Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №201/16622/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5834/26 Справа № 201/16622/24 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на рішення Покровсього районного суду міста Кривого Рогу від 27 лютого 2026 року, ухвалене суддею Зіміним М.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 27 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 08.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено Договір №4201444 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24500,00 грн. на строк кредиту 364 днів: з 08.12.2023 року по 06.12.2024 року, зі стандартною процентною ставкою у розмірі 2% в день в межах строку кредиту.

26.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу №26/07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» належні йому права вимоги права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором №4201444 від 08.12.2023 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 на суму заборгованості 131 317,80 грн., з яких: 24 499,98 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 106 817,82 грн. – заборгованість за процентами.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 26.07.2024 №26/07/2024, строк дії Договору №4201444 від 08.12.2023 не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.07.2024 по 06.12.2024 (133 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 65 169,95 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 196 487,75 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 24 499,98 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором – 106 817,82 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» за 133 календарних дні 65 169,95 грн., які позивач просить стягнути відповідача. Крім того, позивач просить стягнути відповідача судові витрати в розмірі 2 422,40 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 лютого 2026 року вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4201444 від 08.12.2023 року у розмірі 59 779,98 грн. та судові витрати в розмірі 6 951,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Українські фінансові операції», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27.02.2026 року в частині відмови у стягненні процентів за період із 08.12.2023 року по 22.04.2024 року скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов ТОВ «Українські фінансові операції» в частині стягнення процентів за Договором №4201444 від 08.12.2023 року за період із 08.12.2023 р. по 22.04.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість зі сплати процентів за користування чужими коштами за Договором №4201444 від 08.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту період із 08.12.2023 року по 22.04.2024 року в загальній сумі 80 757,50 грн. (За період: 08.12.2024 року по 24.12.2023 року (до набуття чинності законодавчих змін) – 2%; 24500 грн.* 16 днів * 2% = 7840 грн. За період: 25.12.2023 по 22.04.2024 – 2,5 %; 24500 грн. * 119 днів * 2,5 % = 72887,50 грн).

В іншій частині рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27.02.2026 року залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилається, що згідно п.1.3 Договору № 4201444 від 08.12.2023 р. строк кредиту складає 364 днів: з 08.12.2023 року по 06.12.2024 року. Відповідно мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд не здійснив розрахунок заборгованості із процентів за користування чужими коштами за Договором № 4201444 від 08.12.2023 р. за період: 08.12.2023 р. по 22.04.2024 року, не застосував розмір денної відсоткової ставки, з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, а відмовив у стягненні процентів.

Навівши власний розрахунок, зазначив, що заборгованість становить за період: 08.12.2024 по 24.12.2023 (до набуття чинності законодавчих змін) – 2%; 24500 грн.* 16 днів * 2% = 7840 грн.

За період: 25.12.2023 по 22.04.2024 – 2,5 %; 24500 грн. * 119 днів * 2,5 % = 72887,50 грн.

Отже розмір процентів за Договором №4201444 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.12.2023 року за період із 08.12.2024 р. по 24.12.2023 складає: 7 870 + 72 887,50 = 80 757,50 грн.

Підсумовуючи зазначене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за період із 08.12.2023 року по 22.04.2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову відповідно до 2% денної процентної до набуття чинності законодавчих змін та законодавчо визначеного розміру процентів в розмірі 2,5%, а не відмови у стягненні процентів за користування чужими коштами, як помилково виснував суд першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача Лисенка Д.В., який підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що 08.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено Договір №4201444 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24 500,00 грн. на строк кредиту 364 дні: з 08.12.2023 року по 06.12.2024 року, зі стандартною процентною ставкою у розмірі 2% в день в межах строку кредиту. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Крім того, 08.12.2023 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту.

26.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу №26/07/2024, відповідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» належні йому права вимоги права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором №4201444 від 08.12.2023 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1

29 липня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ТОВ «Українські фінансові операції» про те, що боржники, право вимоги яких за Договором факторингу №26/07/2024 перейшло по останнього, повідомлені про відступлення права вимоги шляхом направлення смс повідомлень.

У відповідності до листа ТОВ «Пейтек Україна» від 26.07.2024 № 20240726-4553, від клієнта ТОВ «Лінеура Україна» 08.12.2023 року було успішно зараховано 24 500,00 грн., банк-еквайр АТ «ПУМБ», маска картки НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4201444 від 08.12.2023 року, станом на 26.07.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 131 317,80 грн., з яких: 24 499,98 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 106 817,82 грн. – заборгованість за процентами.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4201444 від 08.12.2023 року вбачається, що у період з 26.07.2024 року по 06.12.2024 року (133 календарних дні) позивачем здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 65 169,95 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь кредитора.

Врахувавши, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ), відповідно ч. 5 ст. 8 вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% і згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними, суд першої інстанції врахувавши, що за умовами кредитного договору сторони передбачили денну відсоткову ставку 2% на протязі всього строку кредитуванням з 08.12.2023року по 06.12.2024 року, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, встановивши нарахування позивачем процентів за Кредитним договором №4201444 від 08.12.2023 року за стандартною процентною ставкою 2% на день у сумі 65169,95 грн. за період з 26.07.2024 по 06.12.2024 (133 календарних дні), дійшов висновку, що за період з 26 липня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентів становить 8820,00 грн. (24499,98 грн х1,5%=367,50 грн.; 24 дні х 367,50 грн. = 8820,00 грн). Відповідно, починаючи з 20 серпня 2024 року, денна ставка має становити не більше 1%. Отже, за період з 20 серпня 2024 року по 06 грудня 2024 року включно розмір процентів становить 26 460,00 грн (24499,98 грн х 1% = 245,00 грн.; 108 днів х 245,00 грн. = 26460,00 грн).

При цьому, суд не прийняв позицію позивача, що він мав право укладаючи договір у грудні 2023 року передбачити відсоткову ставку 2% протягом всього строку кредитування, оскільки, передбачаючи такі умови, кредитор поставив споживача в гірші умови ніж визначені Законом «Про споживче кредитування».

Встановивши, що заборгованість по відсоткам, з урахуванням законодавчих обмежень та нікчемності положень договору, згідно яких позивач нараховував більший розмір відсотків, складає 35 280,00 грн. (8 820,00 грн + 26 460,00 грн), суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4201444 від 08.12.2023 року у розмірі 59 779,98 грн. (24 499,98 грн. – тіло кредиту + 35 280,00 грн. - проценти за кредитом).

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні процентів за період з 08.12.2023 року по 22.04.204 року. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині та частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача. При цьому виходить з наступного.

Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Так, відповідно до п. 1.4.1. Договору стандартна процентна ставка за кредитом: 2,00 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Первісний кредитор зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.

ТОВ «Укранські фінансові операції», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентної ставки плати за користування кредитом: 2,00% в день.

Колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем в апеляційній скарзі, а також перевіривши розрахунок суду першої інстанції щодо розміру належних до стягнення процентів, не може погодитися з їх правильністю, з огляду на наступне.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Керуючись вимогами Закону та з урахуванням того факту, що позивачем надано розрахунок заборгованості, колегія суддів, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти 08.12.2023 року у розмірі 24 500,00 грн., строк кредиту 364 днів, періодичність зі сплати процентів – кожні 7 днів.

Відповідно до умов кредитного договору стандартна процента ставка становить 2,00% на день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1,3 цього Договору (п. 1.4.1 Договору). Знижена процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується на таких умовах.

Якщо клієнт до 14.12.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт, як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (п. 1.4.2 Договору).

З розрахунку заборгованості, за Договором №4201444 від 08.12.2023 року станом на 26.07.2024 року вбачається, що за період з 08.12.2023 року по 14.12.2023 року первісним кредитором нараховані відсотки в розмірі 1,5%, за період з 15.12.2023 року по 212.12.2023 року – у розмірі 2%, що відповідає умовам Кредитного договору. При цьому, станом на 21.12.2023 року заборгованість по процентам відсутня.

З 22.12.2023 року по 26.07.2024 року первісним кредитором нараховані проценти у розмірі 2% на день.

Відповідно розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4201444 від 08.12.2023 вбачається, що у період з 26.07.2024 по 06.12.2024 (133 календарних дні) позивачем здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 65 169,95 грн.

Провівши власний розрахунок заборгованості по процентам, за період з 26 липня 2024 року по 06 грудня 2024 року, суд першої інстанції, з урахуванням законодавчих обмежень та нікчемності положень договору, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за кредитом в сумі 35 280 грн за вказаний період.

Натомість, суд не врахував заборгованість із процентів за користування кредитом за Договором №4201444 від 08 грудня 2023 року за період з 08.12.2023 року по 22 квітня 2024 року (в межах доводів апеляційної скарги), у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги позивача в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованими.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, який виконаний первісним кредитором, вбачається, що за період з 08.12.2023 року по 21.12.2023 року у відповідача відсутня заборгованість по нарахованим процентам. Отже нарахування процентів має вчинятися позивачем з 22 грудня 2023 року.

Виходячи з вимог Закону та умов Договору №4201444, за період з 22.12.2023 року по 22.04.2024 року розмір процентів становить 60 269,95 грн (24499,98 х 2% х 123 дні = 60 269,95 грн).

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає заборгованість за Договором № 4201444 від 08.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 120 049,93 грн. (24 499,98 грн. – тіло кредиту, 60 269,95 + 35 280 грн – заборгованість по процентам за кредитом).

В іншій частині апеляційна скарга позивача ТОВ «Українські фінансові операції» доводів не містить, позивачем не оскаржується, тому колегією суддів не переглядається.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, зміні в частині загального розміру заборгованості, шляхом збільшення вказаного розміру з 59 779,98 гривень до 120 049,93 гривень.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 477,66 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 100 грн., у загальному розмірі 7 577,66 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга позивача задовольняється частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 711,76 грн, пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 лютого 2026 року в частині загального розміру заборгованості за Договором №4201444 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08 грудня 2023 року, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» змінити, збільшивши цей розмір з 59 779,98 гривень до 120 049,93 гривень.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 лютого 2026 року в частині розміру судових витрат, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», змінити, збільшивши цей розмір з 6 951,58 гривень до 7 577,66 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 711,76 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: