Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №461/6318/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7818/26 Справа № 461/6318/25 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лобов Микола Олександрович, на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2026 року, яка постановлена суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

Заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання правової допомоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 140 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 120 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1300,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1300,00 грн.

Додатковим рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026 року заяву адвоката Гіщинського І.Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

12 травня 2026 року відповідачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лобов М.О., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 17 грудня 2025 року, в якій просила суд поновити строк на подання такої заяви про перегляд заочного рішення, зазначаючи, що вона не приймала участі у розгляді вказаної справи, а також не отримувала копії ухваленого судом рішення. Про його зміст дізналася 20 лютого 2026 року, ознайомившись на сайті Судової влади, після чого 24 лютого 2026 року звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 17 грудня 2025 року, за якою судом було 05 березня 2026 року винесено ухвалу про залишення такої заяви без руху через несплату судового збору. Однак ОСОБА_2 не змогла вчасно усунути недоліки поданої нею заяви, внаслідок чого судом було 09 квітня 2026 року винесено ухвалу про повернення такої заяви ОСОБА_2 без розгляду.

Посилаючись на поважність причин пропуску строків на подання заяви про перегляд заочного рішення від 17 грудня 2025 року, вказувала, що відповідачі є внутрішньо переміщеними особами, а також ОСОБА_2 й ОСОБА_3 хворіють на низку захворювань, що не дозволило ОСОБА_2 вчасно подати знову заяву про перегляд заочного рішення від 17 грудня 2025 року, тому за кваліфікованою допомогою адвоката вона звернулась лише 11 травня 2026 року.

З урахуванням наведеного, просила суд поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 грудня 2025 року, скасувати вказане судове рішення та призначити справу до розгляду в загальному позовному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2026 року у задоволенні клопотання адвоката Лобова М.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено, заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лобов М.О., не погоджується із ухвалою суду першої інстанції, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована незаконністю прийнятого судом заочного рішення та неповним наданням судом першої інстанції оцінки обставинам, викладеним в заяві про перегляд заочного рішення, в якій відповідач посилається також на неналежне її повідомлення про розгляд справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гіщинський І.Ю., посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги відповідачки та законність рішення суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Посилається, що відповідачка безпідставно не виконує в повному обсязі свої зобов`язання визначені засадами ЦК України, а також порушує права та законні інтереси позивача на дотримання договірних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки адвоката Лобова М.О., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав та просив скасувати оскаржувану ухвалу суду, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, представника позивача адвоката Гіщинського І.Ю., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Апеляційний судом встановлено, що заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 грудня 2025 року у справі №461/6318/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 140 000,00 грн., стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 120 000,00 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1300,00 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1300,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції встановивши, що наведені представником ОСОБА_2 доводи щодо поважності пропуску строку на подання відповідачкою нової заяви про перегляд заочного рішення від 17 грудня 2025 року з поважних причин лише 12 травня 2026 року не підтверджують поважність причин пропуску вказаного строку, вважав, що у даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного строку ОСОБА_2 на подання нової заяви від 12 травня 2026 року про перегляд заочного рішення після сплину більш ніж двох з половиною місяців після подання первинної такої заяви та зі сплином більш ніж одного місяця з часу ухвалення судом рішення про повернення первинної заяви ОСОБА_2 без розгляду через не усунення нею недоліків.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що заява адвоката Лобова М. О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення від 17 грудня 2025 року слід залишити без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК, як таку, що була подана після закінчення процесуальних строків, оскільки суд для поновлення пропущеного строку на подання такої заяви не знайшов підстав.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Так, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Аналогічно мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, що 17 грудня 2025 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання правової допомоги шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 140000 грн. та витрат на оплату судового збору в сумі 1300 грн., а також з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 120000 грн. та витрат на оплату судового збору в сумі 1300 грн.

ОСОБА_2 25 лютого 2026 року було подано заяву про перегляд заочного рішення, яка була залишена ухвалою суду від 05 березня 2026 року без руху, з наданням заявнику строку для сплати судового збору.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09 квітня 2026 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення повернуто заявнику.

12 травня 2026 року представник ОСОБА_2 , адвокат Лобов М. О., подав нову заяву від імені відповідачки про перегляд заочного рішення від 17 грудня 2025 року з проханням поновити ОСОБА_2 строки на подання такої заяви.

Клопотання про поновлення процесуального строку обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, яка вимушено покинула місце проживання на тимчасово окупованій території Донецької області (м. Бахмут). Вона перебувала у стані тривалої соціальної та побутової невлаштованості, що суттєво ускладнює своєчасне отримання судових документів і вжиття процесуальних заходів. ОСОБА_2 хворіє на цукровий діабет ІІ типу середнього ступеня важкості (стадія субкомпенсації), гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, деморфуючий остеоартроз обох колінних суглобів. У зв`язку з погіршенням здоров`я заявниця вимушена була проходити комплексне медичне обстеження та діагностику, що об`єктивно унеможливлювало підготовку та подання відповідних документів. Крім того, ситуація ускладнювалася необхідністю лікування чоловіка заявниці ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та також потребує постійного лікування. Заявниця вживала заходів для захисту своїх прав (первісна заява була подана 24.02.2026 року), однак через стан здоров`я та обставини ВПО вона не змогла вчасно виконати вимоги ухвали про залишення без руху. Пропуск строку не є наслідком зловживання правом.

Також зауважує, що сукупність вищевказаних несприятливих обставин, незадовільний стан здоров`я в умовах соціальної невлаштованості як ВПО, створили заявниці перешкоди для отримання кваліфікованої юридичної допомоги. 11 травня 2026 року вона звернулася до адвоката та скористалася правовою допомогою для підготовки належним чином оформленої заяви про перегляд заочного рішення.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 грудня 2025 року суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у заяві про перегляд заочного рішення не зазначено обставин, які б беззаперечно обґрунтовували поважність пропуску строку та наявність підстав для його поновлення, а тому відповідачем пропущено строк, визначений ч.2 ст.284 ЦПК України для подання відповідної заяви.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки, згідно ст. 284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилаючись на положення ст. 284 ЦПК України зазначав, що заява про перегляд заочного рішення має бути подана протягом 20 днів з дня вручення відповідачу повного заочного рішення. При цьому послався, що ОСОБА_2 , подавши 24 лютого 2026 року первинну заяву про перегляд заочного рішення від 17 грудня 2025 року, подала нову заяву через свого представника лише 12 травня 2026 року, тобто після 20 днів з дня ознайомлення нею зі змістом заочного рішення суду від 17 грудня 2025 року.

Проте, колегія суддів зауважує, що самостійне ознайомлення сторони з текстом судового рішення через Єдиний державний реєстр судових рішень не є «врученням» рішення у процесуальному сенсі та в розумінні положень ч. 5,6 ст. 272 ЦПК України.

Матеріали справи не містять підтверджень про отримання відповідачкою ОСОБА_2 копії заочного рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 грудня 2025 року.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для обчислення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення у даній справі з 20 лютого 2026 року – дати ознайомлення відповідачки з текстом судового рішення в ЄДРСР, не відповідає нормам процесуального закону.

Крім того, колегія суддів наголошує, що обізнаність сторони по справі про знаходження на розгляді в суді цивільної справи не є тотожним з поняттями отримання (ознайомлення) рішення суду, з дати якого починається відлік процесуальних строків.

Апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року № 454/1883/22 зазначено, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим (пункт 90).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідачки ОСОБА_2 про розгляд справи судом першої інстанції та про вручення судового рішення, а також про вручення ухвали суду від 09 квітня 2026 року про повернення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у поновленні строку на перегляд заочного рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням того, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, ухвала Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2026року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лобов Микола Олександрович, задовольнити.

Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року.

Головуючий

Судді