Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №644/10238/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 07 липня 2026 р.

Справа: №644/10238/25

Суддя: Ізмайлов І. К.

08 липня 2026 р.

Справа № 644/10238/25

н/п 3/644/212/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 липня 2026 року м. Харків

Суддя Індустріального районного суду м. Харкова Ізмайлов І.К., розглянувши протокол про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 493177 від 25 жовтня 2025, 24 жовтня 2025 о 23 годині 59 хвилин по вул. Зубарєва, 63 в м. Харкові, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Так, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За вказаних обставин відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При судовому розгляді ОСОБА_1 зазначив, що не визнає своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Пояснив, що оскільки він є військовослужбовцем, у цей день приїхав до м. Харкова з-під м. Покровськ і за кермом перебував тривалий час та бу втомленим. Під`їжджаючи до місця проживання дружини заїхав до гаража, де виклав свої речі і продовжив рух до будинку АДРЕСА_2 . По дорозі від гаражу його ніхто не зупиняв, комендантська година ще не почалась, під`їхавши до під`їзду будинку, де його зустрічала дружина, припаркував автомобіль, заглушив двигун і вийшов з нього. В цей час, до нього до нього під`їхав автомобіль патрульної поліції і попросили в нього пред`явити документи, після чого не представляючись, не роз`яснюючи йому жодних прав і не вказуючи на будь-які ознаки поліцейські заявили, що йому потрібно пройти медичне освідування, на що він пояснив, що не розуміє причини їх вимог, зазначив, що дуже стомлений, хоче піти додому і відпочити, і відмовився від проходження освідування на місці, поліцейський сказав «ви вільні, можете йти додому». Коли йому так і не пояснили, що він порушив і чому до нього пред`являються претензії без його зупинки і факту фіксації керування поліцейські сказали, що він може робити, що завгодно, може іти додому, але на нього буде складений протокол, ніяких роз`яснень щодо проходження освідування в закладі охорони здоров`я або видачі йому направлення освідування як на місці так і в закладі охорони здоров`я від поліцейських він не чув, після чого пішов додому. Через деякий час до помешкання прийшла дружина і сказала, що поліцейські склали протокол. Вважає, що зазначений протокол складений з порушенням закону, оскільки його не було зупинено під час керування транспортним засобом, він не вживав алкоголь, йому не було роз`яснено права, поліцейські не представилися, а також не роз`яснено причини, за якими в таких обставинах він повинен був виконувати вимогу про проходження освідування.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Тарасов О.С. при судовому розгляді зазначив, що просить закрити розгляд справи, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також відмови від виконання належної процедури щодо освідування. Так, з наданих відео не вбачається обставин, викладених в рапорті про те, що у порушення ПДР ОСОБА_1 рухався на автомобілі з увімкненим дальнім світлом фар, засліпив поліцейських і це стало причиною його зупинки. З наданого відео вбачається, що поліцейські рухаючись по дорозі під`їхали до автомобіля, який щойно припаркувався, при цьому відсутні докази зупинки цього автомобіля шляхом подачі як світлових, так і звукових команд. З наступних відео вбачається, що поліцейський підходить до ОСОБА_1 , який перебуває біля будинку не за кермом автомобіля, який припарковано поряд, а отже, у поліцейських були відсутні підстави, передбачені ст. 35 ЗУ «Національну поліцію» до провадження відповідних дій. З відео також вбачається, що поліцейські не представившись, не роз`яснивши прав, почали вимагати від ОСОБА_1 проходження освідування на місці, при цьому також не пояснюючи причину таких вимог. При виникненні спору щодо нерозуміння причин звернення та необхідності пройти освідування поліцейський заявляє про те, що він складе протокол про відмову від проходження освідування і в порушення п. 7 Розділу І Інструкції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, не запропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Після цього поліцейський заявив ОСОБА_1 , що той може ні з чим не погоджуватись і йти додому, що ОСОБА_1 і зробив. Подальші дії поліцейських по складанню протоколу, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів та направлення на медичний огляд водія транспортного засобу, складені за відсутності ОСОБА_1 і навіть тоді ОСОБА_1 не було запрошено для вручення протоколу, роз`яснення про відсторонення від керування та роз`яснення його процесуальних прав. Отже, на думку адвоката поліцейські допустили порушення при складанні протоколу, оскільки в п. 7 зазначеного протоколу не наведено відомості про водія та транспортний засіб, в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів не зазначено найменування приладу за допомогою якого поліцейський намагався провести освідування, а також відсутні дата складання цього акту, в направленні на медичний огляд водія транспортного засобу не зазначено, на виявлення алкогольного чи наркотичного сп`яніння направляється ОСОБА_1 , в доданому до протоколу рапорті зазначено про порушення ОСОБА_1 ПДР України, як на підставу зупинки, однак жоден з наданих поліцейськими доказів не свідчить про порушення та зупинку у зв`язку з цим транспорту.

Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п. 2.5 ПДР України та відсутній сам факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тощо.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в даній справі підлягає факт відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до положень п. 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я.

Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 493177 від 25 жовтня 2025, 24 жовтня 2025 о 23 годині 59 хвилин по вул. Зубарєва, 63 в м. Харкові, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.

З досліджених судом відеозапису з відеореєстратора патрульного автомобіля, долученого до протоколу, убачається, що перебуваючи на віддаленні екіпаж патрульної поліції фіксує момент паркування автомобіля Volkswagen Transporter на прибудинковій території, при цьому, зазначений файл не містить запису моменту руху зазначеного автомобіля на зустріч поліцейським і його зупинку або переслідування з ціллю зупинки. З наступного відеофайлу з бодікамер вбачається, що поліцейський з`ясовує у ОСОБА_1 , який перебуває біля автомобіля, його анкетні дані, тримаючи його посвідчення водія в руках, а потім пропонує пройти освідування за допомогою газоаналізатора, пояснюючи, що вбачає ознаки сп`яніння, при цьому не зазначає які, на що ОСОБА_1 відповідає, що не розуміє чому він повинен проходити такий тест, на що поліцейський зазначає, що водія зупинено під час керування транспортним засобом. В свою чергу ОСОБА_1 перепитує ким, де і кого зупинено, після чого в розмову втрутилася жінка. В подальшому, ОСОБА_1 зазначає, що він військовослужбовець, дійсно нещодавно під`їхав до під`їзду, але зупинений не був і ніяких правил дорожнього руху не порушував, категорично відмовився під проходження освідування, на що поліцейський зауважив, що за відмову від проходження освідування теж передбачена адміністративна відповідальність, також поліцейський зауважив, що якщо ОСОБА_1 не бажає проходити освідування, то взагалі може піти, після чого ОСОБА_1 покинув зазначене місце і поліцейські складають протокол.

Отже, надані суду відеоматеріали не містять зафіксованого факту порушення водієм Volkswagen Transporter п. 19.2 ПДР (користування зовнішніми світловими приладами). Також, відеоматеріали не містять моменту примусової зупинки транспорту поліцейського, а відеозапис розмови з ОСОБА_1 не мітить його початку, з моменту звернення до нього поліцейськими. Відеозапис починається з того, що патрульний поліцейський тримає в руках якісь документи ОСОБА_1 , а отже, відеоматеріали не містять моменту фіксації ОСОБА_1 за кермом, першого звернення до нього поліцейським, представлення йому та роз`яснення причин звернення, роз`яснення підстав до необхідності проходження освідування, роз`яснення права на освідування в медичному закладі у разі відмови від проходження освідування на місці, а також роз`яснення процесуальних прав, якими наділений, відповідно до КУпАП, ОСОБА_1 при складанні щодо нього протоколу.

Наданий суду відеозапис не відображає процесу складання протоколу про адміністративне правопорушення. З нього не вбачається, що ОСОБА_1 були фактично роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також надана можливість скористатися правовою допомогою, подати пояснення, зауваження або клопотання.

Суд окремо звертає увагу, що відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє мовою, якою ведеться провадження, а також оскаржити постанову у справі. При складенні протоколу особі мають бути роз`яснені її права й обов`язки, про що робиться відповідна відмітка у протоколі.

Суд виходить з того, що право особи на захист не може вважатися забезпеченим лише внаслідок формального зазначення в протоколі про роз`яснення прав. Реальне роз`яснення прав повинно бути таким, щоб особа фактично зрозуміла свій процесуальний статус, характер обвинувачення, можливі наслідки притягнення до відповідальності та способи захисту. У справах за ст. 130 КУпАП це має особливе значення, оскільки санкція цієї статті передбачає істотне втручання у майнові права особи та обмеження спеціального права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів. Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд доходить до висновку, що зазначені конституційні гарантії підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи, оскільки провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП має каральний характер, а наслідком притягнення особи до відповідальності є застосування істотного адміністративного стягнення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. У справі «Лучанінова проти України» ЄСПЛ зазначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю природою та суворістю санкції мають каральний і стримувальний характер, можуть вважатися такими, що належать до «кримінального обвинувачення» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, у таких провадженнях особі мають бути забезпечені основоположні гарантії справедливого судового розгляду, зокрема право знати суть обвинувачення, право на захист, право не свідчити проти себе та право на оцінку доказів незалежним і безстороннім судом.

У справі «Карелін проти росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що суд не повинен фактично підміняти сторону обвинувачення та самостійно відшукувати або формулювати докази винуватості особи. У контексті цієї справи це означає, що суд не може замість органу поліції виправляти недоліки протоколу, припускати наявність належної пропозиції пройти огляд або презюмувати факт роз`яснення прав, якщо такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ вказував на необхідність дотримання принципу рівності сторін та справедливого балансу у провадженнях, які за своєю суттю мають каральний характер. Цей підхід вимагає, щоб особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, мала реальну, а не формальну можливість захищатися від висунутого обвинувачення, а суд оцінював докази з дотриманням презумпції невинуватості.

Також суд враховує загальний підхід ЄСПЛ, сформульований у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», відповідно до якого особи, які користуються транспортними засобами, можуть підпадати під спеціальні регуляторні обов`язки у сфері безпеки дорожнього руху. Водночас наявність таких обов`язків не звільняє державні органи від необхідності дотримуватися мінімальних гарантій справедливого провадження, зокрема законності отримання доказів, належного інформування особи про її права та дотримання встановленої процедури.

Отже, практика ЄСПЛ підтверджує висновок суду про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може ґрунтуватися виключно на формальному змісті протоколу або припущенні про правомірність дій поліцейського. Наявність у матеріалах справи процесуального документа, складеного працівником поліції, не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи були дотримані права особи та чи є докази винуватості належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Суд також вважає, що зазначення в протоколі ознак алкогольного сп`яніння не достатнє для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення. Ознаки сп`яніння, такі як запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода, почервоніння очей, можуть бути підставою для пропонування водієві пройти огляд. Однак вони не замінюють собою результатів огляду та не доводять факту законної відмови від нього. У разі притягнення особи до відповідальності саме за відмову від огляду ключовим доказуванню підлягає не лише наявність ознак сп`яніння, а й законність, зрозумілість і належна фіксація самої процедури пропонування огляду, а також чіткої відповідності нормам закону дій особи, яка складає протокол – беззаперечного дотримання процедури посадовою особою.

Отже, суд вважає, що наявні сумніви щодо дотримання процедури роз`яснення прав, пропонування проходження огляду та фіксації відмови є істотними, оскільки вони стосуються елементів об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є основною ознакою суб`єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 247, 251, 289 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через районний суд в порядку, визначеному ст. 294 КУпАП.

Суддя І.К. Ізмайлов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua