено 2023 рік). Вказана сума була сплачена Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.12.2023 №189, від 13.12.2023 №190, від 21.12.2023 №192 та від 30.12.2023 №206, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що Підрядник виконав роботи з порушенням строків, встановлених пунктом 2.1 Договору, оскільки завершення робіт відбулося 18.01.2024, тобто із простроченням на 14 робочих днів. Відповідно до пункту 5.3 Договору, за кожний день прострочення Підрядник несе матеріальну відповідальність у розмірі 0,2% від загальної суми договору. Таким чином, Позивач нарахував пеню у сумі 17080 грн [(610000 грн*0,2% )* 14 днів].

Крім того, після завершення робіт Замовником були виявлені недоліки у виконаних Підрядником роботах, а саме: неякісне встановлення дверей у кількості чотирьох штук, протікання покрівлі, потрапляння вологи в середину тимчасових споруд, промерзання стін біля вхідної групи. Позивач вважає, що такі недоліки свідчать про виникнення гарантійного випадку, який Підрядник зобов`язаний усунути власним коштом протягом 48 годин з моменту повідомлення, як це передбачено пунктом 6.4 Договору.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 16.01.2025 направив Відповідачу претензію засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» з вимогою добровільно сплатити 17080 грн пені та з`явитися для усунення виявлених недоліків. Однак поштове відправлення було повернуто Позивачу у зв`язку із закінченням строку зберігання, що, на думку Позивача, свідчить про ухилення Відповідача від отримання претензії.

У зв`язку з невиконанням Підрядником гарантійних зобов`язань Позивач залучив експерта Єфремова В.А. (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №007058 від 10.08.2022, свідоцтво №2800 від 19.10.2023) для проведення технічного обстеження тимчасових споруд.

За результатами обстеження було складено технічний звіт №19/03/2025/ТО, в якому встановлено, що дефекти покрівлі виникли внаслідок неякісного виконання монтажних робіт підрядником.

Вважаючи, що відповідач порушив умови Договору у частині строків виконання робіт та гарантійних зобов`язань, а також ухилився від усунення недоліків, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 17080 грн штрафних санкцій за порушення строку виконання робіт та 610000 грн, сплачених за договором коштів, у зв`язку з відмовою Відповідача усунути виявлені дефекти.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов?язується збудувати і здати у встановлений строк об?єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов?язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов?язок не покладається на підрядника, прийняти об?єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов?язаних з місцезнаходженням об?єкта.

Згідно з частиною 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частинами 1, 2 статті 883 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами договору підряду №08/12/23 від 08.12.2023, виконання робіт відповідачем та їх оплату позивачем у повному обсязі.

Відповідач посилається в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача 17 080 грн пені, виходив з того, що акт приймання-передачі від 18.01.2024 свідчить про порушення відповідачем строку виконання робіт, визначеного пунктом 2.1 договору підряду, на 14 робочих днів (з 01.01.2024 по 18.01.2024), а відтак у відповідності до пункту 5.3 договору підряду та статей 530, 612 ЦК України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання, а тому зобов`язаний сплатити позивачу 17 080 грн за порушення терміну виконання підрядних робіт.

Апелянт стверджує, що суд погодився із доводами позивача у цій частині вимог та прийняв його розрахунок: 610 000 грн х 0,2 % х 14 днів = 17 080 грн, але відповідач вважає такий розрахунок штрафних санкцій неправильним, оскільки у січні 2024 року було 13, а не 14, так як дата підписання акта 18.01.2025 (робочий день) не може входити до днів прострочення.

Відповідач вважає, що до спірних правовідносин застосовується позовна давність в один рік, яка визначена пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України.

Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що у разі порушення з вини Підрядника терміну виконання робіт, пов`язаних із добудування тимчасових споруд, Підрядник несе матеріальну відповідальність в розмірі 0,2% від загальної суми Договору за кожен прострочений робочий день.

Із змісту вказаного пункту договору вбачається, що сторони не визначали у цьому пункті договору пеню за порушення відповідачем терміну виконання робіт, а визначили матеріальну відповідальність, що є відмінним від пені.

У позовній заяві позивач не вказував таку підставу позову у цій частині вимог, як пеню, яка охоплюється статтею 549 ЦК України та суд першої інстанції до спірних правовідносин не застосував цю норму матеріального права, що спростовує доводи заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом цієї норми до спірних правовідносин, вказані доводи висновку суду першої інстанції у цій частині не спростовують.

Доводи відповідача про неправильний розрахунок штрафних санкцій, а саме: що у січні 2024 року було 13, а не 14, так як дата підписання акта 18.01.2025 (робочий день) не може входити до днів прострочення, є безпідставними, оскільки прострочення зобов`язання відповідача розпочалося 01.01.2024 та закінчилось 18.01.2025 (дата підписання акта).

Статтею 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.І). Строк може бути визначений правочином (ч.З).

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається, зокрема, днями.

Враховуючи наведені положення ЦК України, сторони визначили у пункті 5.3 наведеного договору строк відповідальності за кожен прострочений робочий день, тобто 18.01.2025 є останнім днем прострочення і не звільняє відповідача від матеріальної відповідальності за порушення відповідачем терміну виконання робіт.

З огляду на викладене, доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів також відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин застосовується позовна давність в один рік, яка визначена пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України, оскільки правова природа спірних правовідносин не охоплюється поняттям пені, що виключає її застосування судом.

Отже, суд першої інстанції правильно кваліфікував спірні правовідносини та у своєму рішенні не посилався на положення пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, що спростовує доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду у цій частині.

Щодо заперечень апелянта (відповідача) про порушення гарантійних зобов`язань за договором підряду та наявності відповідальністі за невиправлення пошкоджень, колегія суддів зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує виникнення між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, які виникли на підставі договору підряду добудування тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності від 08.12.2023 № 8/12/23 та його виконання відповідачем, зокрема, гідроізоляції елементів покрівлі, монтаж пароізоляційної стрічки, виготовлення спецпланок (стійок, покрівлі), влаштування мембрани, що підтверджується актом від 18.01.2024 № 18/01-01-18.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Посилання відповідача на підписання акту без зауважень, не спростовує обов`язку належного виконання робіт та виконання гарантійних зобов`язань, передбачених пунктом 6.4 договору.

З аналізу пункту 6.4 договору підряду вбачається, що сторони передбачили гарантійні зобов`язання підрядника у разі провисання підлоги, протікання даху, погано встановлених вікон, потрапляння вологи, промерзання стін строком на 24 місяці з моменту підписання останнього акта приймання-передачі робіт. Протягом цього періоду підрядник несе повну відповідальність за якість виконаних робіт, матеріалів та надійність їх встановлення, а у випадку виявлення дефектів, які не виникли з вини замовника або третіх осіб, зобов`язаний власним коштом усунути такі пошкодження у строк до 48 годин з моменту повідомлення. Невиконання підрядником цих гарантійних обов`язків розцінюється як порушення умов договору, що надає замовнику право вимагати у судовому порядку повернення від 50 до 100 відсотків сплачених за договором коштів.

Отже, пункт 6.4 встановлює не лише обов`язок підрядника забезпечити належну якість і безпечність робіт, а й передбачає договірну відповідальність за невиконання гарантійних зобов`язань, що є підставою для задоволення вимог замовника у разі доведення факту порушення.

Сторони узгодили, що пункт 6.4 договору передбачає дискреційне право замовника звернутися до суду із вимогою про стягнення коштів, але не покладає на нього обов`язку робити це у кожному випадку. Розмір заявлених вимог визначається замовником з визначеною договором дискрецією - від 50 до 100 % ціни договору, що відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) та диспозитивності цивільних правовідносин.

Відповідно до цього пункту, підрядник протягом 24 місяців несе відповідальність за якість виконаних робіт і матеріалів, зобов`язаний за власний рахунок усунути виявлені дефекти у 48-годинний строк після повідомлення замовником.

Матеріалами справи, а саме Технічним звітом від 28.03.2025 №19/03/2025/ТО за результатом проведеного технічного обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій покрівлі тимчасової споруди за адресою: Святопетрівське, бульвар Лесі Українки біля житлового будинку 2-Б, Київська обл., складений Експертом з технічного обстеження будівель і споруд, класифікаційний сертифікат Серія АЕ №007058 від 10.08.2022, підтверджено наявність істотних дефектів у гідроізоляції даху.

Оскільки з акту приймання-передачі виконаних робіт на суму 610004,85 грн від 18.01.2024 вбачається, що відповідач виконував роботи з гідроізоляції покрівлі та враховуючи, що п. 6.4 договору передбачено поширення гарантійних зобов`язань відповідача на факти протікання даху чи потрапляння вологи до приміщення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що настав гарантійний випадок за наслідками виконаних відповідачем робіт.

Зі звіту також вбачається, що подальша експлуатація споруд у наявному стані є недопустимою без проведення ремонтно-відновлювальних робіт, які мають включати усунення виявлених дефектів покрівельного покриття, посилення кріплень та відновлення герметичності конструкцій. Проведення капітального ремонту або демонтажу окремих елементів конструкції є обов`язковим для забезпечення безпечної експлуатації об`єкта.

Вказаний звіт однозначно підтверджує, що причиною пошкоджень майна позивача є неякісне виконання робіт з гідроізоляції покрівлі підрядником, що утворює гарантійний випадок, передбачений умовами Договору підряду.

Позивач, діючи добросовісно та у повній відповідності до умов пункту 6.4 Договору підряду, належним чином направив письмову претензію від 16.01.2024 на адресу відповідача, зазначену ним у договорі. Саме ця адреса була вказана відповідачем власноруч при укладенні договору, що свідчить про підтвердження її достовірності та придатності для листування. Інших контактних або поштових адрес відповідача позивачу не повідомлялося, зміни до договору щодо місця кореспонденції не вносилися. Відтак, позивач виконав свій обов`язок належного повідомлення, тоді як факт неотримання листа відповідачем не може покладатися у вину позивачу, оскільки ризик неповідомлення та неотримання кореспонденції несе сам адресат позаяк факт отримання корреспонденції знаходиться поза волею відпправника.

При оформленні відправлення позивачем додатково було вказано мобільний номер телефону одержувача (відповідача), саме той, що був вказаний відповідачем в договорі, а відтак судом презюмується та обставина, що поштовим опереатором за вказаним телефоном також додатково було повідомлено відповідача про факт надходження йому кореспонденції.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачем претензії на неправильну адресу відповідача або що її надсилання взагалі не відбулося. Отже, претензія вважається належним чином направленою, навіть якщо відповідач її фактично не отримав, оскільки позивач вчинив усі дії, необхідні для дотримання договірного та досудового порядку врегулювання спору і неотримання претензії відповідачем залежить виключно від дій(бездіяльності) самого відповідача. Така позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду, згідно з якою неналежна поведінка сторони, що ухиляється від отримання кореспонденції, не звільняє її від правових наслідків отримання відповідного повідомлення.

Таким чином, факт направлення претензії є доведеним та належним доказом дотримання позивачем договірного порядку, а відповідач несе ризики її неотримання та відповідальність за невиконання гарантійних зобов`язань, на усунення яких його було правомірно повідомлено.

Виходячи з матеріалів справи в їх сукупності, доводи відповідача (апелянта) колегією суддів відхиляються з огладу на те, що:

згідно пункту 2.1 договору підряду добудування тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності № 8/12/23 від 08.12.2023, відповідач зобов`язався добудувати тимчасові споруди для проведення підприємницької діяльності у термін до 31.12.2023, на земельній ділянці, яка має кадастровий номер 3222485800:02:010:0114 та належить на праві приватної власності позивачу;

відповідно до пункту 2.2 наведеного договору, відповідач отримав повне технічне завдання (робочий проект), ознайомився з ним, та мав копію проекту тимчасової споруди;

за умовами пункту 4.5 зазначеного договору, відповідач зобов`язався добудувати тимчасові споруди у встановлений термін у пункті 2.1 договору та виконати встановлені кошторисом вироби та роботи;

пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що у разі порушення з вини Підрядника терміну виконання робіт, пов`язаних із добудування тимчасових споруд, Підрядник несе матеріальну відповідальність в розмірі 0,2% від загальної суми Договору за кожен прострочений робочий день;

відповідач в силу пункту 6.4 договору, взяв на себе зобов`язання щодо гарантійного строку на всі роботи, матеріали та надійність їх встановлення за договором, які становлять 24 місяці з дати підписання останнього акту виконаних робіт;

факт виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.01.2024 (помилково вказаний 2023 рік) до договору, згідно з яким відповідач виконав обумовлені роботи на загальну суму 610 004,85 грн, а позивач оплатив відповідачу ці роботи у повному обсязі;

претензією позивача, згідно з якою відповідачу запропоновано добровільно сплатити на розрахунковий рахунок позивача, який зазначений у договорі підряду від 08.12.2023 № 8/12/23 грошові кошти у розмірі 17 080,00 грн за порушення строку виконання робіт, які визначені пунктом 2.1 договору та прибути протягом 48 (сорок восьми) годин к тимчасовим спорудам для виправлення недоліків, які допущені відповідачем за результатами виконання умов договору;

відмова відповідача виправляти пошкодження, які з`явилися під час гарантійного строку в тимчасових спорудах будь якої складності, що є порушенням ним договірних зобов`язань та правовою підставою для стягнення з відповідача 100 відсотків сплачених позивачем коштів на його рахунок за вказаним договором;

доказами фіксації, оцінки та визначення дефектів, які допустив відповідач внаслідок неналежного виконання взятих на себе договірних зобов`язань є технічний звіт № 02.03.2025/ТО та нотаріальні заяви громадян України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.04.2025, які є фахівцями покрівельних робіт.

Зокрема, за висновками Технічного звіту та рекомендаціями за результатами обстеження вбачається, що проаналізувавши результати візуального попереднього технічного обстеження основних будіельних конструкцій покрівлі тимчасової споруди за адресою: с.Святопетрівське, бульвар Лесі України біля житлового будинку 2-Б, Київська область та враховуючи класифікацію стану конструкцій зроблено висновки, що дефекти покрівлі виникли виключно по причині неякісної роботи підрядника з його вини, а саме:

неякісне виконання монтажних робіт підрядником при монтажі покрівельного профнастилу ТП-20Д* товщ.0.5 мм;

відсутність частини елементів покрівлі в місцях примикання покрівлі та стійки.

Всі ці фактори привели до затікання атмосферних вод по внутрішнім стінам із ГКЛ, замоканню і як наслідок втрату теплопровідності утеплювача із мінеральної вати зовнішньої стіни.

Після продавлювання листів покрівельного профнастилу робітниками підрядника утворилися кармани, в яких буде накопичуватися атмосферні опади та які будуть сприяти подальшому протіканню всередину тимчасової споруди.

Одночасно колегія суддів зауважує, відповідачем не подано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували, що виявлені дефекти виникли внаслідок неправомірних дій або недбалості замовника чи третіх осіб.

Навпаки, матеріали справи, зокрема технічний звіт № 02.03.2025/ТО, договір підряду, акт виконаних робіт свідчать про те, що причиною пошкоджень є неналежне виконання підрядником своїх обов`язків. Відповідач також не вжив жодних заходів для усунення недоліків у межах гарантійного строку, хоча був належним чином повідомлений про їх наявність та зобов`язаний відповідно до пункту 6.4 договору виправити дефекти за власний рахунок протягом 48 годин з моменту отримання повідомлення.

Посилання апелянта на те, що про вказані обставини він дізнався лише з позовної заяви, що на думку відповідача звільняє його від відповідальності та негативних наслідків фінансового характеру, що передбачені договором, колегією суддів відхиляються з огляду на те, з моменту отримання позову, під час розгляду справи та під час апеляційного провадження, відповідач не вчинив жодних фактичних та юридично значимих дій, спрямованих на виконання гарантійних зобов`язань за договором спрямованих на усунення причин та наслідків протікань покрівлі, не зважаючи на те, що в цей період гарантійні зобов`язання відповідача все ще діяли.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України)

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані сторонами докази, суд виходить із положень статті 79 ГПК України, відповідно до якої обставина вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

За змістом вказаної норми процесуального права вбачається, що обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що ймовірність існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідною, ніж протилежна. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 908/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13.

Судом встановлено, що подані позивачем докази - договір підряду, акт приймання-передачі виконаних робіт, технічний звіт, претензія - є послідовними, взаємопов`язаними та підтверджують факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних та гарантійних обов`язків.

Натомість відповідач не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів на спростування обставин, викладених та доведених позивачем.

Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Верховним Судом у постанові від 14.08.2025 у справі № 904/949/24.

Враховуючи наведене, подані позивачем докази, а саме: технічний звіт № 02.03.2025/ТО, нотаріальні заяви громадян України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.04.2025, претензія від 16.01.2024, договір від 08.12.2023 № 8/12/23, акт від 18.01.2024 № 18/01-01-18, видаються більш вірогідними доказами, які підтверджують обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Технічний звіт № 02.03.2025/ТО містить об`єкти, відносно яких він складений та цей звіт стосується всіх тимчасових споруд, на яких відповідач виконував підрядні роботи, доказів протилежного та того, що він виконував роботи на якихось окремих спорудах, відповідачем суду не подано.

Доводи відповідача про те, що він не здійснював монтаж покрівельного профнастилу ТП-20 належними, допустимими та достовірними доказами не доведені, до матеріалів справи не подані.

Доводи відповідача фактично зводяться в цілому до того, що він виконав роботи, проте позивач, прийнявши їх у січні 2024 року зауважень не мав, в той час, вимоги позивача побудовані на тому, що після цих робіт виник гарантійний випадок, який є підставою для виправлення відповідачем наведених пошкоджень за власний рахунок, але від їх виконання відповідач ухиляється.

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності судом першої інстанції обґрунтовано відхилені, з огляду на те, що вимоги позивача випливають із гарантійних зобов`язань підрядника, встановлених пунктом 6.4 Договору підряду від 08.12.2023 № 8/12/23, відповідно до якого гарантійний строк на всі виконані роботи, використані матеріали та надійність їх встановлення становить 24 місяці з моменту підписання останнього акта приймання-передачі робіт. З огляду на те, що акт приймання виконаних робіт № 18/01-01-18 підписано 18.01.2024, строк дії гарантійних зобов`язань триває до 18.01.2026, отже подання позову у серпні 2025 року відбулося в межах чинного гарантійного періоду, що повністю спростовує доводи відповідача про сплив строку позовної давності.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення відповідачем умов договору підряду, не виконання гарантійних зобов`язань та ухилення від усунення дефектів, що свідчить про неналежне виконання договірних обов`язків. Дії відповідача призвели до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, який обґрунтовано звернувся до суду із вимогою про стягнення коштів. А тому позовні вимоги ТОВ «Голд Таун» є законними, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем не спростовано факту невиконання гарантійних робіт, не доведено відсутності його вини та не надано доказів належного виконання умов договору.

Крім того, за результатами розгляду справи по суті, місцевий господарський суд правильно у відповідності до ст.129 ГПК України поклав на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги ТОВ «Голд Таун» на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2025 у справі № 911/1607/25, яку було задоволено судом апеляційної інстанції, та стягнув з відповідача на користь позивача в загальному 12434,27 [9406,20+3028] витрат зі сплати судового збору.

Описка суду першої інстанції в частині стягнення 12 434,27 грн судового збору замість 12 434,20 грн, не тягне за собою скасування цілком законного рішення суду, а підлягає виправленню судом першої інстанції у відповідності до ст.243 ГПК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених вище обставин, враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидоріна Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2025 у справі №911/1607/25 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2025 у справі №911/1607/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1607/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 10.07.2026.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров