Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №639/601/25 — Новобаварський районний суд міста Харкова

10.07.2026

Справа №639/601/25

Провадження №1-кп/639/115/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника – ОСОБА_10 ,

обвинуваченого – ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 16.01.2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №62025170020000590 за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червонозаводське Лозвицького району Полтавської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який має військове звання «солдат», перебуваючого на посаді помічника гранатометника 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2023 року військовозобов`язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_11 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі- НГУ) № 33 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 39 від 03.02.2023 солдата ОСОБА_11 призначено на посаду номера обслуги 2 відділення гранатометного взводу (станкових протитанкових гранатометів СПг-9) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Надалі наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 28.11.2024 №315 солдата ОСОБА_11 поновлено на військову службу, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду помічника гранатометника 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан в України неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_11 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу і ставитися до нього з повагою.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак солдат ОСОБА_11 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, 04 грудня 2024 року вирішив стати на злочинний шлях та, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 04.12.2024 о 10 год. 33 хв. т.в.о. командира 3 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ капітаном ОСОБА_12 вишикувано зведене відділення 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі і солдата ОСОБА_11 в пункті тимчасової дислокації підрозділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та усно доведено й роз`яснено бойове розпорядження командира НОМЕР_2 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 від 03.12.2024 №12/6488дск «З метою виконання бойових завдань у складі ОТУ «Запоріжжя», а саме: з 08 год. 00 хв. 04.12.2024 здійснити марш за маршрутом: м. Харків – м. Красноград – м. Новомосковськ – м. Оріхів (Запорізької області) та до 16 год. 00 хв. 04.12.2024 зосередитись в районі м. Оріхів. З 21 год. 00 хв. 04.12.2024 здійснити заняття ПВід «СВАТ» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади».

Будучи невдоволеним наказом щодо висування до м. Оріхів Запорізької області для подальшого виконання спеціального бойового завдання, солдат ОСОБА_11 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати до м. Оріхів Запорізької області для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 наприкінці судового розгляду свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчиненого злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу його скоєння так, як вони встановлені судом. Суду пояснив, що дійсно 04.12.2024 року, близько 10-30 год., перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , він усно відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира 3 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 від 03.12.2024 №12/6488дскщодо вибування в зону виконання бойових завдань в район м. Оріхів Запорізької області, а також здійснення заняття ПВід «СВАТ» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади через незадовільний стан здоров`я та побоювання за своє життя. Доведений наказ був йому цілком зрозумілим, військова частина забезпечила його необхідним спорядженням для виконання бойового розпорядження, у зв`язку із чим він мав змогу його виконати.

Кваліфікацію кримінального правопорушення не оспорює. У вчиненому щиро розкаюється, бажає надалі проходити військову службу у лавах Збройних Сил України.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_11 , його винуватість у вчиненні злочину підтверджується дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами:

-показами в суді свідка ОСОБА_14 , згідно яких в грудні 2024 року, більш точну дату не пам`ятає, в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , т.в.о. командира 3 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ капітаном ОСОБА_12 у його присутності було оголошено військовослужбовцям відділення бойовий наказ командира 3 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 про необхідність здійснення маршу за маршрутом: м. Харків – м. Оріхів (Запорізької області) та здійснити заняття ПВід «СВАТ» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади». Після оголошення наказу капітан ОСОБА_12 запитав, чи є такі, хто відмовляється виконувати бойовий наказ. ОСОБА_11 разом з ще двома військовослужбовцями вийшли зі строю. ОСОБА_11 своїми діями та висловлюваннями фактично відмовився від виконання наказу, оскільки мав проблеми зі здоров`ям та не був забезпечений військовим спорядженням для виконання бойового завдання. Оголошення наказу та відмова ОСОБА_11 від його виконання фіксувалось на відеокамеру. Штатним озброєнням та військовим спорядженням (шолом, автомат, бронежилет, тощо) ОСОБА_11 забезпечений був у повній мірі. Свідок був серед військовослужбовців, які успішно виконали наказ;

-показами в суді свідка ОСОБА_15 , згідно яких в грудні 2024 року, більш точну дату не пам`ятає, в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , т.в.о. командира 3 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ капітаном ОСОБА_12 у його присутності було оголошено військовослужбовцям відділення бойовий наказ командира 3 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 про необхідність здійснення маршу за маршрутом: м. Харків –м. Оріхів (Запорізької області) та здійснити заняття ПВід «СВАТ» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади». Після оголошення наказу капітан ОСОБА_12 запитав, чи є такі, хто відмовляється виконувати бойовий наказ. ОСОБА_11 разом з ще двома військовослужбовцями вийшли зі строю. ОСОБА_11 фактично відмовився від виконання наказу, оскільки мав проблеми зі здоров`ям та не був забезпечений військовим спорядженням для виконання бойового завдання. Оголошення наказу та відмова ОСОБА_11 від його виконання ним особисто фіксувалось на відеокамеру. Штатним озброєнням та військовим спорядженням (одяг, берці, бронежилет, тощо) ОСОБА_11 забезпечений був у повній мірі, оскільки про оголошення наказу військовослужбовці були повідомлені завчасно. Крім того, для більш успішного виконання бойового завдання військовослужбовцям на місці видавали додаткове спорядження.

При цьому, свідок ОСОБА_15 , який проходить службу на посаді офіцера-психолога 3 батальйону в/ч НОМЕР_1 НГУ повідомив, що наявність у ОСОБА_11 хронічного гепатиту С жодним чином не заважало обвинуваченому виконати наказ, оскільки незадовго до оголошення бойового розспорядження стан його здоров`я оцінювався ВЛК, якій було відомо про наявне у ОСОБА_11 захворювання, за результатами якої обвинуваченого було визнано придатним до військової служби;

-показами в суді свідка ОСОБА_12 , згідно яких у грудні 2024 року, більш точну дату та час не пам`ятає, перебуваючи на посаді командира 3 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ, в пункті тимчасової дислокації підрозділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , він вишукував відділення військовослужбовців, серед яких був і ОСОБА_11 та під відеофіксацію оголосив письмовий бойовий наказ командира батальйону ОСОБА_13 про необхідність заняття позиції, розташованій в н.п. Оріхів Запорізької області з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади. Після оголошення наказу ОСОБА_11 своїми діями фактично відмовився його виконувати з причин незадовільного стану здоров`я та матеріального забезпечення. Оголошення наказу та відмова ОСОБА_11 від його виконання фіксувалось на відеокамеру. Штатним озброєнням та військовим спорядженням (шолом, автомат, бронежилет, тощо) ОСОБА_11 забезпечений був у повному обсязі. Перед оголошенням наказу всі військовослужбовці були попередженні про настання кримінальної відповідальності за відмову від його виконання.

За клопотанням сторони захисту судом було допитано свідка ОСОБА_16 , який є рідним братом обвинуваченого і який суду показав, що в кінці листопада - на початку грудні 2024 року йому зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що він немає зимової військової форми, попросив її привести. Будучи також військовослужбовцем в іншій військовій частині, він приїхав та передав ОСОБА_11 свій комплект зимового одягу (штани, кітель, тощо). На його переконання, командування в/ч НОМЕР_1 НГУ безвідповідально поставилося до його брата, оскільки перед оголошенням бойового розпорядження ОСОБА_11 видали лише бронежилет невідомої якості, автомат без бойового комплекту та каску. Будь-якого іншого необхідного спорядження, зокрема перчаток, наколінників, балаклави тощо ОСОБА_11 не надали. Більш того, після повернення із СЗЧ, ОСОБА_11 не було направлено на бойове злагодження, як того вимагають накази МОУ.

Окрім показань свідків, судом були досліджені письмові докази по кримінальному провадженню, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин, а саме:

- даними витягу наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 33 від 28.01.2023 року, згідно якого солдата ОСОБА_11 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 НГУ, (а.с. 29, 114 к/п);

-даними витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №39 03.02.2023, згідно якого солдата ОСОБА_11 призначено на посаду номера обслуги 2 відділення гранатометного взводу (станкових протитанкових гранатометів СПг-9) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 30, 115 к/п);

-даними витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №315 28.11.2024, згідно якого солдата ОСОБА_11 поновлено на військову службу, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду помічника гранатометника 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 31, 116 к/п);

-даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27.06.2023 за №195, згідно якого старшого лейтенанта ОСОБА_12 (Г-030191) з 27.06.2023 року було зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 НГУ та на всі види забезпечення (к/п а.с. 14);

-даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.09.2024 за №226 , згідно якого старшого лейтенанта ОСОБА_12 (Г-030191) з 02.09.2024 року призначено на посаду офіцера S-3 (оперативного планування) штабу 3-го батальйону оперативного призначення (ВОС-0304003) в/ч НОМЕР_1 НГУ (к/п а.с. 15);

-даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 13.11.2024 за №300, згідно якого на старшого лейтенанта ОСОБА_12 (Г-030191) з 13.11.2024 року покладено тимчасово виконувати обов`язки командира 3-го батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 НГУ (к/п а.с. 118);

- даними витягу з бойового розпорядження командира НОМЕР_2 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 від 03.12.2024 №12/6488дск, згідно якого наказано командиру 3 боп в термін до 22:00 03.12.2024 року сформувати зведене відділення в кількості 6 військовослужбовців, в тому числі помічника-гранатометника 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_11 ( НОМЕР_3 ), з 08.00 04.12.2024 здійснити марш за маршрутом м. Харків – м. Красноград – м. Новомосковськ – м. Оріхів (Запорізької обл.) та до 16.00 04.12.2024 зосередитись в районі м. Оріхів. З 21.00 04.12.2024 здійснити заняття ПВід «СВАТ» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади (к/п а.с. 12-13, 110);

-даними наказу т.в.о. командира частини НОМЕР_1 ОСОБА_17 від 07.12.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу солдатами ОСОБА_18 , ОСОБА_11 та ОСОБА_19 », згідно якого було призначено службове розслідування за фактом відмови від виконання наказу 3 військовослужбовцями, зокрема солдатом ОСОБА_11 (к/п а.с. 106-107);

-даними рапорту т.в.о. командира 3 батальйону оперативного призначення ОСОБА_20 від 17.12.2024 року, згідно якого 3 військовослужбовця, в тому числі солдат ОСОБА_11 висловили відкриту відмову від виконання командира 3 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 від 03.12.2024 №12/6488дск(к/п а.с. 109);

-даними висновку службового розслідування за фактом невиконання наказу військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 НГУ, зокрема солдатом ОСОБА_11 вбачається, що начальником секції S-1 (персоналу) штабу 3-го батальйону оперативного призначення капітаном ОСОБА_21 на підставі наказу командира частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 № 3827 «Про внесення змін до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.12.2024 №3703», було проведено службове розслідування. В ході розслідування встановлено, що до командира військової частини надійшов рапорт т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення капітана ОСОБА_12 про те, що 04.12.2024, перебуваючи у пункті тимчасової дислокації 3 БОП у м. Харкові 3 (троє) військовослужбовців, зокрема солдат ОСОБА_11 , висловили відкриту відмову від виконання бойового розпорядження командира 3 бригади оперативного призначення №12/6488 дск від 03.12.2024 року, згідно якого в термін З 08.00 04.12.2024 здійснити марш за маршрутом м. Харків – м. Красноград – м. Новомосковськ – м. Оріхів (Запорізької обл..) та до 16.00 04.12.2024 зосередитись в районі м. Оріхів. З 21.00 04.12.2024 здійснити заняття ПВід «СВАТ» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади.

Опитаний офіцер S-3 (оперативного планування) штабу 3-го батальйону оператвиного призначення капітан ОСОБА_12 , пояснив, що 04.12.2024 року знаходячись в ПТД підрозділу, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , він довів бойовий наказ командира 3 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 від 03.12.2024 №12/6488дск «З метою виконання бойових завдань у складі ОТУ «Запоріжжя», а саме: з 08 год. 00 хв. 04.12.2024 здійснити марш за маршрутом: м. Харків – м. Красноград – м. Новомосковськ – м. Оріхів (Запорізької області) та до 16 год. 00 хв. 04.12.2024 зосередитись в районі м. Оріхів. З 21 год. 00 хв. 04.12.2024 здійснити заняття ПВід «СВАТ» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади». Після чого як він зачитав цей наказ 3 (три) військовослужбовці, серед яких був солдат ОСОБА_11 висловили відкриту відмову від його виконання.

Опитані офіцер психолог 3-го батальйону оперативного призначення старший лейтенант ОСОБА_15 , старший бойовий медик 1-ої мінометної батареї 3-го батальйону оперативного призначення молодший сержант ОСОБА_22 , старший механік водій 3 відділення 3 взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення старший солдат ОСОБА_23 , пояснили, що 04.12.2024 року знаходячись в ПТД підрозділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , він був свідком того як солдат ОСОБА_11 висловив відкриту відмову від виконання наказу командира 3 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 від 03.12.2024 №12/6488дск.

Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що даний факт невиконання бойового наказу, зокрема, помічником-гранатометника 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення солдатом ОСОБА_11 , стався внаслідок порушення ним вимог статей 11, 12 та 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Крім того, в діях військовослужбовців, зокрема ОСОБА_11 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Причинами даного правопорушення стали: особиста недисциплінованість військовослужбовців, недодержання ними порядку і правил установлених військовими статутами та іншим законодавством України, питань проходження військової служби, низька усвідомленість свого військового обов`язку та низькі морально-психологічні якості (к/п а.с. 96-105);

-даними медичної характеристики, згідно якої солдат ОСОБА_11 на первинному медичному огляді по прибуттю у військову частину, скарг на стан здоров`я не висловлював. ЗЧМТ, сноходіння, енурез заперечував. За результатами огляду був признаний здоровим. До медичного пункту в/ч НОМЕР_1 за медичною допомогою не звертався (к/п а.с. 27, 120);

-даними протоколу огляду предмету та постанови про визнання та приєднання речового доказу (CD-диску з відеозаписом подій 04.12.2024) до кримінального провадження від 14.01.2025 року (а.с. 129-134 к/п), згідно яких старшим слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління ДБР під час огляду вказаного CD-диску, який надійшов разом з матеріалами службового розслідування з ВЧ НОМЕР_1 НГУ, та дослідження за допомогою стаціонарного системного блоку комп`ютера «Lenovo», розміщеної на ньому інформації встановлено, що на диску міститься відео-файл з назвою «3БОП_ярощук_батрак-пихота» тривалістю 2 хвилини 32 секунди, який знято на особистий мобільний телефон офіцера 3 батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_15 . При відкритті відео-файлу за допомогою програми «VLC Media player» встановлено, що на ньому мається відеозапис, на якому зображено факт доведення наказу особовому складу військової частини НОМЕР_1 . На початку відеозапису міститься зображення ОСОБА_12 , який оголошує бойове розпорядження вишикуваним військовослужбовцям, зачитує поіменно осіб з числа особового складу, які мають виконувати вказане бойове розпорядження. Надалі ОСОБА_12 запитує у вказаних військовослужбовців, чи є такі хто відмовляється виконати бойове розпорядження та дає команду вийти зі строю. Першим виходить та представляється ОСОБА_18 , який повідомляє, що він відмовляється виконати бойовий наказ за станом здоров`я. Після цього солдат ОСОБА_19 повідомив, що не готовий виконати бойовий наказ за психічним станом, а третім солдат ОСОБА_11 повідомляє, що може виконати бойовий наказ, однак при проходженні ВЛК у нього було виявлено « ОСОБА_24 », у зв`язку із чим йому мають призначити лікування. Крім того, останній повідомляє, що його належним чином не забезпечено форменим одягом та він бажає проходити військову службу в іншій військовій частині;

-дослідженим в судовому засіданні відповідного відеозапису на CD-диску встановлено, що на ньому дійсно міститься відео-файл, на якому розміщено запис саме того перебігу обставин оголошення 04.12.2024 шести вишикуваним військовослужбовцям бойового наказу про здійснення з 08.00 04.12.2024 вказаним зведеним відділенням військовослужбовців, в тому числі і солдатом ОСОБА_11 маршу за маршрутом м. Харків – м. Красноград – м. Новомосковськ – м. Оріхів (Запорізької обл..), а також з 21.00 04.12.2024 здійснення заняття ПВід «СВАТ» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади. Крім того, на диску міститься фрагмент, де ОСОБА_11 виходить зі строю і повідомляє капітану ОСОБА_12 , що він може виконати бойовий наказ, однак при проходженні ВЛК у нього було виявлено « ОСОБА_24 », у зв`язку із чим йому мають призначити лікування. Крім того, останній повідомляє, що його належним чином не забезпечено форменим одягом та він бажає проходити військову службу в іншій військовій частині (а.с. 135 к/п);

-даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного 04.12.2024 старшим слідчим в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, згідно якого підозрюваний ОСОБА_11 був фактично затриманий 04.12.2024 о 16 годині 30 хвилин за адресою м.Харків, вул.Євгена Котляра, буд. 7 (а.с. 63-66 к/п);

- даними довідки медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1066 від 13.11.2024 згідно якої солдат ОСОБА_11 1991 р.н. пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській комісії) ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» 13 листопада 2024р. Встановлено, що у нього мається хронічний вірусний гепатит С в стадії біохімічної ремісії без порушення функції печінки. Вказане захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

Посилаючись на викладене та положення статті 4 в, та графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженої наказом МВС України №285, медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України в Харківській області» надала висновок, що ОСОБА_11 придатний до військової служби в/ч НОМЕР_1 (к/п а.с. 32);

- даними арматурної картки №1910/5 відносно ОСОБА_11 та листом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_25 №25/17/5/7-8594-2026 від 02.02.2026 року згідно яких, військовослужбовець ОСОБА_11 був належним чином забезпечений речовим майном (форменим одягом). Крім того видача відповідного озброєння, військово-технічного майна, засобів індивідуального захисту та іншого спорядження здійснюється безпосередньо після доведення бойового розпорядження та перед вибуттям особового складу до району виконання бойового завдання. Перелік та обсяг такого спорядження визначаються залежно від характеру поставленого завдання, умов його виконання, а також функціональних обов`язків і ролі кожного військовослужбовця під час виконання бойового розпорядження (с/с том №2 а.с. 20-21).

З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, закріплені в ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглянув кримінальне провадження на підставі наведених вище доказів.

Належність, допустимість та достовірність наведених вище доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані у порядку, встановленому КПК України, без порушення закону, узгоджуються один з одним, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Перед допитом свідки були ознайомленні із обсягом прав та обов`язків у кримінальному судочинстві та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Їх показання є логічними, послідовними, узгоджуються та не суперечать один одному та іншим доказам.

Порушень вимог КПК України, які б були наслідком недопустимості вказаних доказів, судовим розглядом не встановлено.

Так, ст. 402 КК України передбачає відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.

В даному випадку безпосереднім об`єктом злочину є установлений порядок підлеглості.

З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.

Згідно зі ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов`язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддавання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. Непокора є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань.

Відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним.

Наказ (розпорядження) - це обов`язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі, який віддається письмово, усно або іншим способом. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось). Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав.

Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватись не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно.

Непокору слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків.

При цьому суд відзначає, що висновок медичної (військово-лікарська) комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» від 13.11.2024 року про придатність ОСОБА_11 до військової служби, в тому числі і з урахуванням наявного у нього хронічного вірусного гепатиту С в стадії біохімічної ремісії, є належним доказом придатності ОСОБА_11 до подальшої військової служби, а відтак і виконання наказу (бойового розпорядження) командира 3 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_13 від 03.12.2024 №12/6488дск.

Будь-яких відомостей, що відповідний висновок ВЛК або відданий ОСОБА_11 наказ (бойове розпорядження НГУ №12/6488дск) оскаржулись у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що ОСОБА_11 як військовослужбовець мав певні обов`язки несення служби та незалежно від мовного обороту, який він використав по своїй суті, це є відкрита відмова виконувати наказ командира, більш того, як встановлено дослідженими доказами, ОСОБА_11 зазначив про свій незадовільний стан здоров`я та неналежне матеріальне забезпечення саме після наказу командира приступити до виконання бойового розпорядження.

Відмова ОСОБА_11 підтверджується не лише висловом, а його діями, оскільки останній не приступив до виконання наказу та не звернувся до медичної частини або відповідальної за забезпечення особи, до моменту, коли він дізнався про специфіку бойового завдання. В разі його поганого самопочуття та неналежного забезпечення, він мав беззаперечну можливість звернутись до відповідних осіб ще до моменту оголошення наказу командира.

Враховуючи наведене вище, оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_11 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення за наведених вище судом обставин доведена поза розумним сумнівом, підтверджується показаннями самого обвинуваченого та дослідженими судом доказами, адже обставин, які об`єктивно перешкоджали (унеможливлювали) виконати ОСОБА_11 відповідний наказ не встановлено, а мотиви вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, можуть бути різними і для кваліфікації злочину значення не мають.

Таким чином, аналізуючи встановлені судовим розглядом обставини, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_11 в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною. Дії обвинувачено ОСОБА_11 кваліфікуються за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_11 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, висновком ВЛК визнаний придатним до військової служби, з 21.10.2025 року перебуває на обліку у спеціалізованому амбулаторному клінічному відділі Харківської обласної клінічної інфекційної лікарні №22, має хронічний вірусний гепатит С в стадії біохімічної ремісії, інвалідності немає, неодружений, має на утриманні батьків похилого віку: мати ОСОБА_26 , 1961 р.н. та батька ОСОБА_27 , 1958 р.н., які мають ряд хронічних захворювань та потребують стороннього догляду та допомоги, він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 НГУ, де характеризується посередньо, за місцем роботи у ВСП «Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету» та з місцем фактичного проживання характеризується виключно з позитивної сторони, має постійне місце проживання та реєстрації.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_11 відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_11 відповідно до вимог, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з статтею 12 КК України є тяжким злочином,наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обставин, які його обтяжують, дані про особу обвинуваченого, наведені вище, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, передбаченої ч. 4 ст. 402 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має низку хронічних захворювань, у тому числі пов`язаних з проходженням військової служби під час захисту Батьківщини, у вчиненому щиро розкаявся, критично відноситься до скоєного та засуджує свою поведінку, у період з 2015 по 2016 рік приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей, на теперішній час бажає продовжити проходити військову службу у будь-якій військовій частині, а також позицію сторони обвинувачення, яка просила застосувати відносно ОСОБА_11 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, у зв`язку з чим суд приходить висновку, що виправлення обвинуваченого, попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання в цілому можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому його можливо звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначення саме такого покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_11 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді застави слід залишити раніше обраний до набрання вироком законної сили.

Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_11 строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_11 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 НГУ, у разі зміни місця служби - командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби - контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_11 згідно ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_11 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 04.12.2024 (дата фактичного затримання) до 18.04.2025 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили продовжити стосовно ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді застави.

Заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, які знаходяться на розрахунковому рахунку ТУ ДСА України в Харківській області відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.04.2025 року, після набрання вироком законної сили - повернути заставодавцю ОСОБА_27 .

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- CD-R диск із відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити зберігати там же (к/п том а.с. 135).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1