Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №914/1218/26 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 23 червня 2026 р.

Справа: №914/1218/26

Суддя: Міліціанов Роман Валерійович

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1218/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Міліціанова Р.В., суддів Іванчук С.В., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Жидачівської міської ради на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 про забезпечення позову у справі

за позовом Фермерського господарства «Сяйво-Стрий», с. Лисятичі Стрийського р-ну Львівської області

до Жидачівської міської ради, м. Жидачів,

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеним договору оренди землі

за участю представників:

від позивача: Савка Т.В.

від відповідача (заявника): Косенюк Я.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/1218/26 заяву Фермерського господарства «Сяйво – Стрий» про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом:

- заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради;

- заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у користування, продажу права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради.

11.05.2026, не погодившись з Ухвалою Господарського суду Львівської області, Жидачівська міська рада звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу позивача та відкрити провадження у справі. Скасувати Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/1218/26 про задоволення заяви Фермерського господарства «Сяйво-Стрий» про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Фермерського господарства «Сяйво-Стрий» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №914/1218/26 відмовити повністю.

Ухвалою апеляційного суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Встановлено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Жидачівської міської ради на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/1218/26, розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні призначено на 24.06.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 задоволено заяву Жидачівської міської ради про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

04.06.2026 до канцелярії суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №914/1218/26.

У судове засідання 24.06.2026 прибув представник позивача, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 24.06.2026 прибув представник апелянта, аргументи апеляційної скарги підтримав повністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 2 ст. 273 ГПК України).

1. Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Сяйво – Стрий» до Жидачівської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеним договору оренди землі.

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Позивач просив забезпечити позов в наступний спосіб:

- заборонити Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради;

- заборонити Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у користування, продажу права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що враховуючи факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором оренди землі, в тому числі щодо сплати орендної плати; дотримання позивачем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; не проведення орендодавцем у встановлений законом строк добросовісних переговорів щодо істотних умов договору для його укладення на новий строк; продовження користування земельною ділянкою, на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» слід дійти до висновку про наявність підстав для визнання укладеним договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк в редакції надісланій Позивачем разом листом від 02.03.2026 року № 32, окрім цього, прийняттям рішення від 16.04.2026 року № 3806 «Про відмову в поновленні договору оренди землі фермерському господарству «Сяйво-Стрий», відповідач по суті незаконно припинив переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк відповідно вимог чинного законодавства, що суперечить приписам земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради з приводу права оренди на яку виник спір у даній справі, перебуває в комунальній власності Жидачівської міської ради.

Позивач стверджує, що Жидачівська міська рада не має будь-яких обмежень у своїх правомочностях як власник земельної ділянки зокрема, щодо користування та розпорядження нею, а відтак існує загроза та обґрунтоване припущення того, що спірна земельна ділянка буде передана фізичним особам на праві власності або ж юридичним особам надана в оренду, що в свою чергу, унеможливить в подальшому ефективний захист порушених прав позивача у даній справі.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/1218/25 заяву заяву Фермерського господарства «Сяйво – Стрий» про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову у справі №914/1218/26 шляхом:

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що жодних відомостей про те, що між організатором земельних торгів та їх виконавцем укладено договір матеріали справи не містять. Також відсутні докази прийняття рішення організатора торгів, відповідно до статті 135 ГПК України, про проведення земельних торгів щодо земельних ділянок. У свою чергу п. 5 оскаржуваного рішення Жидачівської міської ради від 16.04.2026 року № 3806 «Про відмову в поновленні договору оренди землі фермерському господарству «Сяйво-Стрий» фактично вказує лише про намір виставити спірну земельну ділянку на торги.

З огляду на те, що будь-яких рішень щодо проведення земельних торгів про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради чи права оренди, емфітевзису на спірну земельну ділянку станом на сьогоднішній час не приймалось, як і не були розпочаті певні процедури проведення земельних торгів, відтак застосування заходів забезпечення позову які просить позивач не суперечитиме приписам ч. 12 ст. 137 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву про забезпечення позову підставною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги:

- суд першої інстанції дійшов висновку, що п. 5 рішення Ради №3806, де міститься «рекомендація» включити ділянку до переліку лотів для аукціону, є «переконливим свідченням існування ризику». Однак цей висновок суперечить вимогам ст. 136 ГПК України та усталеній практиці Верховного Суду,

- щодо посилань суду першої інстанції на висновки Верховного Суду у справі № 915/113/20 від 16.10.2020, то у справі № 914/1218/26 матеріали справи не містять жодних наказів про розробку документації чи укладення договорів із виконавцями. Суд першої інстанції сам констатував, що процедура торгів фактично розпочата не була, а пункт 5 рішення Ради № 3806 вказує лише на декларативний «намір». Отже, у справі № 915/113/20 існувала реальна адміністративна процедура підготовки лотів, тоді як у цій справі це лише рекомендація, що не є «підготовчими діями до реалізації майна» в розумінні Закону. Формальне посилання суду першої інстанції на постанову ВС у справі № 915/113/20 є недоречним, оскільки фактичні обставини щодо стадії підготовки до торгів та правовий статус позивачів є кардинально різними. За відсутності реальних дій Жидачівської міської ради щодо розробки документації чи укладення договорів з виконавцями торгів, висновки про «існування ризику» є передчасними та не підкріпленими доказами.

- щодо зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, то предметом спору у справі № 914/1218/26 є вимога Фермерського господарства «Сяйво Стрий» про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеним договору оренди землі. Натомість судом першої інстанції застосовано захід у вигляді заборони передачі земельної ділянки у власність, що не охоплюється предметом позовних вимог. Такий захід не забезпечує безпосереднього виконання можливого рішення суду про поновлення договору оренди, а виходить за межі спірних правовідносин. Таким чином, відсутній необхідний правовий та функціональний зв`язок між обраним заходом забезпечення позову та предметом спору, що суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у справі № 201/9686/23.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу від ФГ «Сяйво-Стрий» не надходив.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради, з приводу права оренди на яку виник спір у даній справі, перебуває в комунальній власності Жидачівської міської ради.

Відповідно до п. 5 Рішення Жидачівської міської ради від 16.04.2026 року № 3806 «Про відмову в поновленні договору оренди землі фермерському господарству «Сяйво Стрий» рекомендовано після закінчення терміну дії договору оренди спірної земельної ділянки, дану земельну ділянку включити до переліку для підготовлення Лоту для продажу прав оренди на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі аукціону).

Фермерське господарство «Сяйво-Стрий» продовжує користуватися земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради, на земельній ділянці у вересні 2025 року було здійснено насінницькі посіви озимого ячменю с. Фаро, еліта, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа додатками до якого є відповідні фотографії посівів.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних процесуальних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції положень ст. ст. 136-140 ГПК України.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Згідно із ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб як наслідок, у випадку прийняття рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

7.2. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, у вирішенні питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 01.04.2024 року у cправі № 922/5184/23.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (Постанова КГС ВС від від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22).

7.3. Щодо перевірки обґрунтованості вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на спірну земельну ділянку.

Згідно із пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У Постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (Постанови Верховного Суду у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Предметом позову у даній справі є розгляд вимог немайнового характеру про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання укладеним договору оренди землі, з метою захисту переважного права орендаря земельної ділянки на на укладення договору оренди землі на новий строк.

Таким чином, предмет спору не стосується припинення права власності на земельну ділянку, зміну власника, витребування майна у власність або вирішення інших питань щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Крім того, суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.

Наявність позову про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо поділу земельної ділянки і продажу права оренди не може слугувати підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони розпоряджатися земельними ділянками її власнику, з огляду на те, що право власності на ці земельні ділянки позивачем не оспорюється.

Тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору (Постанова КГС ВС від 04 жовтня 2021 року у справі № 911/1410/21).

Тому, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку виходять за межі предмету спору та не стосуються розгляду спору по суті, такі заходи не містять причинно-наслідкового звязку між їх застосуванням та вирішенням спору або виконанням судового рішення.

Також відповідні заходи забезпечення позову не узгоджуються з визначеними ст. 136 ГПК України ризиками їх застосування, оскільки їх дія обмежується побоюваннями позивача щодо утруднення поновлення договірних орендних правовідносин, а не правомочностей власника.

Крім того, стаття 317 ЦК України надає власнику права володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом власності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тож при укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Тож після зміни власника земельної ділянки Договір не припинив свою дію, натомість Сільрада в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за Договором правами та обов`язками (Постанова ВП ВС від від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).

Таким чином, захист прав позивача, у межах спірних правовідносин, не залежить від зміни власника земельної ділянки.

Матеріали справи не містять відомостей щодо вчинення або наміру вчинити дії зі сторони відповідача стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою, її поділу, передачу у власність іншим особам, розробки проєктів землеустрою з даного питання.

Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку є недоведеною, не відповідає вимогам щодо адекватності та співмірності з предметом позовних вимог, суперечать вимогам ст. ст. 136, 137 ГПК України, наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у такий спосіб, забороняють органу місцевого самоврядування реалізацію повноважень власника земельної ділянки, визначені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржувана ухвала у цій частині задоволених вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача по суті (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині вжитих заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради.

7.4. Щодо перевірки обґрунтованості вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у користування, продажу права оренди чи емфітевзису на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті?137?Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

За загальним правилом чинний ГПК України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії (сплачувати кошти, виконувати роботи, надавати послуги тощо) (п. 53 Постанови ОП КГС ВС від 17 січня 2025 року у справі № 916/4954/23).

Суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин сторін, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України.

Застосування такого заходу забезпечення позову призводить до втручання в господарську діяльність (Постанова КГС ВС від від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22).

Тобто, адекватність та співмірність заходів забезпечення позову дотримується у випадку заборони вчинення певних, конкретних дій, які мають прямий причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову.

Положення ст. 137 ГПК України не містить способів забезпечення позову шляхом заборони вчинення відповідачу невизначеного переліку дій, оскільки такий захід не відповідає вимогам правової визначеності.

Таким чином, судом першої інстанції протиправно вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення відповідачу будь-яких дій, спрямованих на передачу у користування, продаж права оренди чи емфітевзису на спірну земельну ділянку.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Оскільки, неправильне застосування норм процесуального права призвело до невірного вирішення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, то апеляційний суд уповноважений самостійно здійснити розгляд даної заяви.

З урахуванням викладених мотивів у п. 7.3. цієї постанови щодо відсутності достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на спірну земельну ділянку, заява позивача у цій частині вимог не підлягає задоволенню.

7.4.1. Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, котрі стосуються обмежень у передачі спірної земельної ділянки в користування, апеляційний суд зазначає наступне.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (Постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі N 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі N 209/3085/20 (пункт 24).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (Постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13).

Виникнення нових орендних правовідносин щодо спірної ділянки з участю третіх осіб зумовить необхідність звернення позивача до суду з новими вимогами про оскарження відповідних правочинів, що не відповідатиме завданню ефективного судового захисту.

З урахуванням заявленого немайнового позову, враховуючи визначену у Рішенні Жидачівської міської ради від 16.04.2026 року № 3806 «Про відмову в поновленні договору оренди землі фермерському господарству «Сяйво-Стрий» рекомендацію з включення земельної ділянки до переліку продажу права оренди, апеляційний погоджується з викладеними у заяві про забезпечення позову обставинами стосовно неможливості захистити порушені права в одному судовому процесі у випадку укладення до вирішення спору договору оренди землі з іншим орендарем.

Суд зауважує, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову не вирішується питання про обґрунтованість позовних вимог по суті.

З урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, критеріїв щодо співмірності та адекватності заходів забезпечення позову, з огляду на предмет позовних вимог, належним заходом забезпечення позову є заборона Жидачівській міській раді передавати у користування, продаж права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради.

Застосування цього заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні тимчасові обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача.

Такий захід містить заборону на вчинення конкретних, чітких, обмежених дій, які перебувають у причинному зв`язку з предметом спору та є тимчасовим заходом, який обмежується строком судового провадження.

Отже, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

7.5. Щодо можливості застосування п. 12 ст. 137 ГПК України у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

З приводу застосування п. 12 ст. 137 ГПК України Верховним Судом сформульовано наступні правові висновки.

У справі № 911/1410/21 предметом позову була вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, зокрема, про проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки, і суд апеляційної інстанції зазначив, що на спеціалізованому сайті Державного агентства земельних ресурсів України з`явилися оголошення про проведення земельних торгів права оренди щодо земельних ділянок № 3221288801:01:029:0054 та № 3221288801:01:029:0054.

Тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо продажу права оренди земельних ділянок на торгах у формі аукціону суперечить імперативним вимогам частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки можуть зумовити припинення, відкладення або зупинення процедури проведення торгів (Постанова КГС ВС від 04.10.2021 у справі № 911/1410/21).

У Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22 за заявою щодо забезпечення позову про визнання недійсними електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна до подання позовної заяви, у якій заявник просив вжити заходи забезпечення шляхом: 1) зупинення реалізації арештованого майна; 2) заборони відповідачу-1 проводити розрахунки та здійснювати оплату за нежитлову будівлю на електронному аукціоні (торгах); 3) заборони відповідачам та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на оформлення результатів торгів, складання, підписання, надсилання протоколів та актів про торги; 4) заборони будь-яким особам (державним реєстраторам на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) і органам (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям, приватним виконавцям, ДП "Сетам" і відповідачу вчиняти будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо продажу, відчуження будь-яким іншим способом, у тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо, будь-якого іншого обтяження, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів стосовно нежитлової будівлі, наголошено, що норма пункту 6 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу майна, проте із застереженням - якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту. Аналогічні висновки викладено також в постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у cправі № 910/11409/24.

З метою формування єдиної правозастосовчої практики в питанні застосування норми частини 12 статті 137 ГПК України в такій категорії спорів (визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна) та недопущення можливостей довільного трактування цієї норми об`єднана палата вбачає підстави для відступу від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 12 статті 137 ГПК України в подібних процесуальних правовідносинах, викладеного в постанові від 01.02.2023 у справі № 910/1539/21 (910/8758/21), оскільки у випадку, якщо такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, застосовується судом у межах розгляду позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту та супроводжується припиненням, відкладенням, зупиненням чи іншим втручанням у проведення електронного аукціону (торгів), що в рамках примусового виконання судового рішення проводяться органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем та/або ДП "Сетам", яким доручено здійснення функцій з організації електронних торгів, то на правовідносини вжиття зазначеного заходу забезпечення позову на час підготовки та проведення електронних торгів не поширюється дія положень частини 12 статті 137 ГПК України, якими заборонено вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на будь-яке втручання в проведення публічних конкурсних процедур (їх припинення, відкладення, зупинення тощо), оскільки ані державний чи приватний виконавець, ані ДП "Сетам" не входять до чітко визначеного законодавцем суб`єктного складу учасників публічних конкурсних процедур (державний орган, орган місцевого самоврядування, призначений державним органом суб`єкт у складі комісії).

Правові висновки щодо поширення визначеної п. 12 ст. 137 ГПК України заборони на вжиття заходів забезпечення позову висловлено у Постанові КГС ВС від 16 березня 2026 року у cправі № 910/1539/21 (910/2112/25) з вимогами про забезпечення позову шляхом заборони ДП "СЕТАМ" та приватному виконавцю, іншим особам здійснювати будь-які дії спрямовані на відчуження майнового комплексу номер лоту 464865, аукціон (торги), які відбулися 30.04.2021, здійснювати будь-які дії спрямовані на проведення оформлення результатів таких торгів, складання, підписання, надсилання протоколів та актів про такі торги.

А також, Постанові КГС ВС від 10 квітня 2026 року у cправі № 910/16129/25 з вимогами про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі" вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, яким обмежено дію конкурсної процедури, що фактично мало наслідком втручання у її проведення, оскільки укладення таких договорів є невід`ємною частиною завершення конкурсу та формування складу Наглядової ради.

Однак, фактичні обставини спірних правовідносин у даній господарській справі є відмінними від обставин, на основі яких сформовано відповідні правові висновки Верховного Суду.

Застосування ч. 12 ст. 137 ГПК України спрямовано на обмеження вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) будь-яке втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, істотним для застосування цієї норми є встановлення обставин початку проведення торгів, підготовчих дій стосовно їх проведення, винесення рішень уповноважених органів про реалізацію повноважень, спрямованих на здійснення повноважень з організації та проведення відповідних публічних процедур.

Водночас, у даній справі органом місцевого самоврядування лише надано рекомендацію після закінчення терміну дії договору оренди спірної земельної ділянки, дану земельну ділянку включити до переліку для підготовлення Лоту для продажу прав оренди на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі аукціону).

Однак, доказів реалізації даного рішення, а також початку підготовки до проведення земельних торгів матеріали справи не містять.

Також, у судовому засіданні на стадії апеляційного провадження представником відповідача повідомлено, що наміру проводити земельні торги відповідна рада на даний час не має, даний процес займає тривалий період, до вирішення спору торги не проводитимуться, на даний час відомості про включення спірної земельної ділянки до переліку для підготовлення лоту для продажу прав оренди на конкурентних засадах відсутні.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів вчинення дій чи прийняття рішень щодо проведення земельних торгів про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради чи права оренди, емфітевзису на спірну земельну ділянку.

Порядок підготовки, організації та проведення земельних торгів регламентовано положеннями ст. ст. 135-139 ЗК України.

Для проведення земельних торгів організатор земельних торгів укладає з оператором електронного майданчика, підключеного до електронної торгової системи, договір про організацію та проведення земельних торгів (ч. 2 ст. 135 ЗК України).

В силу ч. 4 ст. 136 ЗК України, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

Земельні торги проводяться не раніше 30 днів та не пізніше 45 днів з дня оприлюднення оголошення про проведення земельних торгів (ч. 6 ст. 137 ЗК України).

Отже, первісними діями, котрі можуть підтверджувати початок підготовчих дій зі сторони організатора аукціону на проведення земельних торгів є прийняття відповідного рішення, зміст якого відповідає вимогам ч. 4 ст. 136 ЗК України, а також укладення з оператором електронного майданчика, підключеного до електронної торгової системи, договору про організацію та проведення земельних торгів.

Однак, матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій.

Отже, відповідачем не доведено обставин проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені територіальної громади (органу місцевого самоврядування), як обов`язкової умови застосування ч. 12 ст. 137 ГПК України.

Оцінивши доводи сторін у сукупності, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування, визначених ч. 12 ст. 137 ГПК України у спірних процесуальних правовідносинах.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове її задоволення та вжиття заходів забезпечення позову у справі №914/1218/26 шляхом: заборони Жидачівській міській раді передачу у користування, продаж права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради.

9. Судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не ухвалювалося рішення по суті спору, розподіл судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги слід здійснити суду першої інстанції після розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 129, 136-140, 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Жидачівської міської ради на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 про забезпечення позову у справі №914/1218/26 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 про забезпечення позову у справі №914/1218/26 скасувати.

3. Заяву Фермерського господарства «Сяйво Стрий» про забезпечення позову задовольнити частково.

4. Вжити заходи забезпечення позову у справі №914/1218/26.

5. Заборонити Жидачівській міській раді (код ЄДРПОУ: 04056167, адреса місцезнаходження: 81700, Львівська обл., Стрийський р-н., м. Жидачів, вул. Шашкевича, буд. 2) передачу у користування, продаж права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 18,6760 га (кадастровий номер: 4621585900:04:000:0598) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Тейсарів, Стрийський район, Львівська область на території Жидачівської міської ради.

6. Постанова про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Строк пред`явлення постанови до виконання обчислюється з наступного дня після її прийняття.

Стягувач: Фермерське господарства «Сяйво Стрий» (82421, Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, вулиця Садова, 2, ЄДРПОУ 33650468).

Боржник: Жидачівська міська рада (81700, Львівська область, Стрийський район, місто Жидачів, вулиця Шашкевича, 2, ЄДРПОУ 04056167).

7. Відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в іншій частині вимог.

8. Примірник постанови, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати для виконання Стрийському відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Фермерському господарству «Сяйво Стрий», копію до електронних кабінетів сторін у системі ЄСІТС, за їх відсутності засобами поштового зв`язку.

9. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

10. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 24.06.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова, враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого судді, складена 09.07.2026.

Постанову прийнято 24.06.2026 року.

Постанову підписано суддями - 09.07.2026 року.

Дата видачі постанови: 09.07.2026 року.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Степанюк Н.Л.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua