Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №644/2695/24 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/2695/24

Провадження № 2/644/1793/26

06.07.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова в складі головуючого судді Попової В.О. за участю секретаря судового засідання Плаксій К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаркавцева Олена Сергіївна,

про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення індексації аліментів, збільшення розміру аліментів на утримання дитини

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Лиска П.О. звернулася з позовом про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, стягнення індексації аліментів, збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 20.11.2017 перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.10.2019 року шлюб між сторонами розірвано. Дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09 березня 2021 року у справі № 644/9588/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду (26.11.2019 року) і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 26.11.2019 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

19.07.2021 судом було видано виконавчі листи, на підставі яких Харківським ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавчі провадження №67538171 та № 67536234. Відповідач аліменти не сплачує.

Заборгованість по аліментам на утримання дитини ОСОБА_3 за період з листопада 2019 року по березень 2024 року станом на 31.03.2024 року становить 79502,33 грн. Заборгованість по аліментам на утримання ОСОБА_1 за період з листопада 2019 року по травень 2021 року станом на 02.05.2021 року становить 8 708, 76 грн.

Крім того, позивач вважає, що сума аліментів підлягає індексації відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17.05.2016 року, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Також, позивачем зазначено, що раніше присуджений розмір аліментів на утримання дитини на сьогодні є недостатнім для належного утримання та гармонійного розвитку.

Зі збільшенням віку діти потребують додаткових витрат. Також відбулося зростання цін на освітні та медичні послуги, одяг, медикаменти, товари особистої гігієни, продукти тощо.

З 2021 року збільшився законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Так, на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дітей розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років складав 2395 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років у сумі 3196 грн, відбулася девальвація гривні, внаслідок чого на суму аліментів можливо придбати значно менше товарів, ніж у березні 2021 року.

Для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а саме придбання продуктів харчування, одягу, побутових речей, медикаментів, канцелярських товарів, оплати комунальних, медичних, освітніх послуг тощо необхідно збільшення аліментів.

Позивач відзначає, що відповідач є працездатним, інших дітей та утриманців не має.

За цих підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь:

- неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з листопада 2019 року по березень 2024 року в розмірі 99 873 гривні, 33 копійки;

-неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку за період з листопада 2019 року по травень 2021 року в розмірі 8708 гривень, 76 копійок.

- суму індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, за період з травня 2021 року по січень 2024 року в розмірі 13049,40 грн;

-індексацію аліментів, визначених у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 за період з листопада 2019 року по березень 2024 року в розмірі 23 295 гривень 55 копійок;

- індексацію аліментів, визначених у твердій грошовій сумі на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трирічного віку за період з листопада 2019 року по травень 2021 року в розмірі 132 гривні, 42 копійки.

- збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки з 2000 грн до 4000 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 29.07.2025 задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року, ухваленого по цивільній справі № 644/2695/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаркавцева Олена Сергіївна про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення суми індексації аліментів, збільшення розміру аліментів на утримання дитини та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.10.2025 заяву ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги задоволено - апеляційну скаргу ОСОБА_4 від 02.05.2025, який діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2025 року у складі судді Попової В.О. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаркавцева Олена Сергіївна, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення індексації аліментів, збільшення розміру аліментів на утримання дитини повернуто особі, яка її подала.

12.11.2025 справу повернуто з Харківського апеляційного суду до Індустріального районного суду м. Харкова .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 10.04.2026 визнано явку представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Лиски Павла Олександровича обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Лиска П.О. позовні вимоги підтримав, обґрунтував свої доводи аналогічно викладеному в позові. В частині позовних вимог щодо стягнення суми індексації аліментів пояснив , що в межах виконавчих проваджень питання щодо проведення індексації не вирішувалось. З відповідною заявою до виконавця позивачка не зверталася. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині наявності підстав для збільшення розміру аліментів, представник позивача мотивував тим, що розмір аліментів, визначений рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09 березня 2021 року у справі № 644/9588/19, є недостатнім для забезпечення потреб дитини. Наполягав на задоволенні позову. Судовий збір та витрати на правничу допомогу просив стягнути з відповідача. 06.07.2026 через підсистему «Електронний суд» надав заяву про закінчення розгляду справи у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Левченко М.В. до суду не з`явилися, про причини неявки не повідомили, про місце, день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без участі сторони відповідача або відкладення судового засідання з поважних причин до суду не подано, правом на подачу відзиву сторона відповідача не скористалася (відповідно до вимог ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Судом установлено, що з 20.11.2017 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.10.2019 шлюб між сторонами розірвано.

Дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09 березня 2021 року у справі № 644/9588/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду (26.11.2019 року) і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 26.11.2019 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Позивачкою заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з листопада 2019 року по березень 2024 року; неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку за період з листопада 2019 року по травень 2021 року.

На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09 березня 2021 року у справі № 644/9588/19 був виданий виконавчий лист 19.07.2021, який перебуває на виконанні в Харківському ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), виконавче провадження № 67536234, (а.с.29-31).

Згідно з розрахунком (розрахунок помісячний), виданим державним виконавцем Гаркавцевою О.С., заборгованість по аліментам на утримання дитини ОСОБА_3 за період з листопада 2019 року по березень 2024 року сукупний розмір заборгованості станом на 31.03.2024 року - 79502,33 грн.

Крім того, на підставі цього судового рішення 19.07.2021 був виданий виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Харківському ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), виконавче провадження № 67538171, (а.с.32-33).

Згідно з розрахунком (розрахунок помісячний), виданим державним виконавцем Гаркавцевою О.С., заборгованість по аліментам на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку за період з листопада 2019 року по травень 2021 року сукупний розмір заборгованості станом на 02.05.2021 - 8708,76 грн.

Згідно із частиною 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина 4 статті 155 СК України).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (див.: пункт 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі№ 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження 61-16670сво19)).

Законодавець у частині 1 статті 196 СК України встановив максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина 2 статті 196 СК).

Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) закон надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.

Тлумачення частини 2 статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

Суд вважає доведеним, що з вини відповідача, який не виконував свій обов`язок по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Розмір заборгованості, на стягненні якого наполягає сторона позивача, відповідачем не спростований.

Доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відповідач також не надав.

Тож підстав вважати його невинуватим у виникненні заборгованості по аліментам у суду немає.

Відтак позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд вважає, що заборгованість з виплати аліментів виникла з вини відповідача і тому неустойку (пеню) за несвоєчасну їх сплату необхідно стягувати з останнього за весь час прострочення сплати аліментів відповідно до наданого позивачем розрахунку пені, який не спростований відповідачем та перевірений судом.

Отже, суд дійшов переконання про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 :

- пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з листопада 2019 року по березень 2024 року, а саме в максимально допустимому відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України в розмірі, що не перевищує розмір заборгованості - у сумі 79 502 грн 33 коп.

- пені за прострочення сплати аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку за період з листопада 2019 року по травень 2021 року в розмірі, що не перевищує розмір заборгованості - у сумі 8 708,76 грн.

При вирішенні питання про стягнення індексації аліментів суд виходить із того, що частиною 2 статті 184 СК України було визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17 травня 2016 року було внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини 7 статті 5 вказаного Закону, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Згідно частини 2 статті 9 вказаного Закону, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 16 листопада 2016 року «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» вказаний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 доповнено пунктом 10-4 такого змісту: Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Згідно з пунктом 6 Порядку індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 % грошового доходу платника аліментів.

З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про збільшення розміру аліментів суд виходить із наступного.

Заявляючи позовні вимоги про збільшення розміру аліментів, позивач послалася на те, що розмір аліментів, визначений рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09 березня 2021 року у справі № 644/9588/19 , є недостатнім для забезпечення потреб дитини та її гармонійного розвитку. Зі збільшенням віку діти потребують більше витрат. Крім того, відбулося зростання цін на освітні та медичні послуги, одяг, медикаменти, товари особистої гігієни, продукти тощо. Внаслідок пандемії та війни погіршився матеріальний стан позивачки. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Також збільшився законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму для віком від 6 до 18 років. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому позивач наполягає в своєму позові, що відповідач є працездатним, інших утриманців не має.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз вказаної норми закону приводить до висновку, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Крім цього, наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.

Отже, враховуючи зміст статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним та, зокрема, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів стягувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Таким чином, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін.

Тобто, звертаючись до суду з позовом саме позивачка повинна надати докази на підтвердження наявності правових підстав для зміни розміру аліментів та довести, що майновий стан відповідача покращився і він спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Звертаючись до суду з даним позовом, в супереч вимог ст.ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, позивачка не надала суду доказів погіршення свого матеріального стану, як і доказів значного покращення матеріального стану відповідача, що є законною підставою для збільшення розміру аліментів.

До того ж, що позивачка не надала суду інформації про доходи відповідача, хоча це є її процесуальним обов`язком.

Доводи сторони позивача про те, що позивачка самостійного утримує дитину не підтверджує обставини погіршення її матеріального стану, згідно вимог ст. 192 СК України та правової позиції Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №682/3112/18) не є самостійною підставою для збільшення розміру аліментів. Обставини щодо самостійного утримання дитини підлягають доведенню під час вирішення спору про призначення аліментів. А у спорі про збільшення розміру аліментів, згідно вимог ст. 192 СК України, підлягає доведенню саме стороною позивача зміна сімейного та матеріального стану платника аліментів у кращу сторону, що дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Посилання сторони позивача на наявність витрат у зв`язку з розвитком творчих та розумових здібностей дитини не можуть бути підставою для збільшення розміру стягуваних за рішенням суду аліментів, оскільки за своєю суттю ці потреби є додатковими витратами на утримання дитини.

Натомість, виходячи з положень статей 182,192 СК України, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан, як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Тобто, саме стягувач має надати докази на підтвердження тих обставин, на які посилається у своїх доводах у позові, зокрема, не лише про те, які доходи платник аліментів має на час розгляду питання про збільшення аліментів, а й які він мав доходи на час ухвалення рішення про стягнення аліментів для порівняльного аналізу. Те ж саме стосується і посилання позивачки на значне зменшення своїх доходів. При цьому суд має виходити з матеріального становища обох сторін.

При цьому, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, сторона позивача не виконала вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову в частині підстав для збільшення розміру аліментів, клопотань про витребування доказів не заявляла.

Саме по собі збільшення витрат позивачки на утримання дитини не є обставиною, у розумінні ст. 192 СК України, яка сама по собі надає право вимагати збільшення розміру аліментів.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для збільшення розміру аліментів.

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що представництво інтересів позивача у справі 644/2695/24 здійснював адвокат Лиска Павло Олександрович на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 25.03.2024 року, договору про надання правничої допомоги від 19.10.2023.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою та адвокатом Лискою П.О. було укладено Договір про надання правової допомоги №б/н від 19 жовтня 2023 року про надання правової допомоги, зокрема представництва інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та складання для нього процесуальних документів.

Згідно п.8 Договору про надання правової допомоги гонорар Адвоката обчислюється у погодинній оплаті та встановлюється в додатковій угоді, що підлягає сплаті в гривні готівковою або безготівковою формою. Погодинна ставка застосовується із шестихвилинним дискретним кроком (0,1 години), тобто витрачений час округлюється до найближчого більшого значення, кратного 0,1 години. Згідно п. 10 договору факт надання правової допомоги підтверджується звітом адвоката, наданням допомоги належним чином або актом здачі-приймання. Оплата гонорару на підставі звіту адвоката або рахунку з переліком послуг є підтвердження прийняття таких послуг, (а.с.46, т.1).

Представником позивача адвокатом Лискою П.О. подано клопотання про долучення доказів на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу: рахунок від 14.02.2025 на суму 30000 грн; акт здачі-приймання №1 від14.02.2025до договору про надання правової допомоги від 19.10.2023 з викладенням опису робіт (наданих послуг), складеного представником позивача адвокатом Лискою П.О., в т.ч. ознайомлення з документами та проведення первинної консультації, ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, аналіз та вивчення наданих документів, складання позовної заяви, формування додатків до неї та подача позову до суду, складання заяв, клопотань по справі, проведення розрахунків неустойки (пені) , надання консультацій клієнту, погодження стратегії захисту прав та інтересів.

Сторони погодили суму гонорару адвоката за виконану роботу у погодинній оплаті в розмірі 1000 грн за одну годину праці. Загальна сума гонорару складає 30 000 грн . Вартість виконаних робіт (наданих послуг) за професійну правничу допомогу складає 30 000,00 грн. По прийнятим за цим Актом роботам (послугам) клієнт до адвоката претензій не має.

Питання про зменшення витрат на правничу допомогу стороною відповідача не ініціювалось.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць - 3028 гривень.

Станом на 2024 рік 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1211,20 грн.

Отже судовий збір за вимогу про збільшення розміру аліментів становить 1211 грн. 20 коп. (3028Х0,4=1211,20 грн.)

При розподілі судових витрат суд виходить із того, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особо становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується; у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (пункти 1, 6, 10 частини 1 статті 176 ЦПК України).

Позивачем були заявлені п`ять позовних вимог майнового характеру, ціна позову склала 132010,06 + 1211,20 = 133 221,26 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з частиною 1 статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позовні вимоги задоволено судом частково (67,12 %).

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову суд вважає, що з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2028,76 грн та витрати на правничу допомогу 20 100 грн (30 000 грн х 67%) .

Що стосується форми судового рішення, то у конкретному випадку суд керується положеннями ч.3 ст.288 ЦПК України, відповідно до яких повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У зв`язку із тим, що це судове рішення ухвалюється судом після скасування попереднього заочного рішення у порядку, передбаченому ч.1 ст.288 ЦПК України, беручи до уваги, що у конкретному випадку наявні підстави для повторного ухвалення заочного рішення, що передбачені ч.1 ст.280 ЦПК України у взаємозв`язку із положеннями ч.3 ст.288 ЦПК України, тому суд дійшов висновку, що правильним буде ухвалення саме заочного рішення (повторного).

Водночас, керуючись ч.3 ст.288 ЦПК України, порядок оскарження повторного заочного рішення є загальним, що встановлений ЦПК України, тобто позивач та відповідач мають право його оскаржити лише до суду апеляційної інстанції, порядок і строк подачі апеляційної скарги судом буде роз`яснений учасникам справи у резолютивній частині цього судового рішення з метою виконання положень п.3 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 258, 264, 265, 280-283, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаркавцева Олена Сергіївна, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення індексації аліментів, збільшення розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 листопада 2019 року по 01 березня 2024 року в розмірі 79 503 ( сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот три) гривні, 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку за період з 01 листопада 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 8708 (вісім тисяч сімсот вісім) гривень, 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ), витрати на правничу допомогу в розмірі 20 100 (двадцять тисяч сто) гривень, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2028,76 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне повторне заочне рішення складене 10.07.2026.

Відомості про учасників судового процесу:

позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ), реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), адреса реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_3 );

представник відповідача: ОСОБА_5 , (РНОКПП – НОМЕР_4 ), адреса реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_4 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаркавцева Олена Сергіївна (місце знаходження: вул. Космічна, буд. 21А, 11 поверх, м.Харків, 61165).

Суддя В.О. Попова