Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №215/3560/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6161/26 Справа № 215/3560/25 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Лідовська А.А.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерного товариства «Укрпошта»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Демиденком Ю.Ю.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (надалі - АТ «Укрпошта») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 30.11.2024 о 13.05 год. на вул. Канадській в м. Кривому Розі Дніпропетровської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем Skoda Roomster, н/з НОМЕР_1 , внаслідок чого належний позивачу автомобіль Subaru Forester, н/з НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.01.2025, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 850 грн.

ОСОБА_2 є працівником АТ «Укрпошта», а транспортний засіб Skoda Roomster, н/з НОМЕР_1 , належить АТ «Укрпошта».

10.11.2024 між АТ «Укрпошта» та ПрАТ «Європейський страховий альянс» було укладено Договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-224399239, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 , як власник пошкодженого майна, у встановлений законом строк звернулась до ПрАТ «Європейський страховий альянс» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, на підставі якої було складено страховий акт №2135/24/50/ЦВ04/01/2 від 13.01.2025.

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування зазначеного страхового акту: 160000 грн. – страхова сума; 320099,70 грн. – вартість відновлювального ремонту; 143049,07 грн. – зменшення вартості деталей, що змінюються при ремонті, в зв`язку з їх зносом; 177410,12 грн. – сума страхового відшкодування; 160000 грн. – залишок страхової суми на дату події; 160 000 грн. – сума страхового відшкодування до виплати, яку здійснив ПрАТ «Європейський страховий альянс» на рахунок позивача.

Водночас, позивач ОСОБА_1 вважає, що страхова компанія не виконала в повному обсязі свого обов`язку щодо визначення розміру завданого збитку, тому 05.12.2024 позивач звернулась до судового експерта автотоварознавця Рейнюка О.В. із заявою про проведення транспортно-товарознавчого дослідження.

Згідно висновку експертно-товарознавчого дослідження №241/24 від 02.01.2025, виготовленого судовим експертом Рейнюком О.В., вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу з технічної точки зору становить 271 086,12 грн.

Таким чином, різниця матеріального збитку становить 111086,12 грн. (271086,12 грн. – 160000 грн.).

Крім того, позивач ОСОБА_1 вважає, що внаслідок пошкодження її автомобіля з вини працівника АТ «Укрпошта» їй була завдана моральна шкода, оскільки позивач є єдиною хто може доглядати її хвору матір, у зв`язку чим було прийнято рішення придбати автомобіль, який мав забезпечити швидкий та полегшений спосіб пересування до медичних закладів, адже власний автомобіль впливає на зручність для людини з обмеженою рухливістю, забезпечує комфорт та позитивний вплив на психічне самопочуття хворої людини, що спричинило позивачу душевні страждання.

Посилаючись на викладене, позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача АТ «Укрпошта» на її користь 111086,12 грн. матеріальних збитків та 50000 грн. моральної шкоди, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 111086,12 грн. матеріальних збитків та 15000 грн. моральної шкоди, а також 1896,01 грн. витрат понесених на сплату судового збору та 6261,60 грн. витрат понесених на проведення експертизи, а всього 134243,73 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач АТ «Укрпошта» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано доводів відповідача АТ «Укрпошта» щодо занадто великої різниці між розміром майнової шкоди, визначеного ПрАТ «Європейський страховий альянс» та судовим експертом автотоварознавцем Рейнюком О.В. При цьому, позивачем не доведено, що висновок експертного автотранспортно-товарознавчого дослідження №24/24 від 02 січня 2025 року має більшу перевагу над висновком ПрАТ «Європейський страховий альянс», здійсненим для визначення розміру страхового відшкодування.

Зі змісту позовної заяви слідує, що фактично транспортний засіб було відремонтовано, у зв?язку з чим відповідач звертався до суду першої інстанції із клопотанням про витребування у позивача доказів щодо фактичної вартості проведених ремонтних робіт, однак, суд таке клопотання до уваги не взяв та фактично не розглянув.

Наполягає на тому, що згідно статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Натомість, позивач не надав суду достатніх доказів на підтвердження реальної вартості втраченого майна.

Також, вважає, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження завданої позивачу моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ "Укрпошта" Бондаренко Г.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивачки ОСОБА_1 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Subaru Forester н/з НОМЕР_2 (т. 1 а.с.64-65).

30.11.2024 о 13.05 год. на вул. Канадська в м. Кривому Розі Дніпропетровської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який керував автомобілем Skoda Roomster, н/з НОМЕР_1 , в наслідок чого належний позивачу автомобіль Subaru Forester, н/з НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.

Власником автомобіля Skoda Roomster, н/з НОМЕР_1 , є АТ «Укрпошта» (т. 1 а.с.82-83).

Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.01.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 850 грн. (т. 1 а.с.56-57).

ОСОБА_2 є працівником АТ «Укрпошта».

10.11.2024 між АТ «Укрпошта» та ПрАТ «Європейський страховий альянс» було укладено Договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-224399239, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн. (т. 1 а.с.79).

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування ПрАТ «Європейський страховий альянс» від 10.01.2024, розрахована сума страхового відшкодування становить 177 410,12 грн. (т. 1 а.с.16).

Висновком розміру заподіяної шкоди ПрАТ «Європейський страховий альянс» від 19.12.2024, розмір заподіяної позивачу ОСОБА_1 шкоди відкоригований на суму 178459,10 грн. (т. 1 а.с.20).

ПрАТ «Європейський страховий альянс» була виплачена позивачу ОСОБА_1 сума завданої матеріальної шкоди в розмірі 160000 грн. (т. 1 а.с.5).

Згідно висновку експертно-товарознавчого дослідження №241/24 від 02.01.2025, виготовленого судовим експертом Рейнюком О.В., вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу з технічної точки зору становить 271086,12 грн. (т. 1 а.с.90-135).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з вини ОСОБА_2 у ДТП, який перебуває у трудових відносинах з АТ «Укрпошта», у зв?язку з чим завдані збитки мають відшкодовуватися згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, роботодавцем, тобто АТ «Укрпошта». Визначаючи розмір збитків, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір визначається відповідно до Висновку експертно-товарознавчого дослідження №241/24 від 02.01.2025, який відповідачем не спростовано.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст. 1167 ЦК України та виходив з того, що АТ «Укрпошта», як роботодавець особи винної у завданні шкоди, належному позивачу майну, повинен нести відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, розмір якої суд визначив у 15 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року (далі – Постанова № 4 від 01.03.2013 року) роз`яснено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до постанови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 січня 2025 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 850 грн. (т. 1 а.с.56-57).

Вказаною постановою встановлено, що 30.11.2024 о 13:05 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Skoda Roomster, н/з НОМЕР_1 , по вулиці Канадська, в м. Кривому Розі, проявив неуважність до дорожньої обстановки, під час зміни напрямку руху, не переконався в безпечності свого маневру повороту ліворуч, допустив зіткнення з автомобілем Subaru Forester, н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка рухалася ліворуч в попутному напрямку, в результаті чого порушено п.п. 2.3б, 10.1, 10.4 ПДР України. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.

У зв`язку з наведеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_2 є особою винною у пошкодженні транспортного засобу позивача ОСОБА_3 , що в апеляційному порядку не оспорюється.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 перебував з АТ «Укрпошта» у трудових відносинах та в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов`язки, суд першої інстанцїі дійшов вірного висновку про те, що завдані збитки мають відшкодовуватися згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, роботодавцем, Ат «Укрпошта», що не оспорюється в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку експертно-товарознавчого дослідження №241/24 від 02.01.2025, виготовленого судовим експертом Рейнюком О.В., вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу з технічної точки зору становить 271086,12 грн. (т. 1 а.с.90-135), й цей розмір відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано доводів відповідача АТ «Укрпошта» щодо занадто великої різниці між розміром майнової шкоди, визначеного ПрАТ «Європейський страховий альянс» та судовим експертом автотоварознавцем Рейнюком О.В., колегією суддів не приймаються, оскільки страховиком ПрАТ «Європейський страховий альянс» проводилась оцінка транспортного засобу для визначення розміру страхового відшкодування у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тоді як висновком експертно-товарознавчого дослідження №241/24 від 02.01.2025 визначено реальну вартість пошкодженого майна на момент розгляду справи та виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.

При цьому, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, відповідач АТ «Укрпошта» правом на звернення до суду із відповідним клопотанням щодо проведення повторної судової експертизи не скористався та не спростував Висновок №241/24 від 02.01.2025.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що зі змісту позовної заяви слідує, що фактично транспортний засіб було відремонтовано, у зв?язку з чим відповідач звертався до суду першої інстанції із клопотанням про витребування у позивача доказів щодо фактичної вартості проведених ремонтних робіт, однак, суд таке клопотання до уваги не взяв та фактично не розглянув, є необгрунтованими, адже, доказів фактичного відновлення пошкодженого транспортного засобу суду не надано, а клопотання відповідача Ат «Укрпошта» про витребування доказів було розглянуто судом першої інстанції по суті у судовому засіданні 22 лютого 2026 року, із постановленням відповідної ухвали (без виходу до нарадчої кімнати) (т. 2 а.с. 98).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачка отримала від ПрАТ «Європейський страховий альянс», відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, страхове відшкодування в сумі 160 000 гривень, що передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, залишок непокритої страховим відшкодуванням суми складає 111086,12гривень (271086,12 грн. – 160000 грн), й ці витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок роботодавця винної особи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягення цієї суми з відповідача Ат «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 .

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодуванняморальноїшкоди, завданоївнаслідок порушення її прав та законнихінтересів. Відповідно до частинидругоїцієїстатті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, якихфізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншимушкодженнямздоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що внаслідок протиправної поведінки працівника відповідача порушено право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 належним їй автомобілем, порушився звичний життєвий уклад, вона через пошкодження автомобіля вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок чого переносила душевні та моральні страждання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу завданої моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн., який визначено судом з урахуванням принципів розумності і справедливості, й колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості такого розміру моральної шкоди.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга залишена судом апеляційної інстанції без задоволення, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відсутні правові підстави для відшкодування судових витрат, понесених апелянтом в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: