Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №646/13392/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/13392/25

№ провадження 1-кп/646/904/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді:

прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 ,

потерпіла ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140001200 від 12 грудня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, солдата резерву 119 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , кулеметника 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого: 21 лютого 2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за частиною третьою статті 186 Кримінального кодексу України, призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 02 липня 2018 року Київським районним судом м. Харкова за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України із застосуванням частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України, призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, 10 лютого 2022 року звільнений з ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18) Харківської області» у зв`язку із відбуттям покарання; 21 жовтня 2022 року Жовтневим районним судом м. Харкова за статтею 128 Кримінального кодексу України, призначене покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 22 травня 2023 року вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за статтею 126-1 Кримінального кодексу України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців; на підставі частини першої статті 71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків до призначеного цим вироком покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2022 року; відповідно до підпункту «б» пункту 1) частини першої статті 72 Кримінального кодексу України, виходячи із співвідношення, що одному року обмеження волі відповідає 6 місяців позбавлення волі, призначено ОСОБА_5 до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 186, частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, у порушення вимог статей 65, 68 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статей 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою ухилитись від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 01.12.2025 приблизно о 15:10 годині, перебуваючи в місці тимчасового розташування свого підрозділу, виконуючи бойове завдання, згідно із бойовим розпорядженням командира НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 № 31801/2дск від 01.12.2025, у складі ШГ «ВІТО» поблизу населеного пункту Миропілля Сумської області самовільного залишив місце служби зі зброєю, а саме закріпленим за ним автоматом АК-74 № НОМЕР_3 , Б/К в кількості 50 патронів та гранатами Ф-1 в кількості 5 штук, та незаконно постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд, до моменту затримання 13.12.2025 правоохоронними органами.

Дії ОСОБА_5 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України – дезертирство із зброєю, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

11.12.2025 приблизно о 19:30 годині в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який у встановленому законом порядку продовжувався, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу гімназії № 120 у місті Харкові по вулиці Катерининська, будинок 8, побачивши раніше незнайому йому ОСОБА_4 , яка гуляла на вулиці разом із малолітньою дитиною, та діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до потерпілої ОСОБА_4 та з метою реалізації свого умислу, розпочав з нею розмову, після чого, перебуваючи на незначній відстані від останньої, раптово та відкрито, усвідомлюючи, що його дії є очевидними для потерпілої, різким рухом двома руками зірвав з її плеча сумку чорного кольору фірми «GUESS», усередині якої знаходились грошові кошти у сумі 1 500,00 гривень, ключі від будинку та дисконтні картки на ім`я ОСОБА_4 , чим відкрито заволодів чужим майном, після цього, з місця вчинення кримінального правопорушення втік у напрямку приватного сектора та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду.

Дії ОСОБА_5 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Судом було роз`яснено ОСОБА_5 суть обвинувачення і з`ясовано, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винуватим і чи бажає давати показання.

Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що чітко розуміє, що його обвинувачено за частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України за ознаками дезертирства із зброєю, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилитись від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану; частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України за ознаками відкритого викрадення майна (грабежу), вчиненого в умовах воєнного стану.

Обвинувачений зазначив, що повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні, визнає фактичні обставини кримінальних правопорушень стосовно часу, місця, способу вчинення та буде давати показання.

На виконання вимог статті 349 Кримінального процесуального кодексу України судом з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження.

Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України та просив суд не досліджувати обставини справи у повному обсязі, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочинів визнає повністю.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор просив суд обмежитись, окрім допиту обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів провадження, що характеризують особу ОСОБА_5 , а також письмових матеріалів, які стосуються речових доказів у кримінальному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_4 надала суду заяву, у якій просила провести судовий розгляд кримінального провадження № 12025221140001200 від 12.12.2025 стосовно ОСОБА_5 за її відсутності; зазначила, що не заперечує проти розгляду справи в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, положення та наслідки якої їй зрозумілі; цивільний позов нею заявлено не буде. Також, просила призначити покарання ОСОБА_5 відповідно до закону на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 не заперечували проти такого порядку встановлення обставин справи та підтвердження їх доказами.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, фактичні обставини справи не оспорюються, суд за згодою учасників кримінального провадження, які уважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень: дату, час, місце, спосіб і інші обставини їх скоєння, а також форму вини і спрямованість умислу, мотиви кримінальних правопорушень, їх наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності, уважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі письмові докази відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням письмових матеріалів провадження, що характеризують особу ОСОБА_5 , стосуються речових доказів у кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні за частиною четвертою статті 408, частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України. Зазначив суду, що наприкінці листопада, початку грудня 2025 року його у складі бойової групи було виведено командиром на бойову позицію. Потім почався обстріл, інших військовослужбовців з бойової групи було поранено; ОСОБА_5 забравши зброю та боєприпаси вийшов на грунтовий шлях та дістався найближчого населеного пункту, з якого потім поїхав до міста Харкова. Додав суду, що залишив бойову позицію, тому що боявся за своє життя. Перебуваючи у місті Харкові, 11 грудня 2025 року приблизно о 19:30 годині ОСОБА_5 йшов повз жінки з дитиною; на плечі жінка тримала сумку; у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння чужим майном і він пішов разом із жінкою, яка тримала за руку дитину, та розмовляв із ними; після чого, раптово та відкрито, різким рухом двома руками зірвав з її плеча сумку чорного кольору; усередині сумки, окрім карток та візиток, знаходились гроші, якими ОСОБА_5 потім скористався придбавши за них спиртні напої. Додав суду, що шкодує за вчинене, більше так не скоїть, вибачається перед потерпілою та просить суд суворо не карати.

Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань обвинуваченого у судовому засіданні було досліджено документи, що характеризують його особу.

ОСОБА_5 раніше судимий: 21 лютого 2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за частиною третьою статті 186 Кримінального кодексу України, призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 02 липня 2018 року Київським районним судом м. Харкова за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України із застосуванням частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України, призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, 10 лютого 2022 року звільнений з ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18) Харківської області» у зв`язку із відбуттям покарання; 21 жовтня 2022 року Жовтневим районним судом м. Харкова за статтею 128 Кримінального кодексу України, призначене покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 22 травня 2023 року вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за статтею 126-1 Кримінального кодексу України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців; на підставі частини першої статті 71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків до призначеного цим вироком покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2022 року; відповідно до підпункту «б» пункту 1) частини першої статті 72 Кримінального кодексу України, виходячи із співвідношення, що одному року обмеження волі відповідає 6 місяців позбавлення волі, призначено ОСОБА_5 до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Як встановлено з відповіді КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» № 6123 від 15 грудня 2025 року, ОСОБА_5 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до установи не звертався.

Згідно із відповіддю № 9830, наданою 15 грудня 2025 року КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», ОСОБА_5 на диспансерному (профілактичному) обліку в установі не перебуває.

Як встановлено з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 260 від 12.10.2025, з 12.10.2025 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду кулеметника 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Обвинувачений не заперечує допустимість та належність доказів, представлених стороною обвинувачення, а так само і не оспорює фактичні обставини.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 186, частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, доведена повністю; просив урахувати, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, має судимість; просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 186, частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком, визначеним нижньою межею санкції частини статті; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком, визначеним санкцією частини статті.

Захисник ОСОБА_6 зазначив суду, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у скоєному, тому просив суд призначити покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком, визначеним нижньою межею санкції частини статті; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком, визначеним нижньою межею санкції частини статті.

ІІІ. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд уважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 186, частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених у судовому засіданні, та які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд уважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, за яким він обвинувачується.

Ураховуючи зібрані у справі докази та встановлені фактичні обставини, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, та кваліфікувати його дії за:

-частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України за ознаками дезертирства із зброєю, тобто самовільного залишення місця служби, з метою ухилитись від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану;

-частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого в умовах воєнного стану.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Згідно із статтею 66 Кримінального кодексу України обставиною, яка пом`якшує покарання, є щире каяття ОСОБА_5 .

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, визначеною статтею 67 Кримінального кодексу України, є рецидив злочинів.

V. Мотиви призначення покарання

Відповідно до частини другої статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При визначенні розміру покарання суд керується вимогами статей 65 – 67, 70 Кримінального кодексу України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що характеризують злочин (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Ураховуючи межі судового розгляду, визначені статтею 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не вправі погіршувати становище обвинуваченого, у тому числі, в частині обставин, що обтяжують покарання.

У відповідності до положень статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим, відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів.

Суд ураховує, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неодружений, не тривалий час брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, має судимість.

Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєних ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, способу вчинення кримінальних правопорушень, наслідків, які від них настали, наявність пом`якшуючої та обтяжуючої обставин, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання за частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком, визначеним нижньою межею санкції частини статті; за частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України – у виді позбавлення волі строком, визначеним санкцією частини статті.

Ураховуючи приписи частини першої статті 70 Кримінального кодексу України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком, визначеним санкцією частини четвертої статті 408 Кримінального кодексу України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

VII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

На час ухвалення вироку до обвинуваченого з 13.12.2025 застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківській слідчий ізолятор», який суд уважає на необхідне залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз відсутні.

Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_4 завдано матеріальну шкоду у розмірі 1 500,00 гривень, яка не відшкодована.

Цивільний позов не заявлений.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, тому розмір пропонованої винагороди викривачу не визначався.

Підстави для застосування заходів кримінально правового характеру щодо юридичної особи відсутні.

В ході досудового розслідування перекладач не залучався.

Постановою слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 12.12.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні:

-шкіряну сумку чорного кольору з орнаментом золотистого кольору з написом «GUESS EST. 1981», з фурнітурою, на якій мається напис «G», всередині має три відділення, одне з яких на блискавці та має на замку золотистого кольору напис «GUESS»; гумку «Орбіт»; цукор в пакетику у кількості 1 шт.; резинку для волосся яскраво оранжевого кольору; travel-версію духів; дві цукерки; вологу серветку від КФС; жовту ручку; гроші (копійки) у кількості 23 гривні, які згідно із зберігальною розпискою від 12 грудня 2025 року повернуто потерпілій ОСОБА_4 .

Постановою слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 12.12.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні:

-шкіряний ремінець чорного кольору довжиною приблизно 1 метр з фурнітурою золотистого кольору, тонкий, призначений для сумки, до одного карабіну прикріплено дві декоративні підвіски: одна круглої форми з рельєфним візерунком, інша – прямокутна золотиста пластина з написом «GUESS», який згідно із зберігальною розпискою від 12 грудня 2025 року повернуто потерпілій ОСОБА_4 .

Постановою слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 13.12.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні:

-зимову куртку «Columbia» чорного кольору, з комбінованими вставками сірого та червоного кольору, зі слідами зносу, забруднення, місцями пошкоджену;

-дисконтну картку «Посад» з № 0515363203258; картку Харків`янина на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_4 , які згідно із зберігальною розпискою від 18 грудня 2025 року повернуто потерпілій ОСОБА_4 .

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 19.12.2025 накладено арешт на зимову куртку «Columbia» чорного кольору, з комбінованими вставками сірого та червоного кольору, зі слідами зносу, забруднення, місцями пошкоджену; дисконтну картку «Посад» з № 0515363203258; картку Харків`янина на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_4 .

Долю речових доказів, слід вирішити відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 368, 370, 374 та 395 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

На підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Запобіжний захід, який застосовується до ОСОБА_5 з 13 грудня 2025 року у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років обчислювати з 13 грудня 2025 року відповідно до частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2025 року на:

-зимову куртку «Columbia» чорного кольору, з комбінованими вставками сірого та червоного кольорів, зі слідами зносу, забруднення, місцями пошкоджену; дисконтну картку «Посад» з № 0515363203258; картку Харків`янина на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_4 – скасувати.

Речові докази:

-шкіряну сумку чорного кольору з орнаментом золотистого кольору з написом «GUESS EST. 1981», з фурнітурою, на якій мається напис «G», всередині має три відділення, одне з яких на блискавці та має на замку золотистого кольору напис «GUESS»; гумку «Орбіт»; цукор в пакетику у кількості 1 шт.; резинку для волосся яскраво оранжевого кольору; travel-версію духів; дві цукерки; вологу серветку від КФС; жовту ручку; гроші (копійки) у кількості 23 гривні; шкіряний ремінець чорного кольору довжиною приблизно 1 метр з фурнітурою золотистого кольору, тонкий, призначений для сумки, до одного карабіну прикріплено дві декоративні підвіски: одна круглої форми з рельєфним візерунком, інша – прямокутна золотиста пластина з написом «GUESS»; дисконтну картку «Посад» з № 0515363203258; картку Харків`янина на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_4 – уважати повернутими потерпілій ОСОБА_4 ;

-зимову куртку «Columbia» чорного кольору, з комбінованими вставками сірого та червоного кольору, зі слідами зносу, забруднення, місцями пошкоджену – повернути ОСОБА_5 .

Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140001200 від 12 грудня 2025 року, залишити у справі № 646/13392/25, провадження № 1-кп/646/904/2026.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому та захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити потерпілій право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити обвинуваченому право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складено, підписано та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 10 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1