Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №914/911/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Справа № 914/911/25

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Прядко О. В.,

Манюк П. Т.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго",

на рішення:Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 (суддя Горецька З. В.),

у справі:№ 914/911/25,

за позовом:Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (надалі – ЛМКП "Львівтеплоенерго", Апелянт або Позивач) ,

до відповідача:фізичної особи – підприємця Ісакової Ольги Олексіївни (надалі – ФОП Ісакова О. В. або Відповідачка),

про:стягнення заборгованості.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Негря Г. Ю.,

відповідача:не з`явився.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Ісакової О. О. про стягнення 22'510,66 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021, укладеного на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

2. Рішенням від 30.05.2025 місцевий суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Це рішення було оскаржено в апеляційному порядку, однак ухвалою від 01.12.2025 Західний апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

3. Відповідач 24.02.2026 подав заяву про перегляд рішення від 30.05.2025 за нововиявленими обставинами (надалі – Заява).

4. Заява мотивована тим, що після ухвалення рішення Відповідачка отримала довідки БТІ про фактичну загальну площу будинків по вул. Ю. Липи, 18 та 20 у м. Львові, з яких убачається використання Позивачем неправильних вихідних даних при розрахунку плати за теплопостачання. Крім того, за результатами адвокатських запитів Відповідачка отримала відомості та документи, які підтверджують відсутність належних доказів припинення договору № 1536 Ш від 01.04.2013 про постачання теплової енергії та приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021.

5. Рішенням від 01.04.2026 місцевий суд задовольнив Заяву, переглянув рішення за нововиявленими обставинами та відмовив у задоволенні позову.

6. Своє рішення мотивував тим, що з наданих Відповідачкою довідок БТІ вбачається, що загальна площа будинків, використана Позивачем при розрахунку плати за теплопостачання, не відповідає фактичній площі цих будинків, що може свідчити про неправильність визначення розміру заборгованості. Крім того, з відповідей ЛМКП "Львівтеплоенерго" на адвокатські запити суд дійшов висновку про відсутність належних доказів припинення договору про постачання теплової енергії від № 1536 Ш від 01.04.2013 та належного приєднання Відповідачки до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021. Місцевий суд визнав зазначені обставини нововиявленими.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

7. Не погодившись із указаним рішенням, ЛМКП "Львівтеплоенерго" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

8. Ухвалою від 04.05.2026 Західний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу без руху та встановив апелянту десятиденний строк для усунення її недоліків. Апелянт усунув ці недоліки.

9. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

10. Оскільки рішення господарського суду ухвалено у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (22'510,66 грн), апеляційний суд ухвалою від 11.05.2026 відкрив апеляційне провадження та призначив розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи і проведення судового засідання.

11. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 11.05.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (том 2, а. с. 179, 180, 181).

12. Апелянт 20.05.2026 подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

13. Ухвалою від 25.05.2026 у задоволенні цього клопотання відмовлено, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

14. Ухвалою від 17.06.2026 колегія суддів призначила розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 24.06.2026, а ухвалою від 24.06.2026 відклала її розгляд на 08.07.2026.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

15. Місцевий суд безпідставно задовольнив Заяву. Обставини, на які Відповідачка посилалася, не відповідають критеріям нововиявлених обставин, визначеним статтею 320 Господарського процесуального кодексу України.

16. Довідка БТІ про площу будинків № 18 та № 20 по вул. Ю. Липи не є нововиявленою обставиною, оскільки могла бути отримана Відповідачем ще під час розгляду справи по суті. Отже, йдеться лише про новий доказ, а не про новий факт. До того ж відомості про загальну площу будинків не входять до предмета доказування та не мають істотного значення для правильного вирішення спору, оскільки нарахування здійснювалися виходячи із сумарної опалювальної площі приміщень, підключених до відповідного вузла обліку теплової енергії, а не із загальної площі будинків.

17. Суд першої інстанції не навів мотивів, чому зазначена інформація не могла бути відома Відповідачу раніше та яким чином вона спростовує факти, покладені в основу рішення від 30.05.2025.

18. Помилковим є висновок суду про суперечливість позиції ЛМКП "Львівтеплоенерго" щодо юрисдикції спору. Апелянт спочатку звернувся до суду цивільної юрисдикції, оскільки не мав відомостей про використання нежитлового приміщення у підприємницькій діяльності. Натомість після того, як Відповідачка у цивільній справі почала стверджувати, що приміщення використовується у господарській діяльності, а спір підлягає розгляду господарським судом, Позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

19. Суд безпідставно поставив під сумнів припинення дії договору постачання теплової енергії № 1536Ш від 01.04.2013 та не врахував, що після набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" правовідносини сторін регулюються індивідуальним публічним договором приєднання. Відповідно до практики Верховного Суду попередні договори купівлі-продажу (постачання) теплової енергії для приміщень у багатоквартирних будинках припиняють свою дію після запровадження нової моделі договірних відносин, а факт отримання послуг та їх оплата свідчать про приєднання споживача до публічного договору. Відсутність заяви-приєднання не свідчить про неукладення індивідуального договору, оскільки законодавство не покладає на виконавця комунальної послуги обов`язку надсилати таку заяву споживачу. Після оприлюднення тексту договору та за відсутності рішення співвласників про обрання іншої моделі договірних відносин індивідуальний договір вважається укладеним у силу закону.

20. Відповідачка займає взаємовиключну правову позицію. З одного боку вона стверджує про відсутність підстав для застосування індивідуального договору від 01.12.2021 та наполягає на продовженні дії договору № 1536/Ш від 01.04.2013. З іншого боку, як на нововиявлену обставину посилається на довідки БТІ щодо загальної площі будинку. При цьому, за твердженням Позивача, відомості про загальну площу будинку мають значення лише для здійснення нарахувань відповідно до Методики № 315, яка застосовується саме у правовідносинах з надання житлово-комунальних послуг на підставі індивідуальних договорів. Натомість у разі продовження дії договору № 1536/Ш від 01.04.2013 розрахунки здійснюються виходячи з умов договору, показників вузла обліку та величини теплового навантаження, а площа будинку на їх визначення не впливає.

21. Відтак наявні підстави для скасування рішення місцевого суду від 01.04.2026 про перегляд справи за нововиявленими обставинами та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2025 про стягнення з ФОП Ісакової 22'510,66 грн заборгованості.

Відзив

22. Місцевий суд обґрунтовано переглянув рішення за нововиявленими обставинами.

23. Фактична загальна площа будинків по вул. Ю. Липи, 18 та 20 становить 14'761,10 м2, тоді як при здійсненні нарахувань та розрахунку заборгованості використовувалася площа 9'878,10 м2, що призвело до завищення нарахувань. Нововиявленою обставиною є фактична площа будинків, тоді як довідки БТІ лише підтверджують її існування.

24. У справі № 461/6885/22 суди дійшли висновку про недоведеність припинення договору № 1536/Ш від 01.04.2013 та приєднання Відповідачки до індивідуального договору від 01.12.2021. Незважаючи на це, у даній справі Позивач обґрунтовував свої вимоги саме наявністю договірних відносин, що виникли на підставі індивідуального договору від 01.12.2021.

25. Отримані після ухвалення рішення документи та відповіді на адвокатські запити, на думку Відповідачки, підтверджують відсутність належних доказів припинення договору № 1536/Ш від 01.04.2013 та її приєднання до індивідуального договору від 01.12.2021. Зокрема, у заяві-приєднанні, датованій груднем 2021 року, зазначено адресу по вул. І. Вакарчука, хоча така назва вулиці була присвоєна лише у серпні 2022 року. Крім того, надані документи не підтверджують скерування Відповідачці заяви-приєднання.

26. Платежі за теплопостачання у 2021-2022 роках здійснювалися на виконання договору №1536/Ш від 01.04.2013, а не індивідуального договору від 01.12.2021. Тому здійснення таких платежів не може розцінюватися як акцепт умов нового договору та підтвердження приєднання до нього.

27. Виконання рішення від 30.05.2025 не перешкоджає його перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки процесуальне законодавство передбачає можливість повороту виконання судового рішення.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

28. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

29. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у цій справі оскаржується Позивачем в повному обсязі.

Рішення від 30.05.2025

30. Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 22'510,66 грн заборгованості згідно з індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021.

31. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачка як власник нежитлового приміщення площею 186,5 м2, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 20, яке приєднане до системи централізованого теплопостачання, отримувала послуги з постачання теплової енергії, проте їх у повному обсязі не оплатила, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 22'510,66 гривень.

32. Предметом позову є стягнення 22'510,66 грн боргу.

33. Підставою позову є неналежне виконання Відповідачкою обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії.

34. Рішенням від 30.05.2025 місцевий суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі. Це рішення оскаржувалося в апеляційному порядку, однак ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

35. Рішення від 30.05.2025 обґрунтоване тим, що з 01.12.2021 між сторонами виникли договірні відносини на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, укладеного відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суд дійшов висновку, що Відповідачка як власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку приєдналася до умов такого договору шляхом вчинення конклюдентних дій, зокрема користування послугами та здійснення їх оплати. Виходячи з цього, суд визнав, що правовідносини сторін у спірний період регулювалися саме індивідуальним договором від 01.12.2021.

36. Суд установив, що нарахування плати за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, у тому числі в частині визначення обсягів теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби. За результатами оцінки наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про доведеність заявленої до стягнення заборгованості та наявність підстав для задоволення позову.

Нововиявлені обставини

37. Як підставу для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2025 за нововиявленими обставинами Відповідачка посилалася на пункт 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставою для такого перегляду є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

38. Першою нововиявленою обставиною Відповідачка вказала фактичну загальну площу будинків по вул. Ю. Липи, 18 та 20, на підтвердження чого долучила довідки БТІ Ф/370 від 29.01.2026 (том 2, а. с. 9-12), згідно з якими:

38.1. Загальна площа будинку АДРЕСА_1 складає 7'476,3 м2 , в тому числі нежитлові приміщення площею 828,4 м2 .

38.2. Загальна площа будинку № 18 по вулиці Липи Ю. в місті Львові складає 7'284,8 м2 , в тому числі нежитлові приміщення площею 347,2 м2 .

39. Другою нововиявленою обставиною Відповідачка вважає відсутність факту припинення дії договору № 1536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2013 (том 1, зворот а. с. 127-130) та відсутність факту приєднання до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021 (том 1, а. с. 14-19). На підтвердження цих обставин надала:

39.1. Відповідь № 08-940-02/26 від 06.02.2026 (том 2, а. с. 48-50) на адвокатський запит від 16.01.2026 (том 2, а. с. 44-45). Згідно з цією відповіддю з 01.12.2021 нарахування за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання щодо спірного нежитлового приміщення здійснюються на підставі індивідуальних публічних договорів, до яких ФОП Ісакова О. О. приєдналася шляхом оплати послуг за грудень 2021 року, січень та лютий 2022 року. У відповіді також зазначено, що 22.12.2021 на адресу ФОП Ісакової О. О. скеровувався лист про укладення таких договорів із заявою-приєднання, а розподіл витрат на загальнобудинкові потреби здійснюється відповідно до Методики № 315 пропорційно до опалювальної площі приміщень.

39.2. Надані на адвокатський запит № 1102/26-1 від 11.02.2026 (том 2, а. с. 53-54) лист ЛМКП "Львівтеплоенерго" від 21.12.2021 № 08-282 (том 2, а. с. 89), заяву-приєднання № 1536/Ш (том 2, а. с. 90) та журнал вихідної кореспонденції (том 2, а. с. 91). Посилаючись на ці документи, Відповідачка стверджувала, що вони не підтверджують скерування їй заяви-приєднання до індивідуального договору від 01.12.2021. Крім того, вона звертала увагу на зазначення у заяві-приєднанні, датованій груднем 2021 року, адреси по вул. І. Вакарчука, хоча така назва вулиці була присвоєна лише у серпні 2022 року. На думку Відповідачки, наведене свідчить про відсутність належних доказів припинення договору № 1536/Ш від 01.04.2013 та приєднання до індивідуального договору від 01.12.2021. Також вона посилалася на постанову Львівського апеляційного суду від 19.04.2024 (том 2, а. с. 22-29) та постанову Верховного Суду від 26.08.2024 у справі № 461/6885/22 (том 2, а. с. 30-43), у яких зазначено про недоведеність ЛМКП "Львівтеплоенерго" факту припинення договору № 1536/Ш від 01.04.2013.

40. Оцінивши наведені Відповідачкою доводи та подані нею документи, місцевий суд дійшов висновку, що відомості про фактичну площу будинків по вул. Ю. Липи, 18 та 20, а також обставини щодо відсутності припинення договору №1536/Ш від 01.04.2013 та приєднання до індивідуального договору від 01.12.2021 є нововиявленими обставинами у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на їх істотність для правильного вирішення спору місцевий суд задовольнив Заяву, скасував рішення від 30.05.2025 та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Оцінка апеляційного суду

41. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

42. Інакше кажучи, нововиявленими є обставини, які відповідають таким ознакам в сукупності:

42.1. Такі обставини не були встановлені судом.

42.2. Такі обставини не були відомі особі, які звертається з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

42.3. Такі обставини не могли бути відомі особі, які звертається з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

43. Перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими або виключними обставинами регулюється главою 3 розділу IV ГПК України та є особливим видом провадження у господарському судочинстві. Підставою такого перегляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, а також встановлення неконституційності нормативно-правового акта, встановлення порушення міжнародних зобов`язань. Тобто перегляд справи за нововиявленими або виключними обставинами має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

44. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (пункти 7.4, 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

45. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: 1) існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам господарського процесу; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 914/1565/23, від 15.05.2026 у справі № 904/5028/20 (203/1014/19) та інші).

46. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 902/1446/23).

47. У пункті 24 постанови від 15.09.2025 у справі № 914/1896/22 Верховний Суд зазначив, що обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час.

48. Колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду про наявність нововиявлених обставин такими, що не відповідають вимогам статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

49. Обставина щодо фактичної загальної площі будинків по вул. Ю. Липи, 18 та 20 існувала на момент розгляду справи та могла бути встановлена шляхом отримання відомостей з відповідної технічної документації. При цьому Відповідачка не навела жодних аргументів, які б свідчили про неможливість отримання таких відомостей до ухвалення рішення від 30.05.2025. Місцевий суд також таких обставин не встановив. За таких обставин доводи Апелянта, зазначені у пункті 16 цієї постанови, є обґрунтованими.

50. Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про наявність нововиявленої обставини щодо відсутності належних доказів припинення договору № 1536/Ш від 01.04.2013 та виникнення між сторонами правовідносин на підставі індивідуального договору від 01.12.2021.

51. Як убачається з позовної заяви, Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що після припинення дії договору № 1536/Ш від 01.04.2013 правовідносини сторін регулювалися індивідуальним договором від 01.12.2021. Саме тому питання припинення дії договору № 1536/Ш та виникнення між сторонами правовідносин на підставі індивідуального договору становили один із ключових предметів доказування у справі.

52. На підтвердження своєї позиції про те, що правовідносини сторін продовжували регулюватися договором № 1536/Ш від 01.04.2013, Відповідачка посилається на документи, отримані після ухвалення рішення (відповіді на адвокатські запити, листування, журнал вихідної кореспонденції), а також на висновки судів, викладені у судових рішеннях у справі № 461/6885/22 (див. пункт 39 цієї постанови).

53. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.07.2026 у справі № 908/1049/23, де зазначено, що обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

54. Відповідачка не обґрунтувала, чому наведені нею обставини та докази не могли бути встановлені й подані під час розгляду справи до ухвалення Рішення від 30.05.2025.

55. Крім того, у постанові від 08.06.2026 у справі № 925/1123/24 Верховний Суд зазначив, що не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

56. Отже, ні наведені Відповідачкою документи, отримані після ухвалення рішення, ні судові рішення у справі № 461/6885/22 самі по собі не можуть свідчити про існування нововиявленої обставини.

57. Більше того, зміст Заяви свідчить, що Відповідачка фактично просить суд надати іншу оцінку доказам, дослідженим під час розгляду справи, та дійти протилежного висновку щодо договірного регулювання спірних правовідносин. Проте перевірка правильності таких висновків здійснюється під час апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, а не в порядку його перегляду за нововиявленими обставинами.

58. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє аргументи, наведені у пунктах 24-26 цієї постанови.

59. Інші доводи та заперечення сторін стосуються спору по суті. Оскільки колегія суддів не встановила підстав для перегляду цього рішення за нововиявленими обставинами, наведені доводи не мають значення для вирішення цієї справи та окремо не аналізуються.

60. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що жодна з обставин, на які посилалася Відповідачка у Заяві, не відповідає сукупності ознак нововиявлених обставин, визначених статтею 320 Господарського процесуального кодексу України. Відтак підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2025 та ухвалення нового рішення за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами були відсутні.

IV. ВИСНОВКИ

61. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

62. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 914/911/25 прийнято з порушенням норм процесуального права (статті 320 Господарського процесуального кодексу України), а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні Заяви.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

63. У зв`язку зі скасуванням рішення місцевого господарського суду та ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні Заяви судові витрати підлягають перерозподілу відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір, сплачений Позивачем за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню з Відповідачки.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 277, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 914/911/25 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви фізичної особи – підприємця Ісакової Ольги Олексіївни про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2025 у справі № 914/911/25 за нововиявленими обставинами.

3. Стягнути з фізичної особи – підприємця Ісакової Ольги Олексіївни (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: 79040, місто Львів, вулиця Данила Апостола, будинок 1; ідентифікаційний код: 05506460) 5'450,40 грн відшкодування витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Місцевому суду видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2026.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіПрядко О. В.

Манюк П. Т.