Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 27 січня 2026 р.
Справа: №644/8187/25
Суддя: Попова В. О.
Суддя Попова В.О.
Справа № 644/8187/25
Провадження № 2-а/644/32/26
28.01.2026
РІШЕННЯ
іменем України
28 січня 2026 року м.Харків Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Попової В.О.,
за участю секретаря Плаксій К.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
До суду надійшла позовна заява адвоката Русінової Т.Ю., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про скасування постанови від 25.08.2025 за №2217-4П, винесеної майором ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Сторона позивача просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач ОСОБА_1 дізнався про існування оскаржуваної постанови з застосунку «Дія» після надходження постанови про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.08.2025 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний. Мотивуючи позовні вимоги, сторона позивача посилається на недотримання відповідачем передбаченої законом процедури та порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що унеможливило встановлення об`єктивної істини у справі. В позові зазначено, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю вини позивача, а також через процедурні порушення при формуванні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, при складанні протоколу, а також при вирішенні справи та складанні оскаржуваної постанови.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 15.09.2025 відкрито провадження по вищевказаній адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Правом на подачу відзиву сторона відповідача не скористалася.
11.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги неправомірні, а тому задоволенню не підлягають. Зазначено, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 обов`язку, передбаченого нормами вищевказаного законодавства щодо проходження обов`язкового повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, останнього постановою від 25.08.2025 №2217-4П за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП притягнуто адміністративної відповідальності. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 у визначений законом №3621-ІХ період для проходження повторного медичного огляду, свій обов`язок не виконав, що підтверджується витягами з ІКС "Оберіг". Таким не спростовують його обов`язку, передбаченого пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» щодо проходження у строк до 5 червня 2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби та, відповідно не виключають
наявності складу адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою. Вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_4 при винесенні оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
У судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання повторно не прибув, причину неявки суду не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
У відповідності до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами за відсутності відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов таких висновків.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в адміністративному позові обставини, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.08.2025 майором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову №2217-4П про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень. У вказаній постанові зазначається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , з дня набрання чинності Закону від 21.03.2024 №3621-IX, (який за класифікацією документів належить до законодавства про оборону) протягом встановленого терміну з 04.05.2024 року по 05.06.2025 року самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги пункту 2 розділу 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ, порушив ч.3 ст.17 Закону України «Про оборону України» та чим скоїв, в особливий період, адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Складання оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. відбулось без участі ОСОБА_1 .
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся на підставі складеного офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 лейтенантом ОСОБА_4 протоколу №2217-4від 16.08.2025 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний. 24.04.2000 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 був визнаний обмежено придатним до військової служби.
Разом з цим, відповідно до наявних матеріалів справи, які подавалися як позивачем так і відповідачем, а саме: витягу з мобільного додатку «Резерв +» та витягу з реєстру «Оберіг», військовозобов`язаний ОСОБА_1 пройшов ВЛК 16.08.2025, (а.с.68), оновив дані 21.08.2025, (а.с.9).
Направлення на проходження ВЛК було видано позивачеві ІНФОРМАЦІЯ_7 16.08.2025.
Таким чином, зазначена відповідачем в описовій частині постанови обставина не відповідає, наявній в розпорядженні відповідача на час її винесення інформації.
Про наявність в розпорядженні відповідача інформації, щодо проходження ВЛК позивачем свідчить і відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , (а.с.55) надана представнику позивача Русановій Т.Ю. на адвокатський запит, якій зазначено, що ОСОБА_1 був помилково поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_9 , за даними з реєстру «Оберіг» ОСОБА_1 в розшуку не перебуває, не є порушником військового обліку.
Відповідно до ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог абз.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Диспозицією ч. 3 ст. 210-1 КпАП України передбачена відповідальність за ухилення від медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX (далі – Закон № 3621-IX) в редакції на дату його прийняття та набрання чинності (04.05.2024) було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби, тобто до 04.02.2025.
У подальшому до вказаної норми було внесено зміни Законом України від 12.02.2025 № 4235-ІХ «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України – до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України – до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
З наданих сторонами документів, вбачається, що розгляд справи за наслідками якого була винесена оскаржувана постанова відбувся за відсутності позивача.
Причини з яких ОСОБА_1 отримав висновок ВЛК під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не з`ясовувалися, тобто не встановлювалась наявність його вини в цьому.
Правом на подачу відзиву сторона відповідача не скористалася. З клопотання , яке надійшло 11.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що сторона відповідача , обгрунтовуючи свої заперечення проти позову, виходить з того, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП, а не ч.3 ст.210-1 КУпАП, яка інкримінована останньому.
Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечувалася, оскільки вважає, що сам факт визнання особою вини у будь-якому правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд вважає, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, згідно ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка є предметом оскарження у даній справі.
Доводи відповідача щодо правомірності оспорюваної постанови відповідача та відповідності її вимогам діючого законодавства, є необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку ...
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем неповно досліджено матеріали справи при винесенні оскаржуваної постанови, що є безумовною підставою для її скасування.
За приписами п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Таким чином, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню .
Частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 гривень
При цьому суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 року (справа № 522/22225/21, провадження № К/990/20744/22), відповідно до якої районний ТЦК та СП не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом, водночас, разом із тим, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -
у х в а л и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 25.08.2025 за №2217-4П про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 968,96 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 28.01.2026.
Суддя В.О. Попова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua