Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №727/13355/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 липня 2026 року м. Чернівці справа № 727/13355/25

провадження №22-ц/822/796/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Черновська А.К.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 6 березня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позов обґрунтовано наступним. 24.01.2011 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис №67.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 07.02.2023 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу 08.07.2020 року подружжям було придбано транспортний засіб марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, чорного кольору, VIN код - НОМЕР_1 , який був об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У 2024 році з метою заповнення щорічної декларації про доходи державного службовця позивач отримала інформацію від колишнього чоловіка про те, що зазначений автомобіль у 2022 році за ним вже зареєстрований не був.

Таким чином, ОСОБА_1 відчужив спільно набутий автомобіль іншій особі шляхом укладення договору. Проте згоду на відчуження спільно набутого автомобіля вона не надавала. Наведене свідчить, що останній розпорядився спільним майном на власний розсуд та проти волі іншого з подружжя, не в інтересах сім`ї та не на її потреби.

Відповідач не компенсував ОСОБА_2 половину вартості транспортного засобу, а тому вважає, що існують підстави для звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Зазначила, що під час перебування у шлюбі із ОСОБА_1 їй не було відомо про перереєстрацію автомобіля, оскільки транспортний засіб постійно перебував у його користуванні.

Більше того, 23.09.2022 року ОСОБА_1 відчужив без згоди іншого подружжя автомобіль, а вже 21.10.2022 року ним було подано позов до суду про розірвання шлюбу.

Також після розірвання шлюбу, а саме 19 травня 2024 року відповідач знову придбав вказаний транспортний засіб, що свідчить про його намір приховати спільно набутий транспортний засіб під час поділу майна подружжя.

На час звернення з позовом до суду спірний автомобіль був виставлений на продаж, що підтверджується оголошенням на сайті https://auto.ria.com/uk/auto mitsubishi outlander 38957659.html. Як вбачається з вказаного оголошення про продаж автомобіля - історія авто за VIN-кодом: спірний автомобіль було перереєстровано на нового власника за договором, укладеним 23 вересня 2022 року, а в подальшому за договором, укладеним 19 травня 2024 року. При цьому, відповідач в оголошені про продаж автомобіля в розділі - опис вказує, що автомобіль у нього у власності вже 5 років; ціна автомобіля - 13900 доларів США (577545 грн.).

На даний час середня ринкова вартість транспортного засобу марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, чорного кольору, VIN код - НОМЕР_1 становить 505220 гривень, що підтверджує висновком автотоварознавчого дослідження.

Вказувала на те, що вартість майна, що підлягає поділу слід визначати, виходячи з його дійсної вартості на час розгляду справи, а не договірної.

Просила здійснити поділ майна подружжя та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості транспортного засобу марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, чорного кольору, VIN код - НОМЕР_1 у розмірі 252610 грн. та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 6 березня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задоволено.

В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «MITSUBISHI OUTLANDER» 2013 року випуску, чорного кольору, VIN код - НОМЕР_1 , у розмірі 252 610грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 2560,10грн. судового збору та 2000грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 6 березня 2026 року, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців є незаконним, необґрунтованим, ухваленим без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню.

Зазначає, що суд надаючи оцінку аргументам відповідача стосовно продажу спірного автомобілю в інтересах сім`ї, зокрема з метою організації дня народження дітей, придбання їм подарунків, а також аргументам про те, що частину не витрачених коштів від продажу автомобіля відповідач залишив вдома, і саме позивачка розпорядилася цими коштами – зазначив, що вони є неправдивими та надуманими, оскільки безумовно вартість автомобіля та вартість придбаних для дітей подарунків (телефон) є неспіввмірною. Окрім того судом встановлено, що подружжям за згодою у липні 2022 року було продано об`єкт незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим зроблено висновок, що у подружжя були кошти для організації дня народження дітей. В рішенні зазначено, що будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що частина коштів від продажу спірного автомобіля ОСОБА_1 була передана ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив однобічну та вибіркову оцінку доказів, фактично надавши перевагу доказам, поданим позивачем, та без належного мотивування відхилив докази сторони відповідача. Водночас, всупереч вимогам ст. 89 ЦПК України, суд не надав належної оцінки кожному доказу окремо та в їх сукупності, не навів мотивів відхилення доказів відповідача, а також не обґрунтував, з яких підстав одні докази визнав більш достовірними за інші.

Суд першої інстанції дійшов помилкового, передчасного та такого, що не ґрунтується на повному дослідженні обставин справи, висновку про те, що відчуження спірного автомобіля та використання коштів від його продажу відбулося не в інтересах сім`ї, а виключно в особистих інтересах відповідача. Так, із матеріалів справи вбачається та судом не заперечується, що спірний транспортний засіб було відчужено 23 вересня 2022 року, тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 6 березня 2026 року - без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 24.01.2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб, актовий запис №67.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 07.02.2023 року шлюб між сторонами було розірвано.

Від шлюбу у сторін є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.07.2020 року на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано автомобіль марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, чорного кольору, VIN код - НОМЕР_1 .

23.09.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу №7341/2022/3418372 транспортного засобу, на підставі якого відповідач продав останньому автомобіль марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, чорного кольору, VIN код - НОМЕР_1 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 70000 грн.

19.05.2024 року спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу було повторно зареєстровано на ОСОБА_1 .

Згідно висновку №3576/2025 від 01.10.2025 року автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, середня ринкова ціна КТЗ марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, чорного кольору, д.н. НОМЕР_2 на дату проведення оцінки становить 505220 грн.

Відповідно до висновку експерта №58-12-25 від 03.12.2025 року, складеного на замовлення представника відповідача, ринкова вартість автомобіля марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, д.н. НОМЕР_2 станом на 23.05.2024 року, із врахуванням його технічного стану, відповідо до діагностичного листа автомобіля до наряду-замовлення №1767 від 21.05.2024 року складає 235118,66грн.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. ст.60, 70, 71 СК України, ст. 364 ЦК України, зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Однак, судом не було враховано наступного.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до ч.3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч.3 ст. 61 СК України кореспондує ч.4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до ст. ст. 76, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 80, ч.1 ст.81, ст. 89 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Ключовим фактором у вирішенні спорів даної категорії є встановлення факту укладення договору в інтересах сім`ї та використання одержаних коштів або майна на її потреби. Доведення цих обставин покладається на сторону, яка на них посилається.

Судом встановлено, що автомобіль марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, чорного кольору, VIN код - НОМЕР_1 , який був зареєстрований на праві власності за відповідачем, придбаний у період шлюбу, проте був відчужений 23.09.2022 року, тобто ще під час перебування сторін у шлюбі.

Жодних доказів того, що відчуження автомобіля відбулось не в інтересах сім`ї чи проти волі позивача суду не надано.

Договір відчуження автомобіля від 23.09.2022 року позивачем не оспорено, як і не заявлено про фраудаторність правочину.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребовування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Всупереч вимогам ст. ст.12, 81 ЦПК України, позивач не надала доказів на підтвердження того, що шлюбні відносини між сторонами були припинені на час продажу відповідачем автомобіля чи відповідач діяв не в інтересах сім`ї, чи без її згоди. Аналогічна позиція викладена в постанові верховного Суду від 28 серпня 2025 року справа № 242/812/23, провадження № 61-10609св24.

Отже, позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильно застосовано судом норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду та ухваленні нового, про відмову у задоволені позову.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.2, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права.

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 6 березня 2026 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді І.Б. Перепелюк І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк