Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №910/1714/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Справа№ 910/1714/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026

у справі №910/1714/26 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель"

про стягнення 11 705,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2026 року Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (далі - ТзДВ "Експрес страхування") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" (далі - ТОВ "Воля-кабель") про стягнення 11 705,74 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів програма "Преміум+" від 16.11.2023 №209.23.280396 позивачем, внаслідок настання страхової події, виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 67 406,04 грн за шкоду, спричинену внаслідок ДТП працівником відповідача, у зв`язку з чим до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (відповідача) в розмірі суми 11 705,74 грн, що є різницею між фактичними витратами позивача та виплаченою страховиком відповідача - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") сумою страхового відшкодування у розмірі 25 432,95 грн на підставі полісу EP №218689455.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/1714/26 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТзДВ "Експрес страхування", оскільки позивачем не надано до матеріалів справи беззаперечних доказів в обґрунтування наведених в позові обставин, які можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТзДВ "Експрес страхування" 06.04.2026 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/1714/26 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає установленій судовій практиці в подібних правовідносинах.

Так, скаржник вважає, що оскільки вартість майнового збитку, завданого потерпілому пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача (водія, який перебував у трудових відносинах), перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, за рахунок страховика відповідача - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", то з відповідача - ТОВ "Воля-кабель", як відповідальної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Також апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції не звернув уваги, що різниця між виплаченою ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме ТОВ "Воля-кабель", як особа відповідальна за наслідки ДТП, зобов`язане сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На переконання скаржника, висновки суду першої інстанції в частині покладення обов`язку на позивача доводити факт додаткового звернення та відмови страховика відповідача у виплаті страхового відшкодування не відповідають принципу розумності та суперечать фактичним обставинам справи.

Крім того, апелянт просить поновити (встановити нові) строки для подання доказів та долучити до матеріалів справи додатковий доказ - висновок експерта від 16.03.2026 №052/26 складений експертом Ковалем І.М. з додатками та залучити до матеріалів справи договір на проведення експертизи, акт виконаних робіт та платіжне доручення №3964 про оплату послуг експерта.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 апеляційну скаргу ТзДВ "Експрес страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/1714/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Михальська Ю.Б., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзДВ "Експрес страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/1714/26.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлений судом строк; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1714/26.

27.04.2026 матеріали справи №910/1714/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Позиція інших учасників справи.

17.04.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу ТзДВ "Експрес страхування" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/1714/26 - без змін.

Так, відповідач зазначає, що у матеріалах даної справи відсутні докази відмови страховика винної у вчиненні ДТП особи - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" у виплаті страхового відшкодування на суму 11 705,74 грн (сума позовної вимоги до відповідача), як і будь-які докази на підтвердження відсутності у такого страховика обов`язку здійснити скаржнику виплату всієї спірної суми страхового відшкодування (37 489,61 грн). В матеріалах справи відсутнє й рішення суду, що набрало законної сили, у якому встановлено факт відсутності у страховика ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" обов`язку сплатити страхове відшкодування у повному обсязі.

Також, відповідач вказує, що скаржник при поданні позовної заяви не заявив про неможливість подання доказів (висновку експерта, тощо), а також не заявив про труднощі, пов`язані із здобуттям доказів. В апеляційній скарзі зазначені обставини скаржником також не наведені. Тому, заявлене в тексті апеляційної скарги клопотання скаржника, не підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

В апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи висновку експерта від 16.03.2026 №052/26 з додатками.

Відповідно до частини 1, 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За приписами частини 4 статті 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Відповідно до статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на позивача).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494), від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Як убачається з матеріалів справи, позивач не повідомляв суд першої інстанції про неможливість надання відповідних додаткових доказів разом з поданням позову.

В обґрунтування наведеного клопотання позивач посилається на те, що даний доказ було замовлено та отримано позивачем з урахуванням позиції відповідача, після отримання відзиву та доказів наявності трудових відносин. Оскільки саме докази, що підтверджували трудові відносини впливали на підсудність справи, замовлення позивачем експертизи затягувалося, оскільки при відсутності таких доказів судова експертиза готувалася б з іншим номером судової справи.

Поряд з цим, що висновок експерта від 16.03.2026 №052/26 наданий на замовлення саме позивача, тобто вказаний доказ отримано за його власною ініціативою. При цьому, позивач в наведеному клопотанні не наводить причини та не подає докази того, що здійснити відповідні дії щодо замовлення експертизи при підготовці позову та подати вказаний доказ у визначений законом строк у нього не було можливості.

Крім того, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції при розгляді справи відмовлено у задоволенні клопотань позивача про встановлення додаткового строку для подання доказів, оскільки такі клопотання суперечать вимогам статті 80 ГПК України

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не обґрунтовано винятковості випадку неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції у встановлений строк, а також не надано відповідних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 16.11.2023 між ТзДВ "Експрес страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (програма "Преміум+"), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору транспортним засобом та додатковим обладнанням.

18.03.2024 в м. Києві на вул. Харківське шосе - вул. Тростянецька, водій транспортного засобу "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Воля-кабель", здійснив зіткнення з транспортним засобом "KIA Sportage", державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження автомобілів.

18.03.2024 водіями складено електронний європротокол №311D3E464AD, яким зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_1 .

19.03.2024 страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі акта (протоколу) огляду транспортного засобу від 19.03.2024, рахунку-фактури від 21.03.2024 №0000000664, страхового акта від 25.03.2024 №3.24.01302-1 позивач визначив розмір страхового відшкодування у сумі 37 489,61 грн та виплатив страхувальнику вказану суму, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.03.2024 №68816866.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля транспортного засобу "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на підставі полісу ЕР № 218689455, ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

26.04.2024 позивач звернувся до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" із заявою №3.24.01302 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 37 489,61 грн.

За результатами розгляду вказаної заяви, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" виплатило ТзДВ "Експрес страхування" суму страхового відшкодування у розмірі 25 432,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.08.2024 №40767680.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що саме на ТОВ "Воля-кабель", яке є власником транспортного засобу "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого сталась ДТП, покладено обов`язок сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 11 705,74 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у встановлених судом правовідносинах позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначалось вище, 18.03.2024 водіями складено електронний європротокол №311D3E464AD, яким зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_1 .

З урахуванням наведених норм, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування наземних транспортних засобів від 16.11.2023 №209.23.280396, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП, що сталася 18.03.2024.

Позивач, реалізуючи надане статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України право, звернувся до страховика винної особи у заподіянні шкоди - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" із заявою від 26.04.2024 №3.24.01302 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 37 489,61 грн.

До вищевказаної заяви позивачем додано копії: договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО); електронного європротоколу з додатками (свідоцтва про реєстрацію ТЗ та посвідчення водія, фото, схема); протоколу огляду транспортного засобу; фотододатків; рахунку СТО; акта виконаних робіт; повідомлення про подію; заяви на виплату страхового відшкодування; страхового акта №3.24.01302-1; платіжної інструкції про виплату страхового відшкодування; довіреності на представника.

При цьому, як зазначає скаржник, на підтвердження розміру вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, ним надано висновок про вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу справа №3.24.01302 яким встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу становить 0,4451, а вартість відновлювального ремонту автомобіля "KIA Sportage", державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , 2019 року, з урахуванням зносу становить 25 432,95 грн. Підставною для нарахування коефіцієнта фізичного зносу були попередні пошкодження елементів кузова, рами, а саме: крило переднє ліве, двері передні ліві, двері задні ліві, боковина задня ліва, які відновлювалися згідно з актом виконаних робіт від 11.08.2023 №2023018455 складеного філією "Автоцентр на Столичному" ПрАТ "Українська автомобільна корпорація".

Крім того, суд звертає увагу сторін, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Так, страховиком відповідача - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" застосовано коефіцієнт фізичного зносу до пошкодженого автомобіля, у зв`язку з чим сума страхового відшкодування, виплачена страховиком винної особи в загальному склала 25 432,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.08.2024 №40767680.

Суд вказує, що зазначене рішення ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" щодо порядку обрахування та розміру виплаченої позивачу суми страхового відшкодування позивачем не заперечувалась та не оскаржувалося, що відповідно свідчить про згоду позивача з прийнятим рішенням.

Водночас, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на положення статті 1194 ЦК України та зазначає про необхідність відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) безпосередньо відповідачем, оскільки винна в ДТП особа станом на дату такої ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 працював у ТОВ "Воля-кабель" з 01.11.2021 до 22.12.2025 на посаді водія автотранспортних засобів відділу транспорту.

Наказом від 20.07.2022 №1/07/ВК "Про закріплення службових машин" автомобіль ТОВ "Воля-кабель" - "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_1 , закріплено за водієм ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_1 , зафіксована у електронному європротоколі від 18.03.2024 №311D3E464AD.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо;

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №905/1391/19.

Водночас суд вказує, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Тобто положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

При цьому, у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Разом з тим, пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинний на момент ДТП) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля транспортного засобу "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована ПрАТ "СК "Арсенал страхування" на підставі полісу №ЕР/218689455, ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн.

26.08.2024 ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" сплатило ТзДВ "Експрес страхування" 25 432,95 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.

Разом із тим, як слушно зауважив місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" із заявою про доплату страхового відшкодування на суму 11 705,74 грн, яка покривається лімітом за шкоду майну, встановленим полісом №ЕР/218689455, як і відсутні докази сплати ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" суми страхового відшкодування у розмірі, що перевищує ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а саме - 160 000,00 грн. Доказів відмови ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" у здійсненні доплати страхового відшкодування на суму 11 705,74 грн позивачем також не надано.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/1714/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/1714/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1714/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко