Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №910/6911/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа№ 910/6911/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Мальченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/6911/25 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 318 863,98 грн

без виклику учасників справи

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 28.11.2025 у справі №910/6911/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газойлтехнопайп” про ухвалення додаткового рішення у справі – задовольнив частково. Ухвалив додаткове рішення у справі №910/6911/25. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газойлтехнопайп” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. В іншій частині заяви відмовити.

Не погодившись із прийнятим судовими рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/6911/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Владимиренко С.В., судді: Шапран В.В., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.12.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Владимиренко С.В. у відпустці справа №910/6911/25 була передана на повторний автоматичний розподіл.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026, для розгляду апеляційної скарги визначено наступну колегію: головуючий суддя - Сковородіна О.М., судді Мальченко А.О., Горбасенко П.В.

Ухвалою апеляційного суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу було прийнято до розгляду колегією у складі головуючий суддя - Сковородіна О.М., судді Мальченко А.О., Горбасенко П.В.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що позивачем не надано взагалі належних, допустимих та достатніх доказів, якими б підтверджувалась реальність надання правничої допомоги, реальність фактичного надання правничої допомоги саме адвокатом, зазначеним у таких документах. Матеріали містять лише докази, які підтверджують підписання адвокатом процесуальних документів у даній справі, але не містять доказів на підтвердження їх підготовки. Вказує на відсутність підстав для прийняття до справи та врахуванні під час розподілу судових витрат копії договору № 17.10-1 від 17.10.2023.

Наданий Позивачем договір № 17.10-1 від 17.10.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням «Синегор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» не містить як істотних умов договору з огляду на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема ціни договору чи тарифів адвоката, так і інформації про надання правничої допомоги за ним в рамках цієї справи.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у відзиві зазначив, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі № 910/6911/25 є законним та обгрунтованим, тому, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві зазначено, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції позивачем подано у строк(справа розглянута з прийняттям рішення 07.08.2025, а заява про ухвалення додаткового рішення подана позивачем 12.08.2025), визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн позивачем подано до суду:

- договір про надання правової допомоги від 17.10.2023 №17.10-1;

- додаткову угоду №06/05-2 від 06.05.2025;

- акт приймання-передачі №08/08 від 08.08.2025 на суму 30 000,00 грн;

- ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1372883.

17.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (далі за тестом - Клієнт) та адвокатським об`єднанням «СИНЕГОР» (далі за текстом - Об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги відповідно до п. 1.1 якого, Об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову (професійну правничу) допомогу, а Клієнт зобов`язується прийняти надану правову (професійну правничу) допомогу і оплатити її на погоджених Сторонами умовах.

Додатковою угодою №06/05-2 сторони зокрема погодили, що надання Клієнту правової (професійної правничої) допомоги в наступному обсязі - представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді з метою подачі позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" про стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних та збитків (у разі доцільності), за утримання безпідставно набутого майка (грошових коштів) або кали підстава для утримання майна відпала.

Вид правової допомоги в суді першої інстанції - вироблення та узгодження правової позиції по справі, підбір актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин. Вивчення документів по суті спору. Написання позовної заяви та відповіді на відзив. Представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства - 30 000,00 грн.

На виконання Договору та Додаткової угоди сторонами було підписано акт приймання - передачі №08/08 за умовами якого Адвокатське об`єднання «СИНЕГОР» надало, а Клієнт прийняв належним чином надану правову допомогу згідно умов Додаткової угоди №06/05-2 від 06.05.2025 року до Договору про надання правової допомоги 17.10-1 від 17 жовтня 2023 року в частині підпункту 1 пункту другого Додаткової угоди, а саме: Вироблення та узгодження правової позиції по справі, підбір актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин. Вивчення документів по суті спору. Написання позовної заяви та відповіді на відзив. Представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства.

Правова (професійна правнича) допомога надана у відповідності із Додатковою Угодою №06/05-2 від 06.05.2025 року до Договору про надання правової допомоги 17.10-1 від 17 жовтня 2023 року.

Загальна вартість наданої правової (професійної правничої допомоги) становить 30000,00 грн.

За правилами частини 1 статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.

Посилання апелянта на практику Верховного Суду не спростовують законності додаткового рішення, а навпаки – підтверджують правильність підходу суду, оскільки, суд першої інстанції надав оцінку запереченням відповідача щодо розміру гонорару та реалізував свої повноваження шляхом зменшення заявленої суми до 10 000,00 грн.

Адвокат виконав комплекс робіт для захисту інтересів позивача, і заявлена вартість цих послуг (30 000 грн) була співвіднесена судом першої інстанції із обсягом робіт.

Присуджена ж судом сума 10 000 грн не є надмірною - вона еквівалентна оплаті лише певної частини роботи адвоката. Апелянт, заявляючи про завищеність, ігнорує той факт, що суд першої інстанції вже відфільтрував вимоги до рівня, який вважав обґрунтованим і необхідним для даної справи.

Предметом позову у справі є стягнення 318 863,98 грн 3% річних та інфляційних нарахувань. Присуджена сума витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 становить 3,13% від ціни позову та вказує на помірність суми відшкодування.

Відповідач стверджує, що створення позовної заява не потребувало значних зусиль з боку адвоката.

Апеляційний суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки, характер спору свідчить про те, що представнику Позивача потрібно було проаналізувати договірні відносини, фінансові документи, зробити розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (з огляду на задоволення позовних вимог, розрахунок був здійснений вірно).

Апелянт вказує, що наданий Позивачем договір № 17.10-1 від 17.10.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням «Синегор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» не містить як істотних умов договору з огляду на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема ціни договору чи тарифів адвоката, так і інформації про надання правничої допомоги за ним в рамках цієї справи.

Судова колегія не погоджується з таким твердженням скаржника, оскільки, укладена в межах договору № 17.10-1 від 17.10.2023 додаткова угода №06/05-2 від 06.05.2025 (том 1 а.с. 208) містить, як і встановлену сторонами вартість послуг, так і перелік наданих послуг (підставою визначено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на кошти у сумі 3 095 400,00 грн на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі №910/11352/24).

Вказаній додатковій угоді суд першої інстанції надав оцінку та досліджував її у додатковому рішенні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/6911/25 слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/6911/25 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/6911/25 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі №910/6911/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6911/25 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

А.О. Мальченко