Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №910/4733/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Справа№ 910/4733/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явилися

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/4733/26 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/4733/26 (суддя Чеберяк П.П.) заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність № 910/4733/26 та додані до неї документи передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Житомирської області (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки зареєстрованим місцем проживання заявника є Житомирська область, а тому матеріали заяви підлягають направленню за встановленою підсудністю до Господарського суду Житомирської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/4733/26 і направити справу до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було неправильно застововано норми матеріального права, а також допущено порушення норм процесуального права, зокрема ст. 1, 8 КУзПБ та ст. 27, 236 ГПК України, в контексті вирішення питання про територіальну підсудність справи та передачі її до іншого суду, що призвело до постановлення необґрунтованої та незаконної ухвали.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/4733/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 910/4733/26 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4733/26 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/4733/26 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

04.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4733/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 910/4733/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2026.

Явка представників учасників справи

Скаржник у судове засідання 08.07.2026 не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності скаржника.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Із матеріалів справи вбачається, що Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 706 901,23 грн.

За наслідками розгляду вказаної вище заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що з доданого до матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність витягу з реєстру територіальної громади №2026/004873082 від 26.03.2026 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

До того ж, місцевим господарським судом зазначено, що у заяві ОСОБА_1 також вказав, що адресою його реєстрації є: АДРЕСА_1 , а фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 на підставі договору найму (оренди) квартири від 01.08.2025.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з доданими до неї матеріалами підлягає направленню за встановленою підсудністю до Господарського суду Житомирської області.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частинами 1, 2 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексомпорядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якоговона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи,органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнанихабо оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиттяпередбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУзПБ справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами замісцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Змінаборжником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви провідкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудностігосподарського суду.

Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи питання щодо територіальної підсудності справи, суд першої інстанції обмежився встановленням факту наявності у заявника зареєстрованого місця проживання, зазначеного у витягу з реєстру територіальної громади, та дійшов висновку про необхідність передачі матеріалів заяви за підсудністю.

Згідно положень ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об?єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як убачається з матеріалів справи, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником було подано докази не лише зареєстрованого місця проживання, а й фактичного проживання за іншою адресою, зокрема договір найму (оренди) житлового приміщення.

До того ж, суд першої інстанції залишив поза увагою докази здійснення трудової діяльності скаржника за місцем фактичного проживання, що підтверджується довідкою з місця роботи останнього.

Більше того, вищевказане також підтверджується довідками форми ОК-7 та ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Вказані обставини судом першої інстанції належним чином не досліджувалися та оцінки під час вирішення питання щодо територіальної підсудності справи не отримали.

Пунктом 8 ч.1 ст.20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів),укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Суд апеляційної інстанції повторно наголошує, що в силу ч.1 ст.8 КУзПБ справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця.

Враховуючи вищенаведе, суд першої інстанції, визначаючи територіальну підсудність справи, не з`ясував усіх обставин щодо фактичного місця проживання заявника та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, обмежившись виключно відомостями про зареєстроване місце проживання. За таких обставин висновок суду про передачу заяви за підсудністю є передчасним.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції від 11.05.2026 з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а справу належить передати на розгляд Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/4733/26 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/4733/26 скасувати і направити справу № 910/4733/26 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 09.07.2026

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко