Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №927/1242/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа№ 927/1242/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2026

та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026

у справі № 927/1242/25 (суддя В.В. Шморгун)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кохновича Тимофія Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог»

про стягнення 126 249,92 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кохнович Тимофій Миколайович звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» про стягнення 126 249,92 грн, з яких: 107 808,33 грн інфляційних втрат та 18 441,59 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2026 у справі №927/1242/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на користь Фізичної особи-підприємця Кохновича Тимофія Миколайовича 3% річних в сумі 18 441,59 грн, інфляційні нарахування в сумі 107 808,33 грн та судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване нормами статей 11, 530, 610, 612, 626, 627, 712 Цивільного кодексу України, а також встановленими судом обставинами набуття позивачем права вимоги до відповідача щодо стягнення інфляційних втрат, нарахованих у період з 01.09.2024 по 23.07.2025, та 3% річних, нарахованих у період з 05.10.2024 по 23.07.2025, на суму основного боргу у розмірі 953 289,40 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано приписи ст. 514 ЦК України та не з`ясовано, який саме обсяг прав набуло ТОВ «Верду Оіл» за договором від 30.04.2024 №240430/ПЛ, та відповідно, і позивач у справі.

Поза увагою суду залишились обставини виконання у повному обсязі рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2025 у справі №927/975/24.

Відповідач наполягає, що враховуючи наявність повного та фактичного виконання рішення суду згідно наказу Господарського суду Чернігівської області №927/975/24, який видано 24.04.2025 та наявності добровільного погашення заборгованості в розмірі 200 000,00 грн поза межами виконавчого провадження існують об`єктивні та беззаперечні факти про відсутність непокритих інфляційних та річних за неналежним виконанням відповідачем договорів поставки №06/06-2019 від 06.06.2019 та № 02/11-2020 від 02.11.2020, а отже і правомірності примусового стягнення сум в рамках даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2026 у справі № 927/1242/25 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Фізичній особі-підприємцю Кохновичу Тимофію Миколайовичу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 21.05.2026.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подав.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026 у справі №927/1242/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог», на користь Фізичної особи-підприємця Кохновича Тимофія Миколайовича 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване нормами статей 123, 124, 126, 129, 221 ГПК України, а також встановленими судом обставинами підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та відсутністю заперечень відповідача щодо заявленого до стягнення позивачем розміру таких витрат.

Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. ст. 126, 129 ГПК України.

Розглядаючи подану позивачем заяву, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що є у матеріалах справи та не звернув увагу на те, що позивачем значно завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Так, спір розглядався за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, предметом позову є нарахування до сплати відсотків річних та інфляційних, які розраховувалися в автоматичному режимі в період після винесення рішення у справі до фактичного його виконання. Сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. становить майже половину фактично заявлених вимог позивача згідно предмета позову, що вказує на неспівмірність таких витрат із предметом позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026 у справі № 927/1242/25. Ухвалено здійснювати спільний розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026 у справі №927/1242/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; Фізичній особі-підприємцю Кохновичу Тимофію Миколайовичу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026 до 27.05.2026.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзивів на апеляційні скарги відповідача не подав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надавши оцінку доводам апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача на рішення суду від 20.03.2026 відсутні. Натомість, апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення від 30.03.2026 підлягає частковому задоволенню.

Так, предметом спору у справі, що переглядається є стягнення позивачем з відповідача інфляційних втрат, нарахованих у період з 01.09.2024 по 23.07.2025, та 3% річних, нарахованих у період з 05.10.2024 по 23.07.2025, на суму основного боргу у розмірі 953 289,4 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що набув право вимоги до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги №26-09 від 26.09.2025.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги №26-09 від 26.09.2025, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Верду ОІЛ» (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Кохнович Тимофієм Миколайовичем (новий кредитор) первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) на себе право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» (надалі - Боржник) про сплату Боржником боргу, пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, передбачених чинним законодавством, та всіма іншими похідними вимогами, права за якими виникають у нового кредитора у зв`язку із набуттям прав на умовах цього Договору, що належить Первісному кредиторові на підставі Договору відступлення права вимоги від 30.04.2024 № 240430/ ПЛ, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20 лютого 2025 року та наказу Господарського суду Чернігівської області від 24 квітня 2025 року у справі № 927/975/24.

Матеріали справи не містять копії договору відступлення права вимоги від 30.04.2024 № 240430/ ПЛ, однак, Господарським судом Чернігівської області у рішенні від 20.02.2025 у справі №927/975/24 цей договір досліджувався.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, оскільки у справі №927/975/24 та у справі, що переглядається, беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2025 у справі №927/975/24 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Зокрема, розглядаючи спір у справі №927/975/24, Господарський суд Чернігівської області у рішенні від 20.02.2005 встановив, що: « 18.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Лейк» (далі - Початковий кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролайт» (далі - Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Сварог» (далі - боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 230118/ПЛ (далі - Договір 230118/ПЛ).

Відповідно до умов Договору № 230118/ПЛ:

п. 1.1. Початковий кредитор поступається, а Новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ «НВО Сварог», що іменується «Боржник», що виникає з виконання договору 02/11-2020 від 02.11.2020, укладеного між Початковим кредитором та Боржником (Початковий договір).

п. 1.2.Право вимоги Початкового кредитора переходить до Нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували у Початкового кредитора на момент здійснення цього Договору (зокрема, до Нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов`язання, а також інші пов`язані з вимогою права, у тому числі право на несплачені відсотки), у тому обсязі та на тих умовах, які існували на дату підписання Договору.

п. 1.3. Розмір вимоги, що поступається за Договором, дорівнює частині суми основного боргу Боржника перед Початковим кредитором у розмірі 350000 грн і передбачених Початковим договором сум неустойки, штрафів, пені, інфляційних втрат, вимоги 3% річних, розрахованих із розміру указаної частки суми основного боргу.

18.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Лейк» (далі - Початковий кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролайт» (далі - Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Сварог» (далі - боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 230119/ПЛ (далі - Договір 230119/ПЛ).

Відповідно до умов Договору № 230119/ПЛ:

п. 1.1. Початковий кредитор поступається, а Новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ «НВО Сварог», що іменується «Боржник», що виникає з виконання договору 06/06-2019 від 06.06.2019, укладеного між Початковим кредитором та Боржником (Початковий договір).

п. 1.2.Право вимоги Початкового кредитора переходить до Нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували у Початкового кредитора на момент здійснення цього Договору (зокрема, до Нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов`язання, а також інші пов`язані з вимогою права, у тому числі право на несплачені відсотки), у тому обсязі та на тих умовах, які існували на дату підписання Договору.

п. 1.3. Розмір вимоги, що поступається за Договором, дорівнює частині суми основного боргу Боржника перед Початковим кредитором у розмірі 350000,40 грн і передбачених Початковим договором сум неустойки, штрафів, пені, інфляційних втрат, вимоги 3% річних, розрахованих із розміру указаної частки суми основного боргу.

20.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Лейк» (далі - Початковий кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролайт» (далі - Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Сварог» (далі - боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 230120/ПЛ (далі - Договір 230120/ПЛ).

Відповідно до умов Договору № 230120/ПЛ:

п. 1.1. Початковий кредитор поступається, а Новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ «НВО Сварог», що іменується «Боржник», що виникає з виконання договору 02/11-2020 від 02.11.2020, укладеного між Початковим кредитором та Боржником (Початковий договір).

п. 1.2. Право вимоги Початкового кредитора переходить до Нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували у Початкового кредитора на момент здійснення цього Договору (зокрема, до Нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов`язання, а також інші пов`язані з вимогою права, у тому числі право на несплачені відсотки), у тому обсязі та на тих умовах, які існували на дату підписання Договору.

п. 1.3. Розмір вимоги, що поступається за Договором, дорівнює частині суми основного боргу Боржника перед Початковим кредитором у розмірі 2003289,00 грн і передбачених Початковим договором сум неустойки, штрафів, пені, інфляційних втрат, вимоги 3% річних, розрахованих із розміру указаної частки суми основного боргу.

Відповідно до виписки по рахунку, відповідач частково сплачував заборгованість в сумі 1 000 000 грн, а саме: 06.12.2023 сплачено 200 000 грн, 22.12.2023 - 200 000 грн, 29.03.2024 - 300 000 грн, 08.04.2024 - 100 000 грн, 10.04.2024 - 200 000 грн із зазначенням призначення платежу «оплата ТМЦ згідно договору відступлення права вимоги 230120/ПЛ».

30.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролайт» (далі - Початковий кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Верду Оіл» (далі - Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Сварог» (далі - боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 240430/ПЛ (далі - Договір 240430/ПЛ).

Відповідно до умов Договору № 240430/ПЛ:

п. 1.1. Початковий кредитор поступається, а Новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ «НВО Сварог», що іменується «Боржник», що виникає з виконання договору 230120/ПЛ від 20.01.2023, договору № 230119/ПЛ від 18.01.2023, договору № 230118/ПЛ від 18.01.2023, укладеного між Початковим кредитором та ТОВ «Інтер Лейк» (Початкові договори).

п. 1.2. Право вимоги Початкового кредитора переходить до Нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували у Початкового кредитора на момент здійснення цього Договору (зокрема, до Нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов`язання, а також інші пов`язані з вимогою права, у тому числі право на несплачені відсотки), у тому обсязі та на тих умовах, які існували на дату підписання Договору.

п. 1.3. Розмір вимоги, що поступається за Договором, дорівнює частині суми основного боргу Боржника перед Початковим кредитором: 2 703 512,40 грн, яка складається з 2 003 289,00 грн за договором № 230120/ПЛ від 20.01.2023, 350 000,40 грн за договором № 230119/ПЛ від 18.01.2023 і 350 000,00 грн за договором № 230118/ПЛ від 18.01.2023 і передбачених Початковими договорами сум неустойки, штрафів, пені, інфляційних втрат, вимоги 3% річних, розрахованих із розміру указаної частки суми основного боргу за весь період прострочки Боржника, починаючи з 18.01.2023.

Відповідно до виписки по рахунку, відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 750 000,00 грн, а саме: 13.05.2024 сплачено 350 000,00 грн, 24.07.2024 - 100 000,00 грн, 02.08.2024 - 200 000,00 грн, 20.09.2024 - 100 000,00 грн із зазначенням призначення платежу «оплата ТМЦ згідно договору відступлення права вимоги 240430/ПЛ від 30.04.2024».

При цьому, у справі №927/975/24 ТОВ «Верду Оіл» було заявлено позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 953 512,40 грн, а також 2 559 543,54 грн пені за період прострочення з 04.01.2022 по 04.10.2024, 198 446,28 грн 3% річних за період з 04.01.2022 по 04.10.2024, 1 011 427,54 грн інфляційних нарахувань за період з січня 2022 року по серпень 2024 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2025 у справі №927/975/24 позовні вимоги задоволено частково, та стягнуто: основний борг в сумі 953 289,40 грн, пеню в сумі 1 339 155,40 грн, 3% річних в сумі 113 667,10 грн, інфляційні нарахування в сумі 188 970,60 грн.

При цьому, суд виходив із того, що підтвердженою є сума основного боргу, яка станом на дату подання позову становить 953 289,40 грн, інфляційні втрати, розраховані на дату подання позову за період з січня 2022 року по серпень 2024 року, а 3 % річних за період з 04.01.2022 по 04.10.2024.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2025 у справі №927/975/24 видано наказ 24.04.2025.

Постановою приватного виконавця від 23.05.2025 відкрито виконавче провадження ВП №78172397 з примусового виконання наказу №927/975/24 від 24.04.2025.

Постановою приватного виконавця від 21.08.2025 закрито виконавче провадження ВП №78172397 з примусового виконання наказу №927/975/24 від 24.04.2025 у зв`язку з повним виконанням рішення суду.

Оскільки договір про відступлення права вимоги між ТОВ «Верду Оіл» та ФОП Кохнович Т.М. укладено 26.09.2025, після повного виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2025 у справі №927/975/24, то враховуючи обставини, встановлені у цьому рішенні щодо обсягу вимог, які набув ТОВ «Верду Оіл» на підставі договору відступлення права вимоги від 30.04.2024 №240430/ПЛ, зміст та обсяг позовних вимог, а також повне виконання ТОВ «НПО «Сварог» рішення суду від 20.02.2025 у справі №927/975/24, колегія суддів приходить до висновку, що ФОП Кохнович Т.М на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.09.2025 №26-09 набув права вимоги до ТОВ «НПО «Сварог» в частині нарахування інфляційних втрат у період з 01.09.2024 по 23.07.2025, та 3% річних, нарахованих у період з 05.10.2024 по 23.07.2025, на суму основного боргу у розмірі 953 289,4 грн.

Саме такі позовні вимоги і було заявлено позивачем.

Зокрема, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 441,59 грн - 3% річних за період з 05.10.2024 по 23.07.2025 та 107 808,33 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2025 по 23.07.2025, з урахуванням частково здійснених платежів до повного погашення основного боргу.

Розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04.06.2019 у справі №916/190/18 зробила такий висновок: «Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу».

У постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18 викладений правовий висновок, відповідно до якого, враховуючи, що грошове зобов`язання відповідача виникло до ухвалення судового рішення по суті спору у справі № 905/1524/15 та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені згідно зі статтею 625 ЦК України необхідно здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум відсотків річних, інфляційних втрат.

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у справі №927/975/24 зобов`язання відповідача сплатити інфляційні втрати та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 953 289,4 не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання цього грошового зобов`язання 24.07.2025, оскільки наявність такого судового рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені, 3% річних та інфляційних втрат за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Перевіряючи поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у період з 01.09.2024 по 23.07.2025, та 3% річних, нарахованих у період з 05.10.2024 по 23.07.2025, на суму основного боргу у розмірі 953 289,4 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем такий розрахунок здійснено арифметично правильно, з урахуванням часткових оплат суми основного боргу, здійснених відповідачем під час примусового виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2025 у справі №927/975/24.

Колегія суддів також враховує, що відповідачем не надано контррозрахунок заявлених до стягнення сум.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що обґрунтовані повним виконанням ним рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2025 у справі №927/975/24, оскільки, як підтверджується змістом цього рішення, ТОВ «Верду Оіл» здійснило нарахування інфляційних втрат за період з січня 2022 року по серпень 2024 року, а 3% річних за період з 04.01.2022 по 04.10.2024. Натомість, рішення суду про стягнення суми основного боргу виконане відповідачем лише 24.07.2025.

Не підтвердились доводи відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 514 ЦК України, оскільки сукупність наявних у матеріалах справи доказів вказує на набуття позивачем права вимоги до відповідача у межах заявлених у позові вимог на підставі договору про відступлення права вимоги №26-09 від 26.09.2025.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Щодо оскарження додаткового рішення суду.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.01.2026 від позивача надійшла заява щодо попереднього (орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач зазначає, що сума винагороди адвоката становить 50 000,00 грн, яку позивач і просив стягнути з відповідача. До заяви також додані докази, які підтверджують факт надання послуг, а саме: акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 до Договору про надання правової допомоги, додаток №1 до Договору про надання правової допомоги, Договорі надання правової допомоги №605/2025 від 08.11.2025.

23.03.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Позивач просив покласти витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн на Відповідача.

В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 до Договору про надання правової допомоги, додаток №1 до Договору про надання правової допомоги, Договір надання правової допомоги №605/2025 від 08.11.2025 (далі також - Договір), ордер від 25.12.2025 серії АА №1660676.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до п. 1.1 Договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку га строки обумовлені Сторонами у Договорі.

Відповідно до п. 1.2 адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень представляє інтереси клієнта в усіх судах першої, апеляційної інстанцій всіх форм судочинства (цивільні, господарські, адміністративні суди - суди загальної юрисдикції). Верховному Суді з усіма правами наданими ГПК України. ЦПК України, КУпАП, КПК України учасникам справи, у тому числі позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілій особі, тощо; з правом ставити підпис на будь-яких документах від імені клієнта, сплачувати судовий збір, тощо; в міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах, в органах юстиції, в органах Державної виконавчої служби, приватних виконавців та нотаріальних конторах, Державних адміністраціях, усіх без винятку поштових відділеннях України (у тому числі з правом отримання усіх видів поштових відправлень, зокрема, рекомендованих та цінних листів; ставити підпис від імені клієнта); в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, тощо.

У п. 1.3 передбачено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень представляє інтереси клієнта в усіх судах першої, апеляційної інстанцій у рамках усіх без винятку кримінальних провадженнях з усіма правами наданими КПК України.

Сторони погодили, що відповідний перелік видів правової допомоги (послуг) згідно з умовами даного Договору є не остаточний та може бути сторонами відповідно збільшено на власний розсуд та за необхідності. Повний та остаточний перелік виконаних робіт та наданих послуг за відповідний період їх виконання/здійснення визначається в акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання правової допомоги відповідно до умов даного Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно із п. 4.2 за правову допомогу, передбачену в п.1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги визначається в додатках до Договору.

Відповідно до п. 3.1 цей договір набирає чинності з момент його підписання і діє до 08.11.2027, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

10.01.2026 сторонами підписано Додаток № 1 «Гонорар. Умови та порядок розрахунків» до Договору про надання правової допомоги №605/2025 від 08.11.2025, відповідно до п. 1 якого сторони домовились на виконання умов договору про надання правової допомоги №605/2025 від 08.11.2025 зобов`язується надати клієнту наступні послуги:

1. Правовий аналіз , вивчення матеріалів справи, збір доказів, підготовка матеріалів до позовної заяви, додатків, долучених до позову; пошук правових позицій ( висновків) Верховного Суду, викладених у постановах, у подібних правовідносинах ( вартість послуги - 20 000,00 грн);

2. Підготовка написання та подача до Господарського суду Чернігівської області заяви по суті спору - позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» (вартість послуги - 30 000,00 грн).

Згідно з п.2 Додатку сума винагороди (гонорару) адвоката становить 50 000,00 грн, що сплачується клієнтом адвокату не пізніше 01.02.2026.

10.01.2026 сторони підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 до Договору про надання правової допомоги №605/2025 від 08.11.2025, у якому зазначено про надання Виконавцем Замовнику послуг на загальну суму 50 000,00 грн, з яких:

- правовий аналіз, вивчення матеріалів справи, збір доказів, підготовка матеріалів до позовної заяви, додатків, долучених до позову; пошук правових позицій (висновків) Верховного суду, викладених у постановах у подібних правовідносинах - 20 000,00 грн (5 годин);

- підготовка написання та подача до Господарського суду Чернігівської області заяви по суті спору - позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» - 30000,00 грн (8 годин).

Вирішуючи питання про наявність підстав для покладення на ТОВ «НПО «Сварог» витрат ФОП Кохновича Т.М. на професійну правничу допомогу, колегія суддів керується таким.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Як встановлено колегією суддів під час апеляційного провадження та підтверджується матеріалами справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ФОП Кохновичем Т.М. складає 50 000,00 грн.

Колегія суддів також враховує, що апелянт не скористався правом, наданим ст. 126 ГПК України та не подав заперечень щодо заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.

Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має також керуватись приписами частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та складності справи, а також реальності понесення цих витрат.

ТЯк правильно зауважено заявником апеляційної скарги, предметом позову у справі є стягнення інфляційних та 3% річних за вже виконаним рішенням суду, тобто, сума основного боргу підтверджена судовим рішенням у іншій справі.

Правнича допомога, надана адвокатом фактично охоплює підготовку позову та здійснення розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою відповідного калькулятора.

Адвокатом не здійснювались заходи щодо збирання доказів, відповідні адвокатські запити у матеріалах справи відсутні.

Обсяг матеріалів, покладених в основу позовної заяви складає 8 аркушів, а позовна заява, - 16 сторінок (8 аркушів з обох сторін).

Також, судом при винесенні додаткового рішення взагалі не досліджувалася поведінка відповідача під час розгляду справи.

Як правильно підкреслено відповідачем, він не вчиняв жодних дій, що призвели чи могли привести до затягування розгляду справи, зокрема, не подавав явно необґрунтованих заяв чи клопотань, не зазначав безпідставні заперечення, а крім того, єдиний документ поданий відповідачем - відзив, не був прийнятий судом та повернений без розгляду, що очевидно підтверджує висновок про належну поведінку відповідача та невчинення перешкод в розгляді справи.

І, при цьому, позивачем не вимагалося та і не було підготовлено жодної заяви крім власне позовної заяви.

Враховуючи викладене, а також те, що спір розглядався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, заявлення адвокатом витрат на правову допомогу, обґрунтовані здійсненням: 1) правового аналізу, вивченням матеріалів справи, збором доказів, підготовкою матеріалів до позовної заяви, додатків, долучених до позову; пошуком правових позицій (висновків) Верховного суду, викладених у постановах у подібних правовідносинах у розмірі - 20 000,00 грн, а також 2) підготовкою, написанням та подачею до Господарського суду Чернігівської області заяви по суті спору - позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» у розмірі - 30 000,00 грн, тобто на загальну суму 50 000,00 грн не відповідає критеріям розумності і співмірності.

Тим більше, що послуга №1 та послуга №2, зафіксовані у акті виконаних робіт №1 є за своєю правовою суттю є практично тотожними, оскільки мають на меті один результат - створення тексту позову.

При цьому, у позові відображена єдина правова позиція Верховного Суду, яка не стосується предмету позову, оскільки вказує на презумпцію правомірності правочину. Застосування її у позові є недоречною, оскільки на стадії подання позову дійсність договору уступки права вимоги ніким не оспорюється.

Тобто, адвокат включив до акту послуги, які фактично ним не надавались, а саме, пошук правових позицій (висновків) Верховного суду, викладених у постановах у подібних правовідносинах та збір доказів. Також, адвокатом включено одні і ті ж самі послуги з різним формулюванням, а саме, підготовка матеріалів до позовної заяви, додатків, долучених до позову, що є тотожним до підготовки і написання заяви по суті спору.

Враховуючи викладене, а також принципи розумності, реальності та співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Колегія суддів вважає, що під час постановлення оскаржуваного додаткового рішення, судом першої інстанції не дотримано вимог ч. 4 ст. 126, ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України. У зв`язку з цим, розмір витрат на професійну правничу допомогу, присуджених до стягнення з ТОВ «НПО «Сварог» на користь ФОП Кохнович Т.М. не відповідає критеріям розумності, співмірності, реальності та є явно завищеними, з огляду на обсяг фактично наданих за договором послуг. Оскаржуване додаткове рішення суду не містить висновків суду про те, що витрати ФОП Кохнович Т.М. на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн справді були необхідними і становлять розумну суму.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026 з прийняттям у справі нового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. 129, 244, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2026 у справі №927/1242/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2026 у справі №927/1242/25, - без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026 у справі №927/1242/25 задовольнити частково.

3. Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2026 у справі №927/1242/25 - скасувати.

4. Заяву Фізичної особи-підприємця Кохновича Тимофія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог», (код ЄДРПОУ 34924848, вул. Кільцева, буд. 5, м. Чернігів, 14007) на користь Фізичної особи-підприємця Кохновича Тимофія Миколайовича, (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання цієї постанови.

7. Матеріали справи №927/1242/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в частині перегляду апеляційним судом додаткового рішення до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко