Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №911/124/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа№ 911/124/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед»

на рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2026

у справі № 911/124/26 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед»

про стягнення 78 271,53 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Денисенко Руслана Валеріївна звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» про стягнення 78 271,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань з оплати послуг з перевезення вантажу, стягнення якої було предметом розгляду у справі № 911/691/25.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.03.2026 у справі №911/124/26 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» на користь Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни 58116,45 грн інфляційних нарахувань, 20 155,08 грн 3% річних, 2 662,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано нормами статей 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 75 Господарського процесуального кодексу України та встановленими судом обставинами наявності підстав у позивача здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3% річних до повного виконання рішення суду у справі №911/691/25, яким було стягнуто основну заборгованість за договором перевезення вантажу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався нормами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, та врахувавши характер і складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, підготовку процесуальних документів, дійшов висновку, що обґрунтованим є покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Саме такий розмір є співмірним і справедливим у конкретних обставинах цієї справи.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 500,00 грн та інфляційних витрат та постановити нове, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 200,00 грн.

Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки наведений позивачем розрахунок не відповідає методиці розрахунку, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Також, у липні та серпні 2025 року індекс інфляції склав 99.8%. За доводами відповідача, суд має застосовувати сукупний індекс, що фактично зменшує загальну суму боргу. Однак, у рішенні суду не відображено належним чином, чи було враховано це зменшення при остаточному визначенні суми у 58 116,45 грн.

Крім цього, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №754/511/23, можливість нарахування за ст. 625 ЦК вичерпується з моменту втрати юридичної примусовості боргу. Оскільки борг був сплачений 06.11.2025 у межах примусового виконання, відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до суми стягнення інфляційні нарахування за листопад 2025 року.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми статей 126, 129 ГПК України, а розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критерію співмірності складності справи розміру присуджених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також, під час розгляду питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції не було враховано, що для ТОВ «Селектвуд Україна Лімітед», яке перебуває у скрутному становищі через кризу в деревообробній галузі у країні, яка тривалий час перебуває у воєнному стані, такий розмір гонорару адвоката опонента є «надмірним тягарем» (excessive burden) в розумінні практики ЄСПЛ.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

16.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни, адвоката Кір`якова А.С. надійшла заява про вступ у справу в якості її представника та надання доступу до електронної справи № 911/124/26 в підсистемі «Електронний суд».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» на рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2026 у справі № 911/124/26 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

22.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи, що судді Тищенко А.І. та Михальська Ю.Б. перебували у відрядженні з 25.04.2026 по 01.05.2026, розгляд вищевказаної заяви про усунення недоліків апеляційної скарги здійснюється після повернення членів колегії суддів з відрядження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» на рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2026 у справі № 911/124/26 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Фізичній особі-підприємцю Денисенко Руслані Валеріївні встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 20.05.2026.

16.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині, - без змін. Вважає, що доводи відповідача про неправильний розрахунок інфляційних втрат спростовуються наявним у матеріалах справи розрахунком позивача. Також, позивач звертає увагу на те, що у відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Доводи відповідача про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу спростовуються оскаржуваним рішенням суду у цій частині, оскільки із заявлених до стягнення 12 100,00 грн, судом відшкодовано лише 5 000,00 грн.

Також, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7 700,00 грн.

21.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник відповідача не погоджується з доводами відзиву на апеляційну скаргу та наполягає на тому, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Серед іншого, представник відповідача наголошує на тому, що відповідач не визнавав позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Також, представником відповідача висловлено заперечення щодо покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 700,00 грн за апеляційний перегляд спору.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед», відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.02.2025 до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни (далі-позивач) від 25.02.2025 (вх. № 4935) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» (далі-відповідач) про стягнення 1 198 844,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору транспортного експедирування № 346 від 13.03.2018 в частині своєчасної оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 961 824,00 грн, з огляду на наявність якої нараховані 127 541,44 грн пені, 91 292,65 грн інфляційних нарахувань та 18 186,12 грн 3% річнх.

За наслідками розгляду позовної заяви Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни Господарським судом Київської області було прийнято рішення від 11.06.2025 у справі №911/691/25, яким позов Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» було задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» 961 824,00 грн заборгованості, 127 541,44 грн пені, 91 292,65 грн інфляційних нарахувань, 18 186,12 грн 3% річнх, 14 386,13 грн судового збору та 21 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, задовольняючи позовні вимоги у справі № 911/691/25 судом було встановлено, що 12.03.2018 між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Русланою Валеріївною (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» (клієнт) укладений Договір транспортного експедирування №346, за умовами п. 1.1 якого експедитор зобов`язується від свого імені та за рахунок клієнта виконати та організувати виконання певних послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, а також інші послуги, необхідні для доставки вантажу.

На кожне окреме перевезення клієнтом оформлюється транспортне замовлення, що містить опис умов та особливостей конкретного перевезення, яке є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).

Підтвердженням факту надання послуги є товарно-транспортна накладна встановленого зразка (ТТН/СМR) з відміткою відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. Датою виконання послуг є дата розвантаження автомобіля.

Відповідно до п. 3.1 договору клієнт інформує експедитора про строки та об`єми перевезень, кількість та необхідний тип рухомого складу не пізніше 48 годин до початку перевезення. Інформація передається шляхом факсимільного зв`язку або електронною поштою.

Умовами п. 5.1 договору визначено, що клієнт зобов`язаний повністю сплатити виставлений експедитором рахунок. Підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг є рахунок експедитора в одному примірнику, що надсилається факсимільним зв`язком, з подальшим надсиланням оригіналів рахунку, акта наданих послуг та СМR-накладної. У разі якщо направлений експедитором акт наданих послуг протягом 10 днів від дати отримання поштою не підписаний клієнтом та не відхилений, послуги вважаються наданими належним чином, а акт підписаним (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору строк оплати транспортно-експедиційних послуг складає 3 календарні дні від дати виставлення рахунку. Рахунок виставляється за фактом доставки вантажу.

Відповідно до п. 6.10 за перевищення строку оплати рахунків, понад встановленого у п. 5.4 договору або узгоджених термінів у транспортному замовленні на конкретне перевезення, нараховується пеня за весь період прострочення у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Умовами п. 9.1 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та дії до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону в письмовій формі про намір розірвати договір, строк дії договору автоматично продовжується на кожен календарний рік.

На підставі заяв до Договору № 20 від 08.04.2024, № 23 від 23.04.2024, № 31 від 10.06.2024, № 32 від 10.06.2024, № 34/1 від 16.06.2024, № 35/1 від 25.06.2024, № 37 від 13.08.2024, № 39/1 від 14.08.2024 позивачем було надано відповідачу експедиційні послуги щодо організації перевезення вантажу.

Так, під час дослідження матеріалів справи у справі № 911/691/25 судом було констатовано, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку не здійснив, вартість послуг в сумі 961 824,00 грн своєчасно не сплатив.

Отже, під час розгляду справи № 911/691/25 судом було встановлено неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором транспортного експедирування №346 від 13.03.2018 щодо здійснення повного розрахунку за отримані послуги.

13.10.2025 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2025 у справі № 911/691/25 видано відповідний наказ.

30.10.2025 постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчуком С.В. відкрито виконавче провадження № 79473518 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 у справі № 911/691/25.

31.10.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 1 245,00 грн;

05.11.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 18 153,18 грн;

06.11.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 1 215 282,16 грн.

06.11.2025 постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчуком С.В. закінчено виконавче провадження № 79473518 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 13.10.2025 у справі № 911/691/25, у зв`язку із повною оплатою заборгованості.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про стягнення 58 116,45 грн інфляційних нарахувань, розрахованих позивачем за період з 01.02.2025 по 06.11.2025 та 20155,08 грн - 3% річних, нарахованих за період з 25.02.2025 по 06.11.2025.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що встановлені рішенням суду у справі № 911/691/25 обставини щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання зі своєчасної оплати послуг повторного доведення не потребують.

З рішення суду у справі № 911/691/25 вбачається, що судом було присуджено до стягнення 91 292,65 грн інфляційних нарахувань за період: травень 2024 року - січень 2025 року та 18 186,12 грн - 3% річних, розрахованих від сум заборгованості за кожним актом окремо, за сукупний період з 14.05.2024 по 24.02.2025.

Звертаючись із позовом у справі №911/124/26, що переглядається, позивач просить суд стягнути з відповідача 58 116,45 грн інфляційних нарахувань, розрахованих позивачем за період з 01.02.2025 по 06.11.2025 та 20 155,08 грн - 3% річних, за період з 25.02.2025 по 06.11.2025, тобто, за інший період, ніж було розглянуто у справі №911/124/26.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Усталена судова практика свідчить, що вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредиторові, оскільки в такому випадку зобов`язання відповідно до ст. 599 ЦК України припиняться внаслідок його виконання.

Наведене узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Беручи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі своєчасної сплати отриманих послуг, на підставі Договору транспортного експедирування №346 від 13.03.2018, несвоєчасне виконання рішення суду від 11.06.2025 у справі № 911/691/25, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у заявлених позивачем розмірах.

Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, основні доводи відповідача у цій частині зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, про те, що при розрахунку інфляційних втрат суд має встановити конкретні дати виникнення прострочення, конкретні дати погашення боргу, а також те, чи погашався борг однією сумою або частинами.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що суд першої інстанції встановив, що сума боргу на початок періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних склала 9 618 254,00 грн, оскільки саме такий розмір боргу стягнуто за рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2025 у справі №911/691/25. Суд першої інстанції, оцінивши додані до позову платіжні доручення про сплату у порядку примусового виконання рішення суду у справі №911/691/25 та встановлено, що 31.10.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 1 245,00 грн, 05.11.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 18 153,18 грн, 06.11.2025 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 1 215 282,16 грн.

При цьому, суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача, доданим до позовної заяви (т. 1 арк. 14).

Із розрахунку убачається, що позивачем не здійснювалось нарахування інфляційних втрат за листопад 2025 року, натомість, нарахування здійснено за період з лютого 2025 року по жовтень 2025 року включно, а також з урахуванням здійсненої відповідачем оплати боргу 31.10.2025 у сумі 1 245,00 грн.

Також, колегія суддів звертає увагу відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, у якій Верховним Судом зауважено, що при обчисленні інфляційних втрат за наступний період до початкової заборгованості включається сума боргу, яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. Методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

У разі зменшення суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником суму погашення потрібно віднімати не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій самій послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу в новому розрахунковому місяці).

Як убачається із поданого позивачем розрахунку, він повністю відповідає наведеній правовій позиції Верховного Суду. Позивачем розбито розрахунок на 10 періодів за 10 заявленими місяцями, і при цьому, у першому місяці сума боргу визначена як 961 824,00 грн, і у подальшому була проіндексована на індекс інфляції за лютий. У другому періоді проіндексована у першому періоді сума боргу була помножена на індекс інфляції за березень. А у 10 періоді, від проіндексованого боргу відмінусовано сплачену суму боргу - 1 245,00 грн.

З розрахунку 3% річних убачається, що у розрахунку враховано усі проведені відповідачем оплати.

Тобто у розрахунку позивачем враховано усі вихідні дані, необхідні для правильного розрахунку заявлених до стягнення сум.

Оскільки суд першої інстанції погодився із розрахунком, проведеним позивачем, колегія суддів не вбачає підстав для його дублювання у тексті рішення суду.

Отже, доводи відповідача про неправильний розрахунок сум, заявлених до стягнення не підтвердився під час апеляційного перегляду спору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді справи у суді першої інстанції.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Русланою Валеріївною (клієнт) та Адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем (адвокат) укладено Договір про надання правничої допомоги № 10, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, адвокат зобов`язаний надавати правничу допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: представництво/захист клієнта в цивільному, господарському. адміністративному, конституційному судочинстві, виконавчому, кримінальному провадженні, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги, а також у випадку необхідності - покрити фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

У розділі 2 договору між клієнтом та адвокатом погоджений обсяг прав та обов`язків сторін при виконанні цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та в строки, що визначені додатковою угодою до цього договору.

Умовами п. 5.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

07.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Русланою Валеріївною та Адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем підписана Додаткова угода № 1 до Договору № 10 від 07.01.2025, в якій погоджено, що на виконання договору клієнт сплачує адвокату винагороду за надання правничої допомоги, розрахунок якої здійснюється наступним чином - 1 100,00 грн, без ПДВ, за 1 (одну) годину правничої допомоги, що надається адвокатом, згідно виставленого рахунку на оплату послуг.

Гонорар перераховується Клієнтом на поточний рахунок адвоката впродовж 7 (семи) банківських днів з дати погодження обсягу наданої правничої допомоги, якщо інший строк не погоджено сторонами (п. 3).

Згідно з Актом приймання виконаних робіт № 135 від 03.02.2026, адвокатом була надана наступна правнича допомога:

- складання та подача позовної заяви про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних (10 арк); оформлення 23 додатків на 59 аркушах; інтерв`ювання клієнта; встановлення фактичних обставин справи; встановлення фактів які настали; встановлення кола доказів заборгованості; оформлення додатків; встановлення фактичних обставин справи; встановлення фактів, які настали, встановлення коло доказів, якими підтверджують факти; розрахунок штрафних санкцій тощо (11 годин) - 12 100,00 грн.

Досліджуючи подані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наданих ФОП Денисенко Р.В. доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у справі, що переглядається. Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач подав клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2 200,00 грн, посилаючись, зокрема, на їх неспівмірність зі складністю справи, значне перевищення ринкової вартості, а також на те, що справа не є складною.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно із частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду інститут компенсації витрат на правничу допомогу має дві основні мети: компенсаторну - відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрат, понесених у зв`язку із судовим процесом; превентивну - стримування іншої сторони від порушення прав та інтересів шляхом спонукання діяти добросовісно, без зловживань процесуальними правами.

Разом з тим суд наголошує, що вказані витрати не можуть виступати способом безпідставного або надмірного збагачення сторони, на користь якої їх присуджено. Витрати на правничу допомогу не повинні перетворюватися на додаткове джерело доходу або економічну вигоду, оскільки це суперечить суті та призначенню цього інституту.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 тощо).

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Як встановлено судом першої інстанції, ФОП Денисенко Руслана Валеріївна та Адвокат Кір`яков Артур Сергійович уклали Договір про надання правничої допомоги № 10, Додаткову угоду № 1 від 07.05.2025, відповідно до якої клієнт сплачує адвокату винагороду за надання правничої допомоги, розрахунок якої здійснюється наступним чином - 1 100,00 грн, без ПДВ, за 1 (одну) годину правничої допомоги, що надається адвокатом. На підтвердження надання послуг складено Акт приймання виконаних робіт № 135 від 03.02.2026 за яким адвокатом була надана правнича допомога в сумі 12 100,00 грн, що становить 11 год роботи.

Оцінюючи заявлену суму витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що ця справа не відноситься до категорії складних, предметом спору є стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за невчасно виконаним рішення суду, правова кваліфікація правовідносин не викликала складнощів, фактичні обставини підтверджувалися письмовими доказами, а судовий розгляд здійснювався у спрощеному позовному провадження без призначення експертиз або додаткового залучення обсягу доказової бази.

Суд першої інстанції також правильно врахував співвідношення заявленої суми витрат (12 100,00 грн) із ціною позову (78 271,53 грн), що становить понад 15% від заявлених до стягнення вимог та зауважив, що сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.

Суд першої інстанції слушно підкреслив, що перелічені види наданих адвокатом послуг не можуть бути виокремлені як самостійні види адвокатської діяльності, оскільки зазначені дії за своєю суттю охоплюються діями з підготовки позовної заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та необхідності, визначеним статтею 129 ГПК України, а тому підлягає зменшенню.

Зменшуючи заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що адвокатом позивача було вчинено певний обсяг дій, необхідних для належного представництва інтересів клієнта, що має істотне значення для забезпечення реалізації права позивача на ефективний захист та не можуть залишитися без компенсації.

Беручи до уваги характер і складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, підготовку процесуальних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтованим є покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, що є співмірним і справедливим у конкретних обставинах цієї справи.

Безпідставними є доводи відповідача про те, що заявлені 25 годин роботи над позовом вартістю 1 100,00 грн/год є штучно завищеними. Як убачається зі змісту заяви про стягнення судових витрат та доданих до заяви доказів, позивачем заявлено до стягнення 12 100,00 грн за 11 годин роботи із розрахунку 1 100,00 грн за 1 год. роботи.

До того ж, суд першої інстанції вимоги заяви задовольнив частково, зменшивши судові витрати на правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Тобто, судом першої інстанції було враховано заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ін. обставини, які наводяться відповідачем у апеляційній скарзі.

Доводи відповідача про те, що справа №911/124/26 є технічним продовженням справи №911/691/25 є юридично неспроможними.

Предметом спору у справі №911/691/25 є стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування №346 від 12.03.2018. При цьому, у справі №911/691/25 інфляційні втрати були нараховані за період з травня 2024 року по січень 2025 року включно, а 3% річних були нараховані за період з 14.05.2024 по 24.02.2025.

Предметом спору у справі, що переглядається є стягнення нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування №346 від 12.03.2018. Однак, такі витрати заявлені за інший період, а саме, інфляційні нарахування з лютого 2025 року по жовтень 2025 року включно, а 3 % річних з 25.02.2025 по 06.11.2025 включно.

Хоча, де факто, ці справи можна визнати пов`язаними, однак, де юре така пов`язаність не впливає на результат розгляду спорів за кожною із заявлених вимог.

Як правильно зауважено позивачем у відзиві, справа №911/124/26 і справа №911/691/25 є двома окремими справами та мають розглядатись безвідносно одна до одної.

Безпідставними є доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції того, що для ТОВ «Селектвуд Україна Лімітед», яке перебуває у скрутному становищі через кризу в деревообробній галузі у країні, яка тривалий час перебуває у воєнному стані, такий розмір гонорару адвоката опонента є «надмірним тягарем» (excessive burden) в розумінні практики ЄСПЛ, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів фінансового стану відповідача. Відповідно, у суду не було підстав для його врахування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Колегія суддів також враховує інші доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед».

Щодо витрат Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як убачається із відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» на користь Денисенко Руслани Валеріївни, яка зареєстрована фізичною особою-підприємцем, витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7 700,00 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду спору, 07.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Русланою Валеріївною (клієнт) та Адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем (адвокат) укладеноДоговір про надання правничої допомоги № 10, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, адвокат зобов`язаний надавати правничу допомогу.

07.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Денисенко Русланою Валеріївною та Адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем підписана Додаткова угода № 1 до Договору № 10 від 07.01.2025, в якій погоджено, що на виконання договору клієнт сплачує адвокату винагороду за надання правничої допомоги, розрахунок якої здійснюється наступним чином - 1 100,00 грн, без ПДВ, за 1 (одну) годину правничої допомоги, що надається адвокатом, згідно виставленого рахунку на оплату послуг.

15.05.2026 адвокат Кір`яков виставив Позивачу рахунок-фактуру №146 стосовно надання правничої допомоги по справі № 911/124/26 на суму 7 700,00 грн. У рахунку визначено обсяг виконаних робіт.

15.05.2026 між адвокатом Кір`яковим та Позивачем складено акт № 146, за яким Позивачу надана правнича допомога у справі №911/124/26 на суму 7 700,00 грн.

У акті від 15.05.2026 №146 зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), а саме, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Селектвуд Україна Лімітед», що включало: аналіз доводів та аргументів Скаржника; дослідження матеріалів справи; формування правової позиції скаржника; підготовку правового обґрунтування заперечень; спростування доводів апеляційної скарги з посиланням на докази та норми чинного законодавства.

Керуючись нормами статей 123, 129 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 7 700,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами.

Розглядаючи подане представником позивача клопотання про покладення витрат на правничу допомогу на відповідача, колегія суддів керується нормами статей 123, 126, 129 ГПК України та висновками Верховного Суду, викладеними вище у мотивувальній частині цієї постанови щодо перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду в частині покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів також враховує, що у відповіді на відзив відповідачем викладено свої заперечення щодо задоволення клопотання позивача.

Зокрема, відповідач просить відмовити у стягненні 7 700,00 грн витрат на правничу допомогу, а у разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для їх компенсації - істотно зменшити їх розмір, як неспівмірний.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, відповідач вказує, що адвокат позивача Кір`яков А.С. витратив час на підготовку відзиву, який повністю дублює його ж правову позицію в суді першої інстанції. Шаблонне копіювання тексту не є кваліфікованою працею, яка потребує значних часових витрат. Також, визначена вартість години роботи (1 100,00 грн) за підготовку типового процесуального документа у малозначній справі зі стягнення 78 000,00 є завищеною.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що у самому описі робіт представник позивача зазначає, що адвокат здійснював, зокрема, «формування правової позиції Скаржника», хоча Скаржником у справі є саме ТОВ «СЕЛЕКТВУД УКРАЇНА ЛІМІТЕД», а не Позивач. Така неточність, за доводами відповідача, свідчить про формальний характер опису робіт та ставить під сумнів індивідуальний характер наданих послуг саме у цій справі. При цьому, заявлена сума 7 700,00 грн є неспівмірною з ціною позову, обсягом відзиву, характером спору та фактично виконаною роботою.

Розглядаючи клопотання позивача про покладення витрат на правничу допомогу з урахуванням заперечень відповідача, враховуючи характер і складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, підготовку відзиву, який містить спростування кожного із заявлених апелянтом доводів, колегія суддів приходить до висновку, що співмірним і справедливим у конкретних обставинах цієї справи є покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 850,00 грн.

При цьому, колегія суддів вважає доречною позицію суду першої інстанції, яка теж була взята до уваги і судом апеляційної інстанції про те, що адвокатом позивача було вчинено певний обсяг дій, необхідних для належного представництва інтересів клієнта, що має істотне значення для забезпечення реалізації права позивача на ефективний захист та не можуть залишитися без компенсації.

Колегія суддів також зауважує, що апеляційне провадження порушене за апеляційною скаргою відповідача. Тому, з метою захисту своїх прав у судовому провадженні, позивач скористався наданим йому правом і звернувся за правничою допомогою.

Відповідач, натомість, вимагаючи зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 0 грн, втім, не надає достатніх доказів того, що такі витрати могли і не бути понесені позивачем, тобто, що вони не мають реального характеру.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про те, що відзив позивача повністю дублює його ж правову позицію в суді першої інстанції. Безпідставним є зауваження відповідача про шаблонне копіювання тексту.

Як убачається з відзиву на апеляційну скаргу, позивач виходив із доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі. Виокремивши основні доводи, адвокат виклав свою позицію щодо спірних питань. При цьому, у відзиві на позов, відповідач не ставив питання про неправильне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, відповідно подані позивачем до суду першої інстанції процесуальні документи не містять доводів, які перебувають у змістовному взаємозв`язку з доводами апеляційної скарги відповідача.

Ставлячи питання про завищення погодженої сторонами години вартості, відповідач, втім не наводить жодних доказів цієї позиції.

Однак, колегією суддів взято до уваги доводи відповідача щодо співмірності заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу з характером і складністю справи, а також обсягом фактично виконаних адвокатом робіт.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» на рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2026 у справі №911/124/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2026 у справі №911/124/26 залишити без змін.

3. Клопотання Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селектвуд Україна Лімітед» (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, будинок 24, код ЄДРПОУ 33428329) на користь Фізичної особи-підприємця Денисенко Руслани Валеріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3 850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання цієї постанови.

6. Матеріали справи №911/124/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко