Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №632/865/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Суд: Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

Дата: 09 липня 2026 р.

Справа: №632/865/26

Суддя: Васянович Г. М.

Справа № 632/865/26

провадження № 1-кп/632/149/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Завгороднє Балаклійського району Харківської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, мешканки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючої, не заміжньої, що має на утриманні малолітню дитину – 2015 року народження, не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинила викрадення офіційного документа з корисливих мотивів, за наступних обставин.

Так, ввечері 22 березня 2026 року ОСОБА_4 перебувала поблизу магазину «Каравай», що розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, місто Златопіль, 4-й мікрорайон, 19-а, де, на тротуарі біля будівлі зазначеного магазину, виявила банківську картку «Юніора» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (з безконтактною технологією проведення платежів, із встановленим лімітом по оплаті без підтвердження ПІН-коду), яка належала малолітній потерпілій ОСОБА_5 , 2013 року народження, та яка в силу вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 7, 13, 56, 63 ст. 1, ст. 60 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та примітки до ст. 200 Кримінального кодексу України, є офіційним документом майнового характеру, що надає право особі на одержання, зберігання та використання інформації про розрахункові кошти та інші грошові надходження на рахунок та забезпечує користувачу доступ до банківського рахунку з метою отримання грошових коштів.

За цих обставин у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на викрадення офіційного документа.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , за наведених вище обставин місця і часу, викрала банківську картку «Юніора» АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що належала малолітній ОСОБА_5 , для її подальшого використання у власних цілях.

Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального проступку зникла, обернувши викрадене на свою користь.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України – викраденні офіційного документа, вчиненому із корисливих мотивів, визнала повністю.

Про обставини скоєного дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеному в описовій частині вироку.

При цьому обвинувачена повідомила, що після того як вона заволоділа банківською карткою, усвідомлюючи, що цей документ є електронним платіжним засобом, який надає доступ до банківського рахунку для проведення фінансових операцій, у тому числі оплати за придбані товари, із її використанням, за рахунок коштів, що перебували на банківському рахунку до якого вона надавала доступ, здійснила придбання різних товарів для особистих потреб.

За викрадення грошей, що зберігалися на банківському рахунку її вже притягнуто до адміністративної відповідальності.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють їх зміст, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів, які характеризують останню.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у повному обсязі висунутого обвинувачення і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Дослідивши дані про особу ОСОБА_4 , суд встановив, що вона за місцем мешкання та реєстрації характеризується задовільно, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, раніше не судима, має статус внутрішньо переміщеної особи.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття обвинуваченої, її активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що вона має на утриманні малолітню дитину – 2015 року народження.

Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що згідно із ст. 12 КК України вона вчинили кримінальний проступок, сукупність всіх обставин, які характеризують кримінальне протиправне діяння, обставини, які пом`якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання.

З урахуванням викладеного, фактичних обставин справи, майнового стану ОСОБА_4 , а також того, що остання має дохід, суд доходить висновку, що справедливим покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження нових кримінальних правопорушень, є покарання у виді штрафу, передбачене санкцією ч. 1 ст. 357 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази підлягає вирішенню у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Речові докази: банківську картку, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України – повернути власнику (законному володільцю); скляну пляшку, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України – знищити; три паперові квитанції про оплату, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його законний представник та захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua