Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №914/4080/21 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/4080/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Кравчук Н.М.,

Шаповал Д.В.

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: Копчунь В.В.;

від відповідача-1 за первісним позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “НОВА ГРОМАДА” – Жбадинський В.О.,

від відповідача-2 за первісним позовом та третіх осіб 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-БУД” – Потинський А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” вих.№ 07-11-25 від 07.11.2025 (вх. №01-05/3277/25 від 10.11.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 (повний текст рішення складено 20.10.2025)

у справі № 914/4080/21 (суддя Сухович Ю.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП”

до відповідача-1 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “НОВА ГРОМАДА”

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-БУД”

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛБР-БУД”

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача-2:

1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2 ;

3. ОСОБА_3 ;

4. ОСОБА_4 ;

5. ОСОБА_5 ;

6. ОСОБА_6 ;

7. ОСОБА_7 ;

8. ОСОБА_8 ;

9. ОСОБА_9 ;

10. ОСОБА_10 ;

11. ОСОБА_11 ;

12. ОСОБА_12

про визнання договору недійсним

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-БУД”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП”

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “НОВА ГРОМАДА”

про стягнення 5 981 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовних заяв та рішення суду першої інстанції.

30.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛГАЛ ГРУП» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача 1: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВА ГРОМАДА» до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД», до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР-БУД» про визнання договору недійсним та просив суд визнати недійсним договір № 03/12-2021 від 03.12.2021 року, укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку « Нова Громада», Товариством з обмеженою відповідальністю « ВІТАЛГАЛШРУП», Товариством з обмеженою відповідальністю « ЛЬВІВ-БУД», Товариством з обмеженою відповідальністю « ЛБР-БУД» зі всіма додатками до нього.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що у період 03– 08.12.2021 між ОСББ «Нова Громада», ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та ТОВ «ЛБР-БУД» було укладено договір №03/12-2021 з додатками, яким сторони врегулювали питання делегування окремих функцій замовника під час проектування, будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, а також фінансування будівництва. Одночасно сторони погодили припинення взаємних зобов`язань за договором інвестування №02/18 від 05.03.2018 та договором генерального підряду №ЛБ2-ГП07/18 від 18.10.2018.

На думку позивача, договір №03/12-2021 за своєю правовою природою є договором новації, оскільки його предметом є заміна існуючих зобов`язань новими. Водночас оспорюваний договір не відповідає вимогам частини другої статті 604 ЦК України, оскільки не визначає, які саме зобов`язання припиняються, у які нові зобов`язання вони трансформуються, які з них уже виконані, а також фактично передає права та обов`язки за договором інвестування новим особам — ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та ТОВ «ЛБР-БУД», які не були сторонами первісного договору.

У зв`язку з цим позивач вважає, що договір №03/12-2021 в частині заміни зобов`язань за договором інвестування суперечить вимогам частини другої статті 604 ЦК України, а також положенням статей 203 і 215 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне припинення первісних зобов`язань шляхом їх належної заміни новими, у зв`язку з чим просить визнати його недійсним.

11.02.2022 ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» подало заяву про зміну підстав позову, в якій, підтримуючи первісні підстави позову, навело додаткові аргументи щодо недійсності окремих положень договору №03/12-2021 від 03.12.2021.

Зокрема, позивач зазначив, що пункт 15.8 договору суперечить статтям 6, 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фактично обмежує право сторони на судовий захист і встановлює відповідальність за реалізацію такого права.

Крім того, на думку позивача, пункт 2 додатка №3 до договору не відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України, оскільки передбачає обов`язок ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» сплатити ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» 1 570 000 грн заборгованості, яка не підтверджена первинними документами та не відповідає фактично виконаним роботам. У зв`язку з цим, від позивач вважає, що зазначене положення не спрямоване на реальне настання правових наслідків, а має на меті безпідставне отримання коштів.

Також позивач вказав, що пункт 5 додатка №3, який передбачає сплату штрафу у п`ятикратному розмірі від суми, визначеної пунктом 2 цього додатка, є способом забезпечення виконання основного зобов`язання. Оскільки, на думку позивача, основне зобов`язання є недійсним, то відповідно до частини другої статті 548 ЦК України недійсним є і правочин щодо його забезпечення.

03.05.2022 ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” подано до господарського суду заяву про доповнення підстав позову (зміну підстав позову), у якій позивачем за первісним позовом зазначено, що спірний договір не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, так як при укладенні оспорюваного договору мало місце порушення вимог статей 227, 230 Цивільного кодексу України, оскільки:

- згідно Статуту ОСББ “НОВА ГРОМАДА” в редакції 2016 року до виключної компетенції загальних зборів ОСББ “НОВА ГРОМАДА” належить попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів;

- при укладенні оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та його підписанні ОСОБА_11 . Загальні збори ОСББ “НОВА ГРОМАДА” не погоджували підписання оспорюваного договору, внаслідок чого у підписанта цього договору зі сторони ОСББ “НОВА ГРОМАДА” не було достатнього обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору;

- ОСОБА_11 не мав права на підписання оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та ввів в оману інших сторін оспорюваного правочину щодо наявності в нього підстав для його підписання.

24.01.2022 від представника відповідача 2 - ТОВ « ЛЬВІВ-БУД» подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛГАЛ ГРУП» про стягнення 5 981 000,00 грн. з яких: 1570000,00 грн. сума невиконаного грошового зобов`язання, 1570000,00 грн. – штраф за прострочення виконання зобов`язання, 100000 доларів США – штраф за ініціювання Замовником – ТОВ « ВІТЛГАЛГРУП» позову про дійсність Договору 3 03/12-2021.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» зазначає, що додатком №3 до договору №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» взяло на себе зобов`язання сплатити на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» 1 570 000,00 грн протягом трьох днів з моменту його підписання. За твердженням позивача за зустрічним позовом, зазначений додаток був укладений у зв`язку з наявністю заборгованості за виконані та прийняті будівельні роботи, припиненням дії договору генерального підряду та врегулюванням взаємних зобов`язань сторін.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що за договором генерального підряду № ЛБ2-ГП07/18 від 18.10.2018 ним виконано будівельні роботи на суму 25 557 718,94 грн, які були прийняті ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» без зауважень, однак оплачені лише частково у розмірі 13 482 604,04 грн. Внаслідок цього, за твердженням позивача, непогашена заборгованість становила 12 075 114,90 грн, а підписання додатка №3 свідчило про повторне підтвердження відповідачем факту виконання та прийняття робіт.

Крім того, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» зазначає, що після направлення 09.12.2021 вимоги про сплату 1 570 000,00 грн ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» своїх зобов`язань не виконало, натомість звернулося до суду з позовом про визнання договору недійсним, чим, на думку позивача за зустрічним позовом, намагалося уникнути виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Посилаючись на положення пункту 5 додатка №3 та пункту 15.8 договору №03/12-2021, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» 1 570 000,00 грн основного боргу, 1 570 000,00 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання та 100 000 доларів США штрафу за звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним.

08.05.2025 до господарського суду ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” було подано заяву, в якій товариство просить суд залишити без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”, в частині стягнення з ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” 100 000 (сто тисяч) доларів США - штрафу за ініціювання ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” позову про недійсність договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 у справі №914/4080/21 відмовлено у задоволенні первісного позову повністю. Задоволено частково зустрічний позов. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-БУД” 1 570 000,00 грн основного боргу, 1 099 000,00 грн штрафу та 47 100,00 грн судового збору. Позовні вимоги по зустрічному позову в частині стягнення 100 000,00 доларів США штрафу залишено без розгляду. У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено.

Оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивовано тим, що оспорюваний договір № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 року не є договором новації, а тому до нього не підлягають застосуванню імперативні вимоги статті 604 ЦК України. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, новація передбачає заміну первісного зобов`язання новим між тими ж самими сторонами. Натомість, оспорюваний правочин має інший суб`єктний склад учасників (ОСББ «Нова Громада», ТОВ «Віталгал Груп», ТОВ «Львів-Буд», ТОВ «Лбр-Буд»). На основі правового аналізу умов угоди (зокрема п. 1.1 та п. 2.1) суд першої інстанції кваліфікував цей договір як змішаний, оскільки він поєднує в собі елементи договорів доручення, комісії, генерального підряду на будівництво та інвестування, що відповідає принципу свободи договору (статті 6, 628 ЦК України). Метою укладення спірного договору було спільне врегулювання відносин для завершення реконструкції житлового будинку у м. Львові.

Окрім цього, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що голова правління ОСББ «Нова Громада» Зінкевич В.В. не мав права підписувати договір без попереднього схвалення загальних зборів. Судом встановлено, що на момент укладення правочину було чинним рішення загальних зборів ОСББ від 24.03.2015 року (протокол № 7) про надання згоди на реконструкцію будинку. Оскільки умови оспорюваного договору не покладали на ОСББ нових обов`язків порівняно з попереднім інвестиційним договором від 2018 року, додаткового погодження зборів не вимагалося. Крім того, відомості про ОСОБА_11 як керівника були офіційно внесені до ЄДР. Господарський суд в рішенні послався на ч. 3 ст. 92 ЦК України, згідно якої, обмеження повноважень представника не мають юридичної сили для третьої особи (контрагента), якщо не доведено, що вона знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, чого ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП » не довело.

Також, господарський суд зазначив, що за своєю суттю вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення юридичного факту, що не є самостійним способом захисту прав у господарському процесі. Більше того, неукладений правочин не може бути визнаний недійсним судом. Оскільки сторони добровільно узгодили в п. 14.1, що договір набирає чинності (укладається) з моменту підписання, проставлення останнього підпису головою ОСББ 08.12.2021 року свідчить про те, що саме з цієї дати договір є чинним та укладеним.

Щодо часткового задоволення зустрічного позову оскаржуване рішення мотивовано тим, що ТОВ «Львів-Буд» як генпідрядник належним чином виконало будівельні роботи на загальну суму 23 986 554,81 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними без зауважень актами форми № КБ-2в та довідками форми КБ-3. З урахуванням часткової оплати заборгованість замовника (ТОВ «Віталгал Груп») становила 12 075 114,90 грн. Підписуючи додаток № 3 до оспорюваного договору, сторони добровільно визначили, що зобов`язання на суму 10 505 114,90 грн припиняються шляхом перерозподілу площ нерухомості (додаток № 1), а залишок у розмірі 1 570 000,00 грн замовник зобов`язується сплатити грошовими коштами протягом 3 днів. Оскільки ТОВ «Віталгал Груп» підписало договір без зауважень, але кошти не перерахувало, вимога про стягнення боргу є законною та підлягає задоволенню відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Також, місцевий господарський суд в рішенні вказав, що пунктом 5 додатку № 3 до договору за прострочення оплати понад 30 днів передбачено штраф у п`ятикратному розмірі від суми боргу (що становить 7 850 000,00 грн). Позивач за зустрічним позовом заявив до стягнення штраф у розмірі 1 570 000,00 грн (в один раз від суми боргу). Реалізуючи своє право, передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України, та виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності й розумності, що передбачені ст. 3 ЦК України, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу на 30%. Рішення в цієї частині мотивоване тим, що цивільно-правова відповідальність має компенсаторний, а не каральний характер; штрафні санкції мають відновлювати майнову сферу кредитора, а не слугувати засобом збагачення чи надмірного, непосильного майнового тягаря для боржника. Відтак, до стягнення судом першої інстанції заявник апеляційної скарги присуджено 1 099 000,00 грн штрафу.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 10.11.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 року у справі №914/4080/21 в частині відмови в задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким вимоги за первісним позовом задоволити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ТзОВ “Львів-Буд” відмовити повністю.

Щодо підстав оскарження рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову заявник апеляційної скарги зазначає, що висновок місцевого суду про змішану правову природу договору № 03/12-2021 не спростовує того факту, що за своєю правовою метою він є договором новації. Поняття «змішаний договір» та «новація» класифікуються за різними критеріями, оскільки перше стосується структури умов, а друге - способу припинення зобов`язань. У преамбулі договору сторони чітко й прямо заявили про свій намір припинити чинні зобов`язання за договорами інвестування та генпідряду й замінити їх новими зобов`язаннями. Відтак, господарський суд безпідставно відмовився застосовувати до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 604 ЦК України.

Також, зазначає, що оскільки оспорюваний правочин за своєю суттю є новаційним, він мав відповідати імперативним приписам закону. Проте, в порушення вимог ч. 2 ст. 604 ЦК України до нових зобов`язань було залучено третіх осіб, які не були сторонами первісних договорів (Відповідача-2 та Відповідача-3), а сам договір не містить чітких умов щодо того, які саме зобов`язання припиняються, які вважаються виконаними та в які саме нові форми вони трансформуються. Дане порушення закону свідчить на думку заявника про недійсність договору.

Окрім цього, скаржник звертає увагу на те, що ТзОВ «Віталгал Груп» підписало проект договору 03.12.2021 року, натомість ОСББ «Нова Громада» (Відповідач-1) підписало його із запізненням - 08.12.2021 року. Про намір Відповідача-1 прийняти (акцептувати) пропозицію та підписати договір позивач не був повідомлений ні 08.12.2021 року, ні згодом. Оскільки відповідь про прийняття пропозиції була надана із запізненням, а зміна дати не була завірена всіма учасниками, оспорюваний договір є неукладеним, а отже, не породжує жодних прав та обов`язків для сторін.

Щодо підстав оскарження рішення в частині задоволення зустрічного позову заявник зазначає, що оскільки жодна зі сторін договору не повідомила ТзОВ «Віталгал Груп» про факт підписання договору з боку ОСББ «Нова Громада» 08.12.2021 року, в діях товариства повністю відсутня вина у невиконанні його умов. Відповідно до ст. 614 ЦК України, цивільно-правова відповідальність настає виключно за наявності умислу або необережності боржника, а тому стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання є незаконним.

12.12.2025 від ТзОВ "Львів-Буд" надійшов відзив б/н від 11.12.2025 (вх. № 01-04/9458/25) на апеляційну скарг, у в якому відповідач-2 зазначає, що оспорюваний договір № 03/12-2021 не є договором новації, а отже, до нього не застосовуються положення ч. 2 ст. 604 ЦК України. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, новація передбачає повну заміну первісного зобов`язання новим між тими самими сторонами. Натомість у цьому випадку суб`єктний склад учасників кардинально змінився, а права й обов`язки сторін стали іншими порівняно з первісним інвестиційним договором.

Окрім цього, вказує, що оспорювана угода є самостійним змішаним правочином, який поєднує елементи доручення, комісії, генпідряду та інвестування. Метою договору було врегулювання кризи фінансування та завершення реконструкції будинку у м. Львові за рахунок коштів ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та зазначає, що законність договору № 03/12-2021 вже була предметом судового дослідження у справі № 914/2193/22, де суди всіх трьох інстанцій (включаючи Верховний Суд) підтвердили правомірність угоди та відмовили у визнанні її недійсною з аналогічних підстав, а ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» у тому процесі повністю підтримувало позицію позивача.

Також, зазначає, що твердження апелянта про відсутність первинних документів є безпідставними, оскільки роботи на загальну суму 23 986 554,77 грн були належним чином виконані ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», задокументовані у довідках форми КБ-3 та актах форми КБ-2в і підписані замовником (ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП») без жодних зауважень. Сума 1 570 000,00 грн є узгодженою сторонами різницею між залишком неоплачених робіт (12 075 114,90 грн) та вартістю майнових прав на площі (квартири, паркінги), які перейшли підряднику згідно з Актом розподілу площ і Додатком № 1 до договору. Ця сума та порядок її виникнення були зафіксовані в Акті розподілу площ ще 23.09.2021 року та згодом закріплені в Додатку № 3 до оспорюваного договору, який ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» підписало й скріпило печаткою без заперечень. Жодних додаткових умов про необхідність повторного підтвердження обсягів будівництва угода не містила.

18.12.2025 від ОСББ «НОВА ГРОМАДА» відповідача -1 за первісним позовом надійшов відзив б/н від 17.12.2025 (вх. № 01-04/9610/25) на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 зазначає, що оспорюваний договір № 03/12-2021 за своєю правовою природою не є договором новації, оскільки не відповідає імперативним вимогам ч. 2 ст. 604 ЦК України та законність вказаного договору вже досліджувалася господарськими судами всіх трьох інстанцій у справі № 914/2193/22. За результатами того процесу у задоволенні позову про визнання договору недійсним з аналогічних підстав було відмовлено, причому ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» тоді повністю підтримувало доводи позивача.

Також, вказує, що довідки форми КБ-3 та акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в, підписані замовником (ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП») без жодних зауважень, беззаперечно доводять факт виконання підрядником обсягу робіт на загальну суму понад 25 млн грн та зобов`язання ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» сплатити 1 570 000,00 грн є результатом добровільно погодженого сторонами розподілу площ (Додаток № 1) та зафіксоване як різниця між залишком неоплачених підрядних робіт і вартістю отриманої підрядником за обміном нерухомості. Ця сума зафіксована у Додатку № 3 до договору, який апелянт підписав добросовісно і без зауважень, і умови договору не передбачали будь-якого додаткового підтвердження обсягів будівництва на цю суму. При підписанні договору та до моменту звернення з позовом ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» обсяг та вартість робіт не заперечувало.

Окрім цього, зазначає, що реконструкцію будинку повністю завершено за новим проектом, об`єкт здано в експлуатацію на підставі Сертифіката від 31.03.2023 року, а саме ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» вчинило дії на виконання договору - видало первісним мешканцям документи для оформлення права власності.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” вих.№ 07-11-25 від 07.11.2025 (вх. №01-05/3277/25 від 10.11.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 у справі № 914/4080/21.

Ухвалою суду від 03.12.2025 розгляд справи призначено на 27.01.2026.

Ухвалою суду від 27.01.2026 розгляд справи відкладено на 03.03.2026.

Ухвалою суду від 03.03.2026 розгляд справи відкладено на 07.04.2026.

Ухвалою суду від 07.04.2026 розгляд справи відкладено на 19.05.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” б/н від 13.05.2026 (вх. №01-04/4022/25 від 14.05.2026) про відвід судді О.В. Зварич – залишено без розгляду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 заяву судді Зварич О.В. від 15.05.2026 про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” вих.№ 07-11-25 від 07.11.2025 (вх. №01-05/3277/25 від 10.11.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 у справі № 914/4080/21 – задоволено.

У зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді члена - колегії Зварич О.В. по справі №914/4080/21 згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 18.05.2026 №77 призначено заміну судді-члена колегії в справі №914/4080/21.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Кравчук Н.М. та Шаповал Д.В.

Ухвалою суду від 09.06.2026 задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” адвоката – Стефановича Ю.М. б/н від 09.06.2026 (вх. №01-04/4871/26 від 03.06.2026) та відкладено розгляд справи на 07.07.2026.

Ухвалою суду від 07.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” б/н віл 07.06.2026 (вх. №01-04/5793/26 від 07.07.2026) про відвід складу колегії суддів у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Кравчук Н.М. та Шаповал Д.В.

07.07.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” адвоката Стефановича Ю.М. надійшло клопотання вих. №1/07/07/26 від 07.07.2026 (вх. №01-04/5771/26) в якому заявник просить відкласти розгляд справи, яка перебуває в провадженні Західного апеляційного господарського суду № 914/4080/21 за позовом ТзОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” до ОСББ “НОВА ГРОМАДА”, ТзОВ “ЛБГ-БУД”, ТзОВ “ЛЬВІВ-БУД” про визнання недійсним договору № 03/12.2021 року, у зв`язку з тим, що з 14:00 год. 07.07.2026 року буде зайнятий в Самбірському міськрайонному суді Львівської області у справі по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024140000000729 від 12.07.2024р., про обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 410 КК України, як захисник обвинуваченого.

В тексті клопотання в додатках адвокат Стефановича Ю.М. посилається на зайнятість у Самбірському міськрайонному суді Львівської області, але фактично до клопотання про відкладення розгляду справи в підтвердження вказаних в клопотанні обставин доказів не надав.

До клопотання адвоката Стефановича Ю.М. фактично додано лише свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, враховуючи фактичні обставини справи, ухвалила відмовити у заявленого клопотання та вирішила розпочати розгляд апеляційної скарги по суті.

Також, 18.05.2026 від ОСОБА_14 надійшла заява б/н від 18.05.2026 (вх. №01-05/1547/26 від 18.05.2026), в якому заявниця просить залучити її до участі у справі №914/4080/21 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛГАЛ ГРУП".

Заява обґрунтована тим, що судове рішення у цій справі безпосередньо впливає на її права, свободи та законні майнові інтереси з огляду на те, що заявниця разом із малолітньою дитиною проживає у квартирі АДРЕСА_1 , який первісно був 6-квартирним житловим будинком. Вона зазначає, що відповідач -1 (ТОВ «ЛЬВІВ-БУД») не виконав умови договору генпідряду в частині реконструкції вказаного будинку та здачі його в експлуатацію у встановлений строк.

Також, заявниця наголошує, що оскільки предмет спору у справі № 914/4080/21 безпосередньо стосується виконання чи невиконання договірних зобов`язань за цим будівництвом та реконструкцією, результат розгляду справи судом апеляційної інстанції прямо вплине на її конституційне право на житло та право власності. Посилаючись на протиправну поведінку забудовника, ОСОБА_14 стверджує, що відповідач намагається використати судове рішення з метою уникнення відповідальності за недобросовісне виконання зобов`язань.

Щодо зазначеного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 ст. 50 ГПК України).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що визначальною умовою для залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, є імперативна умова - у разі, коли рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Тобто, коли рішення у справі буде стосуватись конкретної особи, яка не брала участі у справі і вказаним рішенням суду буде вирішено її права або визначить її обов`язки.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21.

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного суду від 23.08.2023 у справі № 707/3085/21 особа не залучена до участі у справі повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: - вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; - такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У постанові від 01.03.2023 у справі № 757/55549/17 Верховний Суд зазначив, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є вимоги про визнання недійсним договору № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 та окремих його положень. Предметом зустрічного позову є вимоги про стягнення з ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» 1 570 000 грн основного боргу та штрафних санкцій, передбачених умовами зазначеного договору.

Отже, спір у цій справі виник із договірних правовідносин між сторонами договору №03/12-2021 та стосується виключно їхніх взаємних прав та обов`язків. При цьому ОСОБА_14 не є стороною спірного договору, а матеріали справи не містять доказів того, що ухвалене у справі рішення може безпосередньо вплинути на її права чи обов`язки. Заява про залучення ОСОБА_14 не містить жодних конкретних обставин, які б свідчили про існування такого впливу, а тому правові підстави для висновку про необхідність її участі у справі як третьої особи відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви б/н від 18.05.2026 (вх. №01-05/1547/26 від 18.05.2026) ОСОБА_14 про залучення її у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛГАЛ ГРУП".

Окрім цього, 18.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛГАЛ ГРУП" до суду апеляційної інстанції надійшла заява б/н від 18.05.2026 (вх. №01-05/1546/26) про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

Заява обґрунтована тим, що акти приймання виконаних будівельних робіт, надані ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» на підтвердження зустрічних позовних вимог про стягнення 1 570 000 грн, є недостовірними, а відображені в них обсяги реконструкції старого житлового фонду фактично не виконувалися. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до правоохоронних органів, унаслідок чого 17.02.2026 року Територіальним управлінням БЕБ у Львівській області було відкрито кримінальне провадження № 72026142200000007 за ч. 2 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків). Досудове розслідування розпочато на підставі офіційного висновку аналітика щодо діяльності ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та наразі охоплює перевірку фактів фіктивності господарських операцій і безпідставного складання спірних актів виконаних робіт.

Окрім цього, заявник зазначає, що копія висновку аналітика БЕБ має вирішальне значення для спростування доводів ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», проте самостійно отримати цей документ позивач не може, оскільки він становить таємницю слідства, що зумовлює потребу в його витребуванні судом у порядку ст. 81 ГПК України.

Щодо зупинення провадження, заявник зазначає, що оскільки предмет кримінального розслідування та предмет доказування у господарській справі прямо перетинаються, встановлення компетентними органами БЕБ обставин підроблення або недостовірності актів виконаних робіт унеможливлює подальший розгляд цієї цивільної справи. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню до завершення досудового розслідування або набрання законної сили остаточним судовим рішенням у кримінальній справі.

На підставі викладеного ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» просить визнати причини неподання доказів поважними та долучити до матеріалів справи копію листа ТУ БЕБ від 14.05.2026 року, витребувати від Територіального управління БЕБ у Львівській області завірену копію висновку аналітика щодо діяльності ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та зупинити провадження у господарській справі № 914/4080/21 до закінчення досудового розслідування або до набрання законної сили вироком (чи іншим остаточним процесуальним рішенням) у кримінальному провадженні № 72026142200000007.

Щодо зазначеного клопотання колегія суддів зазначає

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, вирішуючи питання щодо витребування або прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду, суд має перевірити не лише поважність причин їх неподання до суду першої інстанції, а й належність таких доказів та їх безпосередній зв`язок із предметом доказування у справі.

Як убачається зі змісту поданої заяви, заявник просить витребувати висновок аналітика Територіального управління БЕБ у Львівській області, який складений у межах кримінального провадження, відкритого після ухвалення рішення судом першої інстанції. При цьому обґрунтування заяви зводиться до посилань на необхідність перевірки достовірності актів виконаних будівельних робіт.

Водночас предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 та вимоги про стягнення заборгованості, що виникла на підставі пункту 2 додатка № 3 до цього договору. Питання фактичного обсягу та вартості виконаних будівельних робіт не входять до предмета доказування у цій справі, оскільки підставою зустрічного позову є погоджений сторонами обов`язок зі сплати визначеної договором суми, а не встановлення факту виконання чи невиконання окремих будівельних робіт.

За таких обставин заявником не доведено наявності виняткових обставин, які б у розумінні частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України зумовлювали необхідність витребування та дослідження зазначеного документа саме судом апеляційної інстанції.

Щодо зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи або певної черговості розгляду вимог.

З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є вимоги про визнання недійсним договору № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 та окремих його положень. Предметом зустрічного позову є вимоги про стягнення з ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» 1 570 000 грн основного боргу та штрафних санкцій, передбачених умовами зазначеного договору.

З огляду на предмет спору та характер заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що наявність кримінального провадження № 72026142200000007 не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи. Обставини, на які посилається скаржник, можуть бути встановлені та оцінені господарським судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а матеріали та результати досудового розслідування не мають в розумінні ст. 75 ГПК України преюдиціального значення для вирішення даного спору. При цьому скаржником не доведено, які саме обставини не можуть бути встановлені судом без завершення кримінального провадження та чому їх встановлення є неможливим у межах даної справи.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви б/н від 18.05.2026 (вх. №01-05/1546/26) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛГАЛ ГРУП" про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

Окрім цього, разом із апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про призначення у справі № 914/4080/21 проведення будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої заявник просить поставити наступні питання:

- Який обсяг фактично виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД» робіт з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного будинку на вул. Карманського. 6 у м. Львові?

- Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД» робіт з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного будинку на вул. Карманського, 6 у м. Львові, обсягам та вартості, визначеним проектнокошторисною та первинно звітною документацією?

- Чи відповідає первинна звітна документація (акти форми КБ-2в) з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного будинку на вул. Карманського. 6 у м. Львові за порядком складання і наведеним розрахункам вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Проведення експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79054, м. Львів, вул. Липинського. 24).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд» та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВА ГРОМАДА» надати експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз доступ до об`єкта реконструкції – багатоквартирного будинку на вул. Карманського. 6 у м. Львові.

Клопотання обґрунтовано тим, що, на думку скаржника, в матеріалах справи немає жодного належного доказу, який би підтверджував реальний обсяг, факт виконання та прийняття робіт саме з реконструкції старого житлового фонду та надані ТОВ «Львів-Буд» акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт та довідки форми КБ-3 є суперечливими. З них неможливо виокремити конкретні роботи з реконструкції старого житлового фонду, а також встановити, чи дійсно вони виконувалися та чи приймалися замовником у встановленому порядку (зокрема, через відсутність актів за формою КБ-2в).

Також, зазначає, що стягнута судом першої інстанції сума заборгованості у розмірі 1 570 000,00 грн, на думку скаржника, базується на припущеннях, а не на достовірних первинних документах. За допомогою експертизи заявник апеляційної скарги прагне довести відсутність у нього боргу перед підрядником.

Щодо зазначеного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

В силу приписів ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно ч. 2 ст. 98 ГПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про призначення судової експертизи суд не надає оцінки обґрунтованості первісного чи зустрічного позовів, а лише перевіряє наявність передбачених законом підстав для її призначення, зокрема необхідність застосування спеціальних знань для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі.

Як вбачається з клопотання та заперечень на нього, скаржник просить призначити судово-будівельну експертизу для визначення обсягу та вартості виконаних будівельних робіт на об`єкті по вул. Карманського, 6 у м. Львові, посилаючись на те, що саме ці обставини мають значення для вирішення по суті зустрічного позову.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом первісного позову є вимоги про визнання недійсним договору №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 та окремих його положень у зв`язку з їх невідповідністю вимогам законодавства, тоді як предметом зустрічного позову є стягнення грошових коштів на підставі умов цього ж договору, зокрема додатка №3 до нього.

За таких обставин, питання щодо фактичного обсягу, вартості чи належності виконання будівельних робіт не входять до предмета доказування у цій справі, оскільки сторони не оспорюють договори будівельного підряду, а спір виник щодо дійсності правочину та правових наслідків його виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, для встановлення яких скаржник просить призначити судово-будівельну експертизу, не мають значення для правильного вирішення цього спору, а тому, підстави для її призначення, передбачені ГПК України, відсутні. Правова оцінка доводів сторін щодо первісного та зустрічного позовів буде надана судом під час перегляду справи в апеляційному порядку по суті.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛГАЛ ГРУП" про призначення у справі № 914/4080/21 проведення будівельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 07.07.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представники відповідача-1 за первісним позовом та відповідача-2 за первісним позовом та третіх осіб 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача-2 заперечили щодо доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

Обставини справи за первісним позовом.

Між ОСББ “Нова Громада” (сторона-1) та ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” (сторона-2) був укладений договір інвестування № 02/18 від 05.03.2018 (із наступними змінами і доповненнями, додатками до нього), яким врегульовувалися відносини сторони-1 та сторони-2, щодо здійснення реконструкції існуючого будинку за адресою: м. Львів, вул.. П. Карманського, 6, здійснення нового будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер: 4610136800:01:002:0043) за адресою: м. Львів, вул. П. Карманського, 6, та щодо фінансування спорудження об`єктів нерухомості (квартир, нежитлових приміщень та машиномісць) внаслідок здійснення реконструкції.

Також, між ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” (замовник) та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2” (генпідрядник) був укладений договір генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, додатками до нього) на виконання робіт з реконструкції із надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул.. П. Карманського, 6 у м. Львові на земельній ділянці (кадастровий номер: 4610136800:01:002:0043) за адресою: м. Львів, вул. П. Карманського, 6.

Згідно додатку №1 від 01.10.2019 до договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (про заміну сторони в зобов`язанні) було замінено сторону Генпідрядника з ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2” на ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”.

ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”, відповідно до умов договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 було виконано частину робіт з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові, які були прийняті та частково профінансовані (оплачені) ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП”.

Оскільки у ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” не було можливості подальшого здійснення фінансування реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові, ОСББ “НОВА ГРОМАДА” та ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” узгодили можливість передачі ОСББ “НОВА ГРОМАДА” частини функцій замовника та інвестора – ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”, який раніше виконував функції генпідрядника, а відтак погодили залучення до виконання робіт нового генпідрядника ТОВ “ЛБР-БУД”.

Відповідно, ОСББ “НОВА ГРОМАДА” та ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” дійшли згоди припинити свої взаємні зобов`язання по договору інвестування №02/18 від 05.03.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору.

ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” дійшли згоди припинити свої взаємні зобов`язання по договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору.

З огляду на вищенаведене, в період 03-08.12.2021 між ОСББ “НОВА ГРОМАДА” (замовник 1), ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” (замовник 2), ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” (замовник 3) та ТОВ “ЛБР-БУД” (генпідрядник) було складено та підписано зазначеними сторонами договір №03/12-2021 (далі по тексту - договір) разом з додатками № 1, 2, 3 до цього договору.

Відповідно до умов укладеного договору сторони домовились, що цей договір містить два (але не виключно) основних предмети – щодо доручення замовником 1 замовнику 2 і замовнику 3 від його (замовника 1) імені та від свого імені, в частині наявних в цьому договорі, в т.ч. ознак договорів доручення, комісії, агентського договору, надання послуг, договору генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору тощо, виконувати частину делегованих замовником 1 функцій під час проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, а також щодо врегулювання відносин сторін по будівництву об`єкта будівництва та фінансуванню (інвестуванню) замовником 2 та замовником 3 будівництва об`єкта.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1 розділу 2 договору, замовник 1 передає частину функцій замовника будівництва об`єкта, а замовник 2 та замовник 3 приймають (набувають) частину функцій замовника будівництва об`єкта, що пов`язані із вчиненням всіх необхідних дій щодо розробки (коригування) проектної та кошторисної документації (проектно-кошторисної документації), необхідної для будівництва об`єкта, отримання позитивного висновку експертизи проектної документації (коригованої); щодо отримання дозвільних документів, необхідних для виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта; щодо організації виконання робіт; щодо забезпечення здійснення технічного та авторського нагляду за будівництвом об`єкта; щодо прийняття завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Підписанням цього договору замовник 1 підтверджує право замовника 2 та замовника 3 на внесення в дозвільну документацію, зокрема, в дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта будівництва інформації про замовників будівництва - спільно на замовника 1, замовника 2 та замовника 3. Замовник 3 на підставі цього договору та виданих довіреностей представляє замовника 1 у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, перед підприємствами, установами та організаціями будь-якої форми власності та підпорядкування, перед фізичними та юридичними особами з необхідних питань, пов`язаних із виконанням цього договору.

Згідно з п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору генпідрядник зобов`язується за завданням замовника 1, замовника 2 та замовника 3 на свій ризик здійснити будівництво об`єкта та здати в експлуатацію в установлений договором строк закінчений об`єкт будівництва, а замовник 1 зобов`язується надати генпідряднику будівельний майданчик разом із багатоквартирним житловим будинком по вул. Карманського, 6 у м. Львові, що підлягає реконструкції; замовник 2 зобов`язується здійснити часткове фінансування будівництва об`єкта через замовника 3; замовник 3 зобов`язується передати генпідряднику проектну документацію, Дозвільну документацію та зобов`язується приймати від генпідрядника виконані роботи з будівництва об`єкта та оплачувати генпідряднику вартість виконаних робіт.

Окрім цього, усіма сторонами договору підписано додаток №1 до договору із розподілом площ квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об`єкті будівництва, який зокрема передбачає набуття замовником 2 частини квартир та машиномісць в об`єкті будівництва з урахуванням фактично оплачених коштів ТзОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” за виконані роботи на користь ТзОВ “ЛЬВІВ-БУД”, та набуття решти новозбудованих площ квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об`єкті будівництва Замовником 3, що відповідає обсягу фінансування виконання робіт замовником 3.

Також сторонами підписано додаток №2, у якому ними було зафіксовано перелік та інші відомості, щодо покупців майнових прав на квартири в Об`єкті будівництва: “Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові”, що підлягає будівництву за адресою: м. Львів, вул. П. Карманського, 6, які були відчужені замовником 2, згідно договорів купівлі-продажу майнових прав на користь третіх осіб до укладення договору.

У додатку №3 до договору ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” взято на себе зобов`язання оплатити на користь замовника 3 суму у розмірі 1 570 000,00 грн. шляхом перерахування замовником 2 коштів на рахунок замовника 3 протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного додатку №3 до договору.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку в оскаржуваному рішенні, що внаслідок укладення спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 фактично ОСББ “НОВА ГРОМАДА” та ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” дійшли згоди припинити свої взаємні зобов`язання по договору інвестування №02/18 від 05.03.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору, а також ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” припинили свої взаємні зобов`язання по договору генпідряду №ЛБ2-ГП07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору.

Позивач за первісним позовом вважає, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 суперечить вимогам закону, оскільки:

- не встановлено, які зобов`язання за договором інвестування припиняються та в які зобов`язання включно для його сторін трансформуються;

- не визначено, які зобов`язання за договором інвестування вже виконані, а щодо яких укладається договір новації;

- не вирішено порядку припинення зобов`язань за договором інвестування між його сторонами - позивачем та відповідачем-1;

- до новаційних правовідносин залучено нові сторони - відповідача-2 та відповідача-3, і саме їм передано зобов`язання за договором інвестування.

Також, позивач за первісним позовом вказує на те, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 підлягає визнанню недійсним відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 215 Цивільного кодексу України, з підстав того, що його зміст суперечить Цивільному кодексу України та він не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним - припинення первісних зобов`язань шляхом заміни їх на нові.

11.02.2022 ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” подано заяву про зміну підстав позову від 10.02.2022, в якій позивач за первісним позовом зазначив, що повністю підтримуючи підстави позову, викладені в первісному позові, товариство змінює підставу позову шляхом обґрунтування додаткових підстав для визнання недійсними пунктів оспорюваного договору, на які посилається позивач за зустрічним позовом в зустрічному позові.

Так, позивач за первісним позовом у заяві про зміну підстав позову зазначає, що:

- положення оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03.12.2021, закріплене в п. 15.8, не відповідає вимогам закону, оскільки обмежує право на судовий захист всупереч статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтям 6, 15,16 Цивільного кодексу України; цим положенням встановлюється відповідальність за реалізацію законного права, яке не може бути змінене в договірному порядку; вказане положення не відповідає вимогам абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України;

- п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03.12.2021 року мав би встановлювати реальний розмір заборгованості ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” перед ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” та визначена ТзОВ “ЛЬВІВ-БУД” заборгованість в розмірі 1570000,00 грн мала бути підтверджена первинними документами та відповідати обсягам виконаних ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” робіт на об`єкті реконструкції на вул. Карманського, 6 у м. Львові.

Відповідно, позивач за первісним позовом вважає, що п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не спрямований на реальне настання правових наслідків — сплати боргу, оскільки: ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” не виконало обсягу робіт, який був би оплачений ТзОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП”; ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” не може підтвердити існування у ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” заборгованості на суму 1570000,00 грн.

За таких обставин, п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 містить положення про обов`язок сплати ТзОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” неіснуючого боргу, а тому не спрямований на оплату виконаних і прийнятих робіт, як передбачено цим же пунктом, а на безпідставне отримання грошових коштів ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”.

Внаслідок цього, п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, позивач за первісним позовом вказує на те, що п. 5 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 передбачено, що якщо прострочення оплати ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” суми, вказаної в п. 2 цього додатку триватиме більше 30 днів, то ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” зобов`язане оплатити ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” штраф в 5-кратному розмірі від суми, вказаної в п. 2 додатку № 3 до цього договору. Тобто, вказане положення встановлює такий спосіб забезпечення зобов`язання, передбаченого п. 2 цього додатку, як стягнення штрафу (одного з рядів неустойки).

Отже, предметом позову за первісним позовом є вимога ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” немайнового характеру про визнання недійсними договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021, який укладено між ОСББ “НОВА ГРОМАДА” (замовник 1), ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” (замовник 2), ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” (замовник 3) та ТОВ “ЛБР-БУД” (генпідрядник).

Обставини справи за зустрічним позовом.

Сторонами договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 було укладено та підписано додаток № 3 до договору, відповідно до умов якого, ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” взято на себе зобов`язання оплатити на користь замовника 3 суму у розмірі 1 570 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, шляхом перерахування замовником 2 коштів на рахунок замовника 3 протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного Додатку №3 до Договору.

Додаток № 3 до договору підписано сторонами у зв`язку з тим, що ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” не оплачено на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” залишок виконаних і прийнятих робіт, неможливість подальшого повного фінансування замовником 2 будівництва об`єкта будівництва і залучення нового інвестора та враховуючи те, що між сторонами укладено додаток №1 до договору із розподілом площ квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об`єкті будівництва.

Так, у процесі виконання договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього), що укладений між ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” (замовник) та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2” (генпідрядник), з урахуванням додатку №1 від 01.10.2019 року до договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (про заміну сторони в зобов`язанні), що укладений між ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП”, ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2” та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”, які припиняються у зв`язку із укладенням договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 року, ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” як генпідрядником було виконано роботи з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові на загальну суму 25 557 718,94 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, які підписані між ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” як замовником та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” як генпідрядником. Акти передачі-приймання виконаних робіт КБ-2в підписані сторонами без будь-яких зауважень.

ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” частково оплатило вартість виконаних ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” робіт згідно Договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18 жовтня 2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) на загальну суму 13 482 604,04 грн. в т.ч. ПДВ.

Господарським судом встановлено, що залишок неоплачених ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” виконаних і прийнятих робіт згідно Договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18 жовтня 2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить суму 12 075 114,90 грн. в т.ч. ПДВ.

Підписуючи додаток №3 до договору, ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” повторно підтвердило, що прийняло від ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” результат виконаних будівельних робіт на загальну суму 25 557 718,94 грн. в т.ч. ПДВ.

09.12.2021 за вих.№ 03/12/21 директору ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” було скеровано вимогу про сплату коштів згідно договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 у розмірі 1 570 000,00 грн.

У відповідь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” отримано від директора ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” електронний лист від 11.12.2021, у якому останній просив для огляду та підрахунку виконаних генпідрядником окремих видів будівельних робіт на об`єкті на вул. Карманського, 6 в т.ч. і робіт на суму 1 570 000,00 згідно вимоги, допустити на об`єкт директора та його представника кошторисної групи.

ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” вважаючи, що вимога про повторний огляд та підрахунок виконаних генпідрядником будівельних робіт є безпідставні, не допустив директора та представника кошторисної групи на об`єкт.

Згідно п. 5 цього додатку № 3 до договору, якщо прострочення оплати замовником 2 на користь замовника 3 суми, вказаної в п. 2 цього додатку № 3 до договору, триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, то замовник 2 зобов`язаний оплатити замовнику 3 штраф в п`ятикратному розмірі від суми, вказаної у п.2 даного додатку №3 до договору.

Відповідно, за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 1 570 000,00 грн., на підставі п. 5 цього додатку №3 передбачена відповідальність у п`ятикратному розмірі, що становить 7 850 000,00 грн. Водночас позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути штраф у розмірі 1 570 000,00 грн, що є кратним сумі основного зобов`язання.

Згідно п. 15.8 розділу 15 договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 у разі ініціювання замовником 1 та/або замовником 2 та/або замовником 3 чи пов`язаною з ними особою (зокрема, учасником) одностороннього дострокового розірвання даного договору чи визнання його недійсним, ініціюючий замовник сплачує іншим замовникам в рівних частинах штраф у гривнях у розмірі, еквівалентному 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США по офіційному курсу НБУ грн./долар США, який буде існувати на дату стягнення штрафу, та зобов`язаний відшкодувати іншим замовникам завдані збитки в повному обсязі та упущену вигоду. Право на стягнення зазначеного штрафу виникає з дати пред`явлення ініціюючим замовником (замовником 1 та/або замовником 2 та/або замовником 3) чи пов`язаною з ним особою (зокрема, учасником) в суд позову про розірвання чи визнання недійсним даного договору.

Господарський суд дійшов висновку, що предметом позову за зустрічним позовом є вимога ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” майнового характеру про стягнення з ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” 1 570 000,00 грн суми невиконаного грошового зобов`язання відповідно до умов договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021; 1 570 000,00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов`язання відповідно до умов Договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 року.

Позовні вимоги в частині стягнення 100 000 доларів США штрафу за ініціювання ТзОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” позову про недійсність договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 позивач за зустрічним позовом просив залишити без розгляду.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Враховуючи положення ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 року у справі №914/4080/21 переглядається в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову частково.

Щодо первісного позову.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави для визнання правочинів недійсними встановлюються, зокрема, статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (див. постанови Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №908/722/20, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 03.02.2026 у справі № 910/12031/24).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору (постанова Верховного Суду від 04.04.2025 у справі № № 745/582/21).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що договір №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 не відповідає вимогам частини другої статті 604 Цивільного кодексу України, оскільки не є договором новації. На його думку, спірний договір не передбачає припинення первісних зобов`язань із заміною їх новими, не встановлює трансформації зобов`язань за інвестиційним договором між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ОСББ «НОВА ГРОМАДА», а також за договором генерального підряду між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», натомість передбачає передачу таких зобов`язань іншим особам, що, на переконання скаржника, суперечить правовій природі новації.

Згідно зі статтею 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань.

Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов`язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану.

Колегія суддів вважає, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.

Отже, умовами здійснення новації є: новий договір укладається між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору позики; новий правочин оформляється укладенням сторонами так званого новаційного договору позики, який можна визначити як договір, за яким одна сторона (позикодавець) враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як сума позики, а інша сторона (позичальник) зобов`язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов`язань; дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладення договору позики (частина друга статті 1053 ЦК України); дійсність первинного зобов`язання.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18.

Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Господарським судом встановлено, що аналіз змісту договору №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 свідчить про відсутність у ньому умов, які б відповідали правовій природі новації, оскільки сторони не передбачили припинення первісних зобов`язань, шляхом їх заміни новими. Водночас, зміст спірного договору дає підстави для правового висновку, що він є змішаним договором у розумінні статті 628 Цивільного кодексу України, який поєднує елементи різних договірних конструкцій.

Так, відповідно до пункту 1.1 договору він визначений сторонами як змішаний договір, що містить елементи договору доручення, комісії, генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору та інших цивільно-правових договорів.

Згідно з пунктом 2.1 договору його предметом є, зокрема, делегування ОСББ «НОВА ГРОМАДА» частини функцій замовника ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та ТОВ «ЛБР-БУД» під час проєктування, будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію, а також врегулювання відносин сторін щодо будівництва та фінансування (інвестування) об`єкта.

Крім того, із преамбули договору вбачається, що при його укладенні сторони керувалися положеннями статей 6 та 628 Цивільного кодексу України, реалізуючи принцип свободи договору та право на укладення змішаного договору. Зазначене свідчить, що волевиявлення сторін було спрямоване саме на укладення змішаного договору, а не договору новації.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, оскільки договір №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 є змішаним договором, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, які регулюють відповідні елементи договорів, що містяться у ньому, зокрема договору доручення, комісії, генерального підряду, інвестиційного договору та інших правочинів.

Сам по собі зміст договору не свідчить про те, що сторони мали намір укласти договір новації або врегулювати свої правовідносини відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що укладення спірного договору було зумовлене неможливістю ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» як замовника за договором генерального підряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 забезпечувати подальше фінансування реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові.

За таких обставин, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» та ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», які перебували у договірних відносинах за договором інвестування №02/18 від 05.03.2018, погодили передачу частини функцій замовника та інвестора ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», яке до цього виконувало функції генерального підрядника, а також залучення нового генерального підрядника - ТОВ «ЛБР-БУД».

Таким чином, метою укладення договору №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 було врегулювання подальших взаємовідносин сторін та створення правових механізмів для завершення реконструкції об`єкта будівництва. Спірний договір комплексно визначив права та обов`язки його учасників з урахуванням фактичної неможливості подальшого виконання попередніх договірних зобов`язань у тому вигляді, в якому вони існували раніше.

При цьому договір №03/12-2021 укладено між іншим колом учасників, ніж договори інвестування №02/18 від 05.03.2018 та генерального підряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018, а його предмет, права та обов`язки сторін істотно відрізняються від правовідносин, що виникли з цих договорів, що додатково свідчить про самостійний характер спірного правочину.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами, що договір №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 є договором новації та повинен відповідати вимогам статті 604 Цивільного кодексу України, а також не обґрунтував, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення зазначеної норми ЦК України.

Щодо доводів скаржника про відсутність у голови правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» повноважень на підписання договору №03/12-2021 від 03– 08.12.2021, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник посилається на положення Статуту ОСББ «НОВА ГРОМАДА» в редакції 2016 року, відповідно до яких укладення договорів підлягає попередньому погодженню загальними зборами, у зв`язку з чим, вважає, що голова правління Зінкевич В.В. підписав спірний договір без належних повноважень.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» від 24.03.2015, оформленим протоколом №7, було погоджено здійснення реконструкції багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 та нового будівництва на відповідній земельній ділянці. Вказане рішення є чинним, у встановленому законом порядку не оскаржене та не скасоване.

При цьому відсутність у зазначеному рішенні визначення конкретного інвестора, генерального підрядника чи погодження умов окремих договорів сама по собі не свідчить про необхідність отримання окремого рішення загальних зборів для укладення спірного договору.

Крім того, укладення договору №03/12-2021 не призвело до виникнення для ОСББ «НОВА ГРОМАДА» нових прав чи обов`язків порівняно з договором інвестування №02/18 від 05.03.2018. Як і раніше, ОСББ мало отримати у власність реконструйовані квартири старого житлового фонду відповідно до додатка №1 до спірного договору.

Господарським судом встановлено, на момент підписання договору №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 головою правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» був ОСОБА_11 , обраний на цю посаду рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом №1 від 02.06.2021. Відомості про нього як керівника ОСББ 08.12.2021 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відтак спірний договір від імені ОСББ «НОВА ГРОМАДА» підписано уповноваженою особою. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у Зінкевича В.В. повноважень на підписання договору станом на 08.12.2021, скаржником не подано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів скаржника щодо відсутності у голови правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» повноважень на підписання договору №03/12-2021 від 03– 08.12.2021.

Щодо доводів скаржника про порушення вимог статті 227 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що положення цієї норми регулюють правові наслідки вчинення юридичною особою правочину без отримання передбаченого законом дозволу (ліцензії) на здійснення відповідного виду діяльності.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі №922/2012/21, дозвіл (ліцензія) є умовою провадження певного виду діяльності, а не укладення конкретного правочину. Оскільки спірні правовідносини не пов`язані з відсутністю у сторін дозволу чи ліцензії на здійснення відповідної діяльності, положення статті 227 Цивільного кодексу України до них не застосовуються, а тому наведені скаржником доводи є безпідставними.

Щодо доводів позивача за первісним позовом про те, що договір був підписаний під впливом обману, оскільки голова правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» Зінкевич В.В. нібито не мав повноважень на його підписання та ввів інших учасників правочину в оману.

Водночас відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є умисне введення сторони в оману щодо істотних обставин. При цьому саме особа, яка посилається на обман, повинна довести факт такого обману, наявність умислу та істотність обставин, щодо яких її було введено в оману.

Як правомірно встановлено в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції, на момент укладення договору ОСОБА_11 був належним чином обраний головою правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» та відповідно до статуту і закону мав необхідні повноваження на підписання спірного договору.

За таких обставин, матеріали справи не підтверджують вчинення ОСББ «НОВА ГРОМАДА» чи його головою будь-яких дій, спрямованих на умисне введення інших сторін договору в оману, а позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи позивача щодо недійсності вищевказаного спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 з підстав невідповідності цього правочину вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки при його укладенні не було дотримано вимог статті 227, 230 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими та недоведеними.

Щодо доводів позивача за первісним позовом про невідповідність пунктів 2 та 5 додатка № 3 до договору № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

У заяві про зміну підстав позову позивач вказує, що пункт 2 додатка № 3 є недійсним, оскільки передбачає сплату неіснуючої, на його думку, заборгованості у розмірі 1 570 000 грн, а пункт 5 цього додатка є недійсним як такий, що встановлює забезпечення недійсного зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 217 Цивільного кодексу України, недійсною може бути визнана окрема частина правочину за умови, що правочин міг би бути вчинений і без включення до нього такої частини. Водночас статті 627, 628, 629 та 638 Цивільного кодексу України закріплюють принцип свободи договору, право сторін самостійно визначати його умови та обов`язковість укладеного договору для його сторін.

Господарським судом встановлено, що позивач за первісним позовом 03.12.2021 підписав спірний договір разом з усіма додатками без будь-яких зауважень чи заперечень щодо їх змісту, у тому числі, щодо визначеного сторонами розміру заборгованості та відповідальності за порушення строків її сплати.

За таких обставин, підстави для визнання недійсними пунктів 2 та 5 додатка № 3 до договору відсутні, оскільки відповідні умови були погоджені сторонами під час укладення договору та є реалізацією принципу свободи договору, а доводи позивача не свідчать про їх невідповідність вимогам статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів позивача за первісним позовом про невідповідність пункту 15.8 договору № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 вимогам статей 4 Господарського процесуального кодексу України, 6, 15, 16 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач вважає, що пункт 15.8 договору, яким передбачено обов`язок сторони сплатити штраф у разі ініціювання нею або пов`язаною з нею особою розірвання чи визнання договору недійсним, фактично обмежує гарантоване законом право на судовий захист.

Водночас статті 15 та 16 Цивільного кодексу України і стаття 4 Господарського процесуального кодексу України гарантують кожній особі право на судовий захист, а відмова від такого права є недійсною. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом із тим, аналіз змісту пункту 15.8 спірного договору свідчить, що він не позбавляє та не обмежує жодну зі сторін у праві звернутися до суду з вимогою про розірвання договору чи визнання його недійсним. Вказаною умовою лише врегульовано питання цивільно-правової відповідальності сторін у разі безпідставного ініціювання відповідного спору.

Крім того, аналіз статті 13, 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17).

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що положення п. 15.8 договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не обмежують право позивача за первісним позовом чи будь-якої іншої сторони цього договору на ініціювання дострокового розірвання даного договору чи визнання його недійсним, оскільки таке право будь-якої сторони правочину є беззаперечним, а виключно даним пунктом договору встановлено відповідальність сторін за необґрунтоване та безпідставне ініціювання відповідною стороною спору щодо розірвання договору чи визнання його недійсним з необґрунтованих підстав.

Щодо доводів позивача за первісним позовом про те, що договір № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 був підписаний директором ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» під примусом у зв`язку із загрозою його життю, здоров`ю та майну.

Згідно зі статтею 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов`язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства, враховуючи положення стаття 231 Цивільного кодексу України, судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Відповідно до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов правомірного висновку, що позивач за первісним позовом не надав в даному випадку належних та допустимих доказів на підтвердження застосування до директора ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» фізичного чи психічного тиску під час укладення спірного договору або того, що договір був підписаний всупереч його справжній волі.

Отже, доводи позивача за первісним позовом про недійсність договору з підстав, передбачених статтею 231 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими.

Щодо доводів позивача за первісним позовом про неукладеність договору № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 у зв`язку з його підписанням сторонами у різні дати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

З матеріалів справи вбачається, що текст договору було сформовано 03.12.2021, цього ж дня його підписали ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та ТОВ «ЛБР-БУД», а 08.12.2021 договір підписано головою правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА». Отже, договір був укладений з моменту проставлення останнього підпису, тобто 08.12.2021.

Посилання позивача на необхідність окремого погодження зміни дати укладення договору є безпідставними, оскільки пунктом 14.1 договору сторони самостійно визначили, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Таким чином, сторони, реалізуючи принцип свободи договору, погодили порядок набрання ним чинності.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що вимога про визнання договору неукладеним не є самостійним способом захисту права, передбаченим цивільним чи господарським законодавством, а фактично спрямована на встановлення юридичного факту, що саме по собі не може бути предметом окремого позову (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 907/804/17).

Окрім цього, аналіз матеріалів справи свідчить, що договір №03/12-2021 від 03– 08.12.2021 був підписаний ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та ТОВ «ЛБР-БУД» 03.12.2021, тоді як ОСББ «НОВА ГРОМАДА» підписало його 08.12.2021, що підтверджується відповідною відміткою у тексті договору. За таких обставин договір вважається укладеним саме 08.12.2021, тобто, з моменту його підписання останньою стороною. Доводи позивача про необхідність окремого погодження зміни дати укладення договору є безпідставними, оскільки вони спростовуються положеннями пункту 14.1 договору, який визначає момент набрання ним чинності.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що укладення спірного договору позбавляє його можливості виконати свої зобов`язання перед набувачами майнових прав. Умовами договору та його додатками сторони врегулювали порядок розподілу квартир, нежитлових приміщень і машиномісць після завершення будівництва, визначили перелік об`єктів, що переходять кожному із замовників, а також перелік третіх осіб, які набули майнові права на відповідні об`єкти до укладення спірного договору. Таким чином, спірний договір комплексно врегулював питання розподілу об`єктів нерухомості та забезпечив збереження прав осіб, яким ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» раніше відчужило майнові права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги позивача за первісним позовом є необґрунтованими та недоведеними достовірними, належними, допустимими, вірогідними доказами у справі.

Щодо зустрічного позову.

Господарським судом встановлено, що 18.10.2018 між ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” (замовник) та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2” (генпідрядник) був укладений договір генпідряду № ЛБ2-ГП 07/18 на виконання робіт з реконструкції із надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові на земельній ділянці (кадастровий номер: 4610136800:01:002:0043) за адресою: м. Львів, вул. П. Карманського, 6.

У період з 18.10.2018 по 01.10.2019 ТОВ “ЛЬВІВ – БУД 2”, як генпідрядником, було виконано підрядні роботи на загальну суму 1 571 164,17 грн. (з ПДВ). Усі виконанні ТОВ “ЛЬВІВ – БУД 2” підрядні роботи на загальну суму 1 571 164,17 грн. з ПДВ були оплачені замовником – ТОВ “ВІТАЛГАЛ-ГРУП” у повному обсязі, вказане відображено в акті звірки взаєморозрахунків, який підписаний ТОВ “ЛЬВІВ – БУД 2” та ТОВ “ВІТАЛГАЛ-ГРУП”.

01.10.2019 між ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” (замовник), ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2” (генпідрядник) та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” (новий генпідрядник) було укладено та підписано додаток № 1 до договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (про заміну сторони в зобов`язанні) відповідно до умов якого, сторони погодились замінити одну зі сторін договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018, а саме: замінено генпідрядника (ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2”) на нового генпідрядника (ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”) та передано новому генпідряднику усі права та обов`язки генпідрядника за договором генпідряду.

У процесі виконання договору генпідряду № ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього), ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” як новим генпідрядником було виконано роботи з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові на загальну суму 23 986 554,81 грн з ПДВ, що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), які підписані ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП”, як замовником, та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”, як генпідрядником, без будь-яких зауважень.

ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” частково оплатило вартість виконаних ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” робіт згідно договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) на загальну суму 11 911 439,87 грн з ПДВ. Відповідно, заборгованість ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” перед ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” по виконаних і прийнятих роботах згідно вищевказаного договору генпідряду становить суму 12 075 114,90 грн з ПДВ, що відображено в акті звіряння взаємних розрахунків за період січень 2019 – березень 2021, який підписаний ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД”.

Доказів оскарження договору генпідряду № ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) відповідачем за зустрічним позовом господарському суду не надано.

Таким чином, загальна вартість підрядних робіт, які були виконані ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2” та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” за умовами договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить 25 557 718,94 грн. з ПДВ, а загальна сума оплачених ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” підрядних робіт ТОВ “ЛЬВІВ-БУД 2” та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” за договором генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить 13 482 604,04 грн з ПДВ.

Укладаючи спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 сторони, а саме ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” підписуючи додаток №3 до даного договору, визначили, що залишок неоплачених ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” виконаних і прийнятих робіт згідно договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить суму 12 075 114,90 грн в т.ч. ПДВ

Відповідно, сторони у додатку № 3 до спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 погодили, що зобов`язання по оплаті ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” виконаних і прийнятих робіт згідно Договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18 жовтня 2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) на суму 10 505 114,90 грн. в т.ч. ПДВ припиняються у зв`язку перерозподілом між ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” та ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” площ новозбудованих квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об`єкті будівництва згідно додатку № 1 до договору. В свою чергу, ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” зобов`язується оплатити на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” суму в рахунок оплати виконаних і прийнятих робіт, пов`язаних із реконструкцією старого житлового фонду в складі об`єкта будівництва, у розмірі 1 570 000,00 грн. в т.ч. ПДВ шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного додатку № 3 до договору.

Отже, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що сума у розмірі 1 570 000,00 грн є різницею між залишком неоплачених ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” виконаних і прийнятих робіт згідно вищевказаного договору генпідряду (12 075 114,90 грн) та сумою, що дорівнює вартості отриманих ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” площ новозбудованих квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об`єкті будівництва згідно додатку № 1 до договору (10 505 114,90 грн)

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач за зустрічним позовом 03.12.2021 підписав та скріпив печаткою договір № 03/12-2021 від 03– 08.12.2021 разом із додатками без будь-яких зауважень щодо його змісту, умов чи визначених у ньому сум. Відтак, відповідачу були відомі, зокрема, положення пункту 2 додатка № 3 до договору щодо виникнення та розміру заборгованості у сумі 1 570 000,00 грн, яка підлягала сплаті на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД».

09.12.2021 ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» направило ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» вимогу № 03/12/21 про сплату зазначеної суми. У відповідь листом від 11.12.2021 директор ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» звернувся з проханням допустити його та представника кошторисної групи на об`єкт для огляду й перевірки обсягів виконаних будівельних робіт, у тому числі робіт, вартість яких становить 1 570 000,00 грн.

Водночас, господарським судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що передбачена пунктом 2 додатка № 3 до договору заборгованість у розмірі 1 570 000,00 грн відповідачем за зустрічним позовом сплачена не була.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 1 570 000,00 грн суми невиконаного грошового зобов`язання підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5 додатку № 3 спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 якщо прострочення оплати ТОВ “ВІТАЛГАЛ ГРУП” на користь ТОВ “ЛЬВІВ-БУД” суми, вказаної в п. 2 додатку № 3 до договору, триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, то замовник 2 зобов`язаний оплатити замовнику 3 штраф в п`ятикратному розмірі від суми, вказаної у п.2 даного додатку №3 до договору.

Отже, за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 1 570 000,00 грн., на підставі п. 5 додатку №3 передбачена відповідальність у п`ятикратному розмірі, що становить 7 850 000,00 грн.

Водночас позивач за зустрічним у суді першої інстанції просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 570 000,00 грн, що є кратним сумі основного зобов`язання.

Порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила застосування та умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України в разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні правила також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, якою визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 922/2249/24, на яку посилається скаржниця.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №902/1131/23.

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому це питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах), мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Наведені висновки узгоджуються з положеннями закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить із конкретних обставин.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22, від 28.01.2026 у справі №924/635/24 та від 07.04.2026 у справі №908/1010/24).

Позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача суму штрафу, яка за розміром становить таку ж суму як основний борг. Апеляційний господарський суд погоджується із позицією місцевого господарського суду, що розмір заявлених штрафних санкцій в даному випадку є надмірним покладанням на відповідача за зустрічним позовом тягаря відповідальності за вчинене ним правопорушення та не може бути засобом збагачення.

Таким чином, в частині стягнення штрафу господарський суд дійшов правомірного висновку щодо зменшення його на 30% та стягнення з відповідача за зустрічним позовом у сумі 1 099 000,00 грн штрафу за прострочення виконання зобов`язання відповідно до умов договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову. Водночас зустрічний позов в даному випадку підлягає частковому задоволенню із стягненням із відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 1 570 000,00 грн основного боргу та 1 099 000,00 грн штрафу.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 року у справі №914/4080/21 в частині відмови в задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і правові підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП” вих.№ 07-11-25 від 07.11.2025 (вх. №01-05/3277/25 від 10.11.2025) – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 року у справі №914/4080/21 в частині відмови в задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову – залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2026.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Шаповал Д.В.,

Кравчук Н.М.