Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №2-354/10 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Харків

справа № 2-354/10

провадження № 22-ц/818/46/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Яцини В.Б, Мальованого Ю.М.

за участі секретаря –Риндіч О.Б.

сторони справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк»

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2024 року, у складі судді Янцовської Т.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» звернулось до суду з позовом після зміни якого (т.3 а.с. 61) просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитними договорами № 014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 у розмірі 40387,58 доларів США та № 014/07/1-330-07 від 23.03.2007 у розмірі 19971 доларів США.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.09.2006 між Акціонерним поштово пенсійним Банком «Аваль» правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/02/3-1403-06 про надання кредиту сумі 70000 доларів США строком по 15.09.2013 зі сплатою 14 процентів річних. Крім того, 23.03.2007 укладено кредитний договір №014/07/1-330-07 про надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 54965 доларів США строком по 28.02.2012 із сплатою 14,5 відсотків річних. Взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у відповідності до умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим станом на 14.06.2023 заборгованість становить за кредитним договором № 014/02/3-1403-06 - 40 387,58 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 38 652, 01 дол. США; заборгованість за відсотками - 1 735,57 дол. США.; за кредитним договором № 014/07/1-330-07 - 19 971,49 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 18 678,10 дол. США; заборгованість за відсотками - 1 293,39 дол. США. В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки від 23.03.2007 №540/2-07.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.11.2010 стягнуто солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 у розмірі 70 025,97дол. США (що в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ (курс НБУ 1 дол. США - 7,9022грн) - 553 359,22грн.) та за кредитним договором № 014/07/1-330-07 від 23.03.2007 р. - 53 146,00 дол. США (що в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ 419 970,33грн).

04.02.2021 представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення

Ухвалою суду від 12.08.2021 заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.11.2010 скасовано, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова 08.10.2024 року позовні вимоги задоволено.

Рішення обґрунтовано тим, що зміст нормативних документів, на підставі яких приймалось рішення банку про визнання кредитної заборгованості відповідачки ОСОБА_1 безнадійною та списання її за рахунок резерву не є припиненням зобов`язання в розумінні ст.605 ЦК України, що регулюють питання зобов`язань внаслідок прощення боргу кредитором, процедуру оформлення припинення зобов`язання за цих підстав, з урахуванням кредитного договору, термін дії якого не сплив, правового питання питань оподаткування. Надані у справі докази позивачем і досліджені в судовому засіданні підтверджують набуття ним всіх прав вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів за кредитними договорами №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 р. у розмірі 40 387,58 дол. США та №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 р. у сумі 19 971,49 дол. США. Зазначений позивачем розмір заборгованості відповідно до вимог статті 13 ЦПК України представниками відповідачів не спростовано.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 40 387,58 доларів США та за кредитним договором №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 19 971,49 доларів США та судовий збір у розмірі 850 гривень з кожного.

Не погодившись з рішенням суду, представник Зудер`янц В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить рішення скасувати та постановити нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог, оскільки належним чином не дослідив докази, надані позивачем, а також докази, надані відповідачем, а саме копії квитанцій на (т.1 а.с. 128 - 170) про сплату платежів за кредитними договорами (тіло кредитів, відсотки за користування кредитами). Відповідно до цих квитанцій відповідач ОСОБА_1 належним чином виконувала умови кредитних договорів та щомісячно сплачувала необхідні платежі за вказаними кредитними договорами згідно графікам погашення кредиту. Квитанцію № 209/207-36 від 28.07.2008 року на суму 73500,0 дол.США. за договорами позики №014/07/1-330-07 від 23.03.2007р безпідставно не враховано банком. Позивач надав відповідачам недостовірну інформацію щодо розміру заборгованості за кредитним договором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 та кредитним договором №014/07/1-330-07 від 23.03.2007. Також зазначила, що кошти, що надійшли до банку від реалізації іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 у загальній сумі 808300 грн (або 29217,31 дол.США), відбувся в порушення умов КД №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006р. Оскільки пунктом 3.4. КД №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006р чітко визначено, що забезпеченням цього договору є іпотека 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 . Жодних умов, що вказана квартира виступає забезпеченням кредитного договору №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 немає.

16.12.2024 представник Сандуляк С.А., яка діє в інтересах АТ «Райффайзен Банк» подала відзив на апеляційну скаргу в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду залишити без змін. Зазначила, що ОСОБА_1 з моменту подання позовної заяви до суду була обізнана про наявність заборгованості та свідомо не виконувала свої зобов`язання перед Банком. Посилання апелянта на те, що кошти від реалізації предмета іпотеки в рамках зведеного ВП 62642658 неправомірно було зараховано на погашення заборгованості за КД № 014/07/1-330-07 від 23.03.2007 року та № 014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 року є безпідставними, оскільки відповідно до умов Договору іпотеки №540/1-06 від 15.09.2006 року, предмет іпотеки забезпечував виконання Позичальником зобов`язань за Генеральною кредитною угодою №540, а зазначені кредитні договори були укладені в її рамках. Тому зарахування коштів було поділено пропорційно сумам боргу за кожним кредитним договором. Посилання Апелянта на те, що Банк надав відповідачам недостовірну інформацію щодо розміру заборгованості є безпідставними. Надані банком розрахунки заборгованості по Кредитних договорах № 014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 року № 014/07/1-330-07 від 23.03.2007 року та виписки по рахунках є належними та допустимими доказами, що підтверджують в тому числі видачу кредиту та наявність непогашеного боргу згідно укладених договорів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ЦПК України. Нормативного обґрунтування припинення боргового зобов`язання після списання безнадійної кредитної заборгованості немає. Просила долучити до матеріалів справи: заяву ОСОБА_1 від 21.05.2010 року, яку вона подала до Банку і якою вона підтверджує наявність боргу по кредитним договорам та не відмовляється від них. Також, заяву ОСОБА_1 про надання заборгованості по КД після реалізації автомобіля в рамках ВП та копію Договору іпотеки №540/1-06 від 15.09.2006 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що 15.09.2006 р. між Акціонерним поштово пенсійним Банком «Аваль» в особі Харківської обласної дирекції та ОСОБА_1 укладено Генеральну кредитну угоду № 540, відповідно до якої позивач зобов`язується надавати відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти, загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати суми 70000 доларів США (т. 1 а.с. 8-10).

Додатковою угодою № 1 від 23.03.2007 р. до Генеральної кредитної угоди № 540 від 15.09.2006 р. внесено зміни до п. 1.2 та п. 2.8, за якими загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати суми 122379,00 доларів США, забезпеченням цієї угоди є: іпотека квартири АДРЕСА_3 , застава транспортних засобів у кількості 2 одиниць, а також фінансова порука ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 9)

Між Акціонерним поштово пенсійним Банком «Аваль» в особі Харківської обласної дирекції та ОСОБА_1 укладено кредитні договори №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 про надання кредиту сумі 70000 дол. США. строком з 15.09.2006 р. по 15.09.2013 р. із сплатою 14 процентів річних, та 23.03.2007 кредитний договір №014/07/1-330-07 про надання кредиту у розмірі 54965 дол. США. строком по 28.02.2012 р. із сплатою 14,5 відсотків річних (т. 1 а.с. 10-16).

Згідно з повідомленням (вимоги) про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання вбачається, що станом на 24.02.2009 заборгованість за Угодою та кредитними договором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 року становить 56 516,14 США, за кредитними договором №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 року становить 41 801,69 США (т. 1 а.с. 17-18).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006, укладеним у відповідності до Генеральної угоди №540 від 15.09.2006 станом на 15.04.2009 сума заборгованості за кредиом складає 55 262,05 дол. США з яких: прострочена сума заборгованості за відсотками – 2171,56 дол. США; кількість прострочених днів погашення відсотків 134 дні; сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків – 113,23 дол. США; прострочена сума заборгованості за кредитом – 2703,19 дол. США; кількість днів прострочених погашення суми кредиту – 147 днів; сума пені, нарахована за порушення строку погашення кредиту – 128,52 дол. США; загальна сума заборгованості – 57 675,36 дол. США; із них загальна сума простроченої заборгованості за кредитом – 5 116,50 дол. США (т. 1 а.с. 21-23).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/07/1-330-07 від 23.03.2007, укладеним у відповідності до Генеральної угоди №540 від 15.09.2006 станом на 15.04.2009 вбачається, що сума заборгованості за кредиом складає 40 622,17 дол. США з яких: прострочена сума заборгованості за відсотками – 1 796,38 дол. США; кількість прострочених днів погашення відсотків 106 днів; сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків – 78,27 дол. США; прострочена сума заборгованості за кредитом – 3 320,97 дол. США; кількість днів прострочених погашення суми кредиту – 147 днів; сума пені, нарахована за порушення строку погашення кредиту – 174,61 дол. США; загальна сума заборгованості – 42 671,43 дол. США; із них загальна сума простроченої заборгованості за кредитом – 5 370,23 дол. США (т. 1 а.с. 24-26).

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова 03 листопада 2010 року позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі за кредитним договорам № 014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 у розмірі 70 025,97 дол. США та 014/07/1-330-07 від 23.03.2007 у розмірі 53 146,00 дол. США задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів (т. 1 а.с. 67-68).

На підставі вказаного рішення, видані виконавчі листи про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі за кредитним договорам №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 у розмірі 70 025,97 дол. США та 014/07/1-330-07 від 23.03.2007 у розмірі 53 146,00 дол. США (т. 1 а.с. 76,77)

З матералів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за кредитними договорами (т. 1 а.с. 128-170).

28.05.2012 р. проведено аукціон по реалізації арештованого рухомого майна, належного ОСОБА_2 – вантажного сідлового тягача-Е DAF 95XF380 з ціною продажу 72252,00 гривень, що убачається з протоколу № 2111174/1 ПП «Нива-В.Ш.» філії 21 від 28.05.2012 р. Та 28.05.2012 р. проведено аукціон по реалізації арештованого рухомого майна, належного ОСОБА_2 – н/причіпа бортового Е WACKENHUT S 24L з ціною продажу 14472,00 гривень, що убачається з протоколу № 2111174/2 ПП «Нива-В.Ш.» філії 21 від 28.05.2012 р (а.с. т. 3 73,74).

Згідно протоколу № 523537 27.01.2021 р. проведено електронні торги іпотечного майна – квартири за адресою АДРЕСА_1 з ціною продажу 939400,00 гривень (т. 3 а.с. 79-80).

Згідно розпоряджень №№ 62642658, 62639610 державного виконавця на рахунок Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» перераховано 8908300 гривень від реалізації іпотечного майна за вищезазначеною адресою (а.с. т. 3 81-82).

15.02.2024 на виконання ухвали Червонозаводського районного суду від 23.01.2024 про витребування доказів АТ «Райфайзен Банк» надав пояснення, виписки та розрахунки заборгованості (т. 3 а.с. 169-171).

Стосовно реалізації заставного майна позивач зазначив, що в рамках зведеного виконавчого провадження №28949597 відкритого щодо ОСОБА_2 від реалізації майна від ДВС до Банку у 2012 році було перераховано 66 049,23, які були зараховані в погашення тілу кредиту за кредитним договором №014/07/1-330-07 від 23.03.2007, а саме 8 236,90 дол США. Крім того, в рамках зведеного виконавчого провадження 62642658 відбулась реалізація іпотечного майна, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 85,5 м2, адреса: АДРЕСА_1 . Кошти від реалізації предмету іпотеку у сумі 808 300 грн були направлені Банком на погошення боргу за тілом кредитів:348 781,45+12607,27 дол. США по крдитному договору №01407/1-330-07 від 23.03.2007 та 459 518, 55 грн + 16 610,04 дол. США за кредитним догвором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 згідно з яким сума заборгованості станом на 08.02.2024 складає 148 466,17 доларів США , який складається з: 38 652,01 доларів США – заборгованість за кредитом, 109 814,16 доларів США - заборгованість за відсотками (т. 3 а.с. 172-176), що підтверджується виписками по рахунку (т. 3 а.с. 182-186).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 станом на 08.02.2024 заборгованість складає 86 760,13 доларів США з яких: 18678,10 доларів США - заборгованість за кредитом, 18678,10 доларів США – заборгованість за відсотками (а.с. 177-181), що підтверджується виписками по рахунку (т. 3 а.с. 187-192).

15.06.2023 від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшла заява про зменшення позовних вимог обґрунтовуючи тим, що у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитними договорами, Відповідачам була направлена вимога про дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами 24.02.2009 року. А тому позивач зменшує суму нарахованих відсотків та просить стягнути солідарно заборгованість з відповідачів за кредитним договором № 014/02/3-1403-06 у розмірі 40 387,58 доларів з яких: заборгованість за тілом кредиту - 38 652, 01 дол. США; заборгованість за відсотками - 1 735,57 дол. США. (станом на 24.02.2009 р.); за кредитним договором № 014/07/1-330-07 - 19 971,49 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 18 678,10 дол. США; заборгованість за відсотками - 1 293,39 дол. США (станом на 24.02.2009) (т.3 а.с.60-64).

Клопотання позивача від 14.10.2025 про заміну його на правонаступника, судовою колегією не вирішувалось, оскільки згідно принципу диспозитивної питання про залучення правонаступника позивача – ТОВ « Діджі фінанс» має ініціювати сам правонаступник з наданням відповідних доказів про перехід до нього права вимоги у спірних правовідносинах.

06.11.2024 ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про призначення судово економічну експертизу. Клопотання мотивовано тим, що для встановлення обґрунтованого розміру заборгованості за кредитним договором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006р. та кредитним договором №014/07/1-330-07 від 23.03.2007р необхідні спеціальні знання в галузі економіки.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі призначено технічну експертизу документу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідному інституту судових експертиз, на час проведення експертизи провадження у справі зупинене.

11.11.2025 Національний науковий центр «Інститут судовик експертиз ім. Бокаріуса надіслав лист в якому просив сплатити ОСОБА_1 вартість робіт за проведення експертизи (т.5 а.с. 5).

09.02.2026 Національний науковий центр «Інститут судовик експертиз ім. Бокаріуса надіслав лист про те, що судово економічна експертиза знімається з виконання, оскільки ОСОБА_1 не сплатила вартість експертизи (т. 5 а.с. 10).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі справа № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), висновків викладених у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 , від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання»; « Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, кредитор має лише право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а тому після вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, банк мав право на стягнення з позичальника тільки сум, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не на стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісії та пені».

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивач зменшив суму нарахованих відсотків та просить стягнути солідарно заборгованість з відповідачів за кредитним договором № 014/02/3-1403-06 у розмірі 40 387,58 доларів з яких: заборгованість за тілом кредиту - 38 652, 01 дол. США; заборгованість за відсотками - 1 735,57 дол. США. (станом на 24.02.2009 р.); за кредитним договором № 014/07/1-330-07 - 19 971,49 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 18 678,10 дол. США; заборгованість за відсотками - 1 293,39 дол. США (станом на 24.02.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що кошти від реалізації предмету іпотеки надійшли Банку у загальній сумі 808 300 грн та 09.02.2021 роки були направлені на погашення боргу за тілом кредитів по курсу НБУ на дату зарахування (на 09.02.2021 р. 1 дол. США становив 27,6651 грн.), а саме:

-348 781,45 грн=12 607,27 дол. США по кредитному договору №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 року;

-59 518,55 грн =16 610,04 дол. США по кредитному договору №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006.

Відповідно п. 3 Додаткової угоди №1 до Генеральної кредитної угоди №540 від 15.09.2006 підписаною ОСОБА_1 забезпеченням цієї угоди є: іпотека нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_4 .

Пунктом четвертим Додаткової угоди визначено, що вказана угода є невід`ємною частиною Генеральної кредитної угоди №296 від 16 грудня 2005 року.

Тому після реалізації заставного майна заборгованість за кредитним договором №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 року складає 32 277,83 (53149,00- 12 607,27-8263,90) доларів США та за кредитним договором №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 року складає 53 415,93 (70025,97-16610,04) доларів США.

Враховуючи те, що позивачем подані уточнені позовні вимоги, в якому Банк просить стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитними договорами №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 у розмірі 40 387,58 дол. США та №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 р. у сумі 19 971,49 дол. США, судова колегія погоджується з рішенням суду про стягнення заборгованості з відповідачів за кредитними договорами №014/02/3-1403-06 від 15.09.2006 р. у розмірі 40 387,58 дол. США та №014/07/1-330-07 від 23.03.2007 р. у сумі 19 971,49 дол. США.

Посилання апелянта на те, що кошти від реалізації предмета іпотеки в рамках зведеного ВП 62642658 неправомірно було зараховано на погашення заборгованості за кредитними договорами №№014/07/1-330-07 від 23.03.2007 року та №014/02/3-1403-06 від15.06.2006 року є безпідставними, оскільки зарахування коштів було поділено пропорційно сумам боргу за кожним кредитним договором.

Щодо наданих відповідачем ОСОБА_1 платіжних дорученнях судова колегія зазначає, що з них неможливо встановити, що надані платіжні доручення стосуються саме погашення кредитної заборгованості у АТ « Райфайзен Банк».

Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи ОСОБА_1 , оскільки надані нею платіжні доручення не містять відомостей, які б давали можливість достовірно встановити, що відповідні платежі були здійснені саме з метою погашення кредитної заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк».

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі призначено технічну експертизу документу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідному інституту судових експертиз.

09.02.2026 Національний науковий центр «Інститут судовик експертиз ім. Бокаріуса надіслав лист про те, що судово економічна експертиза знімається з виконання, оскільки ОСОБА_1 не сплатила вартість експертизи (т. 5 а.а. 10).

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 – Селезень С.В. про повторне призначення експертизи оскільки зазначені представником причини її не проведення на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 08 липня 2025 року є неповажними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в інтересах якої діяла адвокат Зундер`янц В.В. була ініціатором призначення експертизи та зобов`язалась її оплатити ( т. 4 а.с. 207 – 209). Лист Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 11.11.2025 про необхідність оплати вартості судової експертизи разом з рахунком на оплату був надісланий представникам ОСОБА_1 – Зундер`янц В.В., Селезень С.В. через підсистему «Електронний суд» 24.11.2025 (т. 5, а.с. 8,9), що відповідно до статті 128 ЦПК України є належним повідомленням самої ОСОБА_1 про необхідність проведення оплати.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28.10.2024 у справі №910/12955/20 зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі та утримуватися від дій, що затягують провадження. Даних, що ОСОБА_1 або її представники цікавились станом проведення експертизи відсутні. свідомо створювало перешкоди для її проведення.

Окрім того, згідно висновків Верховного суду викладених в Постанові КГС ВС від 30.11.2023 р. у справі № 873/223/21 суд, навіть діючи в межах своїх процесуальних повноважень, не може безпідставно затягувати розгляд справи, оскільки це є прямим порушенням статті 6 Конвенції.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2025 у справі № 916/3602/24 вказав, що у випадку наявності у суду обґрунтованих сумнівів у добросовісному користуванні правами, а також у разі підтвердження факту зловживання такими правами з метою створення перешкод для задоволення обґрунтованих вимог, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Повторно заявлене адвокатом Селезєнь С.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 клопотання про надання рахунку для проведення експертизи та призначення експертизи є зловживанням процесуальними правами, тому не підлягає задоволенню.

Оскільки суд повно та всебічно встановив обставини у справі, дав належну оцінку наданим позивачем доказам, які відповідачем не спростовані. А доводи апеляційної скарги, зводяться лише до їх переоцінки, апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2024 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді В.Б. Яцина

Ю.М. Мальований