Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №911/3606/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа№ 911/3606/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича

на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2026

у справі № 911/3606/25 (суддя А.Р. Ейвазова)

за позовом Фізичної особи-підприємця Обець Ірини Олександрівни

до Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича

про стягнення 108 953,92грн, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі №911/3606/25 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича про поновлення процесуального строку на подання відзиву (вх.№3786 від 28.04.2026).

Ухвала суду першої інстанції мотивована нормами статей 6, 43, 80, 116, 119, 165, 242, 251 ГПК України та висновками суду першої інстанції про те, що обставини пропуску строку, на які посилається Фізична особа-підприємець Денисенко Віктора Івановича не є поважними.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Фізична особа-підприємець Денисенко Віктор Іванович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача про поновлення строку на подання відзиву. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми статті 119 ГПК України та безпідставно відхилено поважність причин пропуску строку для подання відзиву та відмовлено у його прийнятті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі № 911/3606/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

29.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі № 911/3606/25 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Фізичній особі-підприємцю Обець Ірині Олександрівні встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.06.2026.

Фізична особа-підприємець Обець Ірина Олександрівна не скористалась правом, наданим ст. 263 ГПК України та не подала відзиву на апеляційну скаргу.

За нормою ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2026 задоволено частково позов фізичної особи-підприємця Обець Ірини Олександрівни та:

- стягнуто на її користь з фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича 99 275,00 грн – основного боргу, 272,96 грн – 3% річних, 618,30 грн – втрат від інфляції, 2 820,58 грн – пені, а також 2 862,17 грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором;

- відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 275,18грн – втрат від інфляції, 77,90 грн – 3% річних, 805 грн – пені, 4 809,00 грн – штрафу.

У день прийняття рішення – 28.04.2026 судом отримано відзив на позовну заяву, який подано через систему «Електронний суд» відповідачем з порушенням строку, встановленого 1 ст.251 ГПК України. У відзиві відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

До змісту відзиву відповідачем включено питання позивачеві на підставі ст.90 ГПК України.

Також, 28.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що відповідачеві знадобився час на вивчення наявних матеріалів справи, опрацювання позиції у справі та пошук джерел доказів та збирання доказів у справі, щоб забезпечити дотримання вимоги про подання таких доказів разом із відзивом. Відповідач посилається на те, що ним витребуванні відомості з регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях щодо зареєстрованих транспортних засобів у відповідача в період з вересня по жовтень 2025 року, без отримання яких, відповідач був позбавлений можливості належним чином сформувати свою позицію, однак, таку відповідь отримав лише 28.04.2026.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву, суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, згідно з ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Отже, строк для подання відзиву у справі, яка розглядається у спрощеному проваджені, встановлено законом – ч.1 ст.251 ГПК України.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2025 (а.с.84-85).

Як визначено ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи відсутність у відповідача на момент прийняття такої ухвали електронного кабінету, копія ухвали від 30.12.2025 направлена відповідачу - рекомендованим поштовим відправленням №R067071936403, яке повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою від 21.01.2026, у якій причини повернення не зазначені (а.с.95-97). Водночас, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 02.12.2025 (а.с.53), так і станом на 28.01.2026 (а.с.98).

Окрім того, ухвала від 30.12.2025 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 30.12.2025, зареєстрована у реєстрі 30.12.2025 за №133009491 та оприлюднена 31.12.2025.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою представника відповідача – адвоката Червоняка С.П. від 05.03.2026, такій особі надано доступ до матеріалів справи в електронному вигляді.

Відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена представнику відповідача – адвокату Червоняку С.П. до електронного кабінету 06.03.2026 о 13:20.

За нормою п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, відповідно до ч.7 такої статті, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, ухвала про відкриття проваджена у справі вручена відповідачу 06.03.2026, тому останнім днем строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України для подання відзиву на позов, є 23.03.2026 (згідно ч.4 ст.116 ГПК України, оскільки 21.03-22.03.2026 – неробочі дні).

Таким чином, подавши відзив на позов лише 28.04.2026 відповідач допустив порушення строку на подання відзиву.

Як визначено ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч.4 ст.119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Вказаною статтею не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Так, причини пропуску строку можуть вважатися поважними, якщо вони відповідають одночасно усім таким умовам: обставина або кілька обставин безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у встановлений строк; відповідні обставини не залежали від волі особи, яка пропустила строк; ці обставини виникли протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується доказами.

Надаючи оцінку обставинам, на які посилається відповідач, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі обставини не є поважними.

За нормою п.6 ч.3 ст.165 ГПК України, відзив повинен містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Відповідно, посилання відповідача на те, що ним вчинялися дії щодо виявлення транспортних засобів, які зареєстровані за самим же відповідачем, жодним чином не перешкоджали поданню відзиву із зазначенням інформації про здійснені адвокатом запити та неможливість подати докази у встановлений строк.

Окрім того, як слушно зауважено судом першої інстанції, відповідач, фактично витребовував інформацію, якою сам же й володів, оскільки намагався отримати відомості щодо зареєстрованих за ним транспортних засобів у спірний період, тобто, відносно майна яке перебувало у власності ФОП Денисенка В.І.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність таких даних не позбавляла відповідача можливості висловити свої заперечення по суті заявлених вимог, так як саме відповідач є власником транспортних засобів та відповідно володів такою інформацію.

При цьому, згідно ч.3 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Однак, частиною 8 ст.80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, неможливість подання суду доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від особи, має бути обґрунтовано такою особою, а вчинення відповідачем в межах строку, визначеного ч.1 ст.251 та ч.3 ст.80 ГПК України дій з пошуку відповідних доказів, інформація відносно яких отримана вже поза строком зазначених норм – могла бути поважною причиною для поновлення строку на подання доказів.

Частиною 1 ст.43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Господарський процесуальний закон покладає на сторони обов`язок щодо добросовісності їх дій, оскільки це сприятиме встановленню дійсних прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи. Добросовісність у відповідному контексті слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.

Однак, маючи можливість подати відзив у визначений ч.1 ст.251 ГПК України строк, відповідач фактично звернувся до суду з ним та з відповідним клопотанням більше ніж через місяць по завершенню такого строку, без обґрунтувань дійсних обставин, які об`єктивно заважали відповідачу реалізувати надане йому право.

Важливою обставиною є і те, що обсяг матеріалів справи на момент ознайомлення з нею представника відповідача складав до 100 сторінок, що не можна вважати значним обсягом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 29.04.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норми ст. 119 ГПК України не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.

Колегія суддів також зауважує, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із наданою судом першої інстанції оцінкою поважності причин пропуску строку, що не є достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника – Фізичну особу-підприємця Денисенка Віктора Івановича.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 271, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі №911/3606/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі №911/3606/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко