Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №635/9887/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

справа № 635/9887/25

провадження № 22-ц/818/4107/26

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Тичкової О.Ю.

суддів Яцини В.Б., Мальованого Ю.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Карпатський національний університет ім. В.Стефаника

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2026 року у складі Калиновської Л.В.,-

в с т а н о в и в:

В листопаді 2025 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. ректора ПНУ імені Василя Стефаника №184-К (№2) від 10.07.2025 в частині оголошення догани ОСОБА_1 ; стягнути з Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7000 грн.; стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про скасування в частині оголошення догани передано на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Судове рішення обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрована як ВПО за адресою, що територіально віднесено до юрисдикції Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Не погодившись з рішенням суду Шкуропатська М.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до Дергачівського районного суду Харківської області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з дня отримання позовної заяви Харківським районним судом Харківської області до 24.02.2026 питання про відкриття провадження у справі не вирішувалось. 24.02.2026 Харківським районним судом Харківської області було винесено ухвалу про передання справи до Дергачівського районного суду Харківської області з підстав невизначеності місця проживання за останнім місцем проживанням. З метою підтвердження місця проживання позивачки вже для Дергачівського районного суду Харківської області, в який було передано справу, 02.03.2026 (тобто до фактичної відправки справи до Дергачівського районного суду Харківської області), було направлено через електронний суд докази на підтвердження місця реєстрації позивачки, зокрема паспорт та витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання позивачки в смт. Слатине Харківської області з 27.02.2020 року. Вказані докази були отримані та зареєстровані Харківським районним судом Харківської області 02.03.2026 за №8397/26-Вх до фактичного передання справи до Дергачівського районного суду Харківської області. Відтак, на момент надходження справи до Дергачівського районного суду Харківської області та постановлення ним спірної ухвали матеріали справи містили докази реєстрації позивачки за адресою: АДРЕСА_1 з 27.02.2020 року, проте безпідставно не були взяті судом до уваги. Суд безпідставно направив запит на отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери. Позивачка, користуючись наданим їй ЦПК України процесуальним правом, самостійно визначила підсудність спору та звернулася до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання — у смт Слатине Харківської області. При цьому наявність у позивачки статусу внутрішньо переміщеної особи не позбавляє її права на звернення до суду відповідно до вимог ЦПК України за основним зареєстрованим місцем проживання. До апеляційної скарги надає копії скріншотів з електронного кабінету (а.с.76-79).

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що у листопаді 2025 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. Ректора ПНУ імені Василя Стефаника №184-К (№2) від 10.07.2025 в частині оголошення догани ОСОБА_1 ; стягнути з Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7000 грн.; стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.

Листом Дергачівська міська рада від 08.12.2025 №4629/03-32 надала відповідь на запит суду, щодо визначення місця проживання позивачки. Зазначено, що відповідно до даних реєстру територіальної громади інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 не значиться (а.с.45)

Згідно відповіді №2622965 від 20.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки №2615-7001179947 від 13.05.2022, виданої ДСП Івано-Франківської МВК (а.с. 57).

Правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом. Питання про підсудність справ позовного провадження визначається Главою 2 розділу І ЦПК України.

Згідно частини 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 статі 28 ЦПК України визначено, що позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 27 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 28 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина 16 статті 28 ЦПК).

В своїй постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону

Верховний Суд щодо особливостей відправлення правосуддя у цивільних справах в умовах війни висловив правову позицію, а саме: зазначив, що з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування можуть звертатися особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як ВПО. В свою чергу, особи, які не стали на облік як ВПО мають звертатись з позовами до судів, на яких була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Виняток - встановлення фактів народження, смерті, які відбулись на тимчасово окупованій території. Такі заяви подаються у будь-який місцевий суд загальної юрисдикції на території України.

Згідно ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно відповіді №2622965 від 20.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки №2615-7001179947 від 13.05.2022, виданої ДСП Івано-Франківської МВК (а.с. 57).

Листом Дергачівська міська рада від 08.12.2025 №4629/03-32 надала відповідь на запит суду, щодо визначення місця проживання позивачки. Зазначено, що відповідно до даних реєстру територіальної громади інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 не значиться .

Долучені представником позивача до апеляційної скарги скріншоти не містять належних відомостей, які б підтверджували реєстрацію місця проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з їх змісту неможливо встановити факт реєстрації позивачки за вказаною адресою.

Тому, всупереч ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано доказів підтвердження реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що фактичне місце проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , а також відсутність доказів реєстрації позивачки за адресою у с-щі Слатине, судова колегія дійшла висновку, що дана справа належить до територіальної підсудності Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді В.Б. Яцина

Ю.М. Мальований