Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №212/12305/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5770/26 Справа № 212/12305/25 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щербань Олександр Сергійович, на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09 березня 2026 року, яка постановлена суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 09 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

В провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу перебуває цивільна справа № 212/12305/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; третя особа: Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, про визначення місця проживання дитини.

05 березня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щербань О.С., подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

-заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з ОСОБА_3 ;

-зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_3 , та визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , встановивши наступний порядок побачень: кожного понеділка, вівторка, п`ятниці та суботи для спільного відпочинку, забезпечення належного виховання та піклування ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , без присутності матері з можливістю залишатися дитиною на ночівлю за місця проживання батька та виїздом з дитиною за межі міста Кривого Рогу з дотриманням режиму дня, харчування, догляду дитини;

-контроль за виконанням ухвали покласти на Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради Код СДРПОУ- 04052531 50014, м. Кривий Ріг вулиця Шурупова, буд.2 засоби зв`язку: 0564-94-74-62 е-mаіl: vk@pokrovkr.gov.ua.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилався, що належне виховання дитини неможливе без участі батька. ОСОБА_1 своїми діями унеможливлює виконання обов`язків ОСОБА_3 щодо виховання, піклування про здоров`я, духовний та фізичний розвиток дитини та реалізацію прав заявника на спілкування на виховання своєї дитини. Неодноразові спроби ОСОБА_2 добровільного врегулювання були проігноровані ОСОБА_1 , нею навмисно затягується розгляд справи. Має суттєве значення, що розгляд справи буде тривати значний час. Вважає, що чинячи перешкоди в спілкуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 порушує право малолітньої дитини на належне виховання, яке неможливе без участі батька. До початку розгляду справи між сторонами діяла домовленість про почергове проживання ОСОБА_3 разом з батьком та матір`ю, яка влаштовувала ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, вважає доцільним встановити наступний графік побачень з дитиною: кожного понеділка, вівторка, п`ятниці та суботи для спільного відпочинку, забезпечення належного виховання та піклування ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , без присутності матері з можливістю залишатися дитиною на ночівлю за місця проживання батька та виїздом з дитиною за межі міста Кривого Рогу з дотриманням режиму дня, харчування, догляду дитини.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09 березня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щербань О.С., навівши обґрунтування аналогічні обгрунтуванням заяви про забезпечення позову, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою забезпечити позовом ОСОБА_2 до вирішення спору шляхом забороною вчиняти певні дії та встановленням обов`язку вчинити певні дії, а саме:

-заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з ОСОБА_3 ;

-зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_3 , та визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , встановивши наступний порядок побачень: кожного понеділка, вівторка, п`ятниці та суботи для спільного відпочинку, забезпечення належного виховання та піклування ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , без присутності матері з можливістю залишатися дитиною на ночівлю за місця проживання батька та виїздом з дитиною за межі міста Кривого Рогу з дотриманням режиму дня, харчування, догляду дитини;

-контроль за виконанням ухвали покласти на Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради Код СДРПОУ- 04052531 50014, м. Кривий Ріг вулиця Шурупова, буд.2 засоби зв`язку: 0564-94-74-62 е-mаіl: vk@pokrovkr.gov.ua.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дербін Д.О., не погодилася з доводами ОСОБА_2 в апеляційній скарзі. Посилаючись на безпідставність його доводів, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09 березня 2026 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Щербаня О.С., які кожен окремо підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, представника позивачки адвоката Дербіна Д.О., який проти задоволення апеляційної скарги заперчував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. До заяви не додано доказів на підтвердження реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Також суд зауважив, що вимоги сформовані відповідачем в заяві про забезпеченні його зустрічного позову є вимогами, які мають бути заявлені у позовній заяві та вирішуватися судом під час розгляду спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

З такими висновками суду колегія суддів не може погодитись зважаючи на наступне.

Згідно 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 10 ст. ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правова позиція щодо допустимості встановлення тимчасового порядку спілкування як заходу забезпечення позову викладена у постанові Верховний Суд від 15.11.2023 року у справі № 467/403/22, де прямо зазначено, що встановлення часу спілкування матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову у справі про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини та практики ЄСПЛ, у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється їхнім найкращим інтересам. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з його матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.

Така ж правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.

Відповідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

На даний час ОСОБА_1 фактично перешкоджає спілкуванню батьку ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обмежуючи будь-які контакти, що підтверджується обставинами системного психологічного тиску між батьками.

ОСОБА_2 стверджує, що фактично позбавлений можливості спілкуватися з дитиною, що перешкоджає реалізації його батьківських прав.

Особливістю даного спору є те, що негативні наслідки тривалого обмеження спілкування батька з дитиною мають невідновлюваний характер.

Присутність будь-яких інших осіб, зокрема одного з батьків, може створювати для дитини додатковий психологічний тиск та унеможливлювати вільне й безпечне відновлення контакту з батьком, що суперечить меті забезпечення позову.

Порушення емоційного зв`язку між батьком та дитиною не може бути повністю усунуте шляхом подальшого виконання рішення суду, оскільки втрата довіри, формування страху та психологічного відчуження з часом лише поглиблюються.

У разі невжиття заходів забезпечення позову суд буде позбавлений можливості забезпечити ефективний захист прав батька та дитини, оскільки на момент ухвалення рішення по суті психологічний стан дитини може зазнати незворотних змін, що фактично унеможливить реальне виконання судового рішення.

Тривале перешкоджання контакту батька з дитиною створює ризик формування стійкого психологічного відчуження, що може мати незворотні наслідки.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за №9, вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У разі ймовірного задоволення зустрічного позову та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 , наявний на даний час психологічний стан ОСОБА_3 , а також тривала відсутність сталого емоційного контакту з батьком можуть істотно ускладнити або навіть унеможливити фактичне та безконфліктне виконання відповідного судового рішення.

Саме з метою запобігання негативним наслідкам, збереження психоемоційної стабільності дитини та забезпечення реальної виконуваності майбутнього рішення суду, виникає об`єктивна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом встановлення спільних зустрічей батька з дитиною без присутності матері.

Однак суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на відсутність доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду, при цьому фактично не дослідивши та не проаналізувавши відповідні обставини справи.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів знаходить достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів батька з сином дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з ним, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з батьком.

При цьому, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.

Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, колегія суддів вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

З огляду на обґрунтування заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду з причин повного (остаточного) розриву психологічних та емоційних зв`язків між батьком та сином.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку щодо часткового задоволеннязаяви, забезпечивши позов шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 безперешкодне спілкування, побачення та спільне проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 тиждень через тиждень: з 10.00 год. неділі до 10.00 год. наступної неділі за місцем проживання батька – ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері.

Згідно п. 3, 4 ч. 2 статті 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення .

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09 березня 2026 року про відмову у забезпеченні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щербань Олександр Сергійович, задовольнити частково.

Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09 березня 2026 року про відмову у забезпеченні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 безперешкодне спілкування, побачення та спільне проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 тиждень через тиждень: з 10.00 год. неділі до 10.00 год. наступної неділі за місцем проживання батька – ОСОБА_2 без присутності матері.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: